Проект

вносить народний депутат України Шверк Г. А.

 

 

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про дорожній рух та його безпеку

Закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху та його безпеки в Україні, спрямовані на захист життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників дорожнього руху та охорони довкілля. Закон відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух, Європейської угоди (Женева, 1 травня 1971 р.), що доповнює Конвенцію про дорожній рух та Конвенцію про дорожні знаки та сигнали, відкриті для підписання у Відні 8 листопада 1968 року.

Будь-яке оприлюднення, опублікування, розповсюдження або тиражування неофіційних перекладів цього Закону, коментарів до нього або навчально-методичних матеріалів на основі цього Закону дозволяється лише на умовах, передбачених частиною п'ятнадцятою статті 12 цього Закону.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Закону України про дорожній рух та його безпеку

1. Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів державної влади, місцевого самоврядування та їх виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та господарювання у сфері дорожнього руху та його безпеки, права та обов'язки власників транспортних засобів і суб'єктів - учасників дорожнього руху, встановлює єдиний порядок та правила дорожнього руху на всій території України.

2. Інші законодавчі та нормативні акти, що стосуються особливостей та безпеки дорожнього руху, повинні ґрунтуватися на вимогах цього Закону.

Стаття 2. Законодавство про дорожній рух та його безпеку

Відносини, пов'язані з дорожнім рухом та його безпекою, регулюються цим Законом та законами України, які стосуються дорожнього руху та його безпеки, чинними міжнародними договорами та іншими нормативно-правовими актами України у сфері дорожнього руху.

Стаття 3. Міжнародні договори України в сфері дорожнього руху та його безпеки

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 4. Державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки

1. Державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку безперешкодного, комфортного та безпечного для його учасників дорожнього руху, а також розмежуванні повноважень органів центральної виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчої влади, власників доріг, вулиць, залізничних переїздів та транспортних засобів у цій сфері.

2. Державне управління ґрунтується на основі: оцінки, наукового прогнозування збитків держави внаслідок економічних втрат перевізників, а також втрати життя, отриманих каліцтв людей, екологічних збитків довкілля; убезпеченні учасників дорожнього руху і довкілля від екологічно негативної дії транспортних засобів під час їх руху, облаштування і технічного стану автомобільних доріг.

3. Основні напрямки державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки, законодавчі основи їх реалізації, включно із єдиними на всій території України порядком організації та правилами дорожнього руху, правами, обов'язками та відповідальністю його учасників, визначаються Верховною Радою України.

4. Реалізація державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки, розроблення національних та державних цільових програм та стратегії розвитку у цій сфері забезпечується Кабінетом Міністрів України шляхом спрямування діяльності міністерств та інших органів виконавчої влади у цій сфері та контролю за виконанням ними повноважень, визначених цим Законом.

5. Участь у формуванні та реалізації державної політики та державних цільових програм у сфері дорожнього руху та його безпеки покладається на Міністерство внутрішніх справ України, Національну поліцію України, центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері транспорту, дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, безпеки на наземному транспорті, освіти і науки, охорони здоров'я, інші органи центральної виконавчої влади, визначені законодавством, а також органи місцевого самоврядування та їх виконавчої влади в межах повноважень, визначених цим Законом.

6. Участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки полягає в аналізі стану дорожнього руху та його безпеки відповідно до статистичних даних центральних органів виконавчої влади згідно з їх повноваженнями, а також у:

- внесенні пропозицій щодо формування державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки, спрямованої на убезпечення безперешкодного та комфортного дорожнього руху;

- забезпеченні відповідно до повноважень державного, відомчого та громадського контролю за дотриманням законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

- участі у розробці та наданні пропозицій до проектів законів та інших нормативно-правових актів, у тому числі технічних регламентів, правил, норм, нормативів та стандартів, державних і регіональних програм стосовно забезпечення дорожнього руху та його безпеки.

Стаття 5. Інституціональні засади державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки

1. Основною метою інституціональних засад державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки є забезпечення взаємодії органів влади, підприємств, установ та організацій у створенні безперешкодних, комфортних та безпечних умов для учасників дорожнього руху.

2. До інституціональних засад державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки належать:

- застосування міжнародних стандартів, що стосуються дорожнього руху та його безпеки;

- вивчення соціально-економічних аспектів дорожнього руху та його безпеки;

- дослідження проблем убезпечення дорожнього руху;

- моніторинг дорожньо-транспортних пригод, аварій, катастроф;

- аналіз стану та причин дорожньо-транспортної аварійності, розроблення науково обґрунтованих прогнозів;

- моніторинг та вивчення соціально-економічних аспектів проблеми убезпечення дорожнього руху;

- дослідження та узагальнення практики застосування законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

- систематичне вдосконалення та оперативне коректування державної політики й державних цільових програм у сфері дорожнього руху та його безпеки;

- організація взаємодії міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх виконавчої влади, підприємств, установ та громадських організацій у сфері дорожнього руху та його безпеки;

- планування та виконання заходів з профілактики безпеки дорожнього руху;

- взаємодія і оперативний обмін інформацією з пунктами обміну ЄС, а також з організаціями ООН.

3. З метою додержання інституціональних засад державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки, в порядку та в межах повноважень, визначених статтею 12 цього Закону, в Україні утворюється центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом - Національне бюро безпеки дорожнього руху.

Стаття 6. Визначення термінів

1. Терміни, якими оперує даний Закон, є універсальними незалежно від того, в однині чи множині вони застосовуються в кожному окремому випадку: при описанні прав і обов'язків одного учасника дорожнього руху мається на увазі, що такими самими правами і обов'язками наділені й інші аналогічні його учасники (і навпаки); при застосуванні певної вимоги, обмеження або норми стосовно надання переваги в русі транспортним засобам чи іншим учасникам дорожнього руху - що ця вимога, обмеження або перевага стосується і поодинокого транспортного засобу чи учасника, що перебуває в аналогічних умовах (і навпаки), тощо.

2. Терміни в даній статті приведені в алфавітному порядку, але якщо один термін утворений від іншого або виникає необхідність взаємопов'язані терміни подати поряд один з одним, алфавітний порядок може бути не збережено.

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

аварійно-небезпечна ділянка автомобільної дороги - ділянка дороги, параметри, технічний стан або облаштування якої не відповідають вимогам національних і галузевих норм та стандартів і потребують здійснення заходів із поліпшення безпеки дорожнього руху;

аварійна обстановка - дорожня обстановка, яка виникла внаслідок порушення вимог законодавства (учасниками дорожнього руху, представниками або посадовими особами підприємств, установ, організацій, уповноважених на будівництво, ремонт, реконструкцію, облаштування і утримання автомобільних доріг, а також здійснення контролю за безпекою дорожнього руху) чи внаслідок дії непереборних сил і примусила учасників дорожнього руху до екстреної зміни швидкості руху, зупинки, маневрування або вжиття інших заходів для забезпечення особистої безпеки або безпеки інших учасників дорожнього руху;

аварійна ситуація - ситуація, за якої учасник дорожнього руху, що належно виконує вимоги цього Закону, не має можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди;

аварійний комісар (у сфері дорожнього руху та його безпеки) - фізична особа, яка згідно із затвердженим Національним бюро Порядком допуску аварійних комісарів до роботи отримала кваліфікаційний сертифікат, діє у відповідності до затвердженого Кабінетом Міністрів України Положення про діяльність аварійних комісарів у сфері дорожнього руху та його безпеки, здійснюючи дослідження обставин і причин виникнення дорожньо-транспортної пригоди, включно із оцінкою розмірів збитків. Аварійний комісар є незалежним у виконанні своїх функцій і може здійснювати свої повноваження самостійно або на підставі відповідної угоди із страховиком.

автобус - автомобіль (крім тролейбуса), який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу, з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно;

автомагістраль - автомобільна дорога, що:

- спеціально побудована і призначена для руху транспортних засобів, не призначена для в'їзду на прилеглу територію або виїзду з неї;

- має для кожного напрямку руху окремі проїзні частини, відокремлені одна від іншої розділювальною смугою;

- не перетинає на одному рівні інші дороги, залізничні і трамвайні колії, пішохідні і велосипедні доріжки, шляхи проходу тварин, має огородження на узбіччях і розділювальній смузі та обгороджена сіткою;

- позначена дорожнім знаком 5.1 "Автомагістраль" (додаток 3);

- передбачає особливі умови руху, визначені статтею 69 цього Закону.

автомобіль - нерейковий механічний транспортний засіб (за винятком мотоциклу та двоколісного мопеду), що за своїми технічними характеристиками поділяється на декілька категорій, визначених частиною третьою статті 43 цього Закону, використовується для перевезення людей та/або вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт. Цей термін охоплює також тролейбуси, тобто транспортні засоби, що приводяться в дію за допомогою електродвигуна і живляться від спеціально передбачених для цього ліній електропередач. До автомобілів не відносяться транспортні засоби сільськогосподарського, меліоративного та дорожньо-будівельного призначення (трактори, самохідні машини і механізми), для яких перевезення людей, вантажів, або буксирування транспортних засобів є лише допоміжною функцією;

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Перевезення людей вантажними автомобілями є лише їх допоміжною функцією;

автомобіль легковий - автомобіль, призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу, що має до 8 місць для пасажирів, не враховуючи місце водія;

автопоїзд (транспортний состав) - механічний транспортний засіб, з'єднаний з одним або кількома причепами (крім бокового причепу мотоцикла) за допомогою зчіпного пристрою, за умови відповідності причепу (причепів) тягачеві згідно з технічною характеристикою заводу-виробника;

аналіз місць концентрації дорожньо-транспортних пригод - виявлення та аналіз ділянок автомобільних доріг протяжністю до 300 метрів, на яких протягом останніх трьох років було зафіксовано не менше чотирьох дорожньо-транспортних пригод із загиблими, або будь-якого відрізку дороги довжиною не більше 1000 метрів, де протягом останніх трьох років було зафіксовано не менше шести дорожньо-транспортних пригод із загиблими;

аудит безпеки дорожнього руху - незалежна, детальна, систематична перевірка проектних рішень автомобільної дороги на відповідність вимогам технічних показників безпеки дорожнього руху на етапах проектування, підготовки до введення в експлуатацію та подальшої експлуатації;

аудитор з безпеки дорожнього руху - фізична особа, що отримала кваліфікаційний сертифікат відповідно до Порядку (Методики), затвердженого Кабінетом Міністрів України, на підставі якого може здійснювати аудит або обстеження безпеки дорожнього руху, оцінку впливу на безпеку дорожнього руху і є незалежною у виконанні своїх функцій;

безпека дорожнього руху - стан процесу (системи) дорожнього руху, що визначає ступінь (рівень) захищеності учасників дорожнього руху від дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків;

безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі (ряду), яка у разі його раптового гальмування або припинення руху внаслідок такого гальмування дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру;

безпечний інтервал - відстань між крайніми боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об'єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху;

безпечна швидкість - швидкість в межах максимальної дозволеної цим Законом для конкретного транспортного засобу на даній ділянці дороги, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

буксирування - переміщення одним механічним транспортним засобом іншого транспортного засобу на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування (не відноситься до експлуатації автопоїзда);

бульвар - озеленена територія вздовж автомобільної дороги (дороги, вулиці) з алеями і доріжками для пішохідного руху і короткочасного відпочинку пішоходів. Бульвар, розміщений посередині дороги, розділяє суміжні проїзні частини;

вартість середньостатистичного життя - виражена в грошовій формі вартість життя фізичної особи, яка вимірюється шляхом визначення чистої обґрунтованої вартості вигод, які інші фізичні особи (чоловік, дружина, утриманці, партнери, роботодавці) та держава могли б очікувати від майбутніх зусиль цієї особи, вартість життя якої підлягає оцінці;

велосипед - транспортний засіб, крім інвалідних колясок, який приводиться в рух переважно за допомогою педалей або рукояток м'язовою енергією особи, яка керує ним. До велосипедів прирівнюються також транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі і приводяться в дію за допомогою двигуна внутрішнього згорання робочим об'ємом менше 50 куб. см або електродвигуна максимальною номінальною потужністю не більше 4 кВт, за умови, що їх максимальна конструктивна швидкість не перевищує 25 км/год.;

велосипедист - особа, що бере участь у дорожньому русі, перебуваючи на велосипеді або прирівняному до нього транспортному засобі у якості водія.

велосипедна доріжка - окрема доріжка або відокремлена частина автомобільної дороги, призначена для руху велосипедистів і позначена дорожнім знаком 4.12 "Доріжка для велосипедистів" (додаток 3) та/або дорожньою розміткою 1.29 (додаток 4). Велосипедна доріжка конструктивно відокремлюється від інших доріг або від інших елементів однієї й тієї ж дороги. Місце перетину велосипедної доріжки з проїзною частиною позначається дорожнім знаком 1.34 "Виїзд велосипедистів" (додаток 3) і дорожньою розміткою 1.15 (додаток 4);

велосипедна смуга руху - смуга проїзної частини, призначена для руху велосипедистів, що відокремлена від іншої проїзної частини за допомогою дорожньої розмітки 1.1 і позначена дорожнім знаком 4.12 "Доріжка для велосипедистів" (додаток 3) та/або дорожньою розміткою 1.29 (додаток 4);

видимість у напрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги (вулиці), її інженерного обладнання, розмітки та розміщення учасників руху (позначених відповідно до вимог цього Закону, зокрема у темну пору доби), що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру;

видимість недостатня - видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо;

випередження - рух транспортного засобу із швидкістю, яка перевищує швидкість попутного транспортного засобу, що рухається поряд, як з попередньою зміною смуги руху (ряду), так і без неї;

власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами;

водій (погонич) - особа, яка керує будь-яким механічним чи немеханічним транспортним засобом (крім інвалідної коляски), або особа, що веде по дорозі (проїзній частині) худобу, стада, запряжених в'ючних чи верхових тварин, або вершник. Кандидат у водії, що керує транспортним засобом під час навчання водінню або складання практичних тестів на навички і поведінку у відповідності до вимог цього Закону, прирівнюється до водія. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі, та екзаменатор під час приймання іспитів на навички і поведінку водія;

габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу, причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю або автоматичною фіксацією спеціальними технічними засобами під час руху;

газон - ділянка спланованої території в межах населеного пункту із штучно створеним рослинним покривом (травою, квітами, клумбами, кущами або деревами), яка межує з проїзною частиною, трамвайною колією, тротуаром, велосипедною або пішохідною доріжкою, прилеглою територією та не призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, зупинки або стоянки транспортних засобів на ній;

гальмівний шлях - відстань, що проходить транспортний засіб під час екстреного гальмування від місця початку здійснення впливу на механізм керування гальмівною системою (педаль, рукоятку) до місця, де він зупинився;

грубі порушення правил дорожнього руху - порушення вимог цього Закону, за які законодавством передбачено як можливе адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами;

дати дорогу (надати перевагу в русі) - вимога до учасника дорожнього руху не починати, не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху або ряд), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу в русі, до зміни швидкості руху, зупинки або маневрування (зміни траєкторії руху), в тому числі через створену для них перешкоду;

денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, встановлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху в світлий час доби;

дорога автомобільна (дорога, вулиця) - лінійний комплекс інженерних споруд та технічних засобів організації дорожнього руху, призначений для безперешкодного (такого, що виключає безпідставні перешкоди), безпечного та зручного руху транспортних засобів та пішоходів і обмежений по ширині зовнішнім краєм тротуарів або краєм смуги відводу. Автомобільна дорога (дорога, вулиця) може включати в себе одну або декілька проїзних частин. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

дороги автомобільні державного значення - автомобільні дороги загального користування, до яких належать міжнародні, національні, регіональні та територіальні автомобільні дороги, позначені відповідними дорожніми знаками;

дорога головна - дорога з покриттям відносно ґрунтової та/або яка позначається знаками 1.22 "Перехрещення з другорядною дорогою", 1.23.1 - 1.23.4 "Прилягання другорядної дороги", 2.3 "Головна дорога" і 5.1 "Автомагістраль" (додаток 3). Якщо інший порядок руху не визначений знаками пріоритету, головною дорогою також вважається: дорога для автомобілів по відношенню до решти доріг без розділювальної смуги; на перехрестях з круговим рухом - дорога, яка пролягає по колу; на Т-подібних перехрестях, які утворені двома дорогами з покриттям або двома дорогами без покриття, - дорога, що має продовження по прямій. Інші дороги відносно головної вважаються другорядними. Наявність на другорядній дорозі покриття тільки перед перехрестям не прирівнює її за значенням до головної;

дорога для автомобілів - автомобільна дорога з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою. Може позначатися дорожнім знаком 5.3 "Дорога для автомобілів" (додаток 3);

дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - подія за участю транспортного засобу, що рухався, внаслідок якої загинули або травмовані люди чи завдані матеріальні збитки;

дорожньо-транспортна система - система органів та підрозділів, що забезпечують безпеку та організацію дорожнього руху, здійснюють транспортно-експлуатаційні та інженерні заходи, забезпечують технічну експлуатацію транспортних засобів та організацію перевезень, надають екстрену медичну допомогу, а також вулично-дорожня мережа, оточуюче природне середовище та учасники дорожнього руху;

дорожньо-транспортний травматизм - сукупність травм, що призвели до заподіяння шкоди здоров'ю або смерті учасника дорожнього руху внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

дорожні роботи - роботи, пов'язані з будівництвом, ремонтом чи утриманням автомобільної дороги (вулиці), штучних споруд, споруд дорожнього водовідводу, інженерного облаштування, встановленням (ремонтом, заміною) технічних засобів організації дорожнього руху;

дорожній рух - процес руху по дорогах та інших місцях, де це не заборонено даним Законом, транспортних засобів та учасників дорожнього руху і пов'язаних з ним суспільних відносин;

дорожні умови - сукупність факторів, що характеризують (з урахуванням пори року, періоду доби, атмосферних явищ, освітленості дороги) видимість у напрямку руху, стан поверхні проїзної частини (чистота, рівність, шорсткість, зчеплення), що повинен враховувати водій під час вибору безпечної швидкості, дистанції, інтервалу та прийомів керування транспортним засобом;

дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, станом та геометричними параметрами проїзної частини (ширина, величина похилів на спусках і підйомах, віражів і заокруглень тощо), облаштуванням дороги (вулиці), у тому числі технічними засобами організації дорожнього руху, інтенсивністю руху, наявними перешкодами тощо, які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху (ряду) та прийомів керування транспортним засобом;

експлуатація транспортного засобу - комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання за допомогою транспортного засобу будь-яких дій, пов'язаних з його прямим призначенням;

експлуатація автопоїзда (транспортного состава) - транспортування тягачем причепа (причепів) згідно з інструкцією щодо його використання (відповідність причепа (причепів) тягачу, справність тягово-зчіпного пристрою, наявність та справність страхового з'єднання, єдиної системи сигналізації, освітлення, гальмування тощо);

естакада - інженерна споруда для руху транспортних засобів та/або пішоходів, призначена для підняття однієї дороги над іншою у місці їх перетину, а також для створення дороги на певній висоті;

житлова зона - дворові території, а також частини населених пунктів, позначені дорожнім знаком 5.31 "Житлова зона" (додаток 3), на яких діють особливі умови руху, визначені статтею 68 цього Закону;

