Проект

вноситься народним депутатом України Кожем'якіним А. А. 


ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Державне бюро розслідувань України

Цей Закон визначає правовий статус Державного бюро розслідувань України, його функції, повноваження та організаційні основи діяльності.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Статус Державного бюро розслідувань України

Державне бюро розслідувань України (далі - Державне бюро) є державним правоохоронним органом, який здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності кримінальним процесуальним законодавством України.

Стаття 2. Завдання Державного бюро

На Державне бюро покладається:

захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень;

забезпечення швидкого, повного та неупередженого проведення відповідно до законодавства України досудового розслідування у підслідних йому кримінальних правопорушеннях;

адміністративне провадження у справах, пов'язаних з корупційними правопорушеннями;

участь у межах своєї компетенції у реалізації державної кримінальної політики, розроблення пропозицій щодо правового регулювання у сфері правоохоронної діяльності;

здійснення у межах компетенції міжнародно-правового співробітництва у сфері досудового розслідування.

На Державне бюро можуть бути покладені й інші завдання, встановлені законодавством України.

Стаття 3. Нормативне регулювання діяльності Державного бюро

Правовою основою діяльності Державного бюро є Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, цей та інші закони України, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Дія норм Закону України "Про державну службу" поширюється на слідчих та інших працівників Державного бюро у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Державне бюро приймає акти, що регламентують організацію його внутрішньої роботи у відповідності з цим Законом.

Стаття 4. Основні принципи діяльності Державного бюро

Основними принципами діяльності Державного бюро є:

законність;

повага та додержання прав і свобод людини та громадянина;

єдиноначальність та централізація управління;

поєднання гласних і негласних форм і методів діяльності;

позапартійність;

прозорість та гласність у діяльності;

відкритість для демократичного цивільного контролю з додержанням вимог законодавства про охорону державної таємниці.

Керуючись цими принципами, Державне бюро, його посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 5. Гарантії незалежності Державного бюро

Незалежність Державного бюро від незаконного втручання та перешкоджання його діяльності гарантується:

особливим порядком призначення Голови Державного бюро;

особливим порядком фінансування та матеріально-технічного забезпечення Державного бюро, правовим, соціальним захистом та грошовим забезпеченням його працівників;

визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки працівників Державного бюро, їх близьких осіб, збереження майна;

іншими засобами, визначеними законодавством України.

Використання Державного бюро в партійних, групових чи особистих інтересах не допускається. Діяльність політичних партій та інших об'єднань громадян в Державному бюро забороняється.

Забороняється незаконне втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, політичних партій та інших об'єднань громадян, засобів масової інформації в діяльність Державного бюро з виконання покладених на нього обов'язків.

Будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, які не відповідають законодавству України, направлені до Державного бюро та його працівників, що стосуються питань досудового розслідування, є неправомірними, не підлягають виконанню та тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Дії або бездіяльність осіб, що перешкоджають Державному бюро виконувати свої повноваження, тягнуть відповідальність, встановлену законодавством України.

Стаття 6. Відносини Державного бюро з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та об'єднаннями громадян

Державне бюро виконує покладені на нього завдання у взаємодії з державними органами, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень сприяють діяльності Державного бюро у виконанні покладених на нього завдань.

Громадяни України, об'єднання громадян сприяють діяльності Державного бюро на добровільних засадах.

Розділ II
ЗАГАЛЬНА СТРУКТУРА, ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО БЮРО

Стаття 7. Загальна структура і чисельність Державного бюро

До загальної структури Державного бюро належать:

центральний апарат Державного бюро;

органи державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Структура, гранична чисельність слідчих та інших працівників Державного бюро затверджується Верховною Радою України за поданням Голови Державного бюро.

Державне бюро, органи державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків, у тому числі в іноземній валюті.

Стаття 8. Керівництво Державним бюро

Загальне керівництво діяльністю Державного бюро здійснює його Голова, який несе персональну відповідальність за виконання завдань, покладених на Державне бюро.

Голова Державного бюро призначається на посаду та звільняється з посади відповідно до Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Головою Державного бюро може бути громадянин України, не молодший 40 років, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 10 років, постійно проживає на території України протягом останніх 10 років, володіє державною мовою та спроможний за своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійним рівнем, станом здоров'я виконувати відповідні службові обов'язки.

Голова Державного бюро має першого заступника та двох заступників, які призначаються на посаду та звільняються з посади Головою Державного бюро.

Стаття 9. Повноваження Голови Державного бюро

Голова Державного бюро:

організовує роботу Державного бюро, координує і контролює його діяльність;

у межах повноважень видає накази і розпорядження, обов'язкові для виконання працівниками Державного бюро;

затверджує положення про органи державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

визначає пріоритети роботи Державного бюро та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Державного бюро, звіти про їх виконання;

призначає на посади і звільняє з посад слідчих та інших працівників центрального апарату Державного бюро, начальників органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

затверджує штатний розпис Державного бюро, органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

розподіляє обов'язки між своїми заступниками, визначає повноваження посадових осіб центрального апарату Державного бюро;

вирішує питання щодо заохочення чи накладення дисциплінарних стягнень на слідчих та інших працівників центрального апарату Державного бюро, начальників органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;

у встановленому порядку організовує проведення атестації працівників Державного бюро;

скликає та проводить наради з питань, що належать до його компетенції, заслуховує звіти про стан досудового розслідування в кримінальних провадженнях, віднесених до підслідності Державного бюро;

організовує роботу колегії Державного бюро і головує на її засіданнях;

вносить на розгляд Президента України подання про відзначення державними нагородами України слідчих та інших працівників Державного бюро, а також осіб, які сприяють у виконанні покладених на нього завдань;

засновує відомчі нагороди (медалі, нагрудні знаки, почесні грамоти тощо) для нагородження слідчих та інших працівників Державного бюро, а також осіб, що сприяють у виконанні покладених на нього завдань, затверджує положення про такі нагороди і їх описи;

користується правами, визначеними пунктами 1 - 5 частини другої статті 39 Кримінального процесуального кодексу України;

приймає рішення про направлення працівників Державного бюро у відрядження (у тому числі позапланові);

веде переговори і підписує міжнародні договори в межах наданих йому повноважень;

утворює експертні, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, затверджує положення про них та їх склад;

розробляє і вносить в установленому порядку Верховній Раді України пропозиції щодо зміни граничної чисельності Державного бюро, його фінансування і матеріально-технічного забезпечення;

раз на рік письмово надає інформацію на пленарних засіданнях Верховної Ради України про результати своєї діяльності, а також вносить пропозиції по поліпшенню діяльності Державного бюро Верховній Раді України і Президентові України;

інформує Президента України, Голову Верховної Ради України про хід розслідування кримінальних правопорушень, що мають значний суспільний резонанс;

вносить у встановленому прядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, які належать до компетенції Державного бюро;

здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України, цього та інших законів України.

На період тимчасової відсутності начальника Голови Державного бюро його обов'язки виконує перший заступник або заступник Голови Державного бюро.

Стаття 10. Центральний апарат Державного бюро

Центральний апарат Державного бюро - організаційно поєднана сукупність головних управлінь, управлінь, відділів, інших підрозділів і посад, що забезпечують діяльність Державного бюро та виконання покладених на нього завдань.

Структуру центрального апарату затверджує Голова Державного бюро.

Головні управління, управління, відділи, інші підрозділи центрального апарату Державного бюро діють на підставі положень, які затверджуються Головою Державного бюро.

Штатний розпис і кошторис центрального апарату Державного бюро затверджує Голова Державного бюро.

