ЗАКОН УКРАЇНИ

Про медіацію

Цей Закон створює правові умови здійснення медіації - попереднього судовому, швидкого та ефективного способу вирішення спорів, де сторони мають рівні права і можливості, а медіатор виступає посередником, який сприяє налагодженню культури партнерських стосунків.

Розділ І
Загальні положення

Стаття 1. Визначення термінів

Для реалізації мети цього Закону терміни, які застосовуються в ньому, мають таке визначення:

1) спір (конфлікт) - протиріччя або розбіжності інтересів між фізичними та (або) юридичними особами;

2) сторони - особи, між якими виник спір;

3) медіація - спосіб та процедура врегулювання спору за допомогою незалежної від сторін фахової особи (медіатора);

4) медіатор - відповідальна фізична особа-підприємець чи працівник організації, що надає послуги з медіації (нейтральна по відношенню до сторін), яка залучається сторонами в якості посередника та сприяє об'єктивному врегулюванню спору, що між ними виник;

5) спеціалісти - кваліфіковані фахівці у певній галузі, використання знань яких необхідно для належного здійснення медіації;

6) учасники медіації - сторони, їх представники, медіатор, спеціалісти;

7) організація, що надає послуги з медіації - юридична особа, одним з основних видів діяльності якої відповідно до статутних та дозвільних документів, є надання послуг з медіації, а також здійснення іншої, незабороненої законом діяльності у цій сфері;

8) фізична особа-підприємець, що зареєстрована відповідно до законодавства, успішно пройшла єдину обов'язкову програму підготовки медіаторів, має відповідний сертифікат (диплом), здійснює підприємницьку діяльність та надає послуги у сфері медіації;

9) об'єднання медіаторів - неприбуткова організація, яка створюється особами-медіаторами для захисту своїх прав, інтересів, підвищення якості надання послуг та розвитку медіації;

10) угода про застосування медіації - документ, який укладається сторонами про врегулювання за допомогою медіації спору, що між ними виник;

11) медіаційна угода - документ про результати досягнутих домовленостей по спору після застосування медіації, що підлягає виконанню сторонами;

12) рішення про завершення процедури медіації - документ, що приймається медіатором, в якому зазначаються відомості про небажання однієї або обох сторін врегулювати спір, що між ними виник за допомогою медіації;

13) медіаційна справа - систематизована сукупність відомостей про предмет спору, сторони, процедуру медіації та результати досягнутих домовленостей під час її здійснення;

14) медіаційний архів - систематизована сукупність медіаційних справ.

Стаття 2.Мета Закону

Метою Закону є запровадження культури досудового вирішення спорів без звернення до формальної системи судочинства, шляхом ведення між сторонами узгоджуваних переговорів за участю нейтральної особи, яка допомагає у пошуку взаємоприйнятного рішення.

Стаття 3. Законодавство у сфері медіації

Сторони, між якими виник спір, можуть застосувати медіацію, як засіб досудового врегулювання спору або звернутися безпосередньо до суду на підставі Конституції України.

Закон України "Про медіацію" визначає правову основу для її здійснення та застосовується у частині, що не суперечить Конституції України. Положення інших нормативно-правових актів можуть врегульовувати відносини у сфері медіації в частині, що не суперечить цьому Закону.

Якщо міжнародним договором передбачені інші правила та норми, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються положення відповідного міжнародного договору.

Стаття 4. Предмет регулювання

Предметом медіації у відповідності з цим Законом є спори, що виникають з цивільних, господарських, трудових, сімейних та інших правовідносин приватного права.

Не можуть бути предметом медіації спори, що виникають з публічно-правових відносин, врегулювання яких здійснюється відповідно до інших законів України та міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України.

Стаття 5. Застосування медіації

Медіація застосовується за пропозицією суду, прийнятою обома сторонами спору на будь-якій стадії судового провадження або в інших випадках, виключно за узгодженим рішенням сторін. У медіації можуть брати участь дві або більше сторони, а також як один, так і кілька медіаторів та інші учасники відповідно до цього Закону.

Якщо спір перебуває у судовому провадженні, за ініціативою сторін або за пропозицією суду, він може бути переданий для застосування медіації до прийняття рішення по суті справи.

В такому випадку, після застосування медіації, медіатор надає суду копію медіативної угоди або копію рішення про завершення процедури медіації.