забезпечення аварійного (екстреного) коридору - вимога до учасників дорожнього руху забезпечити вільну смугу або ряд (коридор) для безперешкодного проїзду оперативних автомобілів (автомобілів екстреної служби чи допомоги), що рухаються з увімкненими проблисковими маячками синього кольору та спеціальним звуковим сигналом. При русі такого автомобіля у крайній правій смузі (ряду), необхідно звільнити займану смугу (ряд) шляхом перестроювання ліворуч, при русі у крайній лівій смузі (ряду) - праворуч, а у разі його руху в середній смузі на ділянках доріг, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку, - праворуч або ліворуч;

забезпечення безпеки дорожнього руху - діяльність, спрямована на систематичне виявлення, оцінку, попередження та усунення факторів ризику, що призводять до дорожньо-транспортних пригод, а також усунення їх причин та умов виникнення, зниження тяжкості їх наслідків;

залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховування факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення органами виконавчої влади заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та/або розшуку транспортного засобу. Не вважаються залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди дії її учасника в відповідності з вимогами пункту "2" частини другої статті 49 цього Закону;

залізничний переїзд - перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні, межами якого є шлагбауми та/або пристрої загородження переїзду, а за їх відсутності - дорожні знаки 1.29 "Одноколійна залізниця" або 1.30 "Багатоколійна залізниця" (додаток 3), на якому діють особливі умови руху, визначені статтею 67 цього Закону;

засліплення - фізіологічний стан водія внаслідок дії будь-якого джерела світла на його зір, коли водій об'єктивно не має можливості виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані;

зовнішні світлові прилади - прилади, які забезпечують видимість дороги та транспортного засобу в темний час доби, в умовах недостатньої видимості та інформують учасників руху про розташування транспортного засобу в таких умовах, а також про характер його руху та маневрування;

зупинка - припинення руху транспортного засобу на проміжок часу, необхідний для здійснення посадки (висадки) пасажира чи завантаження (розвантаження) вантажу. Автомобіль таксі з увімкненим таксометром в очікуванні пасажира вважається таким, що здійснює зупинку. Під час зупинки водій транспортного засобу залишається за кермом або безпосередньо біля транспортного засобу;

зупинка вимушена (аварійна) - припинення руху транспортного засобу, зумовлене його технічним станом, аварійною обстановкою або небезпекою, що створюється вантажем, станом учасника дорожнього руху, а також припинення руху на вимогу уповноваженої особи, якій надано таке право за цим Законом;

зупинка обов'язкова - припинення руху транспортного засобу для виконання вимог цього Закону: надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо;

кандидат у водії - особа, що склала теоретичний тест і допущена до навчання (навчається) водінню транспортного засобу згідно вимог статті 73 цього Закону;

квадроцикл - чотириколісний механічний транспортний засіб, в тому числі підвищеної прохідності (мотовсюдихід), переважно з верховою посадкою водія та/або мотоциклетним кермом. Квадроцикл в залежності від своїх технічних характеристик може належати до категорії AM, B1 або B, визначених частиною третьою статті 43 цього Закону;

керування транспортним засобом - вплив на органи керування транспортного засобу, що призводить до зміни його положення, напрямку та швидкості руху;

керування агресивне - поведінка водія під час руху транспортного засобу, яка створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху чи провокує їх на поведінку з порушенням вимог цього Закону, а саме: різкі та безпідставні рушання з місця, гальмування, маневрування, неодноразова і часта зміна смуги руху (ряду), здійснення повороту (розвороту) не з відповідного положення (смуги чи ряду) на проїзній частині, в тому числі без подання відповідних попереджувальних сигналів чи без виконання вимоги "дати дорогу"; умисне недотримання безпечної дистанції або інтервалу; перешкоджання обгону, випередженню чи об'їзду, випередження по узбіччю або тротуару (пішохідній чи велосипедній доріжці), обгін транспортного засобу, що в свою чергу здійснює обгін чи об'їзд; ігнорування ввімкнення зовнішніх світлових приладів на транспортному засобі при його русі в темну пору доби, невиконання прохання (вимоги) перемкнути дальнє світло фар на ближнє; безпідставне використання звукового сигналу; використання образливих жестів, вигуків чи погроз по відношенню до інших учасників дорожнього руху або посадових осіб органів державної влади, що забезпечують контроль за дорожнім рухом;

колона пішоходів - організована група людей, які рухаються по проїзній частині в одному напрямку. Порядок руху колони пішоходів визначається частинами дев'ятою та десятою статті 46 цього Закону;

колона механічних транспортних засобів - організована група з трьох і більше механічних транспортних засобів, що разом рухаються в одному напрямку безпосередньо один за одним з постійно увімкненим ближнім світлом фар (протитуманними фарами). Порядок руху колони механічних транспортних засобів визначається статтею 71 цього Закону;

край перехрещуваної проїзної частини - ближня умовна лінія перетину проїзних частин, перед якою для надання переваги в русі транспортним засобам водій у разі необхідності повинен зупинити транспортний засіб;

край проїзної частини - видима умовна чи позначена дорожньою розміткою лінія на проїзній частині в місці її прилягання до розташованого паралельно узбіччя, тротуару, газону, розділювальної смуги, відокремленої трамвайної колії, велосипедної або пішохідної доріжки, а на перетині проїзних частин - уявне продовження такої лінії через нього;

крайнє положення (для нерейкових транспортних засобів) - положення транспортного засобу на відстані від краю проїзної частини або межі смуги руху, яке не дає можливості рухатися попутному транспортному засобу, у тому числі двоколісному, ще ближче до краю проїзної частини або межі смуги руху;

майданчики для паркування - майданчики для стоянки транспортних засобів, розміщені в межах вулиці, дороги або прилеглої території (в тому числі підземні і багаторівневі) та обладнані відповідно до вимог законодавства. Позначаються дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки", 5.39 "Зона стоянки" (додаток 3) та/або відповідною дорожньою розміткою. Межі майданчиків, облаштованих біля краю проїзної частини або на прилеглому до неї тротуарі, обов'язково повинні позначатися дорожньою розміткою 1.1 синього кольору (додаток 4);

майданчик посадковий - спеціально улаштований за межами проїзної частини майданчик (або на ній - для трамваїв) з твердим покриттям, який служить для посадки (висадки) та очікування пасажирами маршрутних транспортних засобів та позначений відповідними дорожніми знаками;

маневрування (маневр) - перестроювання транспортного засобу з однієї смуги (ряду) на іншу (інший), в тому числі при початку або закінченні руху, випередженні, об'їзді чи обгоні, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, заїзд на проїзну частину або з'їзд з неї, рух заднім ходом;

маса дозволена максимальна (повна маса) - маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою виробника транспортного засобу як максимально допустима. Дозволена максимальна маса автопоїзда - це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда;

маса споряджена (маса без навантаження) - маса транспортного засобу без пасажирів та вантажу (багажу), але з повним запасом палива та інших експлуатаційних рідин (олива, гальмівна та охолоджувальна рідина, паливо обігрівача, рідина обмивача вітрового скла тощо), з інструментами, запасним колесом і масою водія;

маса фактична - маса транспортного засобу у будь-який конкретний момент часу з водієм, конкретною кількістю пасажирів та/або вантажу. Фактична маса автопоїзда - це сума відповідних фактичних мас усіх транспортних засобів, що входять до складу автопоїзда;

міст - споруда, призначена для руху через річку, яр та інші перешкоди, межами якої є початок і кінець прогонових споруд;

мопед - механічний транспортний засіб, що має принаймні два колеса та приводиться в дію за допомогою двигуна внутрішнього згорання робочим об'ємом менше 50 куб. см або електродвигуна максимальною номінальною потужністю не більше 4 кВт, та у якого максимальна конструктивна швидкість не більше 50 км/год. (за винятком прирівняних до велосипедів транспортних засобів, максимальна конструктивна швидкість яких не перевищує 25 км/год.);

мотоцикл - механічний двоколісний транспортний засіб (з боковим причепом або без нього), що приводиться в дію за допомогою двигуна внутрішнього згорання робочим об'ємом 50 куб. см і більше чи електродвигуна максимальною номінальною потужністю більше 4 кВт, або у якого максимальна конструктивна швидкість більше 50 км/год. при будь-якому двигуні. Мотоцикли за своїми технічними характеристиками поділяються на категорії A1, A2 та A, визначені частиною третьою статті 43 цього Закону;

населений пункт - забудована територія, в'їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Початок населеного пункту" та 5.46 "Кінець населеного пункту", якщо на такій території діють умови руху, встановлені для населених пунктів, та 5.47 "Початок населеного пункту" і 5.48 "Кінець населеного пункту" (додаток 3), якщо такі умови руху не діють;

національна система безпеки дорожнього руху - сукупність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності, громадських об'єднань та громадян, які взаємодіють відповідно до нормативно-правових актів та стандартів, що регулюють сферу забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні;

небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі через стан технічних засобів організації дорожнього руху, дорожнього покриття та дорожні умови, появу транспортного засобу, пішохода або іншого рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу (до пішохода) чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу чи стану вантажу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує учасника дорожнього руху негайно змінити швидкість, зупинитися або маневрувати (змінювати траєкторію руху). Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку;

небезпечний вантаж - речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності і тара з-під них, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за законодавством віднесено до одного з класів небезпечних речовин;

небезпечний поворот - траєкторія дороги в плані з радіусом меншим ніж 450 м поза населеними пунктами, і меншим ніж 150 м - у населених пунктах, позначений дорожніми знаками 1.1 "Небезпечний поворот праворуч" або 1.2 "Небезпечний поворот ліворуч" (додаток 3);

обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з тимчасовим виїздом на смугу зустрічного руху;

об'єкти дорожнього сервісу - майданчики для паркування транспортних засобів, автозаправні станції (комплекси), пункти технічного обслуговування, а також інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та/або виїзду на автомобільну дорогу;

об'їзд - маневр транспортного засобу зі зміною напрямку руху, якщо це пов'язано з обмеженнями в дорожньому русі, станом дороги, проведенням на ній робіт, масових заходів тощо, або зміною смуги руху (ряду), якщо це пов'язано з наявністю на смузі руху перешкоди для руху (в тому числі нерухомого транспортного засобу) або небезпеки;

обстеження (інспекція) безпеки дорожнього руху - періодична перевірка транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг та вулиць з метою подальшого аналізу та визначення можливості забезпечення вимог з безпеки дорожнього руху або розробки відповідних заходів для забезпечення таких вимог;

оглядовість - об'єктивна можливість бачити дорожню обстановку з місця водія;

оглядовість обмежена - видимість дороги (вулиці) в напрямку руху менше 100 м, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об'єктами, а також транспортними засобами;

острівець безпеки - технічний засіб організації дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, виділений конструктивно та/або за допомогою дорожньої розмітки та призначений у якості захисного елементу для зупинки пішоходів під час переходу дороги (проїзної частини). До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід;

оцінка впливу на безпеку дорожнього руху - порівняльний аналіз впливу організації дорожнього руху на існуючій дорожній мережі на безпеку дорожнього руху;

паркування - стоянка транспортного засобу на майданчику для паркування;

пасажир - особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним та не є членом екіпажу;

перевага в русі - право одних учасників дорожнього руху на першочерговий рух відносно інших. Учаснику дорожнього руху, якому згідно цього Закону надається перевага в русі, інші учасники, яким такого права не надано, повинні дати дорогу. Право на першочерговий рух не є обов'язком, тому в окремих випадках водій або пішохід, що має перевагу в русі, може шляхом зменшення швидкості або зупинки та подачі (при необхідності) відповідного сигналу поступитися таким правом іншому учаснику, якому з об'єктивних причин складно або неможливо виконати вимогу "дати дорогу", але той може розпочати, відновити чи продовжити рух, лише впевнившись, що це не створить небезпеки для руху чи аварійної обстановки;

перевезення небезпечних вантажів - діяльність, пов'язана з переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення з підготовкою вантажу, тари, транспортних засобів та екіпажу, прийманням вантажу, здійсненням вантажних операцій та короткостроковим зберіганням вантажів на всіх етапах переміщення, крім перевезення приватними транспортними засобами предметів побутового призначення;

перевезення організованих груп дітей - одночасне перевезення десяти і більше дітей з керівником, відповідальним за їх супроводження під час поїздки (на групу з тридцяти і більше дітей призначається додатково медичний працівник);

перестроювання - маневр, при якому відбувається поперечне переміщення транспортного засобу відносно поздовжньої осі дороги з однієї смуги (ряду) руху до іншої (іншого), але зберігається початковий напрямок руху. Не вважається перестроюванням зміщення транспортного засобу ліворуч або праворуч під час його руху в межах займаної смуги на проїзній частині, якщо учасники дорожнього руху розміщуються на цій смузі в один ряд;

перешкода для руху (перешкода) - об'єкт у межах смуги руху транспортного засобу (в напрямку руху пішохода) або дефекти дорожнього покриття, які змушують водія (пішохода) маневрувати (обходити перешкоду) або зменшувати швидкість аж до припинення руху;

перешкода безпідставна - перешкода, створена у випадках, не пов'язаних з виконанням вимог цього Закону та/або забезпеченням безпеки дорожнього руху, або створення (вплив на дорожній рух) якої при реалізації своїх повноважень, прав та обов'язків можна було уникнути (мінімізувати) без шкоди для безпеки дорожнього руху;

перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг (вулиць) на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг (вулиць). Не вважається перехрестям місце прилягання до проїзної частини дороги (вулиці) виїзду з прилеглої території. Транспортні розв'язки у двох і більше рівнях окремими видами перехресть не являються. Кількість перехресть на цих транспортних розв'язках визначається кількістю місць перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні;

перехрестя з обмеженою оглядовістю - перехрестя, де видимість перехрещуваної дороги (проїзної частини) в сторону, з якої можлива поява транспортних засобів, складає менше 100 м через особливості геометричних параметрів перехрещення доріг (проїзних частин), придорожні інженерні споруди, насадження та інші об'єкти, а також транспортні засоби;

перехрестя Т-подібне - перехрестя, утворене двома дорогами, одна з яких має продовження по прямій, а інша прилягає до неї під прямим, гострим або тупим кутом. Може позначатися дорожнім знаком "Прилягання другорядної дороги" 1.23.1 або 1.23.2, а у випадку, коли два Т-подібні перехрестя розташовані безпосередньо одне за іншим - знаком 1.23.3 або 1.23.4 (додаток 3);

період (сезон) зимовий - період року з моменту, коли середньодобова температура повітря склала нижче +5° C і протрималася принаймні сім діб, але не пізніше ніж з 30 листопада, до настання літнього періоду;

період (сезон) літній - період року з моменту, коли середньодобова температура повітря склала +5° C і вище та протрималася принаймні сім діб, але не пізніше ніж з 31 березня, до настання зимового періоду;

пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в інвалідних колясках, ведуть в руках транспортний засіб, везуть санки, візок, дитячу чи інвалідну коляску, рухаються на роликах, скейті тощо;

пішохідна зона - територія, позначена знаками 5.33 "Пішохідна зона" та 5.34 "Кінець пішохідної зони" (додаток 3) і призначена для руху пішоходів та на якій заборонено або обмежено рух транспортних засобів відповідно до статті 68 цього Закону;

пішохідний перехід - призначена для руху пішоходів через дорогу (проїзну частину) ділянка між протилежними тротуарами, пішохідними доріжками чи узбіччями, яка позначається дорожньою розміткою 1.14.1 - 1.14.5 (додаток 4) і дорожніми знаками 5.35.1 - 5.35.2 "Пішохідний перехід" (додаток 3). Межі переходу визначаються зазначеною дорожньою розміткою, а якщо є труднощі для видимості її учасниками дорожнього руху (сніг, бруд тощо) або вона тимчасово не може бути нанесена чи відновлена - відстанню між вказаними дорожніми знаками. Пішохідним переходом є також інженерна споруда, позначена дорожніми знаками 5.36.1 - 5.36.2 "Підземний пішохідний перехід" чи 5.37.1 - 5.37.2 "Надземний пішохідний перехід" (додаток 3).

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;

пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.13 "Доріжка для пішоходів" (додаток 3);

порядок здійснення заходів з безпеки дорожнього руху - документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, що містить перелік та послідовність здійснення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожньої інфраструктури;

потерпілий у ДТП - юридична або фізична особа, життю, здоров'ю та/або майну якої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяна шкода, кримінальну або цивільно-правову відповідальність за яку несе винна у скоєнні ДТП особа;

прилегла територія - територія, що прилягає до краю проїзної частини автомобільної дороги (вулиці) та не призначена для наскрізного проїзду, а лише для руху до житлової зони, дворів, місць стоянки, об'єктів дорожнього сервісу тощо або виїзду з них. Дорога, що веде у тупик, не є прилеглою територією;

причіп - транспортний засіб, призначений для експлуатації з тягачем (автомобілем, автобусом, трактором тощо) за допомогою спеціального жорсткого зчіпного пристрою. Напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і частини вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, який виконує функції тягача;

проїзна частина - частина автомобільної дороги (вулиці) або прилеглої території, безпосередньо призначена для руху транспортних засобів (крім трамвайної колії, розміщеної у межах розділювальної смуги та/або відокремленої конструктивно чи за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки). Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

регулювальник - уповноважений представник відповідного органу державної влади, який виконує регулювання дорожнього руху у форменому одязі за допомогою жезлу, сигнального диска з червоним сигналом або світлоповетачем, свистка у відповідності до вимог частини восьмої статті 50 цього Закону. Регулювальник повинен бути одягнений у формений одяг підвищеної видимості з елементами із світлоповертального матеріалу або використовувати спеціальний жилет із світлоповертальними елементами. До регулювальника прирівнюються працівники військової інспекції безпеки дорожнього руху, дорожньо-експлуатаційної служби, черговий на залізничному переїзді, поромній переправі, які мають відповідне посвідчення та нарукавну пов'язку, жезл, сигнальний диск з червоним сигналом чи світлоповертачем, червоний ліхтар або прапорець та виконують регулювання у форменому одязі;

смуга розділювальна - виділений конструктивно (огородження, бордюр, газон тощо) або за допомогою суцільних ліній дорожньої розмітки 1.1 або 1.2 (додаток 4) елемент автомобільної дороги, в тому числі з облаштованою на ньому трамвайною колією, який розділяє суміжні проїзні частини. Розділювальна смуга не призначена для руху (крім трамваїв в окремих випадках) або стоянки транспортних засобів. За наявності бульвару посередині дороги він виконує функцію розділювальної смуги;

смуга руху - поздовжня смуга на проїзній частині (шириною щонайменше 2,75 м, якщо це не велосипедна смуга руху), позначена або не позначена дорожньою розміткою, яка має ширину, достатню для безперешкодного руху щонайменше в один ряд нерейкових транспортних засобів інших, ніж двоколісні або великогабаритні;

смуга для руху маршрутних транспортних засобів - смуга руху, що позначена дорожньою розміткою 1.2 та 1.24 (додаток 4) і знаком 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" або, якщо рух по ній здійснюється назустріч загальному потоку, знаком 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів" (додаток 3), розміщена в межах проїзної частини і призначена для руху нерейкових маршрутних транспортних засобів;

стоянка - припинення руху транспортного засобу з причин, не пов'язаних із зупинкою, в тому числі вимушеною чи обов'язковою;

таксі - легковий автомобіль, обладнаний відповідно до вимог законодавства (зокрема, таксометром), позначений розпізнавальним знаком "Таксі" згідно додатку 5 цього Закону та призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;

темна пора доби - частина доби від заходу до сходу сонця;

технічний стан транспортного засобу - сукупність фактичних експлуатаційних характеристик транспортного засобу та його зовнішнього вигляду;

транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів та допущений для участі у дорожньому русі;

транспортний засіб великоваговий - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені статтею 34 цього Закону допустиму максимальну масу чи осьове навантаження;

транспортний засіб великогабаритний - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені статтею 34 цього Закону допустимі параметри;

транспортний засіб колісний - нерейковий транспортний засіб, сконструйований для руху за допомогою коліс, який використовується для перевезення людей і/або вантажів, а також перевезення і приводу під час руху чи на місці встановленого на ньому обладнання чи механізмів для виконання спеціальних робочих функцій;

транспортний засіб триколісний (трицикл) - механічний транспортний засіб з трьома симетрично розташованими колесами і, переважно, верховою посадкою водія та/або мотоциклетним кермом, який в залежності від своїх технічних характеристик може належати до категорії AM, A1 або A, визначених частиною третьою статті 43 цього Закону;

транспортні засоби маршрутні (транспортні засоби загального користування) - автобуси, тролейбуси і трамваї, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі (вулиці) для посадки (висадки) пасажирів;

транспортний засіб механічний - самохідний транспортний засіб, що пересувається дорогою (проїзною частиною) завдяки власному двигуну. Не вважаються механічними транспортними засобами велосипеди і прирівняні до них транспортні засоби, гужові вози (сані), причепи, а також інвалідні коляски, в тому числі з електродвигуном;

транспортний засіб поодинокий - одиночний транспортний засіб, автопоїзд, а також буксируючий транспортний засіб у зчепленні з буксируваним;

транспортний засіб потенційно небезпечний - транспортний засіб, власник якого своїми діями або бездіяльністю по відношенню до зобов'язань, передбачених підпунктом "4" частини п'ятої та підпунктами "2", "4" частини шостої статті 32 цього Закону, порушує права учасників дорожнього руху на безпечні, комфортні та безперешкодні умови дорожнього руху, передбачені частиною четвертою статті 42 цього Закону.