Центральний апарат Державного бюро відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:

здійснює процесуальний та організаційний контроль за досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, які набули широкого суспільного резонансу, вивчає кримінальні провадження за такими правопорушеннями, надає практичну і методичну допомогу в їх розслідуванні. Веде контрольно-наглядові справи за цими кримінальними правопорушеннями;

безпосередньо розслідує кримінальні правопорушення у межах визначеної підслідності;

розробляє і вживає заходів, спрямованих на вдосконалення організації слідчої роботи, підвищення якості кримінального провадження та скорочення строків розслідування кримінальних правопорушень, забезпечення законодавства при провадженні досудового розслідування;

надає практичну та методичну допомогу органам державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі в організації їх діяльності, здійснює перевірки їх роботи. Розробляє та вживає заходів щодо підвищення ефективності роботи органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, усуває наявні недоліки;

організовує розроблення, у тому числі із залученням фахівців вищих навчальних закладів, рекомендацій щодо вдосконалення тактики і методики розслідування кримінальних правопорушень. Запроваджує досвід досудового розслідування. Організовує та проводить наради, науково-практичні конференції і семінари, інші заходи з підвищення професійного рівня слідчих, а також з інших питань, що стосуються проблем досудового розслідування;

у межах компетенції створює в необхідних випадках міжвідомчі слідчі групи для їх розслідування;

звертається в установленому порядку до компетентних органів іноземних держав із запитами про надання правової допомоги щодо виконання міжнародних доручень слідчих органів Державного бюро компетентними органами іноземних держав;

організовує виконання органами Державного бюро звернень про надання правової допомоги, які надійшли з інших держав;

у встановленому порядку проводить службові розслідування, у тому числі з виїздом до підпорядкованих органів Державного бюро;

дає у межах компетенції доручення, приймає рішення з питань досудового розслідування, які є обов'язковими для всіх органів досудового розслідування Державного бюро, а також надає слідчим письмові вказівки в кримінальних провадженнях у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;

забезпечує підбір кадрів для призначення на посади начальників органів Державного бюро, організовує їх стажування;

здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України, а також наказів Голови Державного бюро.

Стаття 11. Колегія Державного бюро

У Державному бюро для колективного обговорення найважливіших напрямів його діяльності та погодженого вирішення питань, що належать до її повноважень, утворюється колегія.

До складу колегії входять за посадою Голова Державного бюро, його заступники. У разі потреби до складу колегії за рішенням Голови Державного бюро можуть входити начальники органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та інші особи.

Рішення колегії оформляється протоколом та реалізується шляхом видання відповідного наказу Голови Державного бюро.

Положення про колегію Державного бюро, її кількісний та персональний склад затверджує Голова Державного бюро.

Розділ III
ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮРО

Стаття 12. Повноваження Державного бюро

Виключно начальникам, заступникам начальника слідчих підрозділів органів державного бюро розслідувань, слідчим Державного бюро, крім прав, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України надається право:

провадити адміністративне провадження у справах, пов'язаних з корупційними правопорушеннями;

проводити в установленому законом порядку перевірки фінансово-господарської діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з метою виявлення корупційних правопорушень, вчинених особами, зазначених у статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";

витребовувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності інформацію про майно, доходи, витрати, зобов'язання фінансового характеру, документи про операції, рахунки, вклади, угоди тощо осіб, зазначених у статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";

доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій оперативним підрозділам органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України, які спрямовані на попередження та виявлення корупційних правопорушень, що вчиняються особами, зазначених у статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції";

в разі загрози знищення, приховування або втрати предметів, документів чи інформації, які можуть бути використані в розкритті та розслідуванні корупційного правопорушення, що вчиняється особами, зазначених у статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" із додержанням визначеного в законодавстві порядку, опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, вилучати предмети і документи;

здійснювати інші повноваження, передбачені законами України "Про основи національної безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові засади боротьби з організованою злочинністю", "Про засади запобігання та протидії корупції", іншими законодавчими актами.

Стаття 13. Реалізація повноважень Державного бюро

Державне бюро з метою виконання покладених на нього завдань має право:

залучати в разі потреби для розгляду та вирішення питань, що належать до компетенції Державного бюро, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади (за погодженням з їх керівниками), вітчизняних та іноземних учених, фахівців і експертів (за їх згодою);

скликати наради, проводити конференції та семінари з питань, що належать до компетенції Державного бюро;

користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;

вимагати від фізичних і юридичних осіб припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державного бюро, перевіряти у зв'язку з цим документи, які посвідчують особу;

перебувати у порядку, погодженому з керівниками органів охорони державного кордону, у межах прикордонної смуги, контрольованого району, у пунктах пропуску через державний кордон і територіальному морі України;

використовувати з наступним відшкодуванням витрат та збитків транспортні засоби, які належать підприємствам, установам та організаціям, фізичним особам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, припинення злочинів, переслідування та затримання осіб, які підозрюються в їх вчиненні, доставки до лікувальних закладів осіб, що потребують термінової медичної допомоги;

з метою припинення правопорушень, розслідування яких віднесено законодавством до підслідності Державного бюро заходити на території і в приміщення підприємств, установ та організацій;

у невідкладних випадках під час переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні правопорушень, розслідування яких віднесено законодавством до підслідності Державного бюро проникати на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення фізичних осіб, з наступним повідомленням про це прокурора протягом 24 годин, а в інших випадках - за рішенням суду;

здійснювати матеріальне і моральне заохочення осіб, які надають Державному бюро допомогу у виконанні покладених на нього завдань;

брати участь у формуванні державного замовлення на підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів (післядипломна освіта) для Державного бюро;

одержувати безоплатно в установленому порядку за письмовими запитами начальницького складу та слідчими Державного бюро від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів прокуратури України, інших правоохоронних органів та військових формувань, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об'єднань інформацію, у тому числі з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та баз даних, документи, матеріали та інші відомості;

організовувати відповідно до законодавства України розгляд і вирішення скарг і заяв громадян, які надходять у зв'язку з провадженням досудового розслідування кримінальних правопорушень;

здійснювати інші повноваження передбачені законами України.

Стаття 14. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї під час виконання службових обов'язків

Слідчим та іншим працівникам Державного бюро під час виконання службових обов'язків мають право в порядку і випадках, передбачених цим Законом, застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю, а також зберігати, носити спеціальні засоби і вогнепальну зброю, використовувати і застосовувати їх.

Перелік посад осіб Державного бюро, яким надається право застосовувати заходи фізичного впливу, зберігати, носити спеціальні засоби і вогнепальну зброю, використовувати і застосовувати їх, визначається Головою Державного бюро.

Стаття 15. Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх застосування і використання у разі виникнення відповідних обставин. Без попередження заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальна зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю людей, слідчим та іншим працівникам Державного бюро.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю або здоров'ю людей, слідчим та іншим працівникам Державного бюро, або збройного нападу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу, вони повинні не перевищувати рівня, необхідного для виконання покладених на Державне бюро, і мінімізувати можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших осіб.

Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження або смерть, які спричинені особі внаслідок застосування слідчими та іншими працівниками Державного бюро заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї, вказані особи негайно доводять у письмовій формі до відома безпосереднього начальника для повідомлення прокуророві.

Перевищення повноважень із застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Розділ IV
ВСТУП НА СЛУЖБУ ДО ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ ТА ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ У ДЕРЖАВНОМУ БЮРО

Стаття 16. Право на службу у Державному бюро та обмеження щодо вступу на службу у Державному бюро

Право на службу у Державному бюро з урахуванням вимог щодо рівня професійної компетентності, напряму підготовки (спеціальності) та обмежень, установлених цим Законом, мають громадяни України, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які вільно володіють державною мовою.

На службу у Державному бюро не може вступити особа, яка:

за рішенням суду визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;

має судимість;

відповідно до вироку суду позбавлена права займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави, або обіймати відповідні посади;

піддавалася адміністративному стягненню за корупційне правопорушення;

має громадянство іншої держави

за висновком лікарської комісії за станом здоров'я має захворювання, що перешкоджають виконанню обов'язків слідчого.

Не допускається призначення осіб на посади у Державному бюро, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам.

Особа, яка вступає на службу у Державному бюро, зобов'язана до призначення на посаду вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі або територіальній громаді, та представляє інтереси держави або територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність, крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту.

На слідчого та інших працівників Державного бюро поширюються інші вимоги та обмеження, встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

На працівників Державного бюро, які не є слідчими, поширюються положення цього закону щодо слідчих, окрім положень статей 12 - 15 цього Закону.

Стаття 17. Вимоги до рівня професійної компетентності особи, яка претендує на зайняття посади у Державному бюро

Особа, яка претендує на зайняття посади у Державному бюро, якщо інше не передбачено законом, повинна відповідати таким мінімальним загальним вимогам до освітньо-кваліфікаційного рівня та досвіду роботи:

для посад у центральному апараті Державного бюро - повна вища юридична освіта, стаж роботи не менше семи років, досвід роботи на керівних посадах або на посадах у Державному бюро не менше п'яти років;

для посад в органах Державного бюро в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - повна вища юридична освіта, стаж роботи за спеціальністю не менше трьох років;

Вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад у Державному бюро, а також спеціальні вимоги до досвіду роботи, вимоги до напряму підготовки (отриманої особою спеціальності) та інші вимоги до рівня професійної компетентності цих осіб, визначаються суб'єктом призначення на ці посади відповідно до затверджених ним профілів професійної компетентності посад, якщо інше не передбачено законом.