Стаття 6. Принципи медіації

Медіація здійснюється на принципах: добровільності, конфіденційності, правомочності сторін, їх рівності, незалежності та неупередженості медіатора.

Принцип добровільності - участь в медіації, її здійснення, прийняття рішень, досягнення домовленостей сторонами відбувається за їх взаємною згодою.

Принцип конфіденційності - особи, які беруть участь у медіації зобов'язуються не розповсюджувати та не використовувати без взаємної згоди відомості, що стали їм відомі під час медіації.

Принцип правомочності - сукупність прав, якими наділяються сторони, для можливості брати повноцінну участь в медіації.

Принцип рівності сторін - під час здійснення медіації для сторін встановлюється рівний обсяг прав та обов'язків, якщо інше не передбачено домовленостями між ними.

Незалежність та неупередженість медіатора - медіатором призначається особа, яка виконує свої обов'язки на основі наявних в неї професійних знань і здібностей, користується свободою, власною свідомістю та об'єктивністю при допомозі сторонам, не піддаючись їх впливу.

До процедури медіації та медіаторів застосовуються принципи чесності, добросовісності та розумності.

Розділ II
Правовий статус медіаторів

Стаття 7. Вимоги до професійних медіаторів

Професійними медіаторами можуть бути фізичні особи, які досягли 21 року, мають вищу професійну освіту та успішно пройшли в недержавних організаціях, що надають послуги з медіації або акредитованих вищих навчальних закладах курс навчання відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України Положення про порядок проходження єдиної обов'язкової програми підготовки медіаторів особами, які бажають отримати фах медіатора.

Стаття 8. Випадки, коли медіатору забороняється здійснювати медіацію

Не можуть здійснювати медіацію особи, які є: членами сім'ї або близькими родичами (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, онук, онучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) однієї із сторін спору.

Стаття 9. Особи, яким забороняється бути медіаторами

Не можуть бути медіаторами особи, які не мають вищої освіти, відповідної фахової підготовки, мають непогашену у встановленому Законом порядку судимість або є недієздатними, обмежено дієздатними.

Стаття 10. Права медіаторів та їх захист

Для ефективного здійснення своїх повноважень медіатори мають такі права:

1) застосовувати в межах чинного законодавства власні правила та способи здійснення медіації або з дозволу організації, якщо такі послуги надає організація, в якій працюють медіатори;

2) за результатами здійснення медіації отримувати матеріальну винагороду, розмір якої встановлюється в угоді про застосування медіації за домовленістю між сторонами та організацією, або фізичною особою-підприємцем, яка надає послуги з медіації;

3) інформувати громадськість про свою діяльність з дотриманням конфіденційності інформації, що стала відомою в результаті здійснення медіації та інші права.

Для захисту своїх прав та забезпечення інтересів медіатори мають право об'єднуватися за професійною діяльністю відповідно до законодавства.

Не допускається жодна вимога щодо участі або неучасті фізичних та юридичних осіб, які надають послуги з медіації в об'єднаннях чи самоврядних організаціях.

Стаття 11. Обов'язки медіаторів

При здійсненні своїх повноважень медіатори повинні додержуватися таких обов'язків:

1) дотримуватися етичних норм, поважати права сторін спору, створювати можливості для пошуку компромісу;

2) бути неупередженими та об'єктивними при проведенні медіації, дотримуватися принципів, відображених у статті 6 цього Закону;

3) забезпечувати дотримання основних прав сторін при проведенні медіації;

4) надавати будь-які консультації та пояснення сторонам для пошуку взаємоприйнятного рішення;

5) зберігати конфіденційність інформації отриманої внаслідок здійснення медіації;

6) повертати сторонам документи, інші відомості, отримані від них для здійснення медіації;

7) відмовитися від здійснення медіації, якщо наявні обставини не дозволяють об'єктивно по відношенню до сторін її проводити або у випадку, коли предмет спору не може бути врегульований за допомогою медіації відповідно до цього Закону;

8) відповідати на запити судових органів, зберігаючи при цьому конфіденційність інформації, отриманої під час медіації, якщо інше непередбачено законом;

9) постійно підвищувати через систему тренінгів, семінарів, ігор, занять, курсів, стажувань, інших форм навчання теоретичні та практичні знання з медіації.

Медіатори ведуть власний реєстр медіаційних справ та мають медіаційні архіви, порядок ведення яких визначається рішенням Кабінету Міністрів України.