транспортний засіб рейковий (трамвай) - механічний транспортний засіб у вигляді вагона (вагонів), що рухається спеціально облаштованими трамвайними коліями та призначений для перевезення пасажирів і їх багажу. До трамваїв прирівнюються платформи із спеціальним обладнанням, що рухаються трамвайними коліями. Усі інші транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі, вважаються нерейковими;

транспортний засіб тихохідний - механічний транспортний засіб з вантажем або без вантажу, що за своїми технічними характеристиками може рухатися зі швидкістю не більше як 40 км/год.;

трамвайна колія - елемент дороги, призначений для руху рейкових транспортних засобів, який обмежується по ширині спеціально виділеним вимощенням трамвайної лінії або дорожньою розміткою. По трамвайній колії допускається рух нерейкових транспортних засобів відповідно до частин 8 - 8.3 статті 55 цього Закону;

тротуар - конструктивно виділений елемент дороги чи прилеглої території, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном чи трамвайною колією;

тунель - горизонтальна або похила підземна штучна споруда, призначена для наскрізного проїзду транспортних засобів під землею (горою). Не вважається тунелем проїзд під прогоном мосту, естакади, шляхопроводу, віадука, надземного пішохідного переходу тощо;

удосконалене покриття - цементобетонне, асфальтобетонне, залізобетонне або армобетонне збірне покриття, бруківки, вимощені брущаткою і мозаїкою, збірне покриття з дрібнорозмірних бетонних плит, із щебеню і гравію, оброблених органічними і в'язкими матеріалами;

узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цим Законом. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней), вершників, для перегону худоби;

учасник дорожнього руху - особа, яка використовує дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та транспортних засобів шляхом безпосередньої участі у дорожньому русі. До учасників дорожнього руху належать водії (в тому числі велосипедисти, особи, що керують гужовим транспортом, погоничі тварин і вершники), пасажири транспортних засобів та пішоходи;

уразливі учасники дорожнього руху - пішоходи, велосипедисти, особи, що здійснюють рух на двоколісних мопедах або мотоциклах, діти, люди старшого (похилого) віку та люди з інвалідністю, які є учасниками дорожнього руху;

фактори ризику - умови та обставини, що збільшують ймовірність отримання травм або загибелі людей внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. До таких факторів ризику належать, зокрема, об'єктивні (незадовільний стан дорожнього покриття, складні погодні умови, рівень безпеки на дорогах тощо) та суб'єктивні (стан алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння, хворобливий стан або стомлення, відволікання від управління транспортним засобом, порушення правил дорожнього руху, низька культура учасників дорожнього руху тощо) фактори;

шляхопровід - інженерна споруда мостового типу над іншою дорогою (залізницею) в місці їх перетину, що забезпечує рух по ній на різних рівнях та дає можливість з'їзду на іншу дорогу;

шолом мотоциклетний (мотошолом) - засіб пасивної безпеки для захисту голови водія (пасажира) при їзді на мотоциклі, трициклі, квадроциклі та мопеді, який конструктивно виконаний із зовнішньої твердої оболонки (метал, пластик, термопластик, композитні матеріали тощо) і еластичної внутрішньої, та має захисний ремінець (застібку) для його фіксації на голові;

шолом велосипедний (велошолом) - засіб пасивної безпеки для захисту голови велосипедиста (пасажира) при їзді на велосипедах та прирівняних до них транспортних засобах, який конструктивно виконаний, як правило, із пінополістиролу і зовнішньої пластикової оболонки, та має захисний ремінець (застібку) для його фіксації на голові.

штучні споруди - інженерні споруди, призначені для забезпечення руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, а також сталого функціонування автомобільної дороги (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, надземні та підземні пішохідні переходи, наплавні мости та поромні переправи, транспортні розв'язки, підпірні стінки, галереї, уловлювальні з'їзди, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди тощо).

Розділ II. ПОВНОВАЖЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ТА МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ, ПІДПРИЄМСТВ ТА ОБ'ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН, ВЛАСНИКІВ ДОРІГ

Стаття 7. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху та його безпеки

1. До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху та його безпеки належить:

1) забезпечення реалізації державної політики щодо дорожнього руху та його безпеки, спрямування та контроль діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у цій сфері;

2) забезпечення фінансування державних цільових програм розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах загального користування державного значення;

3) організація підготовки проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їхні порушення на території України;

4) визначення порядку дій та взаємодії служб екстреного виклику (спеціальних та спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, інших оперативно-рятувальних та аварійних служб) у разі надходження повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, аварію чи катастрофу;

5) визначення порядку усунення наслідків дорожньо-транспортних пригод, аварій чи катастроф.

2. Виключно Кабінет Міністрів України затверджує:

1) державні цільові програми (заходи) розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах загального користування державного значення;

2) порядок здійснення заходів з безпеки дорожнього руху;

3) порядок отримання кваліфікаційного сертифікату аудитора безпеки дорожнього руху;

4) єдині вимоги щодо конструкції та технічного стану транспортних засобів, що експлуатуються в Україні, та порядок їх переобладнання у відповідності до вимог статті 37 цього Закону;

5) порядок здійснення державної та відомчої реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів у відповідності до вимог статей 30 та 31 цього Закону, порядок зняття з обліку (вибракування), утилізації транспортних засобів, їх складових частин, експлуатаційних матеріалів;

6) умови одержання (позбавлення) суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації, передбаченої статтею 38 цього Закону;

7) перелік технічних несправностей, за яких експлуатація транспортних засобів підлягає тимчасовому обмеженню;

8) порядок примусової евакуації транспортних засобів, передбаченої статтею 39 цього Закону, порядок зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках;

9) порядок тимчасової заборони або тимчасового обмеження експлуатації транспортних засобів, передбачених статтями 40 та 41 цього Закону;

10) порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами у відповідності до вимог статті 43 цього Закону;

11) порядок тимчасового вилучення посвідчення водія та його повернення;

12) порядок державного обліку актів прийняття-передання транспортних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водія та договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, свідоцтв про підготовку водія у відповідності з Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), свідоцтв про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів;

13) правила перевезення небезпечних вантажів, а також проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами з урахуванням вимог статті 34 цього Закону;

14) правила паркування та зберігання транспортних засобів на автостоянках;

15) перелік доріг державного значення, єдині загальні вимоги для виконання проектів, будівництва, ремонту, утримання та охорони автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, програми їх будівництва;

16) порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, а також порядок проведення такого огляду;

17) ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики, пов'язаної з медичним оглядом водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів з метою виявлення фізичної та розумової здатності до керування транспортними засобами, проведенням огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування;

18) ліцензійні умови провадження господарської діяльності з будівництва автомобільних доріг, вулиць, трамвайних колій, залізничних переїздів, мостів, мостових переходів, шляхопроводів, естакад, віадуків, транспортних тунелів та інших штучних споруд;

19) ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, а також міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

20) порядок впровадження та функціонування системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі, передбаченої статтею 81 цього Закону;

21) технічний регламент обов'язкової перевірки транспортних засобів на придатність до експлуатації у відповідності до вимог статті 38 цього Закону;

22) порядок створення та функціонування Єдиного державного електронного реєстру дорожнього руху та його безпеки, передбаченого статтею 82 цього Закону (далі - Державний реєстр безпеки дорожнього руху);

23) положення про діяльність аварійних комісарів у сфері дорожнього руху та його безпеки, яке включає в себе врегулювання взаємовідносин аварійних комісарів з учасниками дорожнього руху, представниками відповідних органів державної та місцевої влади, страховиками тощо;

24) порядок спеціального навчання керівників, менеджерів (управителів) з перевезень та водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів.

Стаття 8. Повноваження Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції України

1. Відносини, пов'язані з діяльністю Міністерства внутрішніх справ України та Національною поліцією України у сфері дорожнього руху та його безпеки визначаються Законом України "Про Національну поліцію" та цим Законом.

2. До повноважень Міністерства внутрішніх справ України у сфері дорожнього руху та його безпеки належить розроблення правил і порядку:

1) здійснення державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів у відповідності до вимог статті 30 цього Закону, зняття транспортних засобів з обліку, у тому числі з метою утилізації, видачі свідоцтв про державну реєстрацію транспортних засобів;

2) надання повноважень представника Державного реєстратора транспортних засобів у відповідності до вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону;

3) обліку суб'єктів господарювання, які здійснюють виготовлення державних номерних знаків транспортних засобів;

4) державного обліку актів прийняття-передання транспортних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, номерних знаків, посвідчень водія та договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, свідоцтв про підготовку водія у відповідності з Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), свідоцтв про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів;

5) видачі та тимчасового вилучення посвідчень водія та їх повернення;

6) примусової евакуації, тимчасової заборони або обмеження експлуатації транспортних засобів, передбачених статтями 39 - 41 цього Закону;

7) евакуації пошкоджених транспортних засобів, у тому числі унаслідок дорожньо-транспортних пригод та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру;

8) зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках;

9) застосування поліцейськими технічних засобів, що використовуються для профілактики, фіксації або припинення правопорушень у сфері дорожнього руху;

10) доступу до Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону, уповноважених представників органів державної влади, суб'єктів господарювання та громадян.

3. До повноважень Національної поліції України у сфері дорожнього руху та його безпеки належить забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом:

1) виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, вживання у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

2) вживання заходів з метою виявлення та припинення правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки;

3) здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання вчиненню правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки;

4) вживання заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю учасників дорожнього руху, що виникли внаслідок учинення правопорушення у сфері дорожнього руху та його безпеки;

5) здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про правопорушення або події у сфері дорожнього руху та його безпеки;

6) регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням вимог цього Закону учасниками дорожнього руху, а також за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

7) впровадження та забезпечення функціонування у відповідності до вимог статті 81 цього Закону системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

4. До повноважень Національної поліції України у сфері дорожнього руху та його безпеки також належить:

1) участь у здійсненні заходів з безпеки дорожнього руху, проведенні аналізу місць концентрації дорожньо-транспортних пригод, а також обстеженні (інспекції) безпеки дорожнього руху, оцінці впливу на безпеку дорожнього руху, проведенні аудиту безпеки дорожнього руху;

2) оформлення матеріалів, ведення обліку та здійснення аналізу дорожньо-транспортних пригод на автомобільному транспорті;

3) здійснення обліку осіб, які допускаються до керування транспортними засобами;

4) здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху та його безпеки, приймання рішень про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх внесення до Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону;

5) надання невідкладної, зокрема домедичної і медичної, допомоги особам, які постраждали внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також особам, які під час дорожнього руху опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я;

6) забезпечення примусової евакуації, заборони або обмеження експлуатації транспортних засобів у випадках, передбачених статтями 39 - 41 цього Закону, а також евакуації пошкоджених транспортних засобів, у тому числі унаслідок дорожньо-транспортних пригод та надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру;

7) супроводження транспортних засобів у визначених законодавством випадках;

8) видача відповідно до закону дозволів на рух окремих категорій транспортних засобів;

9) видача та погодження відповідно до закону дозвільних документів у сфері дорожнього руху та його безпеки;

10) прийняття іспитів, видача у відповідності до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) свідоцтв про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтв про підготовку уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів;

11) узгодження маршрутів та порядку перевезення автомобільним дорогами та вулицями небезпечних вантажів, великовагових та великогабаритних вантажів із параметрами, що перевищують зазначені у статті 34 цього Закону;

12) направлення пропозицій в органи виконавчої влади та власникам автомобільних доріг (залізничних переїздів) щодо розроблення та впровадження заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху, усунення недоліків в утриманні автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, об'єктів та споруд на них.

5. Із Національною поліцією України узгоджуються:

1) маршрути організованого руху громадян і місць їх збору, порядок проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху;

2) умови та порядок руху колон у складі більш ніж п'яти механічних транспортних засобів, порядок буксирування двох і більше транспортних засобів;

3) встановлення та використання на транспортних засобах спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті;

4) інші питання, передбачені законодавством України.

6. Не потребує узгодження з Національною поліцією України у сфері дорожнього руху та його безпеки встановлення та використання відповідно до вимог нормативно-правових документів спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв на службових транспортних засобах, що використовуються для пересування осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, або на транспортних засобах поліції, оперативних або спеціальних транспортних засобах військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, служб інкасації та перевезення цінностей Національного банку України та банків України, Управління державної охорони України, а також встановлення та використання світлових сигналів автожовтого (оранжевого) кольору:

- на автомобілях прикриття під час супроводження великовагових та великогабаритних транспортних засобів (якщо таке супроводження передбачено затвердженими спеціальним підрозділом центрального органу державної виконавчої влади у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху умовами руху), а також колон транспортних засобів, у тому числі велосипедистів;

- на автомобілях технічної допомоги під час проведення відповідних робіт у межах дороги, у тому числі завантаження та розвантаження транспортних засобів;

- на транспортних засобах дорожніх та комунальних служб, що здійснюють прибирання доріг (вулиць), вивезення сміття, підтримання дорожньої інфраструктури у належному експлуатаційному стані;

- на автобусах, що здійснюють перевезення організованих груп дітей.

Стаття 9. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства

1. Відносини, пов'язані з діяльністю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства, визначаються цим Законом, а також законами України "Про транспорт" та "Про автомобільний транспорт", "Про автомобільні дороги" та іншим законодавством України.

2. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства, належить розроблення:

1) законодавчих норм і правил в галузі управління безпекою дорожньої інфраструктури;

2) порядку отримання кваліфікаційного сертифікату аудитора з безпеки дорожнього руху;

3) правил перевезення пасажирів, вантажів (в тому числі небезпечних та швидкопсувних), а також проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами;

4) переліку доріг державного значення;

5) єдиних вимог до обліку та здійснення аналізу дорожньо-транспортних пригод за участю міського електричного транспорту;

6) єдиних вимог щодо проектування, будівництва, ремонту, утримання та охорони автомобільних доріг, вулиць і залізничних переїздів, програм їх будівництва;

7) нормативно-правових актів з питань забезпечення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації відповідно до міжнародних договорів;

8) порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, яким мають бути визначені: процедури оцінки відповідності транспортних засобів, їхніх частин та обладнання; перелік технічних приписів та методи випробувань транспортних засобів, їхніх частин та обладнання; види транспортних засобів, які підлягають затвердженню типу та індивідуальному затвердженню; порядок затвердження типу та індивідуального затвердження транспортного засобу, частин та обладнання; процедури оцінки та перевірки відповідності виробництва транспортних засобів, їхніх частин та обладнання; форми сертифікатів типу та сертифікатів відповідності транспортного засобу, частин та обладнання; умови видачі виробниками сертифікатів відповідності на підставі сертифікатів типу транспортних засобів, що виготовляють малими серіями, із застосуванням нових технологій, кінцевої серії; умови визнання документів стосовно затвердження типу та інших доказів відповідності транспортних засобів, їхніх частин та обладнання, наданих відповідно до міжнародних договорів та угод, укладених відповідно до законодавства; екологічні норми, позначення рівнів і кодів екологічних норм, методи випробувань транспортних засобів; правила маркування продукції затвердженого типу; умови визнання непневматичної підвіски, встановленої на ведучих осях, еквівалентною пневматичній; порядок визначення уповноважених органів затвердження типу, призначення та скасування призначення технічних служб, органів з індивідуального затвердження;

9) вимог до організації системи спеціального навчання та перевірки знань керівників, менеджерів (управителів) з перевезень та водіїв транспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів;

10) положення про систему управління безпекою руху на автомобільному транспорті та методичних рекомендацій щодо її розроблення та впровадження;

11) порядку ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання;

12) порядку встановлення, налаштування, технічного обслуговування, ремонтування та перевірки пристроїв обмеження швидкості руху транспортних засобів.

3. До повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства, також належить:

1) забезпечення виконання законодавчих норм і правил в галузі управління безпекою дорожньої інфраструктури, а також заходів, передбачених порядком здійснення заходів з безпеки дорожнього руху;

2) обстеження (інспекція) безпеки дорожнього руху;

3) оцінка впливу на безпеку дорожнього руху;

4) проведення аналізу місць концентрації дорожньо-транспортних пригод;

5) проведення аудиту безпеки дорожнього руху сертифікованими аудиторами з безпеки дорожнього руху;

6) гарантування незалежного статусу аудиторів з безпеки дорожнього руху від замовників чи власників автомобільних доріг, а також осіб, що здійснюють проектування, будівництво та експлуатаційне утримання автомобільних доріг;

7) забезпечення самостійно або через третіх осіб проведення навчання по підготовці кваліфікованих аудиторів з безпеки дорожнього руху, видання кваліфікаційних сертифікатів Державної комісії сертифікації аудиторів з безпеки дорожнього руху та ведення реєстру сертифікованих аудиторів.