Вимоги до рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посади у Державному бюро, можуть переглядатися не частіше, ніж один раз на рік.

Стаття 18. Порядок відбору та призначення на посаду у Державному бюро

Відбір та призначення на посаду слідчих та інших працівників центрального апарату Державного бюро, начальників органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Слідчі та інші працівники органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі призначаються на посаду та звільняються з посад начальниками органів державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Стаття 19. Вступ на службу у Державному бюро

Вступ особи на службу у Державному бюро здійснюється шляхом призначення:

на посаду у центральному апараті Державного бюро або органі Державного бюро - за результатами конкурсу на зайняття вакантних посад у Державному бюро в порядку, визначеному цим Законом, відповідно Головою державного бюро або начальником органу державного бюро розслідувань в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Стаття 20. Присяга слідчого

Особа, призначена на посаду у Державному бюро вперше, повинна скласти присягу такого змісту:

"Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народу, додержуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання слідчого та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

Особа, призначена на посаду у Державному бюро вперше, виголошує присягу урочисто, підписує текст присяги і зазначає дату її складення.

Підписаний текст присяги є складовою особової справи слідчого. Про складення присяги робиться запис у трудовій книжці слідчого.

У разі відмови особи від складення присяги слідчого вона вважається такою, що відмовилася від зайняття посади у Державному бюро, а акт про її призначення на посаду у Державному бюро у зв'язку з цим скасовується суб'єктом призначення.

Стаття 21. Початок службових відносин

Службові відносини особи, яка вступає на службу у Державному бюро вперше, розпочинаються з дня складення присяги, а в разі наступного призначення на посаду у Державному бюро - з дня такого призначення.

Стаття 22. Конкурсна комісія та порядок проведення конкурсу на зайняття вакантних посад у Державному бюро

Конкурс на зайняття вакантних посад у Державному бюро (далі - конкурс) проводить утворена начальником органу Державного бюро конкурсна комісія у складі не менше п'яти осіб.

Конкурсна комісія у центральному апараті Державного бюро утворюється Головою Державного бюро і діє в порядку, визначеному для конкурсної комісії в органі державного бюро.

До складу конкурсної комісії можуть включатися слідчі, прокурори, судді, державні службовці, у тому числі з інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим або їх апарату, а також експерти з числа фахівців у відповідній сфері.

Засідання конкурсної комісії є повноважним, якщо на ньому присутня більшість від її складу.

Рішення конкурсної комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від її складу.

Конкурс передбачає складення іспиту (тестування) особою, яка претендує на зайняття посади у Державному бюро, та проведення співбесіди з нею.

Начальник органу Державного бюро затверджує програму іспиту (тести) один раз на два роки.

Типовий порядок проведення конкурсу затверджується Головою Державного бюро.

Стаття 23. Оприлюднення інформації про вакантні посади у Державному бюро та оголошення про проведення конкурсу

Інформація про вакантні посади у Державному бюро оприлюднюється відповідно до закону і Типового порядку проведення конкурсу.

Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється суб'єктом призначення відповідно до закону і Типового порядку проведення конкурсу.

В оголошенні про проведення конкурсу зазначаються:

найменування і місцезнаходження органу Державного бюро;

назва посади;

посадові обов'язки;

умови оплати праці;

вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня, напряму підготовки (спеціальності), досвіду роботи та інші вимоги до рівня професійної компетентності кандидата на посаду відповідно до профілю професійної компетентності цієї посади;

інформація щодо строковості чи безстроковості призначення на посаду;

перелік документів, необхідних для участі в конкурсі, та строк їх подання;

дата і місце проведення конкурсу;

прізвище, номер телефону та адреса електронної пошти особи, яка надає додаткову інформацію з питань проведення конкурсу.

Строк подання документів для участі в конкурсі не може становити менше 20 та більше 30 календарних днів з дня опублікування оголошення про проведення конкурсу.

Стаття 24. Документи для участі у конкурсі

Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії такі документи:

заяву про участь у конкурсі з наданням згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" та на обробку персональних даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних";

копію документа про вищу юридичну освіту;

особову картку встановленого зразка та фотографії розміром і в кількості, визначених Типовим порядком проведення конкурсу;

декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру згідно із Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

копію трудової книжки;

висновок лікарської комісії про відсутність захворювання, що перешкоджає виконанню обов'язків слідчого.

Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, перед його проведенням пред'являє паспорт громадянина України.

Забороняється вимагати від особи, яка претендує на зайняття вакантної посади у Державному бюро документи, не передбачені цією статтею.

Особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, має право додати до заяви про участь у конкурсі інші документи, крім зазначених у частині першій цієї статті.

Слідчий, який бажає взяти участь у конкурсі, подає заяву про участь у конкурсі. У такому разі документи, зазначені в частині першій цієї статті, до конкурсної комісії не подаються.

Документи переможця конкурсу, зазначені в частині першій цієї статті, у разі призначення його на посаду у Державному бюро стають складовою його особової справи.

Стаття 25. Результати конкурсу

Рішення конкурсної комісії оформлюється протоколом, який підписується присутніми на її засіданні членами комісії не пізніше трьох робочих днів після його проведення і зберігається в органі Державного бюро протягом п'яти років, а після закінчення зазначеного строку передається на зберігання до архіву.

Інформація про переможця конкурсу оприлюднюється не пізніше трьох робочих днів після підписання протоколу засідання конкурсної комісії відповідно до Типового порядку проведення конкурсу.

Витяг із протоколу засідання конкурсної комісії є складовою особової справи слідчого, якого призначено на посаду служби у Державному бюро за результатами відповідного конкурсу.

Стаття 26. Повторний конкурс на зайняття вакантних посад у Державному бюро

Повторний конкурс на зайняття вакантних посад у Державному бюро проводиться у разі:

виявлення порушень у проведенні конкурсу;

якщо жоден з учасників конкурсу не пройшов конкурсний добір;

відсутності заяв про участь у конкурсі;

подання заяви про участь у конкурсі однією особою;

виявлення за результатами спеціальної перевірки обмежень щодо вступу на службу у Державному бюро переможця конкурсу.

У випадку, передбаченому абзацом другим частини першої цієї статті, рішення конкурсної комісії скасовується суб'єктом призначення, а про проведення повторного конкурсу оголошується не пізніше десяти робочих днів з дня скасування рішення конкурсної комісії.

У випадку, передбаченому абзацом п'ятим частини першої цієї статті, якщо заяву про участь у повторному конкурсі знову подала одна особа, суб'єкт призначення приймає рішення про доцільність проведення конкурсу.

У разі прийняття рішення про недоцільність проведення конкурсу особа, яка подала заяву про участь у повторному конкурсі, складає іспит (тести) та проходить співбесіду, за результатами яких приймається рішення про її призначення або про відмову у призначенні на посаду у Державному бюро.

Стаття 27. Порядок призначення на посаду у Державному бюро

Рішення про призначення за результатами конкурсу не пізніше 30 календарних днів після оприлюднення інформації про його переможця на підставі протоколу засідання конкурсної комісії, якщо інше не передбачено законом.

У разі проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду у Державному бюро приймається після проведення такої перевірки у межах строку, визначеного в частині першій цієї статті.

Служба персоналу у Державному бюро у день призначення особи на посаду служби у Державному бюро зобов'язана організувати складення присяги особою, яка вперше вступає на службу у Державному бюро, ознайомити його під розписку з правилами внутрішнього службового розпорядку та посадовою інструкцією.

Стаття 28. Випробування при призначенні на посаду служби у Державному бюро

При призначенні на посаду суб'єктом призначення може бути встановлено випробування з метою підтвердження відповідності рівня професійної компетентності особи вимогам профілю професійної компетентності відповідної посади у Державному бюро. Строк випробування встановлюється від 60 до 120 календарних днів.

У разі незгоди особи з рішенням про встановлення випробування вона вважається такою, що відмовилася від посади у Державному бюро.

Якщо слідчий у період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, перебуванням у додатковій відпустці у зв'язку з навчанням або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість робочих днів, протягом яких він фактично не виконував посадових обов'язків.