Стаття 12. Недопустимість участі медіаторів у судовому провадженні

У випадку можливого судового провадження по спору, який був віднесений до процедури медіації, не можуть викликатися як свідки особи, що були медіаторами по цій справі, та надавати показання чи пояснення стосовно дій та документів, що стали їм відомі під час здійснення медіації, бути представниками сторін, надавати іншу допомогу не віднесену до процедури медіації, крім випадків, передбачених законодавством.

Розділ III
Порядок проведення медіації

Стаття 13. Попередня зустріч сторін

На попередній зустрічі сторін укладається угода про застосування медіації. Сторони надають медіатору для ознайомлення необхідні документи, що стосуються спору. Якщо на зустріч прийшла лише одна сторона, медіатор надсилає іншій стороні письмове запрошення на наступну зустріч, яка має відбутися не пізніше ніж за 14 днів з дня попередньої зустрічі, без врахування святкових та вихідних днів.

Якщо запрошена сторона не може з'явитися у день, що вказаний у запрошенні, медіатор може зазначити інший день за взаємною згодою сторін, який може виходити за межі 14 днів.

Медіація вважається неприйнятною і не може застосовуватися, якщо одна з сторін відмовляється від її здійснення або не з'являється два рази поспіль на попередню зустріч.

Стаття 14. Угода про застосування медіації

Застосування медіації можливе за наявності відповідної угоди, яка укладається між сторонами та фізичною особою підприємцем або організацією, що надає послуги з медіації.

В угоді про застосування медіації зазначаються відомості про:

1) сторони за наявності їх представників, медіатора, інших осіб, які будуть залучені до медіації (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, вид професійної діяльності);

2) предмет спору, формат, місце та строки здійснення медіації;

3) відомості про особу-медіатора та його обов'язки щодо належного здійснення медіації або юридичну особу, що надає послуги з медіації та надане їй право призначити медіатора;

4) обов'язки сторін щодо сплати медіаторові гонорару або сплати послуг організації, що надає послуги з медіації;

5) зобов'язання щодо дотримання правил медіації, нерозповсюдження та невикористання в інших цілях, крім медіації відомостей, що стали відомі під час її здійснення без взаємної згоди сторін;

6) домовленість сторін щодо мови, якою здійснюватиметься медіація;

7) інші відомості необхідні для забезпечення процедури медіації.

До угоди про застосування медіації застосовуються загальні положення цивільного законодавства, її правомочність засвідчується печаткою організації, що надає послуги з медіації. У випадку, якщо угода укладена між сторонами та фізичною особою-підприємцем, який виступає в якості медіатора, така угода посвідчується нотарільно.

Стаття 15. Місце здійснення медіації

Сторони за добровільною згодою обирають місце здійснення медіації або доручають обрати місце для її здійснення фізичній або юридичній особі, що надає послуги з медіації про що зазначається в угоді про застосування медіації.

Стаття 16. Участь медіатора у розв'язанні спору між сторонами

Медіатор організовує процедуру медіації шляхом надання пояснення, консультації, вживає заходів щодо пошуку сторонами взаємоприйнятного рішення.

Якщо під час медіації виникнуть обставини, що можуть вплинути на об'єктивність і неупередженість медіатора, він повідомляє сторони про такі обставини та роз'яснює право заміни медіатора, організації, що надає послуги з медіації або право відмовитися від медіації за їхнім бажанням.

Стаття 17. Участь представників та спеціалістів у медіації

Участь в медіації мають право брати представники сторін, якщо їхні повноваження підтверджуються відповідною нотаріально засвідченою довіреністю.

Якщо спір, з приводу якого застосовується медіація, викликає труднощі з юриспруденції або будь-якої іншої галузі, медіатор має право запропонувати сторонам скористатися допомогою спеціалістів, пошук та надання кандидатур яких здійснюється організацією, що надає послуги з медіації або фізичною особою-підприємцем, яка має право бути медіатором та узгоджується сторонами конфлікту.

Стаття 18. Процедура медіації

Медіатор розпочинає медіацію на підставі та у строки, визначені угодою про застосування медіації за наявності обох сторін або їх представників, якщо вибраний спільний формат здійснення медіації.

Медіація здійснюється за правилами та етапами, прийнятними для обох сторін та встановленими медіаторами або організаціями, що надають послуги з медіації.

Сторони за взаємною згодою і лише зі спору, що виник між ними, можуть внести свої поправки до правил та етапів здійснення медіації.