8) направлення пропозицій до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, власників автомобільних доріг щодо розроблення та впровадження заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху, усунення недоліків в утриманні автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, об'єктів та споруд на них;

9) погодження нормативно-технічної документації на конструкцію транспортних засобів (у тому числі при переобладнанні) у частині дотримання вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, прийняття участі у випробуваннях і прийманні зразків нових конструкцій транспортних засобів;

10) розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладення адміністративних стягнень у передбачених законодавством випадках;

11) виконання функцій наглядового органу в питаннях обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації відповідно до міжнародних договорів;

12) ведення обліку та здійснення аналізу дорожньо-транспортних пригод на міському автомобільному та електричному транспорті, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону;

13) надання рекомендацій для розроблення профілактичних заходів запобігання виникненню дорожньо-транспортних пригод на міському автомобільному та електричному транспорті та контроль за їх виконанням;

14) визначення уповноважених органів затвердження типу, які видають сертифікати типу транспортного засобу, частин та обладнання і сертифікати відповідності;

15) визначення технічних служб, які виконують випробовування та/або інспектування продукції та/або перевірки відповідності виробництва відповідно до Женевської угоди 1958 року;

16) організація ведення реєстру сертифікатів типу та сертифікатів відповідності транспортних засобів та обладнання;

17) призначення та скасування призначення органів з індивідуального затвердження, які видають сертифікати відповідності транспортних засобів, їхніх частин та обладнання, щодо яких немає сертифікатів типу;

18) інші питання, передбачені законодавством України.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства, є утримувачем і розпорядником Єдиної державної системи інформаційного забезпечення транспорту, порядок взаємодії якої з іншими інформаційними системами визначає Кабінет Міністрів України.

Стаття 10. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти та науки

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері освіти та науки відносно дорожнього руху та його безпеки належить розроблення на основі Типової програми підготовки (самопідготовки) водіїв транспортних засобів, розробленої та затвердженої Національним бюро:

1) стандартів професійно-технічної освіти для здобуття громадянами професії "Водій транспортного засобу" тієї чи іншої категорії (категорій) у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах (закладах освіти) з урахуванням вимог розділу X цього Закону;

2) програм навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах освіти з урахуванням вимог розділу X цього Закону;

2. До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері освіти та науки відносно дорожнього руху та його безпеки також належать:

1) організація в дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних закладах освіти навчання різних груп населення нормам поведінки відповідно до цього Закону та відповідальності за їх порушення;

2) розроблення типових програм навчання учнів правил безпечної поведінки на дорозі у загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах;

3) облік закладів освіти, пов'язаних з навчанням, перенавчанням і підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів;

4) інші повноваження, передбачені законодавством України.

Стаття 11. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я

1. До повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я за цим Законом належить:

1) організація забезпечення потерпілих під час дорожньо-транспортних пригод екстреною медичною допомогою;

2) затвердження програм підготовки з надання домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

3) затвердження єдиного порядку медичного огляду і переогляду кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, передбачених статтею 24 цього Закону, переліку медичних протипоказань фізичної та розумової здатності для керування транспортними засобами, критеріїв та умов проведення психофізіологічної експертизи з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей;

4) розроблення порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під дією лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, а також порядку проведення такого огляду;

5) затвердження порядку забезпечення соціального захисту та безпечних умов праці водіїв і контролю за його дотриманням, з урахуванням вимог статті 22 цього Закону;

6) участь у розробленні учбових програм навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів у закладах освіти;

7) інші повноваження, передбачені законодавством України.

2. Центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я забезпечує відкритий доступ учасників дорожнього руху до інформації відносно закладів охорони здоров'я, що мають право на провадження господарської діяльності, пов'язаної з медичним оглядом водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів з метою виявлення фізичної та розумової здатності до керування транспортними засобами, проведенням огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування.

Стаття 12. Статус, завдання та повноваження Національного бюро безпеки дорожнього руху

1. Національне бюро безпеки дорожнього руху (далі - Національне бюро) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері дорожнього руху та його безпеки шляхом координації діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та громадських організацій у цьому питанні, та напрацювання відповідних законодавчих змін, спрямованих на удосконалення дорожнього руху та підвищення його безпеки.

2. Особливості спеціального статусу Національного бюро обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Національного бюро та державних уповноважених Національно бюро.

3. Національне бюро підзвітне Кабінету Міністрів України, якому щорічно подає звіт про свою діяльність. Національне бюро оприлюднює інформацію та надає її на запити відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

4. Національне бюро є юридичною особою, має рахунки в органах Державної казначейської служби України, бланки, печатку із своїм найменуванням та зображенням Державного Герба України.

5. Рішення Національного бюро, прийняті в межах його повноважень, обов'язкові для розгляду та виконання органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями.

6. Національне бюро утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Голова Національного бюро має першого заступника та заступника Голови Національного бюро, які призначаються з числа державних уповноважених.

6.1. Голова Національного бюро призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з посади Президентом України.

6.2. Строк повноважень Голови Національного бюро становить п'ять років. Голова Національного бюро не може призначатися на цю посаду більше ніж на два строки підряд.

6.3. Перший заступник і заступник Голови Національного бюро з числа державних уповноважених призначаються на посади та звільняються Прем'єр-міністром України за поданням Голови Національного бюро.

6.4. Державні уповноважені, що призначаються до складу Національного бюро Прем'єр-міністром України на конкурсній основі, мають представляти центральні органи державної виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки відповідно до частини п'ятої статті 4 цього Закону (п'ять представників), а також всеукраїнські громадські організації, діяльність яких на протязі останніх п'яти років була пов'язана з напрацюванням законодавчих ініціатив у сфері дорожнього руху та його безпеки (три представника).

6.5. Державним уповноваженим може бути призначено виключно громадянина України, який досяг тридцяти п'яти років, має вищу юридичну або технічну освіту, стаж роботи (громадської діяльності) за фахом не менше п'яти років протягом останніх десяти років та стаж керування транспортними засобами не менш п'ятнадцяти років.

6.6. Строк повноважень державного уповноваженого Національного бюро становить п'ять років.

7. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Національного бюро здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Обсяг асигнувань з Державного бюджету України на утримання Національного бюро, у тому числі розмір видатків на оплату праці його працівників щорічно встановлюється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження державного бюджету.

8. Національне бюро є головним розпорядником коштів спеціального фонду Державного бюджету, передбаченого статтею 20 цього Закону.

9. Структура, штатний розпис Національного бюро затверджується Головою Національного бюро в межах видатків згідно з кошторисом доходів і видатків. Гранична чисельність працівників Національного бюро затверджується Кабінетом Міністрів України.

10. Завданнями Національного бюро є:

1) дослідження проблем дорожнього руху, аналіз стану та причин дорожньо-транспортної аварійності в державі на підставі статистичних відомостей автоматизованих баз даних про дорожньо-транспортні пригоди, моніторинг та вивчення соціально-економічних аспектів проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху;

2) узагальнення практики застосування та розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки, правове, наукове, експертно-аналітичне дослідження проектів законів, нормативних актів у цій сфері, а також відповідальності за їх порушення на території України, що подаються до Верховної Ради України або Кабінету Міністрів України суб'єктами права законодавчої ініціативи;

3) дослідження проблем та розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності здійснення державного та відомчого контролю і нагляду у сфері дорожнього руху та його безпеки;

4) планування та реалізація заходів з профілактики безпеки дорожнього руху за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету, передбаченого статтею 20 цього Закону.

11. До повноважень Національного бюро належать:

1) забезпечення інституціональних засад державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначених статтею 5 цього Закону;

2) проведення моніторингу та вивчення соціально-економічних аспектів проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху;

3) аналіз стану та причин дорожньо-транспортної аварійності в державі на підставі інформації автоматизованих баз даних про дорожньо-транспортні пригоди, формування вимог до порядку обліку та аналізу дорожньо-транспортних пригод;

4) розроблення та надання пропозицій органам державної влади щодо вдосконалення та оперативного корегування державної політики та державних цільових програм у сфері дорожнього руху та його безпеки на підставі аналізу стану та причин дорожньо-транспортної аварійності в державі, а також узагальнення практики застосування законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

5) розроблення порядку здійснення заходів з безпеки дорожнього руху;

6) розроблення положення про діяльність аварійних комісарів у сфері дорожнього руху та його безпеки, передбаченого пунктом "23" частини другої статті 7 цього Закону;

7) забезпечення взаємодії міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади, підприємств, установ та громадських організацій у сфері дорожнього руху та його безпеки;

8) контроль за виконанням державних цільових програм та результативністю роботи центральних органів виконавчої влади у сфері дорожнього руху та його безпеки;

9) розроблення рекомендацій щодо впровадження новітніх технологій і розробок у практичну діяльність органів державної влади, що забезпечують дорожній рух та його безпеку;

10) підготовка проектів технічних регламентів та процедур оцінки відповідності щодо функціонування Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону;

11) планування та координація заходів з профілактики безпеки дорожнього руху в межах коштів спеціального фонду Державного бюджету, передбаченого статтею 20 цього Закону;

12) розгляд скарг та пропозицій учасників дорожнього руху відносно організації та забезпечення дорожнього руху.

12. Національне бюро розробляє та затверджує:

1) порядок аналізу місць концентрації дорожньо-транспортних пригод;

2) порядок проведення аудиту та обстеження (інспекції) безпеки дорожнього руху, а також порядок оцінки впливу на безпеку дорожнього руху;

3) плани проведення профілактичних та пропагандистських заходів з питань безпеки дорожнього руху серед населення, у тому числі з використанням засобів масової інформації;

4) єдині вимоги до Центрів тестування водіїв транспортних засобів, передбачених частиною третьою статті 74 цього Закону;

5) порядок та правила приймання теоретичних тестів і тестів на навички і поведінку водія під час складання іспитів для отримання громадянами права керування транспортними засобами з урахуванням вимог розділу XI цього Закону;

6) положення про діяльність екзаменаторів, включно із порядком їх навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації, складання екзаменів на відповідність знань відповідному кваліфікаційному мінімуму, а також умовами допуску до приймання іспитів для отримання громадянами права керування транспортними засобами у відповідності до вимог статей 76 та 77 цього Закону;

7) типову програму підготовки (самопідготовки) або підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

13. До повноважень Національного бюро належать: акредитація навчальних закладів, що здійснюють підготовку екзаменаторів; допуск екзаменаторів до проведення іспитів для отримання громадянами права керування транспортними засобами.

14. Виключно Національним бюро затверджуються:

1) єдині вимоги до порядку, обліку та здійснення аналізу дорожньо-транспортних пригод;

2) єдиний перелік питань, у відповідності до вимог статті 76 цього Закону, для проведення теоретичних тестів під час складання іспитів для отримання громадянами права керування транспортними засобами;

3) порядок допуску аварійних комісарів у сфері дорожнього руху та його безпеки до роботи, включно із порядком їх навчання, перепідготовки, підвищення кваліфікації, складання екзаменів на відповідність знань відповідному кваліфікаційному мінімуму, отримання кваліфікаційного сертифікату, а також умовами допуску до визначення обставин дорожньо-транспортних пригод та розміру завданих внаслідок цього збитків у випадках, передбачених частиною 3.2 статті 49 цього Закону.

15. З Національним бюро або уповноваженою ним установою (підприємством, організацією) погоджується оприлюднення, опублікування, розповсюдження або тиражування неофіційних перекладів цього Закону, коментарів до нього, а також будь-якої навчально-методичної літератури на основі цього Закону в частині відповідності його вимогам.

16. До повноважень Національного бюро можуть належати інші питання, передбачені законодавством України.

17. Національне бюро має право:

1) розробляти і вносити на розгляд Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України пропозиції стосовно формування та реалізації державної політики, поліпшення діяльності центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх виконавчої влади, підприємств, установ та організацій з питань забезпечення безпеки дорожнього руху, фінансування відповідних заходів, визначення концептуальних напрямів створення та розвитку національної системи забезпечення безпеки дорожнього руху, залучення інвестицій, спрямованих на її розвиток, використання можливостей вітчизняних підприємств, установ та організацій у розв'язанні нагальних проблем безпеки дорожнього руху, удосконалення національного законодавства, створення міжнародної договірно-правової бази щодо співробітництва з цих питань тощо;

2) розробляти та затверджувати разом з іншими заінтересованими органами державної влади міжвідомчі нормативно-правові акти з питань дорожнього руху та його безпеки;

3) приймати власні нормативно-правові акти у формі розпоряджень з питань, що належать до його компетенції, та здійснювати офіційне їх тлумачення;

4) надавати рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

5) одержувати в установленому порядку від органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;

6) заслуховувати на своїх засіданнях інформацію керівників органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм власності з питань забезпечення безпеки дорожнього руху;

7) брати участь у розробленні та реалізації міжнародних проектів і програм, а також здійснювати співробітництво з міжнародними організаціями, державними органами і неурядовими організаціями інших держав з питань, що належать до компетенції Національного бюро;

8) утворювати експертні та робочі групи, залучати до участі в них працівників державних органів, підприємств, установ та організацій (за згодою їх керівників), провідних учених, висококваліфікованих спеціалістів-практиків, представників громадських організацій та фондів, зокрема міжнародних;

9) ініціювати проведення в установленому порядку перевірки виконання вимог законодавства з питань забезпечення безпеки дорожнього руху органами центральної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями.

Стаття 13. Повноваження органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади

1. До повноважень органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади у сфері дорожнього руху та його безпеки належать:

1) участь у реалізації єдиної державної політики в галузі дорожнього руху та його безпеки шляхом виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку;

2) участь у розробленні державних цільових програм (заходів) розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах загального користування державного значення;

3) участь у здійсненні заходів з безпеки дорожнього руху, аудиту та обстеження (інспекції) безпеки дорожнього руху, оцінки впливу на безпеку дорожнього руху;

4) розробка, затвердження та реалізація місцевих цільових програм (заходів) розвитку дорожнього руху та його безпеки на автомобільних дорогах загального користування місцевого значення, вулицях і дорогах, залізничних переїздах міст та інших населених пунктів;

5) планування та координація заходів з профілактики безпеки дорожнього руху за рахунок коштів спеціальних фондів місцевих бюджетів, передбачених статтею 20 цього Закону;

6) прийняття нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, за винятком тих, що належать до компетенції центральних органів державної виконавчої влади;

7) розроблення порядку примусової евакуації транспортних засобів з метою зміни місця їх розташування для забезпечення безперешкодного руху інших транспортних засобів або пішоходів;

8) розгляд справ про адміністративні правопорушення у передбачених законодавством випадках і накладення адміністративних стягнень;

9) погодження проектів на будівництво і ремонт автомобільних доріг, залізничних переїздів, комплексів дорожнього сервісу та інших споруд у межах відведення автомобільних доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг;

10) розроблення пропозицій, планів, проектів та схем стосовно: обладнання технічними засобами організації дорожнього руху місць виконання дорожніх робіт; проектів та схем організації дорожнього руху, маршрутів руху пасажирського транспорту, маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору; розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах малих архітектурних форм (кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів); порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху;

11) організація дорожнього руху на території області, міста і району, впровадження генеральних планів, проектів згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації екологічно безпечних умов дорожнього руху;

12) забезпечення розвитку мережі місцевих автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, їх утримання та охорони;

13) організація на території обслуговування будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів;

14) облік дорожньо-транспортних пригод на території обслуговування, виявлення місць їх концентрації та аварійно-небезпечних ділянок доріг (вулиць) і залізничних переїздів, здійснення невідкладних заходів щодо ліквідації причин, які призводять до небезпеки для дорожнього руху;

15) розроблення профілактичних заходів щодо запобігання виникненню дорожньо-транспортних пригод та контроль за їх виконанням;

16) організація та здійснення заходів щодо медичного забезпечення у сфері безпеки дорожнього руху, надання своєчасної домедичної і медичної допомоги постраждалим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

17) створення умов для забезпечення функціонування та своєчасного і якісного надання екстреної медичної допомоги;

18) здійснення та фінансування заходів, пов'язаних із профілактикою дитячого дорожньо-транспортного травматизму;

19) організація і забезпечення навчання різних соціально-вікових груп населення цього Закону, планування заходів, пов'язаних із профілактикою його безпеки, та контроль за їх виконанням;

20) проведення роботи з пропаганди безпеки дорожнього руху, вимог екологічної безпеки;

21) сприяння розвитку мережі технічного обслуговування, ремонту транспортних засобів та здійснення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації;

22) прийняття рішень про розміщення та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів;

23) організація забезпечення індивідуальних власників транспортних засобів платними стоянками та колективними гаражами, встановлення порядку і здійснення заходів щодо забезпечення охорони транспортних засобів на платних стоянках та в колективних гаражах;

24) розбудова та забезпечення функціонування на території обслуговування, у відповідності до вимог статті 81 цього Закону, мережі технічних засобів, що забезпечують роботу системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі;

25) керівництво роботою зі стягнення податків, зборів та інших обов'язкових платежів у сфері дорожнього руху.

2. Органи місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій у сфері дорожнього руху мають право розглядати і вирішувати інші питання, які відповідно до законодавства України належать до їх відання.

3. Питання, пов'язані з реалізацією органами місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади своїх повноважень у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначених цим Законом, регулюються нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади, а також Національним бюро.

Стаття 14. Участь міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій та об'єднань громадян у забезпеченні безпеки дорожнього руху

1. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та об'єднання у межах своєї компетенції забезпечують безпеку дорожнього руху, несуть відповідальність за виконання державних і галузевих програм у сфері дорожнього руху, видають нормативно-правові акти про дорожній рух, що не суперечать законодавству про дорожній рух, сприяють підприємствам, установам та організаціям, що входять до їх складу, у здійсненні заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху.

2. Підприємства, установи та організації усіх форм власності та господарювання розробляють і здійснюють заходи для забезпечення і пропаганди безпеки дорожнього руху, проводять у трудових колективах профілактичну роботу з дотримання вимог законодавства про дорожній рух, за згодою з первинними профспілковими організаціями включають до колективних договорів вимоги щодо форм заохочення членів трудового колективу за належне виконання ними обов'язків учасників дорожнього руху, або впливу - за порушення цих обов'язків, встановлених законодавством України про дорожній рух.

3. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають сприяти громадським організаціям, об'єднанням громадян та громадянам у здійсненні ними заходів щодо підвищення безпеки, комфорту та культури дорожнього руху.

4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування залучають об'єднання громадян та громадян до процесу формування і реалізації державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки і враховують їхні пропозиції, зауваження та скарги з цих питань.

5. Держава забезпечує проведення пільгової податкової політики щодо суб'єктів господарювання усіх форм власності, головною метою яких є проведення заходів з підвищення безпеки, комфорту та культури дорожнього руху.

Стаття 15. Повноваження власників автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів. Обов'язки посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів

1. Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначаються Законом "Про автомобільні дороги" та іншим законодавством України.