Суб'єкт призначення має право звільнити особу з посади у Державному бюро до закінчення строку випробування на підставі абзацу п'ять частини першої статті 47 цього Закону.

У такому разі суб'єкт призначення попереджає особу про звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за сім календарних днів із зазначенням підстав визнання його таким, що не пройшов випробування.

У разі якщо строк випробування закінчився, а слідчого не ознайомлено з наказом про його звільнення з посади, він вважається таким, що пройшов випробування.

Стаття 29. Класні чини слідчих

Встановлюється 10 класних чинів слідчих Державного бюро:

державний радник юстиції України

державний радник юстиції 1 класу

державний радник юстиції 2 класу

державний радник юстиції 3 класу

старший радник юстиції

радник юстиції

молодший радник юстиції

юрист 1 класу

юрист 2 класу

юрист 3 класу

Класні чини державним службовцям присвоює суб'єкт призначення, крім випадків, передбачених законом.

Президент України присвоює класні чини державних радників юстиції 1 - 3 класу та державного радника юстиції України

Класні чини слідчим присвоюються одночасно з призначенням на посаду у Державному бюро, а у разі встановлення випробування - після закінчення його строку.

Черговий класний чин слідчому присвоюється через кожні два роки з урахуванням оцінювання результатів його службової діяльності.

Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання слідчим негативної оцінки результатів службової діяльності черговий класний чин не присвоюється. Ці періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань слідчому може достроково присвоюватися черговий класний чин. Дострокове присвоєння класного чину може здійснюватися не раніше ніж через рік після присвоєння попереднього.

В особовій справі та трудовій книжці слідчого робиться запис про присвоєння та зміну класного чину.

Стаття 30. Правила внутрішнього службового розпорядку

Правила внутрішнього службового розпорядку у Державному бюро затверджуються Головою Державного бюро.

Правила внутрішнього службового розпорядку доводяться до відома всіх працівників Державного бюро під розписку.

Правилами внутрішнього службового розпорядку визначаються:

час початку та закінчення щоденної роботи та перерви для відпочинку;

умови і порядок перебування на службі у вихідні, святкові та неробочі дні, а також після закінчення робочого часу;

порядок доведення до відома слідчого нормативно-правових актів, наказів, доручень та розпоряджень із службових питань;

загальні інструкції з охорони праці та протипожежної безпеки;

порядок повідомлення слідчим про відсутність на службі;

порядок прийняття та передачі справ і майна слідчим;

інші положення, які не суперечать цьому Закону та актам законодавства з питань служби у Державному бюро.

Стаття 31. Оцінювання результатів службової діяльності слідчого

Для визначення якості виконання посадових обов'язків, результативності та ефективності служби, а також з метою планування кар'єри, виявлення необхідності підвищення рівня професійної компетентності проводиться оцінювання результатів службової діяльності слідчого.

Оцінювання результатів службової діяльності здійснюється щороку безпосереднім начальником слідчого.

Результати оцінювання підписує безпосередній начальник слідчого та передає йому не пізніше п'яти робочих днів для ознайомлення під розписку. Затвердження результатів оцінювання здійснюється начальником відповідного самостійного структурного підрозділу.

Результати оцінювання можуть містити негативну, позитивну або відмінну оцінку та її обґрунтування.

У разі отримання слідчим негативної оцінки результатів службової діяльності начальник органу Державного бюро визначає заходи з удосконалення його службової діяльності. Наступне оцінювання проводиться через шість місяців, і в разі повторної негативної оцінки слідчий підлягає звільненню на підставі абзацу четвертого частини першої статті 47 цього Закону.

Результати оцінювання, що містять негативну оцінку, протягом десяти робочих днів з моменту ознайомлення з ними слідчого можуть бути оскаржені у порядку, передбаченому статтею 42 цього Закону.

Отримання слідчим відмінної оцінки результатів його службової діяльності є підставою для його щорічного преміювання.

Типовий порядок оцінювання результатів службової діяльності слідчих затверджується Головою Державного бюро.

Стаття 32. Підвищення рівня професійної компетентності слідчого

Підвищення рівня професійної компетентності слідчого проводиться за кошти державного бюджету та інших джерел, не заборонених законом, у формі професійних програм, спеціальних курсів, тематичних семінарів, тренінгів, стажування, в інших формах у порядку, визначеному Головою Державного бюро, та шляхом навчання, у тому числі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації у відповідних вищих навчальних закладах згідно із законодавством.

Підвищення рівня професійної компетентності слідчих проводиться в разі потреби, але не рідше одного разу на три роки.

Необхідність підвищення рівня професійної компетентності слідчого визначається його безпосереднім керівником та службою персоналу за результатами оцінювання службової діяльності.

Керівник органу Державного бюро забезпечує підвищення рівня професійної компетентності слідчих, які вперше призначені на посаду, протягом року з дня їх призначення.

З метою підвищення рівня професійної компетентності слідчого може проводитися його стажування з відривом від служби строком від одного до шести місяців на іншій посаді у Державному бюро або іншому органі досудового розслідування.

На строк стажування за слідчим зберігаються його посада та заробітна плата.

Порядок стажування слідчих визначається Головою Державного бюро.

Стаття 33. Просування слідчого по службі

Просування слідчого по службі здійснюється шляхом:

зайняття вищої посади у порядку переведення відповідно до цього Закону;

присвоєння йому наступного класного чину.

Просування слідчого по службі не здійснюється протягом строку дії накладеного на нього дисциплінарного стягнення.

Стаття 34. Переведення слідчого

У разі виникнення обґрунтованої потреби суб'єкта призначення слідчий може бути переведений за його письмовою згодою на іншу вакантну посаду у Державному бюро, у тому числі в іншому населеному пункті, за умови відповідності рівня професійної компетентності слідчого профілю професійної компетентності посади, на яку він переводиться, на підставі рішення Голови Державного бюро.

З метою просування по службі слідчий може бути переведений за рішенням начальника органу Державного бюро на вищу вакантну у тому самому органі за його письмовою заявою.

Переведення слідчого на іншу посаду здійснюється лише за умови, якщо його було призначено на посаду, яку він займає, за результатами конкурсу.

У разі виникнення під час проходження служби відносин безпосередньої підпорядкованості між близькими особами, або якщо під час проходження служби слідчі, підпорядковані один одному, стали близькими особами, вони зобов'язані невідкладно повідомити про це керівника та самостійно вжити у п'ятнадцятиденний строк заходи для усунення таких обставин. Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, такі особи у місячний строк підлягають переведенню на інші вакантні посади, що виключає їх безпосереднє підпорядкування одна одній.

У разі неможливості переведення відповідна особа, яка перебуває в безпосередньому підпорядкуванні, підлягає звільненню із займаної посади відповідно до абзацу шостого частини першої статті 43 цього Закону.

Для запобігання або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також усунення інших обставин, які створили або можуть створити загрозу життю чи умовам життєдіяльності людей, якщо виконання відповідних посадових обов'язків не протипоказано слідчому за станом здоров'я, допускається його тимчасове переведення на іншу посаду, у тому числі до іншого населеного пункту, без згоди слідчого на строк не більше одного року з оплатою праці за виконану роботу не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою посадою за той самий період.

У такому разі:

слідчий може бути переведений до іншого населеного пункту лише за умови надання відповідного службового житла або компенсації витрат на проживання з урахуванням його сімейного стану та компенсації інших витрат, пов'язаних з переїздом до іншого населеного пункту, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

посада, з якої переведено слідчого, зберігається за переведеним слідчим протягом строку переведення і не вважається вакантною. Інша особа може бути призначена на цю посаду на визначений строк у порядку, встановленому цим Законом.

Переведення вагітної жінки, слідчого, який сам виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, без їхньої згоди не допускається.

Стаття 35. Відрядження слідчого

Слідчий може бути направлений у відрядження для виконання завдань, пов'язаних з його службовою діяльністю.

Строк відрядження слідчого не може перевищувати 60 календарних днів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України. Направлення слідчого у відрядження на більш тривалий строк можливе за його письмовою згодою.

Слідчий, який перебуває у відрядженні, зобов'язаний виконувати службові обов'язки також у вихідні, святкові та неробочі дні, якщо цього потребує поставлене завдання, з компенсацією за роботу в ці дні відповідно до закону.

Слідчому відшкодовуються витрати та надаються інші компенсації у зв'язку з направленням у відрядження у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слідчому надаються інші гарантії і компенсації у зв'язку з направленням у відрядження відповідно до законодавства про працю.