Медіація може здійснюватися спільно за участю сторін спору та медіатора або окремих зустрічей медіатора з кожною із сторін.

Незалежно від формату медіації кожна сторона забезпечується рівними правами та можливостями.

Перед початком медіації медіатор роз'яснює сторонам їх права та обов'язки, наслідки домовленостей, які можуть бути досягнуті. Перевіряє повноваження представників, якщо такі є.

Процедура медіації ґрунтується на спільних переговорах, висловленні позиції, думок та пропозицій щодо вирішення спору за правилами та способами встановленими медіаторами або організаціями, що надають послуги з медіації.

Всі пропозиції, думки, висловлені сторонами можуть фіксуватися на аудіо- або відеопристрої, а також у письмовій формі за клопотанням однієї із сторін чи здійснення фіксування безпосередньо стороною конфлікту.

Якщо медіація проводиться у форматі індивідуальних зустрічей медіатора із кожною зі сторін, медіатор самостійно визначає час та місце зустрічі, якщо інше не передбачено угодою про застосування медіації.

Медіацію може бути перенесено на інший час за клопотанням однієї із сторін спору в зв'язку з хворобою, іншою поважною причиною, що підтверджується необхідними документами за взаємною згодою сторін.

Сторони за добровільною згодою можуть замінити медіатора, відмовитися від організації, що надає послуги з медіації або від послуг фізичної особи-підприємця, який має право бути медіатором на будь-якій стадії її здійснення.

При вищезазначеній заміні або відмові процедура медіації розпочинається спочатку або з етапу раніше досягнутих домовленостей за взаємною згодою сторін.

Стаття 19. Закриття процедури медіації

Процедура медіації закривається укладенням медіативної угоди або прийняттям медіатором рішення про завершення процедури медіації.

Відповідальність сторін і медіатора, а також взаєморозрахунки за повністю або частково виконану роботу здійснюються за умовами, передбаченими угодою про застосування медіації.

Стаття 20. Медіаційна угода

Після досягнутих порозумінь за допомогою медіації між сторонами укладається медіаційна угода, яка повинна містити положення про порозуміння, прийняті рішення, скріплюватися підписами сторін і медіатора та засвідчуватися печаткою організації, що надає послуги з медіації.

У випадку невиконання медіаційної угоди однією із сторін, медіація вважається такою, що не відбулася, а сторони мають право звернутися до суду в загальному порядку.

Стаття 21. Рішення про завершення процедури медіації

У разі недосягнення сторонами спільної згоди по спору, що між ними виник, або якщо одна із сторін не з'являється для участі в медіації більше двох разів поспіль без поважних причин, медіатор приймає у письмовій формі рішення про завершення процедури медіації, яке посвідчується організацією, що надає послуги з медіації або нотаріально, якщо медіатором є фізична особа-підприємець та інформує сторони про право звернення до суду у встановленому законом порядку.

У рішенні про завершення процедури медіації посвідчується лише факт небажання обох або однієї із сторін застосовувати процедуру медіації.

Стаття 22. Конфіденційність інформації отриманої при здійсненні медіації

Сторони спору, медіатор, інші особи зобов'язані зберігати конфіденційність всієї інформації, отриманої під час її здійснення, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У судовому провадженні без взаємної згоди сторін не можуть використовуватися як докази, відомості, отримані під час медіації, окрім відомостей, зазначених в медіаційній угоді, та рішенні про завершення процедури медіації.

Суд не має права витребувати такі відомості, крім випадків, передбачених законом.

У медіаційній угоді сторони зазначають відомості, які вважають допустимими використовувати, як докази для ознайомлення суду або можливого судового провадження.

До відомостей, конфіденційність яких учасники медіації зобов'язані зберігати, належать:

1) пропозиції однієї із сторін про застосування медіації як і готовність однієї із сторін до участі в медіації;

2) думки або пропозиції, які були висловлені однією із сторін щодо можливості врегулювання спору;

3) визнання певних фактів, зроблених однією із сторін під час здійснення медіації;

4) готовність однієї із сторін прийняти пропозицію медіатора чи іншої сторони про врегулювання спору, інші відомості, а також фіксація процедури медіації.

Розділ IV
Об'єднання медіаторів

Стаття 23. Статус об'єднання медіаторів

Об'єднання медіаторів є неприбутковими організаціями, заснованими за їх спільними інтересами з метою створення умов та можливостей для надання високо професійних послуг з медіації.