2. До повноважень власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належать:

1) забезпечення безперешкодних, безпечних, економних та комфортних умов дорожнього руху, своєчасне виявлення та усунення перешкод дорожньому руху, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними та напрямними засобами;

2) розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження;

3) управління безпекою інфраструктури автомобільних доріг за допомогою процедур оцінки впливу на безпеку дорожнього руху, аудиту та обстежень (інспекцій) безпеки дорожнього руху, що здійснюються сертифікованими аудиторами з безпеки дорожнього руху, відповідно до встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

4) забезпечення незалежності аудиторів з безпеки дорожнього руху від осіб, що здійснюють проектування, будівництво, фінансування, експлуатаційне утримання доріг, чи органів управління автомобільними дорогами;

5) забезпечення безпосередньо або через третіх осіб навчання аудиторів з безпеки дорожнього руху та складання кваліфікаційного іспиту на отримання державного кваліфікаційного сертифікату аудитора з безпеки дорожнього руху;

6) збір і аналіз даних з виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження відповідних заходів щодо усунення таких місць та ділянок, та удосконалення організації дорожнього руху;

7) забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;

8) обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами організації дорожнього руху, системами екстреного зв'язку для виклику поліції, екстреної медичної допомоги і технічної допомоги та їх утримання, проведення робіт зі створення і утримання придорожніх зелених насаджень, влаштування місць для зупинок і стоянок транспортних засобів, відпочинку учасників дорожнього руху та створення інших об'єктів дорожнього сервісу;

9) визначення структур управління, проектування, будівництва та утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів, участь у розробці положень про спеціальні структури управління дорожнім рухом, забезпечення роботи спеціалізованих служб зі здійснення заходів щодо організації дорожнього руху;

10) передача права на будівництво, експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів, комунальних та інших споруд, прокладання комунікацій, на захисні роботи і споруди, сервісні споруди та обладнання іншим юридичним особам відповідно до законодавства України;

11) компенсація збитків власникам транспортних засобів за рішеннями судових органів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів;

12) визначення маршрутів руху великогабаритних і великовагових транспортних засобів;

13) організація і здійснення заходів, спрямованих на захист довкілля;

14) вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях;

15) погодження пропозицій, планів, проектів та схем стосовно: обладнання технічними засобами організації дорожнього руху місць будівництва об'єктів нерухомості та місць виконання дорожніх робіт; проектів та схем організації дорожнього руху; маршрутів руху пасажирського транспорту; розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах малих архітектурних форм та тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (кіосків, павільйонів, об'єктів зовнішньої реклами, пересувних торговельних пунктів); маршрутів організованого руху громадян і місць їх збору, а також порядку проведення спортивних та інших масових заходів, які можуть створити перешкоди дорожньому руху.

3. Посадові особи, які відповідають за будівництво, ремонт, експлуатаційне утримання та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані:

1) забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

2) забезпечувати здійснення оцінки впливу на безпеку дорожнього руху під час підготовки техніко-економічних обґрунтувань нових проектів автомобільних доріг державного значення та аудитів безпеки дорожнього руху для проектів будівництва нових і реконструкції існуючих доріг загального користування, включаючи об'єкти дорожнього сервісу, розміщені у межах смуги відведення, заїзди та виїзди на такі дороги, відповідно до встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

3) забезпечувати виконання результатів обстежень (інспекцій) безпеки дорожнього руху на існуючих дорогах загального користування, а також збір і аналіз даних з виявлення аварійно-небезпечних ділянок та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод і впровадження відповідних заходів щодо усунення таких місць та ділянок, крім того, удосконалення організації дорожнього руху на автомобільних дорогах загального користування відповідно до встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, відповідних норм та державних стандартів;

4) вживати заходів для превентивного виявлення причин і умов, які можуть ускладнювати дорожній рух та створювати загрозу безпеці дорожнього руху;

5) при виявленні або виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасного інформування про них учасників дорожнього руху, а при необхідності забороняти або обмежувати рух до відновлення безпечних умов руху;

6) впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів шляхом позначення місць виконання робіт, розташування на дорозі машин і механізмів, будівельних матеріалів тощо, відповідними дорожніми знаками, огороджувальними і напрямними пристроями, а в темний час доби і в умовах недостатньої видимості - сигнальними вогнями, передбаченими діючими нормами та стандартами;

7) після закінчення робіт на дорозі, вулиці, залізничному переїзді негайно привести їх у стан, що забезпечує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів і пішоходів, та впорядкувати зони відчуження;

8) у разі забруднення проїзної частини доріг, вулиць, трамвайних колій або залізничних переїздів невідкладно здійснювати заходи для їх очищення і своєчасного попередження учасників дорожнього руху про загрозу безпеці руху, що виникла.

4. Особи, які відповідають за експлуатаційне утримання під'їзних і ґрунтових доріг, у тому числі на будівельних майданчиках, а також водії транспортних засобів зобов'язані вжити заходів щодо запобігання виносу транспортними засобами землі, каміння або інших матеріалів на автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди.

Розділ III. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА НОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 16. Завдання стандартизації та нормування дорожнього руху

Стандартизація та нормування дорожнього руху провадяться з метою встановлення обов'язкових норм, нормативів, правил, вимог щодо організації та безпеки дорожнього руху.

Стаття 17. Стандарти, норми і нормативи у сфері дорожнього руху та його безпеки

1. Стандарти у сфері дорожнього руху та його безпеки визначають поняття і терміни, порядок та вимоги щодо застосування засобів організації дорожнього руху, методи здійснення контролю за станом організації дорожнього руху і забезпеченням його безпеки, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу транспорту на життя і здоров'я людини та навколишнє природне середовище, інші питання, пов'язані з дорожнім рухом. Стандарти у сфері дорожнього руху та його безпеки розробляються та вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

Норми і нормативи у сфері дорожнього руху та його безпеки мають бути спрямовані на створення безперешкодного дорожнього руху, безпечних і комфортних умов для всіх його учасників, на розвиток природної мобільності населення, охорони довкілля, життя і здоров'я людини.

2. Питання формування та організації роботи технічного комітету стандартизації технічних засобів організації дорожнього руху, передбачених цим Законом, а саме: світлофорів, дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, у тому числі електронних інформаційних табло зі змінною інформацією, відноситься до компетенції Національне бюро.

3. Обмеження вільного доступу учасників дорожнього руху до національних стандартів, норм і нормативів у сфері дорожнього руху та його безпеки забороняється.

4. Національні (державні) стандарти у сфері дорожнього руху та його безпеки є обов'язковими до застосування.

Розділ IV. ПЛАНУВАННЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 18. Загальні положення єдиної системи обліку показників дорожнього руху та його безпеки

1. В Україні існує єдина система статистичних спостережень в галузі дорожнього руху та його безпеки, яка визначається Законом України "Про державну статистику" та узгоджується з міжнародними стандартами і методологією.

2. Забезпечення статистичних спостережень в галузі дорожнього руху та його безпеки здійснюють спеціально уповноважені державні органи, які щорічно готують і оприлюднюють національну доповідь про стан безпеки дорожнього руху в Україні, а саме: центральний орган виконавчої влади в галузі статистики (загальна статистика), Національне бюро (аналіз), Національна поліція України (статистика правопорушень у сфері дорожнього руху та дорожньо-транспортних пригод).

3. Основними статистичними показниками у сфері дорожнього руху та його безпеки є:

1) кількість зареєстрованих транспортних засобів на 100 тис. населення;

2) кількість дорожньо-транспортних пригод, скоєних за певний період в розрахунку на 100 тис. населення;

3) кількість дорожньо-транспортних пригод, скоєних за певний період в розрахунку на 100 км автомобільних доріг;

4) кількість осіб, які загинули в дорожньо-транспортних пригодах за певний період в розрахунку на 100 тис. населення;

5) кількість осіб, які отримали травми в дорожньо-транспортних пригодах в розрахунку на 100 тис. населення;

6) розподіл випадків смертності і травматизму в дорожньо-транспортних пригодах за основними групами учасників дорожнього руху;

7) обсяг щорічних фінансових збитків від дорожньо-транспортних пригод.

4. Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації можуть розширити перелік статистичних показників, якщо це необхідно для прийняття рішень в межах компетенції, наданої їм цим Законом.

5. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та об'єднання не вправі запроваджувати звітність, не передбачену єдиною системою державного обліку показників дорожнього руху і його безпеки і Єдиною державною системою інформаційного забезпечення транспорту.

6. Для вирішення державних та галузевих проблем, виконання аналізу регуляторного впливу та відстеження результативності регуляторних актів у сфері безпечності руху і захисту довкілля центральні органи виконавчої влади можуть запроваджувати необхідні статистичні дослідження, для чого відповідно до законодавства отримувати необхідну інформацію від органів, які таку інформацію мають.

Стаття 19. Планування заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху

1. Органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції здійснюють підготовку, затвердження і реалізацію відповідних програм забезпечення безпеки дорожнього руху. Їх розробка здійснюється на основі програмно-цільового підходу, раціонального поєднання територіального та галузевого планування, формування взаємопов'язаних збалансованих показників з урахуванням соціально-економічних і екологічних умов конкретного регіону, рівня розвитку дорожньої мережі, стану аварійності та інших показників єдиної системи державного обліку дорожнього руху та його безпеки.

2. Програма забезпечення безпеки дорожнього руху повинна включати:

1) аналіз стану безпеки дорожнього руху та прогноз на певний період;

2) конкретні обґрунтовані цільові орієнтири;

3) шляхи вирішення проблеми;

4) перелік заходів, реалізація яких дозволить досягти намічених цілей;

5) вартість заходів програми та джерела її фінансування;

6) форми і періодичність контролю за виконанням програми;

7) механізми корегування програми на етапі виконання.

Стаття 20. Фінансування заходів щодо розвитку дорожнього руху та його безпеки

1. Фінансування заходів щодо розвитку та безпеки дорожнього руху, передбачених цільовими державними або місцевими програмами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, відрахувань міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів і фондів та з інших джерел, не заборонених законодавством України. Зменшення капітальних витрат за рахунок скорочення заходів, що впливають на безпеку дорожнього руху, забороняється.

2. Для забезпечення фінансування заходів щодо розвитку та безпеки дорожнього руху у встановленому законодавством порядку створюються відповідний спеціальний фонд Державного бюджету та спеціальні фонди місцевих бюджетів.

3. Джерелами наповнення зазначених вище спеціальних фондів бюджетів є адміністративні штрафи за порушення вимог законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки, які розподіляються між спеціальним фондом Державного бюджету та спеціальними фондами місцевих бюджетів у співвідношенні, визначеному Бюджетним кодексом України або Законом про бюджет на відповідний рік.

4. Обсяг коштів державного бюджету, що спрямовуються за цільовим призначенням на забезпечення заходів щодо розвитку та безпеки дорожнього руху шляхом зарахування до спеціального фонду Державного бюджету, має складати не менше 3 відсотків від суми, передбаченої на утримання та розбудову автомобільних доріг загального користування державного значення.

5. Обсяг коштів місцевих бюджетів, що спрямовуються за цільовим призначенням на забезпечення заходів щодо розвитку та безпеки дорожнього руху шляхом зарахування до спеціальних фондів місцевих бюджетів, має складати не менше 5 відсотків від суми, передбаченої на утримання та розбудову автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг, залізничних переїздів міст та інших населених пунктів.

6. Головним розпорядником бюджетних коштів спеціального фонду Державного бюджету є Національне бюро безпеки дорожнього руху України, що додатково визначається законом про Державний бюджет України шляхом встановлення відповідного бюджетного призначення.

6.1. Головний розпорядник коштів спеціального фонду місцевого бюджету визначається рішенням про місцевий бюджет.

6.2. Головні розпорядники бюджетних коштів спеціальних фондів можуть визначити розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів, відповідальних за цільове та ефективне використання коштів спеціального фонду, зокрема, в частині погашення бюджетних зобов'язань перед приватними інвесторами згідно укладених договорів щодо створення, обслуговування та фінансування системи фіксації правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки в автоматичному режимі, передбаченої статтею 81 цього Закону.

7. Кошти спеціальних фондів бюджету, передбачені цією статтею Закону, можуть витрачатися виключно за цільовим призначенням - для фінансування заходів щодо розвитку та безпеки дорожнього руху, у тому числі на впровадження, розбудову, модернізацію та забезпечення експлуатації системи фіксації правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки в автоматичному режимі. Витрачання коштів за будь-яким іншим призначенням або їх передача до загальних фондів бюджетів забороняється.

8. Фінансування заходів, пов'язаних з впровадженням та функціонуванням системи фіксації правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки в автоматичному режимі, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, виділених в порядку та обсягах, передбачених законодавством, коштів спеціального державного та спеціальних місцевих бюджетних фондів безпеки дорожнього руху, передбачених цією статтею, коштів приватних інвесторів, у тому числі залучених за моделлю державно-приватного партнерства у формі спільної діяльності, залучених коштів, включаючи кредити банків та інших фінансово-кредитних установ, а також коштів з інших джерел, не заборонених законодавством.

9. У випадку використання коштів приватних партнерів в якості джерел фінансування системи фіксації правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки в автоматичному режимі, в залежності від умов їх залучення, розпорядник коштів спеціального фонду відповідного бюджету забезпечує направлення частини коштів від отриманих адміністративних штрафів за порушення вимог законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки на погашення бюджетних зобов'язань перед приватними інвесторами згідно укладених договорів щодо створення, обслуговування та фінансування системи фіксації правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки в автоматичному режимі.

Розділ V. МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 21. Організація медичного забезпечення безпеки дорожнього руху

1. Формування та реалізація державної політики з питань медичного забезпечення у сфері безпеки дорожнього руху, визначення пріоритетних напрямків його розвитку здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

2. Провадження господарської діяльності з медичного забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

3. Організація забезпечення потерпілих під час дорожньо-транспортних пригод екстреною медичною допомогою здійснюється відповідно до Закону України "Про екстрену медичну допомогу" та планів, які щорічно розробляються та затверджуються місцевими державними адміністраціями.

4. Забезпечення потерпілих внаслідок дорожньо-транспортних пригод та інших учасників дорожнього руху екстреною медичною допомогою та іншою медичною допомогою здійснюється закладами охорони здоров'я, які, відповідно до затверджених планів, закріплені за конкретними ділянками автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та мають можливість для надання такої допомоги у цілодобовому режимі.

5. З метою надання невідкладної медичної та іншої допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, незалежно від стану їх здоров'я та свідомості, транспортні засоби можуть обладнуватись технічними засобами, що дозволяють в автоматичному режимі повідомляти служби екстреного виклику про час та місце скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Порядок взаємодії служб екстреного виклику у разі отримання в автоматичному режимі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду визначається Кабінетом Міністрів України.

6. На автомобільних дорогах державного значення, вулицях та на залізничних переїздах встановлюються відповідні дорожні знаки з інформацією про найближчий заклад охорони здоров'я, який може забезпечити надання медичної допомоги, напрямок руху та відстань до нього, а також про його телефонні номери і номери виклику екстреної медичної допомоги "103" та екстреного виклику "112". Відстань між такими дорожніми знаками повинна складати не більше 10 км.

Інші заклади охорони здоров'я, що знаходяться у безпосередній близькості від автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мають бути забезпечені необхідним медичним обладнанням згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, і позначені дорожнім знаком 6.1 "Пункт першої медичної допомоги" (додаток 3).

7. Зазначені заклади охорони здоров'я мають бути обладнані засобами зв'язку. На дорогах державного значення закріплені заклади охорони здоров'я та станції екстреної (швидкої) медичної допомоги забезпечуються також системою сигнально-викличного зв'язку.

Стаття 22. Обов'язки адміністрації підприємств, установ і організацій щодо забезпечення соціального захисту та безпечних умов праці водіїв і контролю за їх дотриманням

1. Адміністрація підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, до штатів яких входять водії, зобов'язана:

1) організовувати обов'язкове страхування кожного водія на випадок нещасної події;

2) організовувати роботу водіїв згідно з законодавством України, режимом праці і відпочинку;

3) запроваджувати заходи, спрямовані на зниження напруженості праці і втомлюваності водіїв;

4) забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням, а також приміщеннями для здійснення медичного контролю за станом здоров'я водіїв;

5) організовувати за участю структурних підрозділів в галузі охорони здоров'я місцевих органів виконавчої влади проведення профілактичної роботи з метою підвищення рівня компетентності кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів з питань надання домедичної допомоги.

2. Контроль за умовами праці водіїв, виконанням вимог органів державного нагляду, міжвідомчого і відомчого контролю для усунення порушень діючих правил по охороні праці і стандартів безпеки праці на робочих місцях водіїв здійснюють відповідні служби міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань, первинні профспілкові організації, а також органи санітарно-епідеміологічної служби.

Стаття 23. Медична підготовка водіїв і посадових осіб Національної поліції України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

1. Відповідні посадові особи, а також водії транспортних засобів Національної поліції України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, зобов'язані володіти практичними навичками з надання домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод, раз на 3 роки проходити відповідну підготовку в учбових центрах за програмами, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

2. Посадові особи Національної поліції України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, які здійснюють безпосередній нагляд за дорожнім рухом, зобов'язані стежити за укомплектуванням патрульних автомобілів і приміщень стаціонарних постів медичним майном і медикаментами для надання домедичної допомоги потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод згідно з переліком, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. Відповідальність за зберігання в транспортних засобах спеціальних медичних аптечок та їх укомплектування покладається на закріплених за ними водіїв.

Стаття 24. Медичний огляд і переогляд кандидатів у водії і водіїв транспортних засобів

1. Стан здоров'я і психофізіологічний стан кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів мають відповідати мінімальним стандартам фізичної та розумової придатності до керування транспортними засобами.

2. До переліку медичних протипоказань до керування транспортними засобами не можуть включатися захворювання, вади та стани, які фактично не заважають особі сприймати у достатньому обсязі дорожню обстановку та/або чинити вплив на органи керування транспортним засобом.

3. З метою гарантування дотримання мінімальних стандартів фізичної та розумової придатності водія до керування транспортними засобами, визначення здатності кандидатів у водії та водіїв за станом їх фізичного і психічного здоров'я та психофізіологічними якостями до безпечного керування транспортними засобами проводяться медичний огляд і психофізіологічна експертиза з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей кандидатів у водії та водіїв.

4. Медичні огляди кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів поділяються на: попередні, періодичні, а також позачергові огляди, зумовлені необхідністю. При проведенні попереднього, періодичного і позачергового медичного огляду водіїв обов'язково враховуються результати профілактичного наркологічного огляду особи, дані щодо перебування її на психіатричному обліку за місцем проживання і висновок психофізіологічної експертизи.

4.1. Попередньому медичному огляду підлягають особи, що бажають отримати право керування транспортними засобами. Попередній медичний огляд проводиться лише після проведення психофізіологічної експертизи з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей, необхідних для безпечного керування транспортними засобами, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

4.2. Періодичному медичному огляду підлягають водії транспортних засобів для підтвердження права на керування транспортним засобом:

віком до 55 років (включно) - один раз на 10 років;

віком від 56 до 75 років (включно) - один раз на 5 років;

віком від 76 років і більше - один раз на 3 роки.

4.2.1. Водії, які виконують роботи з перевезення пасажирів та вантажів, підлягають періодичному медичному огляду один раз на два роки, а водії віком від 60 років - щорічно.

4.2.2. Періодичний медичний огляд водіїв транспортних засобів проводиться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

4.2.3. Водії, відносно яких у встановленому законодавством порядку було виявлено факт керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під дією лікарських препаратів, що впливають на здатність до керування транспортними засобами, але не позбавлені права керування транспортними засобами відповідно до законодавства, проходять медичні огляди двічі на рік протягом трьох років після виявлення доведеного факту керування транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що впливають на здатність до керування транспортними засобами.

4.3. Позачерговий медичний огляд водія транспортного засобу проводиться за ініціативи посадової особи, що здійснює контроль у сфері дорожнього руху, а також за направленням перевізника, на підставі медичних даних про стале погіршення стану здоров'я водія чи виявлення ознак захворювання або вади (дані листків непрацездатності тощо), визначених у Переліку захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами. Перелік медичних протипоказань (захворювань і вад), за наявності яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами, визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

4.3.1. У разі відмови водія від проходження позачергового медичного огляду перевізник зобов'язаний вжити заходів щодо недопущення водія до керування транспортним засобом відповідної категорії.