Стаття 36. Зміна істотних умов служби

Змінами істотних умов служби вважаються зміни:

належності посади до іншого органу Державного бюро;

посадових обов'язків;

вимог до освітньо-кваліфікаційного рівня, напряму підготовки (спеціальності) та/або досвіду роботи;

умов оплати праці або соціально-побутового забезпечення;

режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу;

місця розташування органу Державного бюро.

Зміна істотних умов служби відбувається на підставі відповідного акта.

Слідчого має бути письмово повідомлено суб'єктом призначення про зміну істотних умов служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди слідчого на продовження проходження служби у Державному бюро у зв'язку із зміною істотних умов служби він подає керівникові органу Державного бюро відповідну заяву не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов служби.

У такому разі слідчий звільняється з посади на підставі абзацу сьомого частини першої статті 43 цього Закону.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення слідчого з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшла заява, зазначена в абзаці третьому цієї частини, слідчий вважається таким, що погодився на зміну істотних умов служби.

Стаття 37. Стаж служби у Державному бюро

Стаж служби у Державному бюро дає право на встановлення державному службовцю надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, призначення пенсії, надання вихідної допомоги та виплати одноразової грошової допомоги.

До стажу служби у Державному бюро зараховуються:

час перебування на посадах служби у Державному бюро відповідно до цього Закону;

час здійснення повноважень народного депутата України;

час перебування на посадах суддів;

час перебування на посадах працівників прокуратури, яким присвоюються класні чини;

час перебування на посадах, на яких присвоюються спеціальні звання;

час служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, органах внутрішніх справ та інших органах, під час проходження служби в яких присвоюються спеціальні звання;

час підвищення рівня професійної компетентності слідчого з відривом від служби, якщо не пізніше 75 днів після його завершення ця особа повернулася на службу у Державному бюро;

період, коли слідчий не працював з поважних причин, але залишався у трудових відносинах з Державним бюро;

час перебування слідчого у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною шестирічного віку;

інші періоди роботи, визначені законом.

Порядок обчислення стажу служби у Державному бюро визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 38. Особова справа слідчого

Ведення особової справи слідчого розпочинається одночасно із вступом особи на службу у Державному бюро та припиняється у разі її смерті.

Порядок ведення та зберігання особових справ визначається Головою Державному бюро.

Розділ V
ПРАВОВИЙ СТАТУС СЛІДЧОГО ДЕРЖАВНОГО БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

Стаття 39. Права слідчого

Слідчий має право на:

повагу до своєї особистості, гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників та інших осіб;

чітке визначення своїх посадових обов'язків та матеріально-технічне забезпечення їх виконання;

доступ до необхідної для виконання посадових обов'язків інформації;

оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу та рангу;

підвищення рівня професійної компетентності за рахунок державних коштів;

просування по службі;

відпустку, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;

безпечні умови праці;

проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри;

безперешкодне ознайомлення з документами щодо проходження ним служби.

Стаття 40. Обов'язки слідчого

Слідчий зобов'язаний:

діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України;

додержуватися основних принципів діяльності Державного бюро;

з повагою ставитися до державних символів України;

сумлінно виконувати свої посадові обов'язки;

виконувати в межах посадових обов'язків накази, розпорядження та доручення керівників, надані в межах їх повноважень;

додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

додержуватися встановлених законодавством правил професійної етики слідчого;

запобігати виникненню конфлікту інтересів під час проходження служби;

додержуватися правил внутрішнього службового розпорядку;

підвищувати рівень своєї професійної компетентності.

Стаття 41. Виконання слідчим доручень

Слідчі під час виконання посадових обов'язків діють у межах повноважень, визначених кримінальним процесуальним законодавством, та відповідно до посадових інструкцій.

Доручення керівників органу Державного бюро, надані в межах їх повноважень, є обов'язковими до виконання підлеглими слідчими.

У разі виникнення сумніву щодо законності наданого керівником доручення слідчий має право вимагати письмового підтвердження цього доручення, після отримання якого зобов'язаний його виконати. У такому разі слідчий звільняється від відповідальності, якщо доручення буде визнане незаконним у встановленому порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу.

Керівник органу Державного бюро у разі отримання вимоги слідчого про надання письмового підтвердження доручення зобов'язаний письмово підтвердити або скасувати відповідне доручення.

Стаття 42. Вимоги до політичної неупередженості слідчого

Слідчий повинен неупереджено виконувати свої службові обов'язки незалежно від партійної належності та особистих політичних переконань.

Слідчий не має права організовувати страйки та брати в них участь.

Слідчий під час виконання службових обов'язків не має права вчиняти дії, що демонструють його політичні погляди або свідчать про особливе ставлення до певних політичних партій.

Стаття 43. Захист права доступу до служби у Державному бюро та прав слідчого

У разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у їх реалізації право подати начальнику відповідну письмову скаргу (заяву) мають:

особи, які претендують на зайняття посад у Державному бюро та бажають взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад;

кандидати на посади у Державному бюро, які взяли участь у конкурсі на зайняття вакантних посад;

слідчі;

особи, звільнені з посад у Державному бюро.

Обґрунтована відповідь керівника органу Державного бюро надається заявнику в письмовій формі протягом десяти календарних днів з дня реєстрації скарги (заяви).

Рішення начальника органу Державного бюро за скаргою (заявою) особи, зазначеної в частині першій цієї статті, може бути оскаржено протягом десяти календарних днів з дня отримання відповіді на таку скаргу (заяву) до Голови Державного бюро.

У разі такого оскарження Голова Державного бюро проводить у встановленому законодавством порядку службове розслідування з метою встановлення факту порушення прав особи, наданих цим Законом, або відсутності такого факту і вжиття відповідних заходів у межах повноважень.

Розділ VI
ПРИПИНЕННЯ СЛУЖБИ У ДЕРЖАВНОМУ БЮРО

Стаття 44. Підстави припинення служби у Державному бюро

Підставами припинення служби у Державному бюро є:

втрата права на службу у Державному бюро або його обмеження;

закінчення строку призначення;

ініціатива слідчого;

ініціатива суб'єкта призначення;

настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін;

незгода слідчого на проходження служби у Державному бюро у разі зміни її істотних умов;

досягнення слідчим шістдесятип'ятирічного віку;

визнання слідчого безвісно відсутнім або оголошення його померлим згідно з рішенням суду, що набрало законної сили;

смерть слідчого.

Служба у Державному бюро припиняється також з інших підстав, передбачених законом.

Стаття 45. Припинення служби у Державному бюро у разі втрати слідчим права на службу у Державному бюро або його обмеження

Підставами для припинення служби у Державному бюро у зв'язку з втратою права на службу у Державному бюро є:

припинення громадянства України;

набуття громадянства іншої держави;

набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення слідчого до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції";

набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо слідчого за вчинення умисного злочину та/або встановлення заборони займатися діяльністю, пов'язаною з виконанням функцій держави;

наявність відносин безпосередньої підпорядкованості близьких осіб.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити слідчого у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 46. Припинення служби у Державному бюро у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду служби у Державному бюро

У разі призначення на посаду служби у Державному бюро на певний строк слідчий звільняється з неї в останній день цього строку.

Слідчий, призначений на посаду служби у Державному бюро на період заміщення тимчасово відсутнього слідчого, за яким зберігалася посада служби у Державному бюро, звільняється з посади в останній робочий день перед днем виходу на службу тимчасово відсутнього слідчого.

У такому разі тимчасово відсутній слідчий зобов'язаний письмово повідомити керівника органу Державному бюро не пізніше ніж за сім робочих днів про свій вихід на службу.

Стаття 47. Припинення служби у Державному бюро за ініціативою слідчого

Підставою для припинення служби у Державному бюро за ініціативою слідчого, крім випадків, передбачених законодавством про працю, є також неможливість виконання слідчим службових обов'язків та проходження служби у Державному бюро у зв'язку з:

призначенням слідчого на політичну посаду;

наявністю перешкод у реалізації прав, наданих слідчому цим Законом, або встановленням факту порушення таких прав.

З цих підстав суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити слідчого з посади служби у Державному бюро у строк, зазначений у його заяві.