Стаття 24. Заснування та легалізація об'єднань медіаторів

Об'єднання медіаторів засновується не менше як трьома особами, які володіють теоретичними знаннями та мають професійний практичний досвід їх реалізації у сфері

медіації не менше 5 років, що підтверджується необхідними документами з наукової, навчальної, практичної роботи у цій галузі та не займають державних посад.

Легалізація об'єднання медіаторів здійснюється Міністерством юстиції України у відповідності до Закону України "Про об'єднання громадян" з урахуванням особливостей цього Закону.

Стаття 25. Положення, на основі яких діють об'єднання медіаторів

Об'єднання медіаторів діють на основі положення, яке містить відомості про:

1) юридичну адресу, повну та скорочену назву об'єднання медіаторів;

2) права та обов'язки учасників об'єднання медіаторів;

3) мету діяльності та завдання об'єднання медіаторів;

4) джерела, засоби, порядок надходження та використання коштів, іншого майна;

5) умови і порядок участі та вибуття з об'єднання медіаторів;

6) відомості про статутні органи, порядок їх утворення, діяльності, прийняття рішень, структура, повноваження та компетенція;

7) процедуру (порядок) внесення змін та доповнень до положення об'єднання медіаторів;

8) порядок ліквідації об'єднання медіаторів.

У положенні можуть зазначатися інші відомості, що необхідні для повноцінного здійснення діяльності об'єднання медіаторів.

Стаття 26. Повноваження об'єднань медіаторів

Об'єднання медіаторів мають такі повноваження:

1) здійснення інформаційних, організаційних, просвітницьких, навчальних та інших заходів для розвитку та поширення медіації;

2) відмова, заміна та анулювання підтверджувальних документів, що надають право здійснювати медіацію на професійній основі;

3) розгляд скарг сторін спору або однієї з них про неналежне виконання обов'язків медіаторів або організацій, що надають послуги з медіації;

4) розгляд скарг та заяв про порушення законодавства організаціями, що надають послуги з медіації та передачі таких скарг і заяв до компетентних державних органів з письмовими рекомендаціями у формі рішень про вжиття відповідних заходів;

5) розробка та прийняття Кодексу моралі та етики у сфері медіації;

6) встановлення дисциплінарних санкцій та їх стягнення за порушення Кодексу моралі та етики і законодавства у сфері медіації;

7) організацію навчання та підвищення фаху медіаторів;

8) здійснення контролю за веденням медіаторами медіаційних справ та медіаційних архівів;

9) здійснення у межах, незаборонених законом, захисту прав та інтересів медіаторів, організацій, що надають послуги з медіації;

10) встановлення розміру членських внесків медіаторів, які не повинні перевищувати на рік 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) виконання інших делегованих державою та незаборонених законом повноважень.

Стаття 27. Відповідальність об'єднань медіаторів

Об'єднання медіаторів несуть дисциплінарну, цивільну, адміністративну, кримінальну та іншу відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Стаття 28. Відповідальність медіаторів

За недодержання вимог цього Закону, Кодексу моралі та етики у сфері медіації інших нормативно-правових актів медіатори несуть дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному об'єднаннями медіаторів, а також іншу правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Будь-яка сторона може повідомити об'єднання медіаторів про факти порушення медіаторами законодавства, а накладення санкцій може бути оскаржено медіаторами в судовому порядку.

Розділ V
Прикінцеві та перехідні положення

Цей Закон набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

До приведення у відповідність із цим Законом інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кабінету Міністрів України у місячний термін з дня набрання чинності цим Законом:

1) внести зміни до Національного класифікатора України "Класифікатор професій", в якому передбачити професію "Медіатора";

2) визначити розмір сплати реєстраційного збору за легалізацію об'єднання медіаторів;

3) розробити та затвердити єдину програму підготовки осіб, які бажають отримати фах медіатора;

4) затвердити Положення про порядок обов'язкового проходження єдиної програми підготовки осіб, які бажають отримати фах медіатора;

5) розробити та затвердити Положення про порядок ведення медіаторами власного реєстру медіаційних справ та медіаційних архівів;

6) встановити зразок свідоцтва про державну реєстрацію об'єднання медіаторів;

7) створити єдиний державний реєстр фізичних і юридичних осіб, які надають послуги у сфері медіації та медіаторів;

8) привести свої нормативно-правові акти у відповідність цьому Закону.

 

Голова Верховної Ради України