4.3.2. Порядок проведення медичних оглядів і направлення водіїв на позачергові огляди визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

4.4. Для водіїв, позбавлених права керування транспортними засобами за керування ними у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під дією лікарських препаратів, що впливають на здатність до керування, позачерговий медичний огляд проводиться за направленням уповноваженої посадової особи Національної поліції України.

4.5. Відносно водіїв, які здійснюють регулярні грубі порушення у сфері дорожнього руху та його безпеки (тричі та більше протягом року) уповноважена посадова особа Національної поліції України складає протокол та направляє його до суду для розгляду питання про обов'язкове проходження таким водієм психофізіологічної експертизи з оцінкою рівня розвитку професійно важливих психофізіологічних якостей, необхідних для безпечного керування транспортними засобами. До отримання результатів психофізіологічної експертизи водійське посвідчення підлягає тимчасовому вилученню у встановленому законодавством порядку.

5. Фахівці (посадові особи) закладів охорони здоров'я, що проводять медичні огляди і психофізіологічну експертизу кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, несуть персональну відповідальність згідно із законодавством України за висновок щодо допущення (недопущення) кандидата у водії або водія до керування транспортними засобами певної категорії за результатами проведення медичного огляду або психофізіологічної експертизи.

6. Відомості щодо результатів проведення попередніх, періодичних і позачергових медичних оглядів з метою підтвердження фізичної і розумової придатності особи до керування транспортними засобами відображаються у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху, передбаченому статтею 82 цього Закону.

Розділ VI. ОРГАНІЗАЦІЯ, ОБМЕЖЕННЯ АБО ЗАБОРОНА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 25. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

1. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється цим Законом. Використовувати дороги (вулиці) не за призначенням дозволяється з урахуванням вимог статей 36 - 38 Закону України "Про автомобільні дороги".

2. Проекти будівництва нових та реконструкції існуючих доріг (вулиць) або внесення змін до схеми організації дорожнього руху на них підлягають обов'язковій процедурі аудиту безпеки дорожнього руху та оцінці впливу на безпеку дорожнього руху відповідно до встановлених правил, норм, нормативів і стандартів у сфері дорожнього руху та його безпеки.

3. Ремонт доріг загального користування, а також вулиць, що передбачає зміни геометричних елементів дороги (червоних ліній вулиці), або проектування і будівництво об'єктів дорожнього сервісу у межах смуги відведення дороги (вулиці), включно з виїздом на дорогу (вулицю), підлягають обов'язковому аудиту безпеки дорожнього руху відповідно до встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

4. Організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів організації дорожнього руху та автоматизованих систем керування дорожнім рухом відповідно до правил, норм, нормативів і стандартів у сфері дорожнього руху та його безпеки, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху. До вказаних проектів і схем за приписами (вимогами) уповноважених посадових осіб Національної поліції України або рекомендаціями аудиторів з безпеки дорожнього руху можуть бути внесені зміни та доповнення. Технічні засоби та автоматизовані системи керування дорожнім рухом повинні відповідати вимогам правил, норм, нормативів та стандартів у сфері дорожнього руху та його безпеки.

Схеми організації дорожнього руху на дорогах державного значення затверджуються органом державного управління автомобільними дорогами загального користування, а на дорогах місцевого значення - органами місцевого самоврядування та місцевої виконавчої влади. Порядок такого затвердження визначає Національне бюро.

5. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування; на інших автомобільних дорогах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами; на залізничних переїздах - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки на залізничному транспорті.

6. Внесення змін в організацію дорожнього руху дозволяється виключно на підставі оцінки впливу на безпеку дорожнього руху. Зміни в організації дорожнього руху з метою підвищення пропускної спроможності доріг (вулиць), залізничних переїздів, та/або інтенсивності руху транспортних засобів за рахунок зниження рівня безпеки дорожнього руху не допускаються.

7. У разі виникнення загрози безпеці дорожнього руху, безпідставних перешкод у русі транспортних засобів і пішоходів, що відображено у відповідному висновку аудитора з безпеки дорожнього руху, за вимогою уповноважених представників Національної поліції України відповідні посадові особи, які представляють інтереси власника дороги або суб'єкта господарювання, що експлуатує таку дорогу, зобов'язані внести оперативні зміни в організацію дорожнього руху і вжити необхідних заходів щодо усунення таких загроз або перешкод.

В разі невиконання зазначених заходів по забезпеченню безпеки дорожнього руху, на вимогу Національної поліції України уповноважені підприємства органів виконавчої влади або власники доріг зобов'язані обмежити або закрити рух на таких ділянках вулиць і доріг до відновлення безпечних умов руху на них.

8. Заходи з ліквідації причин та умов виникнення місць концентрації дорожньо-транспортних пригод виконуються позачергово.

Стаття 26. Обмеження або заборона дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах

1. При виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги (червоних ліній вулиці) чи залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, можуть закрити чи обмежити рух на основі погодженого з уповноваженим підрозділом Національної поліції України ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах - службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт.

Порушення цього порядку тягне за собою матеріальну відповідальність організацій, що виконують роботи.

2. Обмеження або заборона руху можливі лише за рішенням органів місцевого самоврядування або їх виконавчих органів у випадках, пов'язаних із стихійними явищами, у тому числі за складних погодних умов літнього та зимового періодів, а також з необхідністю виконання аварійних чи будівельних робіт на дорозі, про що повідомляється місцевим органам державної виконавчої влади і уповноваженому підрозділу Національної поліції України.

3. На проїзній частині, трамвайній колії, тротуарі, пішохідній та велосипедній доріжці забороняється встановлення предметів, що перешкоджають проїзду чи зупинці/стоянці (паркуванню) транспортних засобів у передбачених для цього місцях та/або руху пішоходів, за винятком випадків:

1) оформлення дорожньо-транспортної пригоди;

2) виконання дорожніх робіт, у тому числі пов'язаних із зайняттям проїзної частини, трамвайної колії, тротуару, пішохідної чи велосипедної доріжки;

3) обмеження або заборони руху транспортних засобів та/або пішоходів, заборони зупинки/стоянки (паркування) транспортних засобів відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 27. Обмеження або заборона дорожнього руху під час проїзду окремих осіб, щодо яких здійснюється державна охорона

1. Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг дозволяється під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом. Супроводження транспортних засобів, у яких пересуваються глави іноземних держав, парламентів і урядів, керівники міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, здійснюється з урахуванням принципу взаємності.

2. Безпечний та безперешкодний проїзд транспортних засобів з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, забезпечується відповідними підрозділами Національної поліції України, Управління державної охорони України шляхом запровадження тимчасових обмежень, заборони руху інших учасників дорожнього руху або його регулювання уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Супроводження таких транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України з використанням спеціальних автомобілів.

3. Тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг встановлюється не раніше ніж за п'ять хвилин до та відміняться не пізніше ніж через три хвилини після проїзду осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

4. Під час проїзду автомобільного транспорту з особами, зазначеними в частині першій цієї статті, дозволяється рух автомобілів спеціалізованих санітарних бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, оперативно-рятувальних та інших аварійних служб, які виконують невідкладні службові завдання, відповідно до вимог частини третьої статті 66 цього Закону.

5. Тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, пішоходів на окремих ділянках вулиць, автомобільних доріг під час проїзду автомобільним транспортом інших осіб, крім зазначених у частині першій цієї статті, забороняється.

Розділ VII. ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ

Стаття 28. Основні вимоги щодо ввезення на територію України, допуску до вільного обігу транспортних засобів та їх складових частин

1. Конструкція та технічний стан транспортних засобів та їх складових частин повинні відповідати вимогам технічних приписів, правил, норм і нормативів.

2. Під технічними приписами, правилами, нормами і нормативами у цьому Законі розуміють: Правила Європейської Економічної Комісії Організації Об'єднаних Націй (Правила ЄЕК ООН) - міжнародні технічні регламенти, які є додатками до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, підписаної 20 березня 1958 року в м. Женева, з поправками 1995 року (Женевська угода 1958 року); Приписи ЄЕК ООН - міжнародні технічні регламенти стосовно вимог до транспортного засобу в рамках Угоди про прийняття єдиних технічних умов періодичних технічних оглядів колісних транспортних засобів і про взаємне визнання таких оглядів, підписаної 13 листопада 1997 року в м. Відень (Віденська угода 1997 року); нормативно-правові акти, зокрема технічні регламенти, а також технічні вимоги, що стосувалися певних категорій транспортних засобів до їх першої державної реєстрації.

3. Митне оформлення транспортного засобу нового або такого, який був у користуванні, його складових частин на митну територію України з метою вільного обігу, а також першу державну реєстрацію транспортного засобу, введення в обіг його складових частин здійснюють за наявності сертифіката відповідності, виданого згідно з частиною четвертою цієї статті.

4. Сертифікат типу транспортного засобу, його частин видає уповноважений орган затвердження типу. Сертифікат відповідності на кожний новий транспортний засіб або партію частин, щодо яких є чинний сертифікат типу, видає виробник або його уповноважений представник - резидент України. Сертифікат відповідності на кожний транспортний засіб або партію частин, щодо яких немає чинного сертифіката типу, видає уповноважений орган затвердження типу або орган з індивідуального затвердження. Видача сертифікатів типу та сертифікатів відповідності здійснюється відповідно до порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання.

5. Сертифікат відповідності, виданий згідно з частиною четвертою цієї статті, для митного оформлення транспортного засобу, його частин, а також першої державної реєстрації транспортного засобу, введення в обіг його частин не вимагається за наявності чинного на момент ввезення на митну територію України або виготовлення продукції сертифіката відповідності (свідоцтва про визнання), виданого згідно з розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року N 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" до 1 січня 2016 року.

6. Визначення акредитованих відповідно до законодавства та нотифікованих в рамках Женевської Угоди 1958 року уповноважених органів затвердження типу, призначення технічних служб в рамках Женевської Угоди 1958 року та акредитованих відповідно до законодавства органів з індивідуального затвердження здійснюється згідно з порядком визначення уповноважених органів затвердження типу, призначення та скасування призначення технічних служб, органів з індивідуального затвердження.

Стаття 29. Основні вимоги до виробництва і торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери

1. Конструкція транспортних засобів та їх складових частин повинна відповідати вимогам технічних приписів, правил, норм і нормативів.

2. Перед початком серійного виробництва транспортних засобів, їх складових частин, призначених для введення в обіг на території України, має бути забезпечене затвердження конструкції транспортних засобів (складових частин) згідно з Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та забезпечена відповідність цієї продукції вимогам технічних приписів, правил, норм і нормативів протягом всього періоду виробництва.

3. У разі виготовлення в Україні транспортних засобів, призначених для введення в обіг на території України та тип яких не підлягає затвердженню, виробник повинен узгодити з відповідними уповноваженими державними органами нормативно-технічну документацію. Порядок узгодження нормативно-технічної документації колісних транспортних засобів затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

4. Транспортні засоби допускають до обігу, якщо їх виконання, умови технічного експлуатування, зберігання і транспортування адаптовані до помірного клімату. Технічний регламент щодо істотних вимог до колісних транспортних засобів, складників, систем з урахуванням кліматичних умов їх експлуатації, та відображення їх характеристик в експлуатаційній документації затверджує Кабінет Міністрів України.

5. На транспортний засіб повинен бути нанесений ідентифікаційний номер (VIN), а його складові частини повинні мати маркування, достатнє для їх однозначної ідентифікації відповідно до вимог технічних регламентів, технічних приписів, правил та нормативно-правових актів.

6. Заборонено введення в обіг як нових транспортних засобів, складених (виготовлених) з використанням номерних складників (кузов, рама, двигун), що перебували в експлуатації.

7. Міністерство внутрішніх справ України веде облік торговельних організацій, підприємств-виробників та суб'єктів господарювання, діяльність яких пов'язана з реалізацією, реєстрацією транспортних засобів, забезпечує їх транзитними номерними знаками, бланками актів приймання-передачі транспортних засобів, бланками свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів установленого зразка із сплатою вартості зазначених номерних знаків і бланків, розробляє порядок видачі таких бланків, обліку та контролю за їх використанням.

8. Підприємства, установи, організації, інші суб'єкти господарювання та особи незалежно від форм власності, які мають право здійснювати оптову або роздрібну торгівлю та оформлення відповідних документів на реалізацію, реєстрацію транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, зобов'язані вести облік реалізованих транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, а також бланків свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Порядок оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 30. Державна реєстрація та облік транспортних засобів

1. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

1.1. Державна реєстрація полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів із присвоєнням літеро-числового значення номерних знаків. Відповідальним за справжність номерних знаків транспортного засобу і відповідність їх записам, що зазначені у реєстраційних документах, є його власник.

1.2. Під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, або їх перереєстрації у зв'язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, імені чи по батькові, місця реєстрації фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, вибракування їх у цілому) транспортні засоби підлягають огляду уповноваженими особами державного реєстратора з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах, та установлення відповідності конструкції транспортних засобів вимогам статей 28 та 29 цього Закону.

1.3. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. У разі виявлення при огляді ознак зміни, пошкодження або знищення заводських носіїв з ідентифікаційними даними транспортний засіб підлягає спеціальному дослідженню, що проводиться фахівцями Міністерства внутрішніх справ України або спеціалістами інших спеціалізованих установ, підприємств та організацій, які мають відповідну кваліфікацію. За результатами дослідження складається висновок, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації.

1.4. У випадку виявлення кримінальних ознак зміни ідентифікаційного номера, реєстраційна операція транспортного засобу призупиняється, а про результати дослідження разом з іншими даними про транспортний засіб та його власника інформуються правоохоронні органи.

1.5. Дослідження транспортного засобу і документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу, може проводитись за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. За результатами дослідження складається висновок, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації.

1.6. Відповідальність за висновок щодо дійсності ідентифікаційних номерів транспортного засобу несе спеціаліст, який проводив дослідження, у відповідності до законодавства України.

1.7. Перевірки за Державним реєстром безпеки дорожнього руху, передбаченим статтею 82 цього Закону, проводяться уповноваженими особами державного реєстратора.

2. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання інформації про такі засоби та відомостей про їх власників у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху.

3. Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування механічні транспортні засоби всіх типів, марок і моделей: автомобілі, автобуси, мотоцикли, трицикли, квадроцикли, мопеди, а також причепи та напівпричепи до них.

4. Державна реєстрація та облік транспортних засобів здійснюються державним реєстратором, функції якого покладаються на Міністерство внутрішніх справ України.

5. Міністерство внутрішніх справ може здійснювати державну реєстрацію та облік транспортних засобів через уповноважених ним представників державного реєстратора, якими можуть бути:

1) щодо транспортних засобів, які ввозяться в Україну фізичними та юридичними особами для власних потреб - відповідні службові особи місцевих органів виконавчої влади;

2) щодо транспортних засобів українського або іноземного виробництва, які реалізуються на території України суб'єктами господарювання, - відповідні службові особи таких суб'єктів господарювання, або фізична особа - підприємець;

3) щодо транспортних засобів, право власності на які переходить відповідно до угод між юридичними та/або фізичними особами, рішень судів, третейських судів, виконавчих написів нотаріусів, рішень інших уповноважених законом органів до іншого власника, а також щодо яких виникли інші підстави реєстрації, перереєстрації, зміни даних, які вносяться до реєстраційних документів, - нотаріуси.

6. Власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

7. Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, крім випадків вибракування їх у цілому, без ідентифікаційного номера або із знищеними, пошкодженими (один чи кілька символів номера візуально не визначаються) чи підробленими (змінено один або кілька символів номера, замінено панель (табличку) або частину панелі (таблички) з номером) ідентифікаційними номерами складових частин (кузова, шасі, рами) не допускається. Перша державна реєстрація таких засобів, а також ввезених на митну територію України транспортних засобів, що розшукуються правоохоронними органами інших держав, не проводиться.

У разі пошкодження ідентифікаційного номера перша державна реєстрація транспортних засобів проводиться тільки після підтвердження справжності ідентифікаційного номера відповідним висновком спеціального дослідження.

8. Транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України для власного користування більш як на два місяці, підлягають державній реєстрації на строк, визначений центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Тимчасово ввезені транспортні засоби не можуть бути розкомплектовані на запасні частини, передані у володіння або користування іншим особам.

9. Обов'язковою передумовою реєстрації транспортних засобів, ввезених з-за кордону, є їхнє розмитнення незалежно від того, хто звертається з заявою про проведення такої реєстрації - особа, що придбала за кордоном цей транспортний засіб, чи інша особа, до якої перейшло право володіння ним. У разі встановлення факту несплати митних платежів чи підробки документів про їх сплату, незалежно від того, на кому лежить обов'язок сплатити зазначені платежі, державна реєстрація транспортного засобу скасовується.

Державна реєстрація транспортних засобів, конфіскованих за рішенням суду, проводиться за умови митного їх оформлення та сплати відповідних платежів у повному обсязі.

10. Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

11. Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, що належать фізичним особам, здійснюється за місцем звернення власника або його уповноваженої особи незалежно від місця реєстрації (проживання) власника.

Державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів, що належать юридичним особам, здійснюється за місцем, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію такої особи. Якщо стоянка транспортних засобів розташована за місцем знаходження філій або представництв юридичних осіб, такі транспортні засоби реєструються за місцем їх стоянки.

12. Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів.

13. На зареєстровані транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також встановлюються номерні знаки, що відповідають стандарту України. Виготовлення номерних знаків здійснюється суб'єктами господарювання - виробниками номерних знаків за зверненням власника транспортного засобу або уповноваженої особи на підставі даних свідоцтва про реєстрацію цього транспортного засобу. Номерні знаки встановлюються: два номерні знаки - на легковий, вантажний автомобіль і автобус, один - на мотоцикл, трицикл, квадроцикл, мопед, причіп та напівпричіп. У свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ідентифікаційний номер двигуна не зазначається.

14. Міністерство внутрішніх справ здійснює контроль за відповідністю номерних знаків транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації, вимогам правил, норм, нормативів та стандартів щодо дорожнього руху та його безпеки.

14.1. Облік суб'єктів господарювання, які здійснюють виробництво номерних знаків транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, ведеться Міністерством внутрішніх справ у встановленому ним порядку. Міністерство внутрішніх справ створює та веде реєстр таких суб'єктів господарювання.

14.2. Суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво номерних знаків транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, зобов'язані вести облік виготовлених ними номерних знаків транспортних засобів в установленому Міністерством внутрішніх справ порядку.

15. Перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця реєстрації або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери, внесені в реєстраційні документи транспортного засобу.

15.1. Перереєстрація транспортних засобів після переобладнання для роботи на газовому моторному паливі здійснюється з урахуванням особливостей, визначених частиною 3.3 статті 37 цього Закону.

15.2. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться, крім передбачених законодавством випадків.

15.3. При втраті або пошкодженні номерних знаків власник транспортного засобу або уповноважена особа має право звернутися до суб'єкта господарювання - виробника номерних знаків з метою отримання їх дублікатів. Дублікати номерних знаків видаються суб'єктами господарювання в установленому Міністерством внутрішніх справ України порядку.

16. Зняття з обліку транспортних засобів проводиться на підставі заяви власника або його уповноваженої особи при наявності документа, що посвідчує особу, виконавчого напису нотаріуса, постанови державного виконавця або рішення суду.