Стаття 48. Припинення служби у Державному бюро за ініціативою суб'єкта призначення

Підставами для припинення служби у Державному бюро за ініціативою суб'єкта призначення є:

скорочення чисельності або штату, реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідація органу Державного бюро;

нез'явлення слідчого на службі протягом більш як 120 календарних днів підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (без урахування часу відпустки у зв'язку із вагітністю та пологами), якщо законом не встановлено збереження місця роботи (посади) у разі певного захворювання. За слідчим, який втратив працездатність під час виконання службових обов'язків, посада зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

повторне отримання підряд негативної оцінки результатів службової діяльності слідчого, передбаченої статтею 30 цього Закону;

встановлення невідповідності слідчого займаній посаді протягом строку випробування;

вчинення слідчим дисциплінарного проступку, зазначеного в абзацах три, чотири, п'ять частини третьої статті 58 цього Закону, якщо до слідчого застосовувалося дисциплінарне стягнення, яке не знято в установленому цим Законом порядку;

вчинення слідчим дисциплінарного проступку, зазначеного в абзацах два, шість, сім, десять, одинадцять частини третьої статті 58 цього Закону.

У разі видання за ініціативою суб'єкта призначення акта про звільнення слідчого у період його тимчасової непрацездатності чи перебування у відпустці такий акт набирає чинності наступного робочого дня після закінчення періоду тимчасової непрацездатності чи відпустки.

Стаття 49. Припинення служби у Державному бюро у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін

Підставами для припинення служби у Державному бюро у зв'язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є:

поновлення на посаді відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, слідчого, який раніше її займав;

неможливість виконання слідчим службових обов'язків за станом здоров'я за наявності медичного висновку, порядок надання якого визначається спільно Головою Державного бюро та центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;

набрання законної сили рішенням суду про визнання особи недієздатною або про обмеження дієздатності особи.

Стаття 50. Соціальні гарантії при звільненні слідчих

Звільнення з посади у Державному бюро на підставі абзацу другого частини першої статті 48 цього Закону допускається лише в разі неможливості переведення слідчого на іншу посаду у Державному бюро за умови відповідності його рівня професійної компетентності профілю компетентності цієї посади.

У разі звільнення на підставі на підставі абзацу другого частини першої статті 48 цього Закону державному службовцю за рахунок фонду оплати праці органу Державного бюро виплачується вихідна допомога, виходячи з розміру його середньої заробітної плати за останні шість місяців у разі наявності стажу служби у Державному бюро:

до десяти років - у розмірі середньомісячної заробітної плати;

більше десяти років - у розмірі двомісячної середньої заробітної плати.

Стаття 51. Передача справ і майна

Слідчий зобов'язаний до звільнення з посади у Державному бюро чи переведення на іншу посаду у Державному бюро передати справи і довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно (далі - майно) особі, уповноваженій суб'єктом призначення. Уповноважена особа зобов'язана прийняти справи і майно.

Факт передачі справ і майна засвідчується актом, який складається у двох примірниках і підписується уповноваженою особою, керівником органу та слідчим, який звільняється. Один примірник акта видається слідчому, який звільняється, інший примірник або його копія долучається до особової справи цього слідчого.

Стаття 52. Оформлення припинення служби у Державному бюро

Припинення служби у Державному бюро оформлюється відповідним актом суб'єкта призначення про звільнення слідчого з посади у Державному бюро, у якому зазначаються підстава припинення служби у Державному бюро та дата звільнення.

У разі смерті слідчого суб'єктом призначення видається акт про припинення служби у Державному бюро з дня смерті.

Відомості про звільнення з посади служби у Державному бюро (припинення служби у Державному бюро) на підставі акта, зазначеного у частині першій цієї статті, заносяться до особової справи слідчого та його трудової книжки із зазначенням підстави припинення служби у Державному бюро та дати звільнення з посади служби у Державному бюро (припинення служби у Державному бюро).

Служба персоналу зобов'язана видати звільненій особі копію акта про звільнення та належно оформлену трудову книжку в день звільнення.

Розрахунок із звільненою особою проводиться у день звільнення.

Розділ VII
ОПЛАТА ПРАЦІ, ЗАОХОЧЕННЯ І СОЦІАЛЬНІ
ГАРАНТІЇ СЛІДЧОГО

Стаття 53. Оплата праці слідчого

Заробітна плата слідчого складається з посадового окладу, надбавок до нього та премій, передбачених цим Законом.

Слідчий має право також на інші гарантії та компенсації у сфері оплати праці, передбачені законом.

Схема посадових окладів на посадах у Державному бюро визначається щорічно Кабінетом Міністрів України не пізніш як у місячний термін з дня прийняття закону України про Державний бюджет України на наступний рік шляхом встановлення мінімального та максимального розмірів посадових окладів для кожної підгрупи посад у Державному бюро, виходячи з таких принципів:

мінімальний розмір посадового окладу на посаді у Державному бюро встановлюється на рівні не менше двох розмірів мінімальної заробітної плати;

максимальний розмір посадового окладу на посаді у Державному бюро не може перевищувати 10 мінімальних розмірів посадового окладу на посаді у Державному бюро;

Надбавка за вислугу років на службі у Державному бюро встановлюється у співвідношенні до мінімальної заробітної плати залежно від стажу служби у Державному бюро в таких розмірах: більше 1 року - 0,2; більше 5 років - 0,4; більше 10 років - 0,6; більше 15 років - 0,8; більше 20 років - 1,0.

Слідчому встановлюється надбавка за класний чин у співвідношенні до мінімальної заробітної плати залежно від присвоєного йому класного чину: за класний чин юриста 3 класу - 0,10; юриста 2 класу - 0,15; юриста 1 класу - 0,20; молодшого радника юстиції - 0,25; радника юстиції - 0,30; старшого радника юстиції - 0,35; державного радника юстиції 3 класу - 0,40; державного радника юстиції 2 класу - 0,45; державного радника юстиції 1 класу - 0,50; державного радника юстиції України - 0,55.

Слідчим, які виконують особливо важливі завдання, суб'єктом призначення встановлюється надбавка у розмірі до 100 відсотків посадового окладу.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них, премій та фінансування інших передбачених законом гарантій і компенсацій слідчим.

Стаття 54. Преміювання та інші види заохочення державних службовців

Преміювання слідчих здійснюється керівником органу Державного бюро у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці:

щомісячно відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи;

щорічно за результатами оцінювання службової діяльності у разі отримання відмінної оцінки - до 100 відсотків посадового окладу.

Конкретні умови, порядок та розміри преміювання слідчих визначаються положенням про преміювання, яке затверджується Головою Державного бюро.

За особливі службові досягнення також можуть бути застосовані такі види заохочення слідчого:

дострокове присвоєння класного чину в порядку, визначеному цим Законом;

представлення до відзнаки Державного бюро (подяка, почесна грамота тощо);

представлення до урядової відзнаки (подяка, почесна грамота тощо);

представлення до державної нагороди.

Заходи заохочення не застосовуються до слідчого протягом строку дії накладеного на нього дисциплінарного стягнення.

Стаття 55. Соціально-побутове забезпечення слідчого

Слідчому, який потребує поліпшення житлових умов, може надаватися службове житло в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Слідчий та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, користуються в установленому порядку медичним обслуговуванням у державних та комунальних закладах охорони здоров'я. Такий порядок медичного обслуговування зберігається за слідчим та членами його сім'ї після виходу слідчого на пенсію.

Стаття 56. Пенсійне забезпечення та грошова допомога слідчого

На одержання пенсії за віком слідчого мають право чоловіки, які досягли шістдесятидворічного віку, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу служби у Державному бюро не менш як 10 років, та які на день досягнення зазначеного віку працювали на посадах служби у Державному бюро, а також особи, які мають не менше 20 років стажу служби у Державному бюро, до якого включається час роботи (період), визначені частиною другою статті 36 цього Закону, - незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія слідчим призначається в розмірі 80 відсотків суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не слідчими, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати слідчого, який займає відповідну посаду у Державному бюро за останньою посадою служби особи у Державному бюро.

Порядок та умови визначення заробітної плати для обчислення пенсії слідчого встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У всіх випадках заробітна плата для обчислення пенсії слідчого враховується в межах установленої законом на день призначення (перерахунку) пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про Державне бюро розслідувань", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У разі зміни розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, здійснюється відповідний перерахунок максимального розміру пенсії.

Достроково призначена пенсія з урахуванням підпункту "г" частини першої пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення" і статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" у період до досягнення віку, встановленого частиною першою цієї статті, працюючим пенсіонерам не виплачується.

Слідчим, яких у період проходження служби у Державному бюро визнано інвалідами I або II групи, призначається пенсія по інвалідності в порядку та розмірі, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, за наявності не менш як 10 років стажу служби у Державному бюро та страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Слідчим, яких визнано інвалідами I або II групи та які мають не менше 10 років стажу роботи на посадах у Державному бюро, незалежно від часу встановлення їм інвалідності пенсія по інвалідності на умовах, визначених абзацом першим цієї частини, призначається, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на посадах у Державному бюро.

Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення служби у Державному бюро.

У разі повернення на службу у Державному бюро особи, якій призначено пенсію по інвалідності відповідно до цього Закону, виплата такої пенсії припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення слідчим віку, встановленого частиною першою цієї статті.

У разі зміни групи інвалідності чи відновлення працездатності виплата пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до цього Закону, здійснюється у порядку, визначеному статтею 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Якщо інваліду I або II групи встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, що з дня припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, слідчим, яким така пенсія не призначена у зв'язку з продовженням проходження ними служби у Державному бюро.

У разі смерті особи у період проходження служби у Державному бюро за наявності у померлого годувальника стажу служби у Державному бюро не менш як 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи перебували вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.

До непрацездатних членів сім'ї належать особи, визначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених цією частиною, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Пенсія слідчому у частині, що не перевищує розміру пенсії з солідарної системи, яка обчислюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує зазначений розмір, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Перерахунок раніше призначених пенсій здійснюється:

у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим слідчим за рішенням Кабінету Міністрів України або у зв'язку із зміною мінімальної заробітної плати - виходячи з суми заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слідчого, який працює на посаді служби у Державному бюро відповідної підгрупи на момент виникнення права на перерахунок пенсії, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

у зв'язку із звільненням слідчого з посади служби у Державному бюро - у порядку, передбаченому частинами другою - четвертою цієї статті.

Пенсія слідчому призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме:

пенсія за віком - з дня, що настає за днем досягнення віку, встановленого частиною першою цієї статті, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою зазначеного віку;

пенсія по інвалідності - з дня встановлення інвалідності, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності, але не раніше дня звільнення слідчого;

пенсія у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника.

Заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

У разі смерті пенсіонера, який отримував пенсію слідчого, особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на день смерті.

Слідчий, звільнений з служби у Державному бюро у зв'язку із засудженням до обмеження або позбавлення волі за умисний злочин, вчинений з використанням службового становища, позбавляється права на призначення пенсії, передбаченої цією статтею.

У разі якщо особі, зазначеній в абзаці першому цієї частини, вже призначено пенсію відповідно до цього Закону або до законодавства про державну службу, що діяло раніше, виплата такої пенсії припиняється з дня набрання рішенням суду законної сили.

Слідчому в разі виходу на пенсію відповідно до цього Закону, у тому числі у передбачених законом випадках дострокового виходу на пенсію, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти посадових окладів за наявності стажу служби у Державному бюро не менше 10 років, про що робиться запис у трудовій книжці.

Стаття 57. Робочий час, час відпочинку

Тривалість та режим роботи, час відпочинку слідчого визначаються законодавством про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Для виконання невідкладних і непередбачених завдань слідчі можуть залучатися до служби за письмовим розпорядженням керівника органу Державного бюро у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією роботи відповідно до закону.

Стаття 58. Відпустки слідчого

Слідчому надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

За кожний рік служби у Державному бюро по досягненню п'ятирічного стажу служби у Державному бюро слідчому надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання слідчим додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Слідчі для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань можуть бути відкликані із щорічної основної чи додаткової оплачуваних відпусток за рішенням суб'єкта призначення.

Частина невикористаної відпустки надається слідчому у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відповідним відшкодуванням непередбачуваних витрат слідчого у зв'язку з його відкликанням з відпустки.

Порядок відшкодування непередбачуваних витрат слідчого у зв'язку з його відкликанням із щорічної або додаткової відпустки визначається Кабінетом Міністрів України.

Слідчому надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток відповідно до закону.

Розділ VIII
ДИСЦИПЛІНАРНА ТА МАЙНОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СЛІДЧОГО

Стаття 59. Дисциплінарна відповідальність слідчого та підстави притягнення до неї

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладенні на слідчого дисциплінарних стягнень за вчинення дисциплінарних проступків, визначених цим Законом.

Підставою для притягнення слідчого до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарними проступками є:

вияв неповаги до державних символів України;

невиконання або неналежне виконання в межах посадових обов'язків наказів, розпоряджень та доручень керівників, наданих у межах їхніх повноважень;

невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків;

перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;

невжиття передбачених законом заходів щодо усунення конфлікту інтересів;

порушення обмежень щодо участі слідчого у виборчому процесі, визначених виборчим законодавством;

порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

порушення правил професійної етики слідчого;

прогул, тобто відсутність слідчого на робочому місці більше трьох годин підряд протягом робочого дня без поважних причин;

поява слідчого на робочому місці у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Стаття 60. Види та порядок застосування дисциплінарних стягнень

До слідчих застосовуються такі види дисциплінарних стягнень:

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну службову відповідність;

звільнення з посади у Державному бюро.

За кожний дисциплінарний проступок накладається одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини слідчого. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування завданої шкоди, попередня поведінка слідчого та його ставлення до виконання службових обов'язків.

Дисциплінарне стягнення до слідчого застосовується не пізніше шести місяців з дня вчинення ним дисциплінарного проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого, який має дисциплінарне стягнення, дисциплінарне стягнення, що накладається, може бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі допущення незначного порушення правил внутрішнього службового розпорядку, посадових інструкцій суб'єкт призначення може застосувати зауваження.

У разі невиконання або неналежного виконання слідчим посадових обов'язків, порушення ним правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики слідчого, інших вимог цього Закону та інших актів законодавства у сфері служби у Державному бюро йому може бути оголошено догану.

У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов'язків, порушення правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики слідчого, інших вимог цього Закону та інших актів законодавства у сфері служби у Державному бюро слідчим, який має дисциплінарне стягнення, йому може бути оголошено сувору догану.

Попередження про неповну службову відповідність може застосовуватися за:

систематичне невиконання або систематичне неналежне виконання посадових обов'язків, наказів, розпоряджень та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, перевищення службових повноважень;

систематичне порушення правил внутрішнього службового розпорядку або правил професійної етики слідчого.

Стаття 61. Суб'єкти, уповноважені застосовувати дисциплінарні стягнення

Право застосування дисциплінарних стягнень до слідчих має суб'єкт призначення, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 62. Загальний порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності

Суб'єкт призначення за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку слідчого, повинен зажадати від нього письмового пояснення.

У разі необхідності проведення додаткового дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку, у тому числі обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, а також причин та умов, що сприяли його вчиненню, суб'єкт призначення приймає рішення про проведення службового розслідування.

На вимогу слідчого з метою спростування безпідставних, на його думку, звинувачень або підозр службове розслідування проводиться обов'язково.

Для забезпечення проведення службового розслідування керівником органу Державного бюро утворюється комісія у кількості не менше семи осіб.

До складу такої комісії включається прокурор.

При проведенні службового розслідування за рішенням суб'єкта призначення можуть залучатися відповідні фахівці.

Службове розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. За необхідності зазначений строк може бути продовжено, але не більш як до 20 робочих днів.

За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях слідчого дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності з визначенням рекомендованого виду дисциплінарного стягнення.

Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено слідчим у порядку, передбаченому статтею 64 цього Закону.

Порядок проведення службового розслідування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 63. Відсторонення слідчого від виконання посадових обов'язків

Рішення про відсторонення слідчого від виконання посадових обов'язків приймається суб'єктом призначення.

Слідчий може бути відсторонений від виконання посадових обов'язків на час проведення службового розслідування із збереженням середньої заробітної плати.

Тривалість такого відсторонення не може перевищувати часу проведення службового розслідування.

У період відсторонення від виконання посадових обов'язків слідчий повинен дотримуватися правил внутрішнього службового розпорядку, в тому числі щодо робочого часу, та сприяти проведенню службового розслідування.

Стаття 64. Рішення про застосування дисциплінарного стягнення

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення приймає суб'єкт призначення.