Зняття з обліку транспортних засобів, що належать юридичним особам державної форми власності, проводиться суб'єктами господарювання, на балансі яких перебувають такі транспортні засоби, лише після надання на це згоди або дозволу відповідних суб'єктів управління майном, які є представниками власників і виконують їх функції у межах, визначених законодавством, або на підставі виконавчого напису нотаріуса чи рішення суду або ліквідаційної комісії.

17. Порядок державної реєстрації (перереєстрації) та обліку транспортних засобів, порядок взаємодії Міністерства внутрішніх справ України з представниками державного реєстратора затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 31. Відомча реєстрація та облік транспортних засобів

1. Відомчу реєстрацію та облік транспортних засобів Збройних Сил України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, житлово-комунального господарства, а також тих, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють:

1) транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу Збройних Сил України, - уповноважений орган Міністерства оборони України;

2) транспортних засобів, які належать Національній гвардії України, - уповноважений орган Національної гвардії України;

3) транспортних засобів, які належать Державній прикордонній службі України, - уповноважений підрозділ спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;

4) транспортних засобів, які належать Державній спеціальній службі транспорту, - уповноважений підрозділ органу управління Державної спеціальної служби транспорту;

5) транспортних засобів, які належать Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації;

6) транспортних засобів, які належать Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, - уповноважений орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

7) великотоннажних транспортних засобів та інших технологічних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці;

8) трамваїв і тролейбусів - органи місцевої виконавчої влади;

9) перегонових і спортивних транспортних засобів - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту;

10) тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів - уповноважений підрозділ Міністерства внутрішніх справ України.

2. Порядок здійснення відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Для ведення відомчого обліку зареєстрованих транспортних засобів відповідними органами, якими вони зареєстровані, створюються уніфіковані автоматизовані електронно-облікові системи, які є складовою частиною Державного реєстру безпеки дорожнього руху у відповідності до вимог статті 82 цього Закону.

4. Органи, які здійснюють відомчу реєстрацію транспортних засобів, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування, після реєстрації (внесення змін у відомості про реєстрацію) транспортного засобу невідкладно подають відомості про нього до Державного реєстру безпеки дорожнього руху.

Стаття 32. Компетенція власників транспортних засобів

1. До компетенції власників транспортних засобів (юридичних осіб) належать:

1) здійснення заходів щодо поповнення та оновлення рухомого складу, можливості безпечної експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених Кабінетом Міністрів України;

2) організація та здійснення заходів щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху; організація та здійснення заходів щодо захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту;

3) організація та забезпечення заходів, пов'язаних з профілактикою дорожньо-транспортного травматизму та безпекою праці у відповідності до вимог законодавства;

4) вирішення питань експлуатації транспорту у надзвичайних ситуаціях;

5) призначення посадової особи, відповідальної за експлуатацію та технічний стан транспортних засобів, що належать юридичній особі;

2. У міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, об'єднаннях, підприємствах та організаціях усіх форм власності, що мають більше п'ятнадцяти одиниць транспортних засобів, що дислокуються в одному населеному пункті, при чисельності зайнятих експлуатацією транспортних засобів понад 50 чоловік, вводиться посада фахівця з безпеки дорожнього руху, а понад 500 чоловік - створюється служба безпеки дорожнього руху та вводяться посади відповідальних за зберігання, технічне обслуговування та експлуатацію транспортних засобів. Положення про цю службу затверджує відповідне міністерство або керівник підприємства чи організації.

3. Власник транспортного засобу має право:

1) передавати транспортний засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, на підставі передачі такій особі реєстраційного документа на цей транспортний засіб та чинного полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів;

2) довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі;

3) на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу працівникам поліції у випадках, передбачених частиною десятою статті 44 цього Закону;

4) на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху;

5) на відшкодування, відповідно до законодавства України, збитків, завданих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

6) на страхові виплати відповідно до законодавства України та укладеного договору страхування.

4. Забороняється передавати у володіння, користування або розпорядження іншим особам транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне їх вивезення. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків та зборів, передбачених законодавством при ввезенні транспортних засобів для вільного використання.

5. Власники механічних транспортних засобів зобов'язані:

1) протягом десяти днів після придбання або одержання транспортного засобу, митного його оформлення, або виникнення інших обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів, подати (представити) визначені законодавством документи до Державного реєстратора або уповноваженого представника для здійснення реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, що їм належить;

2) своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковій перевірці придатності до експлуатації, на таку перевірку, забезпечувати своєчасне й у повному обсязі проведення робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, що їм належать, крім випадків, коли такий транспортний засіб переданий у користування іншій особі;

3) здійснювати заходи щодо медичного забезпечення безпеки дорожнього руху, захисту навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту, профілактики дорожньо-транспортного травматизму, крім випадків, коли такий транспортний засіб переданий у користування іншій особі;

4) у разі передачі транспортного засобу в користування іншій особі: знати дані щодо імені, прізвища, а також номеру посвідчення водія особи, що фактично буде керувати транспортним засобом, а у разі отримання відповідного запиту від Національної поліції України - повідомляти дані про особу, що керувала транспортним засобом під час фіксації правопорушення технічними засобами, що працюють в автоматичному режимі.

6. Уповноважені або посадові особи, призначені власниками відповідальними за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, зобов'язані:

1) забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів відповідно до законодавства, зокрема відповідно до технічного регламенту з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, а також дотримання екологічних вимог до транспортних засобів;

2) не допускати до керування транспортними засобами осіб, які не мають права на керування транспортним засобом відповідної категорії, не пройшли у встановлений строк медичного огляду, перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під дією лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, перебувають у хворобливому чи втомленому стані, який не дозволяє безпечно керувати транспортним засобом;

3) забезпечувати добір, підвищення кваліфікації та професійного рівня водіїв, здійснювати контроль за станом їх здоров'я і дотриманням режиму праці та відпочинку;

4) не випускати на лінію транспортні засоби, технічний стан яких не відповідає вимогам державних стандартів законодавчо регульованої сфери, правил дорожнього руху, а також якщо вони не зареєстровані у встановленому порядку, переобладнані з порушенням вимог законодавства або не пройшли обов'язкову перевірку придатності до експлуатації.

7. Право володіння транспортним засобом, а також його використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

8. Діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки для інших осіб. Шкода, завдана таким джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується в порядку, визначеному статтею 1187 Цивільного кодексу України.

Стаття 33. Допуск транспортних засобів до участі у дорожньому русі

1. До участі у дорожньому русі допускають транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам технічних приписів, правил, норм, стандартів і нормативів (чинних на дату першої реєстрації в Україні), що мають сертифікат відповідності цим вимогам, укомплектовані відповідно до законодавства, пройшли державну (відомчу) реєстрацію, у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковій перевірці придатності до експлуатації, пройшли таку перевірку.

2. Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) у встановленому законодавством порядку, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені, підроблені чи відсутні, без номерних знаків або з номерними знаками, що не належать цим транспортним засобам чи не відповідають вимогам стандартів, або з номерними знаками, закріпленими у не встановленому для цього місці, закритими іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття із застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють їх ідентифікацію, чи забрудненими, що не дозволяє чітко визначити їх символи, перевернутими чи неосвітленими, забороняється.

Порядок відновлення (дублювання, присвоєння) ідентифікаційних номерів транспортних засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

4. На транспортних засобах, що потребують додаткового позначення, встановлюються розпізнавальні знаки (додаток 5) у відповідності до цього Закону.

5. Не допускається участь у дорожньому русі транспортних засобів з правим розташуванням керма, за винятком тих, що перебувають у міжнародному русі.

Стаття 34. Рух транспортних засобів за спеціальними правилами

1. За спеціальними правилами здійснюється перевезення небезпечних і швидкопсувних вантажів, а також рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів та їх составів у разі, коли такі транспортні засоби не відповідають вимогам цієї статті.

1.1. Максимально дозволені розміри транспортних засобів:

1) максимальна довжина механічного транспортного засобу (крім автобуса) та причепа - 12 метрів;

2) максимальна довжина сідельного автопоїзда - 16,5 метрів;

3) максимальна довжина автопоїзда (не сідельного), зчленованого автобуса або автобуса з причепом - 18,75 метрів;

4) максимальна довжина двовісного автобуса - 13,5 метрів;

5) максимальна довжина автобуса з кількістю осей понад дві - 15 метрів;

6) максимальна ширина - 2,55 метрів; у випадку встановлених на транспортних засобах надбудов (кузовів, контейнерів) з кондиціонуванням, а також змінних кузовів - 2,6 метрів;

7) максимальна висота - 4 метри;

8) максимальна відстань, на яку вантаж може виступати за задній габарит транспортного засобу, - 2 метри.

1.2. Транспортний засіб або комбінація транспортних засобів (автопоїзд) має бути здатним рухатися всередині коридору, обмеженого двома концентричними колами з радіусами 5,3 та 12,5 метри.

1.3. Максимальна відстань між віссю сідельно-зчіпного пристрою та заднім габаритом напівпричепа - 12 метрів.

1.4. Максимальна відстань, виміряна паралельно поздовжній осі автопоїзда (крім сідельного) від самої передньої, найближчої до кабіни, точки простору завантаження до самої задньої точки причепа мінус відстань між заднім габаритом автомобіля-тягача та переднім габаритом причепа, - 15,65 метри.

1.5. Максимальна відстань, виміряна паралельно поздовжній осі автопоїзда (крім сідельного) від самої передньої, найближчої до кабіни, точки простору завантаження до самої задньої точки причепа, - 16,4 метри.

1.6. Максимально дозволені маси транспортних засобів:

1) двовісного причепа - 18 тонн;

2) тривісного причепа - 24 тонни;

3) автопоїзда, який складається з двовісного тягача та тривісного причепа (напівпричепа) або з тривісного тягача та дво- або тривісного причепа (напівпричепа), - 40 тонн;

4) автопоїзда, який складається з двовісного тягача та тривісного напівпричепа, який здійснює інтермодальні перевезення із використанням одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною довжиною до 45 футів, - 42 тонни;

5) автопоїзда, який складається з тривісного тягача та дво- або тривісного напівпричепа, який здійснює інтермодальні перевезення із використанням одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною довжиною до 45 футів, - 44 тонни;

6) автопоїзда, який складається з двовісного тягача та двовісного причепа (напівпричепа), - 36 тонн;

7) автопоїзда, який складається з двовісного тягача та двовісного напівпричепа, якщо відстань між осями причепа більше 1,8 метри, дотримані максимально дозволені маси тягача (18 тонн) та напівпричепа (20 тонн), на ведучій осі встановлені здвоєні колеса та ведуча вісь оснащена пневматичною підвіскою або визнаною еквівалентною пневматичній підвісці відповідно до порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, - 36 тонн;

8) двовісного механічного транспортного засобу (крім автобуса) - 18 тонн, двовісного автобуса - 19,5 тонн;

9) тривісного механічного транспортного засобу - 25 тонн; за умови, якщо на ведучій осі встановлені здвоєні колеса та ведуча вісь оснащена пневматичною підвіскою або визнаною еквівалентною пневматичній підвісці відповідно до порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання або якщо на кожній ведучій осі встановлені здвоєні колеса та маса, яка припадає на кожну вісь, не перевищує 9,5 тонн, - 26 тонн;

10) чотиривісного механічного транспортного засобу з двома керованими осями, за умови, якщо на ведучій осі встановлені здвоєні колеса та ведуча вісь оснащена пневматичною підвіскою або визнаною еквівалентною пневматичній підвісці відповідно до порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання або якщо на кожній ведучій осі встановлені здвоєні колеса та маса, яка припадає на кожну вісь, не перевищує 9,5 тонн, - 32 тонни;

11) тривісного зчленованого автобуса - 28 тонн;

1.7. Максимальна маса двовісного механічного транспортного засобу (крім автобуса), тривісного механічного транспортного засобу, тривісного зчленованого автобуса, які працюють на альтернативних видах палива, збільшується на додаткове значення маси, необхідної для роботи силової установки, яка використовує альтернативні види палива, але не більше ніж на 1 тонну.

1.8. Максимально дозволені маси транспортних засобів, які припадають на осі:

1) максимальна маса транспортного засобу, яка припадає на одиночну неведучу вісь, - 10 тонн;

2) максимальна маса транспортного засобу, яка припадає на групу з двох осей причепа або напівпричепа, якщо відстань між осями менше 1 метра, - 11 тонн, якщо відстань між осями не менше 1 метра та менше 1,3 метри, - 16 тонн, якщо відстань між осями не менше 1,3 метри та менше 1,8 метри, - 18 тонн, якщо відстань між осями не менше 1,8 метри, - 20 тонн;

3) максимальна маса транспортного засобу, яка припадає на групу із трьох осей причепа або напівпричепа, якщо відстань між осями не більше 1,3 метри, - 21 тонна, якщо відстань між осями більше 1,3 метри та не більше 1,4 метри, - 24 тонни;

4) максимальна маса транспортного засобу, яка припадає на ведучу вісь, - 11,5 тонн;

5) максимальна маса транспортного засобу, яка припадає на групу з двох осей механічного транспортного засобу, якщо відстань між осями менше 1 метра, - 11,5 тонн, якщо відстань між осями не менше 1 метра та менше 1,3 метри, - 16 тонн, якщо відстань між осями не менше 1,3 метри та менше 1,8 метри, - 18 тонн, а за умови, якщо на ведучій осі встановлені здвоєні колеса та ведуча вісь оснащена пневматичною підвіскою або визнаною еквівалентною пневматичній підвісці відповідно до порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання або якщо на кожній ведучій осі встановлені здвоєні колеса та маса, яка припадає на кожну вісь, не перевищує 9,5 тонн, - 19 тонн.

1.9. При міжнародному русі значення маси, яка припадає на ведучу вісь (ведучі осі) транспортного засобу (автопоїзда), повинне становити не менше 25 % маси транспортного засобу (автопоїзда).

1.10. Відстань між задньою віссю тягача та передньою віссю причепа автопоїзда повинна становити не менше 3 метрів.

1.11. Максимально дозволена маса чотиривісного механічного транспортного засобу, виражена у тоннах, не повинна перевищувати відстань, виражену у метрах, між передньою та задньою віссю, помножену на 5.

1.12. Відстань, виміряна у горизонтальній площині, між віссю сідельно-зчіпного пристрою та будь-якою точкою передньою частини напівпричепа не повинна перевищувати 2,04 метри.

2. У разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

3. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

4. Транспортні засоби, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, великовагові та великогабаритні транспортні засоби повинні рухатися з увімкненим ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями та у випадках, передбачених спеціальними правилами, - встановленими розпізнавальними знаками, передбаченими цим Законом (додаток 5), а великовагові та великогабаритні транспортні засоби - також з увімкненим проблисковим маячком (проблисковими маячками) оранжевого кольору.

5. Місце переїзду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів транспортними засобами на гусеничному ходу для виконання сільськогосподарських робіт встановлюється власником дороги, вулиці та залізничного переїзду спільно з Національною поліцією України.

Пересування дорогами транспортних засобів на гусеничному ходу дозволяється, тільки якщо це дороги місцевого значення без твердого покриття і тільки при мінусовій температурі атмосферного повітря.

Стаття 35. Основні вимоги щодо технічного стану та комплектності транспортних засобів, що перебувають в експлуатації

1. Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам чинних в Україні технічних регламентів, а також правил технічної експлуатації, експлуатаційної документації виробника та інформаційного забезпечення від виробника.

2. Технічний стан колісного транспортного засобу повинен відповідати вимогам безпеки дорожнього руху, які затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі вимог частини першої статті 33 цього Закону.

3. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які експлуатують транспортні засоби згідно з законодавством України.

Обов'язок щодо контролю та вжиття необхідних заходів для забезпечення належного технічного стану транспортного засобу під час руху покладається на його водія.

4. Перелік технічних несправностей та умов, за яких тимчасово забороняється експлуатація транспортних засобів, визначається статтею 40 цього Закону.

5. Перелік технічних несправностей, за яких експлуатація транспортних засобів підлягає тимчасовому обмеженню у передбачений цим Законом спосіб, затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у цьому Переліку, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог частин 8 - 8.4 статті 52 цього Закону.

6. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків транспортних засобів, наносити на них додаткові позначення, покриття або закривати їх. Номерні знаки повинні чітко визначатися за будь-якої погоди, а задні номерні знаки - бути освітленими у темний час доби або в умовах недостатньої видимості. Ступінь пошкодження чи забруднення номерних знаків у процесі експлуатації не повинен перевищувати межу розпізнавання символів номерних знаків.

7. Забороняється встановлювати на транспортному засобі та у його зовнішніх світлових приладах джерела світла, не передбачені діючими нормами, нормативами, правилами або стандартами.

8. У механічному транспортному засобі (окрім двоколісних транспортних засобів без бокового причепа) під час експлуатації повинні бути:

1) медична аптечка з медичними засобами, перелік яких відповідає вимогам національного стандарту для відповідного типу транспортного засобу, і термін придатності яких не закінчився;

2) знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту;

3) спеціальний жилет зі світлоповертальними елементами;

4) справний вогнегасник, який відповідає категорії транспортного засобу та вантажу, що перевозиться, і термін придатності якого не закінчився (або засоби автоматичного пожежогасіння, передбачені законодавством).

Тип, марка, місця встановлення додаткової кількості вогнегасників, якими обладнуються транспортні засоби, що перевозять радіоактивні та окремі небезпечні вантажі, визначаються спеціальними правилами, за якими здійснюється перевезення таких вантажів.

9. На вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, колісних тракторах і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т повинні бути противідкатні упори (щонайменше два), а в зимовий період - ланцюги протиковзання чи інші аналогічні засоби принаймні на рушійні колеса транспортного засобу (крім випадків, коли це заборонено виробником транспортного засобу (виробником шин) або на зазначених транспортних засобах використовуються обшиповані шини).

10. Автобуси, вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни, а також будь-які транспортні засоби, що використовуються виключно для транспортування небезпечних вантажів, можуть експлуатуватися на дорогах загального користування, якщо вони обладнані пристроями обмеження швидкості, які налаштовані так, щоб максимальна швидкість не могла перевищувати:

- для вантажних автомобілів з максимально допустимою масою понад 3,5 тони та транспортних засобів, що використовуються виключно для транспортування небезпечних вантажів - 90 км/год.;

- для автобусів - 100 км/год.

Зазначені вимоги не застосовуються до транспортних засобів, що експлуатуються Збройними Силами України, Національною гвардією України, Міністерством надзвичайних ситуацій України, службами екстреного виклику, а також до транспортних засобів, що за своїми технічними характеристиками не можуть пересуватися швидше вказаної межі, експлуатуються на дорогах для наукових експериментів, експлуатуються лише для громадських послуг на міських територіях.

Зазначені пристрої обмеження швидкості повинні відповідати вимогам технічного регламенту, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

11. Автобуси, вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни, причепи та напівпричепи до них під час експлуатації на дорогах загального користування повинні мати контурне маркування, яке за своїми характеристиками та правилами установки відповідає діючим нормативам, стандартам та правилам.