У рішенні зазначаються найменування органу Державного бюро, дата прийняття рішення, відомості про слідчого, вид дисциплінарного проступку, стисло викладаються обставини вчинення проступку, підстави притягнення слідчого до відповідальності та зазначається, яке дисциплінарне стягнення застосовується.

Слідчий має бути особисто ознайомлений під розписку з рішенням про накладення на нього дисциплінарного стягнення не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення.

У разі відмови слідчого від ознайомлення з рішенням про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи наявності підстав, що перешкоджають ознайомленню з таким рішенням особисто, слідчому не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається письмове повідомлення про прийняте рішення разом з його копією.

Стаття 65. Оскарження рішення про застосування дисциплінарного стягнення

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення може бути оскаржено до суду.

Стаття 66. Зняття дисциплінарного стягнення

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення слідчого не піддано новому дисциплінарному стягненню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Якщо слідчий не вчинив нового порушення службової дисципліни і виявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути знято достроково, але не раніш як через шість місяців з дня притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 67. Відшкодування шкоди слідчим

Майнова та моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю слідчого під час здійснення ним своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Держава в особі суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) до винного слідчого у розмірі та порядку, визначених законом.

У разі застосування зворотної вимоги (регресу) слідчий несе майнову відповідальність тільки за шкоду, спричинену його протиправними діями або бездіяльністю.

Розділ IX
ФІНАНСОВЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОГО БЮРО

Стаття 68. Фінансове забезпечення Державного бюро

Фінансове забезпечення Державного бюро здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання Державного бюро.

Стаття 69. Матеріально-технічне забезпечення діяльності Державного бюро

Держава забезпечує Державне бюро необхідними матеріальними засобами, технікою, озброєнням, обладнанням, іншим майном для провадження службової діяльності.

Державному бюро надаються в установленому порядку земельні ділянки з метою розміщення адміністративних і господарських будівель, інших об'єктів, необхідних для функціонування Державного бюро та його органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Майно, необхідне для забезпечення виконання завдань, покладених на Державне бюро, є державною власністю та закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Державне бюро має житловий фонд, може виступати замовником будівництва житла.

Розділ X
КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ДЕРЖАВНОГО БЮРО

Стаття 70. Контроль за діяльністю Державного бюро

Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за діяльністю Державного бюро в межах, визначених Конституцією України та Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави".

Президент України здійснює контроль за діяльністю Державного бюро в межах, визначених Конституцією України та Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави"

Стаття 71. Нагляд за додержанням законності в діяльності Державного бюро

Нагляд за додержанням законності під час проведення Державним бюро досудового розслідування здійснюють виключно визначені Генеральним прокурором України прокурори.

Визначені Генеральним прокурором України прокурори, що здійснюють нагляд за додержанням законності під час проведення Державним бюро досудового розслідування, підпорядковуються безпосередньо Генеральному прокурору України.

Прийняті зазначеними прокурорами рішення щодо нагляду за додержанням законності під час проведення Державним бюро досудового розслідування можуть бути скасовані тільки Генеральним прокурором України.

Відкликання та звільнення з посади таких прокурорів здійснюється Генеральним прокурором України.

Розділ XI
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

2. До приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

3.1. У частині четвертої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., N 9-10, ст. 88) після слова "працівниками" доповнити словом "прокуратури".

3.2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР 1984, додаток до N 51, ст.1122):

у частині першій статті 255:

доповнити пунктом 13 такого змісту:

"13) начальники, заступники начальника слідчих підрозділів органів державного бюро розслідувань, слідчі Державного бюро (статті 172-4 - 172-9). ".

3.3. В абзаці другому частини п'ятої статті 5 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (Відомості Верховної Ради України, 2011, N 40, ст. 404) після слів "органи прокуратури," доповнити словами "Державне бюро розслідувань України,".

3.4. У Законі України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" (Відомості Верховної Ради України, 1994, N 11, ст.51):

у статті 2:

доповнити новим підпунктом "е-1" такого змісту:

"е-1) слідчі та інші працівники Державного бюро розслідувань України;";

у підпункті "є" слова "перелічених у пунктах "а" - "е" замінити словами "перелічених у пунктах "а" - "е-1";

частину третю статті 3 доповнити абзацом четвертим такого змісту:

"Заходи безпеки щодо слідчих та інших працівників Державного бюро розслідувань України здійснюється органами служби безпеки або внутрішніх справ.".

3.5. В абзаці першому пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 11, ст. 50) після слів "органи прокуратури" доповнити словами "Державне бюро розслідувань України,".

3.6. У пункті 3 частини першої статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 5-6, ст. 30) після слів "органам прокуратури України" доповнити словами "Державного бюро розслідувань України";

3.7. В абзаці десятому частини другої статті 8 Закону України "Про попереднє ув'язнення" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N 35, ст. 360) після слів "органах внутрішніх справ" доповнити словами "Державного бюро розслідувань України".

3.8. В абзаці третьому частини першої статті 8 та статтю 9 Закону України "Про державні нагороди України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 21, ст. 162) після слів "Служби безпеки України" доповнити словами "Державного бюро розслідувань України,".

4. Державне бюро утворюється на базі та за рахунок чисельності:

Головного управління з розслідування особливо важливих справ, Головного слідчого управління, відділу з розслідування особливо важливих справ Управління правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України;

слідчих управлінь, відділів, інших підрозділів прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

слідчих управлінь, відділів, інших підрозділів міських, районних, міжрайонних, районних в містах прокуратур;

слідчих управлінь, відділів, інших підрозділів спеціалізованих прокуратур.

Слідчі управління системи органів прокуратури, на базі яких створюється Державне бюро, ліквідуються. Адміністративні будівлі, матеріально-технічна база та кошти, що передбачені законодавством на їх утримання, спрямовуються на забезпечення діяльності Державного бюро.

5. З метою утворення центрального апарату Державного бюро створюється Конкурсна комісія з питань відбору кандидатур на посаду Голови Державного бюро та центрального апарату (далі - Конкурсна комісія).

Конкурсна комісія є тимчасовим органом, що складається з 11 осіб: 4 особи, яких визначає Президент України, у тому числі 2 особи - представників громадських організацій, відомих діяльністю у сфері протидії злочинності і корупції, 2 особи, яких визначає Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, 2 особи, яких визначає Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, 1 особа, яку визначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 1 особа, яку визначає Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, 1 особа, яку визначає Генеральний прокурор України.

Персональний склад, положення про Конкурсну комісію затверджує Президент України.

Повноваження Конкурсної комісії припиняються з моменту формування керівного складу центрального апарату за її поданням.

Конкурсна комісія вносить подання Президенту України щодо призначення Голови Державного бюро з урахуванням вимог встановлених цим Законом.

Інші вимоги до порядку проведення конкурсу на зайняття посади Голови Державного бюро встановлюються законом.

6. Слідчі системи органів прокуратури призначаються за їх згодою на посади слідчих Державного бюро в порядку переатестації.

З цією метою протягом місяця з дня призначення Голови Державного бюро створюється Атестаційна комісія з питань відбору кандидатур до Державного бюро розслідувань України (далі - Атестаційна комісія).

Атестаційна комісія є тимчасовим органом, що складається з 11 осіб: 3 особи, яких визначає Президент України, у тому числі 2 особи - представників громадських організацій, відомих діяльністю у сфері протидії злочинності і корупції, 2 особи, яких визначає Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, 2 особи, яких визначає Комітет Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, 1 особа, яку визначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 1 особа, яку визначає Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, 1 особа, яку визначає Генеральний прокурор України.

Головою Атестаційної комісії за посадою є Голова Державного бюро.

Персональний склад, положення про Атестаційну комісію затверджує Президент України.

Повноваження Атестаційної комісії припиняються за рішенням Голови Державного бюро за погодженням голів комітетів Верховної Ради України предметом відання яких є додержання прав і свобод людини і громадянина, організація та діяльність органів прокуратури, органів внутрішніх справ, інших правоохоронних органів, боротьба з корупцією, боротьба з організованою злочинністю та Президента України.

7. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

8. Кабінету Міністрів України спільно з Генеральною прокуратурою України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити передачу Державному бюро адміністративних будівель, транспортних засобів, засобів зв'язку і матеріально-технічного забезпечення, озброєння, спеціальних засобів захисту, іншого майна та інформаційної бази, які закріплені за слідчими управліннями системи органів прокуратури України станом на момент прийняття цього Закону.

 

Голова Верховної Ради України