12. На великовагових та великогабаритних транспортних засобах, автомобілях дорожньо-експлуатаційної служби, автобусах, що перевозять організовані групи дітей, та на автомобілях, що супроводжують небезпечний вантаж, повинні бути обладнані (встановлені) проблискові маячки оранжевого кольору відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 36. Основні вимоги щодо технічного обслуговування та ремонтування транспортних засобів

1. Виробник, дистриб'ютор, постачальник, який виробляє чи ввозить транспортні засоби, має забезпечити можливість своєчасного технічного обслуговування та ремонтування транспортного засобу на підприємствах автомобільного сервісу. Виробник повинен забезпечити сервісну мережу авторизованих і неавторизованих виконавців ремонту та технічного обслуговування необхідним інформаційним забезпеченням з питань ідентифікації, технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів, а також має надати споживачу інформацію про складники, які мають ресурс менший ніж ресурс транспортного засобу.

2. Власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт з технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів, перевірки технічного стану згідно з технічними регламентами, нормами і нормативами, встановленим інформаційним забезпеченням від виробника для визначених ним умов технічного експлуатування транспортних засобів.

3. Не використовують методи та операції технічного обслуговування і ремонтування транспортних засобів, їх складників та систем із числа заборонених виробником.

4. Забороняється, у тому числі в умовах спеціалізованих підприємств, які займаються ремонтом і технічним обслуговуванням транспортних засобів, внесення змін в ідентифікаційні номери і номерні таблички кузова чи шасі (рами), а також їх знищення (перенесення, закріплення, відновлення тощо) без попереднього узгодження з уповноваженим підрозділом Міністерства внутрішніх справ України.

5. У разі пошкодження транспортного засобу або його складника для розрахунку збитків (матеріальні збитки) враховується величина уцінки автотранспортного засобу в результаті отриманих пошкоджень або величина понесених витрат при його відновленні до технічного стану, в якому воно знаходилося безпосередньо перед пошкодженням, з урахуванням неможливості відновлення його до зазначеного стану при проведенні окремих видів робіт з ремонту.

Встановлення вартості збитків здійснюється експертами шляхом відповідного дослідження, яке відповідає загальноприйнятим процедурам, на підставі неупередженої думки про вартість збитків, заснованій на детальному вивченні об'єкта.

Стаття 37. Основні вимоги щодо переобладнання транспортних засобів

1. Переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу, марки, моделі, призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, які перебувають в експлуатації, що не передбачено нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормам і нормативам, стандартам законодавчо регульованої сфери України.

2. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру мас, типу двигуна, його маси і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, підвіски, коліс, аварійних виходів автобусів, потужності електроспоживачів, спеціального обладнання транспортних засобів для перевезення дітей (школярів), осіб з обмеженими фізичними можливостями, небезпечних вантажів, а також змінення функцій тахографа, обмежувача швидкості, електронних систем управління роботою двигуна і руху автомобіля.

3. Переобладнання транспортних засобів (крім переобладнання транспортних засобів для роботи на газовому моторному паливі або альтернативних видах рідкого і газового палива) повинно проводитися виключно на підставі документа про погодження переобладнання транспортного засобу, виданого організацією або установою, уповноваженою на це Кабінетом Міністрів України.

У разі переобладнання транспортного засобу для роботи на газовому моторному паливі, особливості конструкції, які виникли в результаті його переобладнання, повинні бути внесені у формуляр газобалонного транспортного засобу встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.

У формулярі газобалонного транспортного засобу зазначається вид газового моторного палива, пасажировмісність чи вантажність після переобладнання (у разі зміни), тип і кількість балонів, термін придатності використання балонів, їх серійні номери та відомості про технічне опосвідчення газового(-их) балона(-ів).

3.1. Виконання робіт, пов'язаних з встановленням обладнання, яке робить можливою роботу двигуна на іншому, ніж передбачений виробником транспортного засобу, типі палива, повинно здійснюватися відповідно до вимог національних стандартів щодо безпечності конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, а також охорони довкілля, обов'язковість застосування яких встановлена нормативно-правовими актами, та згідно з вимогами узгодженої нормативно-технічної документації на відповідний вид переобладнання або документа про погодження переобладнання транспортного засобу.

3.2. Переобладнання транспортних засобів для роботи на газовому моторному паливі або на альтернативних видах рідкого і газового палива повинно проводитися виключно суб'єктом господарювання, який має узгоджену з відповідними уповноваженими державними органами нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності узгодженої нормативно-технічної документації суб'єкт господарювання, який має свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу, може виконати переобладнання на підставі документа про погодження переобладнання транспортного засобу.

Виконавець таких робіт видає власнику транспортного засобу, на якому встановлено газобалонне обладнання, формуляр газобалонного транспортного засобу встановленого Кабінетом Міністрів України зразка. Перевірка технічного стану і герметичності газобалонного обладнання здійснюється під час проведення обов'язкової перевірки придатності транспортного засобу до експлуатації у відповідності до вимог статті 38 цього Закону.

3.3. Якщо загальна вага встановленого обладнання, яке робить можливою роботу двигуна на газовому паливі, не перевищує 100 кг у спорядженому стані, - внесення змін до реєстраційних документів на транспортний засіб не потребується, крім випадків, коли на такому транспортному засобі здійснюється виїзд за межі України.

В усіх інших випадках встановлення такого обладнання потребує внесення відповідних змін до реєстраційних документів транспортного засобу.

3.4. Транспортні засоби, переобладнані для роботи на газовому паливі, обов'язково повинні мати розпізнавальний знак "Газ" (додаток 5).

4. Допуск до експлуатації переобладнаних транспортних засобів здійснюється лише шляхом проведення спеціальних випробувань та оформлення документа про проведення оцінювання відповідності переобладнаного транспортного засобу вимогам чинних в Україні правил, нормативів і стандартів.

5. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних транспортного засобу (крім випадків, окремо передбачених частиною 3.3 цієї статті), а також особливості конструкції, які виникли в результаті переобладнання транспортного засобу, повинні бути відображені у його реєстраційних документах.

6. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 38. Перевірка придатності транспортних засобів до експлуатації

1. Транспортні засоби, зареєстровані на території України, їхні причепи та напівпричепи, що беруть участь у дорожньому русі, підлягають обов'язковим перевіркам на придатність до експлуатації у відповідності до вимог технічного регламенту, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

2. Обов'язковій перевірці придатності до експлуатації не підлягають:

1) мопеди, мотоцикли, трицикли та квадроцикли, а також причепи до них;

2) транспортні засоби, що мають історичну цінність;

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

2.1. Легкові автомобілі (крім таксі), вантажні автомобілі з максимальною дозволеною масою не більше 3,5 тонни, причепи (напівпричепи) до них підлягають обов'язковій перевірці придатності до експлуатації виключно після дорожньо-транспортної пригоди, що спричинила зміни в основних елементах, які впливають на безпечність транспортного засобу (колеса, підвіски, зони пасивної безпеки кузова, системи подушок безпеки, рульове керування або гальмівна система).

3. Обов'язкова перевірка придатності транспортного засобу до експлуатації передбачає перевірку його технічного стану, а саме: гальмівної системи і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

4. Обов'язкова перевірка придатності транспортних засобів до експлуатації, зареєстрованих в Україні та призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, здійснюють суб'єкти проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації, а також документів, що подаються суб'єктами проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Періодичність проходження обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації становить:

1) для автобусів - через рік після першої реєстрації щорічно;

2) для спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, - перед початком використання для перевезення визначених небезпечних вантажів і далі щорічно;

3) для таксі, машин швидкої допомоги, а також вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) з максимальною дозволеною масою понад 3,5 тонни та причепів (напівпричепів) до них - через рік після першої реєстрації і далі щорічно;

4) для колісних тракторів і причепів (напівпричепів) до них або інших колісних транспортних засобів сільськогосподарського призначення, що беруть участь у дорожньому русі, - через чотири роки після першої реєстрації і далі кожні два роки.

6. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язкову перевірку придатності до експлуатації і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації оформлює сертифікат перевірки його технічного стану (сертифікат придатності), який видається водію транспортного засобу. У документі зазначається строк чергового проходження обов'язкової перевірки придатності транспортного засобу до експлуатації відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною п'ятою цієї статті.

6.1. Технічний опис та зразок сертифікату придатності затверджує Кабінет Міністрів України.

6.2. Порядок забезпечення суб'єктів проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації бланками сертифікатів придатності встановлює Кабінет Міністрів України.

6.3. Дані про проходження транспортним засобом обов'язкової перевірки придатності до експлуатації обов'язково вносяться до Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону. Відповідальність за внесення таких даних покладається на суб'єктів проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації. Умови допуску таких суб'єктів до Державного реєстру безпеки дорожнього руху визначає Кабінет Міністрів України.

7. Обов'язкова перевірка придатності до експлуатації транспортних засобів, які належать військовим формуванням, органам внутрішніх справ, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, покладається на ці формування та органи.

Стаття 39. Примусова евакуація транспортних засобів

1. Примусова евакуація транспортного засобу за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів є спеціальним заходом, спрямованим на забезпечення безперешкодного та безпечного дорожнього руху, а також припинення правопорушення, скоєного на такому транспортному засобі, що здійснюється:

1) для забезпечення безперешкодного руху інших транспортних засобів чи пішоходів - шляхом примусової зміни у будь-який законний спосіб місця розташування транспортного засобу;

2) для забезпечення безпеки дорожнього руху - шляхом примусового припинення використання транспортного засобу та доставлення його на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою інших транспортних засобів.

2. Евакуація транспортних засобів дозволяється лише у випадках, передбачених цим Законом. Порядок примусової евакуації транспортних засобів, їх зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Евакуація транспортного засобу для забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом примусового припинення його використання та доставлення такого транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється лише поліцейськими виключно у випадках виникнення підстав для тимчасової заборони експлуатації, передбачених статтею 40 цього Закону.

4. Евакуація транспортного засобу для забезпечення безперешкодного руху інших транспортних засобів чи пішоходів шляхом примусової зміни місця його розташування здійснюється лише за відсутності водія (власника) такого транспортного засобу за рішенням уповноваженого представника Національної поліції України у наступних випадках:

1) зупинку або стоянку транспортного засобу здійснено із порушенням вимог Правил дорожнього руху, що створює перешкоду для інших транспортних засобів або пішоходів та провокує утворення заторів, наражає на небезпеку учасників дорожнього руху (в тому числі обмежуючи або закриваючи оглядовість) чи унеможливлює їх рух і підтверджується належними доказами;

2) розташування транспортного засобу унеможливлює роботу снігоприбиральної техніки або спеціальних технічних засобів аварійних служб у надзвичайних ситуаціях.

5. У разі відсутності водія транспортного засобу інформація про прийняття рішення про евакуацію транспортного засобу з метою примусової зміни місця його розташування передається уповноваженою особою, яка прийняла таке рішення, до чергового підрозділу Національної поліції України до початку евакуації.

6. Компенсація витрат, пов'язаних з примусовою евакуацією транспортних засобів (крім випадку, передбаченого пунктом "2" частини четвертої цієї статті) покладається на власників транспортних засобів або уповноважених ними осіб за загальновстановленими тарифами суб'єктів господарювання, які надають послуги у цій сфері. Забороняється встановлення окремих розцінок для примусової евакуації або зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках чи стоянках.

7. Відповідальність за збереження транспортного засобу під час примусової евакуації або майна, що знаходиться у ньому, несуть суб'єкти господарювання, які здійснюють таку евакуацію та/або зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

8. Спори, пов'язані із шкодою, що заподіяна евакуйованому транспортному засобу і майну, яке перебуває в ньому, під час транспортування або зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці, розв'язуються в установленому законодавством порядку.

Стаття 40. Тимчасова заборона експлуатації транспортних засобів

1. Тимчасова заборона експлуатації транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом припинення правопорушення, скоєного під час керування таким транспортним засобом.

2. Забороняється експлуатація транспортних засобів, незареєстрованих (неперереєстрованих) у встановленому порядку, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені, підроблені чи відсутні, без номерних знаків або з номерними знаками, що не належать цим транспортним засобам чи не відповідають вимогам стандартів, або з номерними знаками, закріпленими у не встановленому для цього місці, закритими іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття із застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненими, що не дозволяє чітко визначити їх символи, перевернутими чи неосвітленими, а також транспортних засобів без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") у випадках, передбачених законодавством.

3. Забороняється експлуатація транспортних засобів, у яких:

1) робоча гальмівна система чи рульове керування не дають змоги водієві зупинити транспортний засіб або здійснити маневр під час руху навіть з мінімальною швидкістю;

2) під час руху у темну пору доби, в тунелях або в умовах недостатньої видимості не горить ліва фара (на мотоциклах, трициклах, квадроциклах і мопедах, конструктивно обладнаних однією фарою, - фара) в режимі ближнього (дальнього) світла або ліва протитуманна фара (на мотоциклах, трициклах, квадроциклах і мопедах, конструктивно обладнаних однією протитуманною фарою, - протитуманна фара) у випадку її використання окремо від фар ближнього світла, а при несправній аварійній сигналізації - задній габаритний ліхтар з лівого боку (на мотоциклах, трициклах, квадроциклах і мопедах, конструктивно обладнаних одним заднім габаритним ліхтарем, - задній габаритний ліхтар);

3) під час дощу або снігопаду не працює склоочисник з боку розміщення керма.

4. Забороняється експлуатація транспортних засобів у складі автопоїзда, якщо зіпсовано тягово-зчіпний або опорно-зчіпний пристрій тягача і причіпної ланки, а також передбачені їхньою конструкцією страхувальні троси (ланцюги).

5. Забороняється експлуатація транспортних засобів, що перевозять великогабаритний, великоваговий чи небезпечний вантаж (або супроводжують такі вантажі), якщо відсутні або несправні фари і/або задні габаритні ліхтарі, а також проблискові маячки, світлоповертальні елементи, розпізнавальні знаки, передбачені цим Законом.

6. Забороняється експлуатація транспортного засобу у разі:

1) наявності даних про скоєння злочину із застосуванням цього транспортного засобу;

2) наявності даних про незаконне заволодіння цим транспортним засобом;

3) відсутності у водія документів, що підтверджують право керування транспортним засобом відповідної категорії;

4) відсутності у водія документів, що підтверджують законність використання цього транспортного засобу;

5) нездатності водія до керування транспортним засобом за станом здоров'я;

6) перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під дією лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування;

7) порушення вимог технічного припису про тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу, передбаченого частиною четвертою статті 41 цього Закону.

7. Забороняється експлуатація тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах експлуатаційної документації виробника цих транспортних засобів або законодавстві.

8. Заборона експлуатації транспортного засобу (крім тролейбусів і трамваїв) в межах населених пунктів здійснюється його затриманням шляхом блокування коліс.

Поза межами населених пунктів, а також в межах населених пунктів у випадках, коли розміщення затриманого транспортного засобу створює перешкоду для інших транспортних засобів або пішоходів та провокує утворення заторів, наражає на небезпеку учасників дорожнього руху (в тому числі обмежуючи або закриваючи оглядовість) чи робить неможливим їх рух, унеможливлює роботу снігоприбиральної техніки або спеціальних технічних засобів аварійних служб у надзвичайних ситуаціях, заборона експлуатації транспортного засобу здійснюється шляхом доставки його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля-евакуатора.

9. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги (але не на розділювальну смугу чи відокремлену трамвайну колію).

10. Заборона на експлуатацію транспортного засобу не застосовується, якщо водій на місці усунув підстави для такої заборони, а у випадку стану сп'яніння водія, нездатності керувати за станом здоров'я або відсутності посвідчення водія (документу, що його замінює) - передав керування іншій особі, яка може (має право) керувати транспортним засобом.


Стаття 41. Тимчасове обмеження експлуатації транспортних засобів

1. Тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу здійснюється з метою забезпечення безпеки дорожнього руху шляхом зниження ризиків, пов'язаних з подальшим керуванням таким транспортним засобом.

2. Експлуатація транспортних засобів підлягає тимчасовому обмеженню в разі:

1) порушення вимог щодо їх переобладнання;

2) виявлення поліцейським ознак технічної несправності транспортного засобу відповідно до переліку технічних несправностей, за яких експлуатація транспортних засобів підлягає тимчасовому обмеженню. Такий перелік затверджується Кабінетом Міністрів України;

3) порушення встановленого статтею 38 цього Закону порядку проходження обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації;

4) виявлення порушення під час перевезення вантажу, що здійснюється за спеціальними правилами;

5) виявлення транспортного засобу, що знаходиться у розшуку згідно із законодавством;

6) виявлення транспортного засобу, який за рішенням керівника уповноваженого підрозділу Національної поліції України визнано потенційно небезпечним.

3. Тимчасово обмежується експлуатація транспортних засобів, у яких:

1) димність відпрацьованих газів, або нормовані концентрації газоподібних забруднювальних речовин у відпрацьованих газах, або питомі викиди забруднювальних речовин, або рівень зовнішнього акустичного шуму перевищує законодавчо встановлені норми;

2) демонтовані, мають ознаки пошкодження або відключені системи контролю (нейтралізації) викидів забруднювальних речовин та/або системи зниження зовнішнього акустичного шуму, передбачені конструкцією.

4. Тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу здійснюється шляхом видачі водієві транспортного засобу посадовою особою уповноваженого підрозділу Національної поліції України відповідного припису. Відомості про обмеження експлуатації транспортного засобу вносяться до Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону. Після усунення порушень, що стали підставою для застосування тимчасового обмеження експлуатації транспортного засобу, водій або власник транспортного засобу звертаються до уповноваженого підрозділу Національної поліції України, співробітник якого, після перевірки усунення зазначених у приписі недоліків, вносить до Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону, відомості щодо скасування обмеження експлуатації цього транспортного засобу.

5. Тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу не застосовується, якщо транспортний засіб з технічними несправностями здійснював свій рух з ввімкненою аварійною світловою сигналізацією, або встановленим позаду знаком аварійної зупинки чи миготливим червоним ліхтарем відповідно до вимог частин 8 - 8.4 статті 52 цього Закону.

6. Тимчасове обмеження експлуатації транспортного засобу не застосовується, якщо водій на місці усунув підстави для такого обмеження.

7. У разі відмови водія від тимчасового обмеження експлуатації транспортного засобу, до такого транспортного засобу застосовується тимчасова заборона його експлуатації.

Розділ VIII. ВИМОГИ ДО УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ

Стаття 42. Загальні вимоги до учасників дорожнього руху, їх права та обов'язки

1. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цього Закону, а також бути взаємно ввічливими.

2. В Україні діє правова норма, відповідно до якої будь-який учасник дорожнього руху, який виконує вимоги цього Закону, має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ці вимоги, а посадові особи державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, організацій і підприємств усіх форм власності, що відповідають за організацію дорожнього руху, експлуатацію та обслуговування транспортних засобів, експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів, неухильно виконують покладені на них законодавством обов'язки та несуть відповідальність у разі їх невиконання.

3. Особи, що приймають участь у дорожньому русі, зобов'язані бути особливо уважними до вразливих учасників дорожнього руху.

4. Учасники дорожнього руху мають право на:

1) безпечні, комфортні та безперешкодні умови дорожнього руху;

2) відшкодування збитків, завданих відсутністю безпечних та комфортних умов дорожнього руху, якщо відсутність таких умов привела до матеріальних збитків, загрози їхньому життю чи здоров'ю;

3) подання у встановленому законодавством порядку звернень (заяв, скарг, пропозицій, клопотань, зауважень), що стосуються порушення законодавства у сфері дорожнього руху іншими учасниками дорожнього руху або власниками доріг, до уповноважених органів держаної влади, місцевого самоврядування та посадовим особам відповідно до їх функціональних обов'язків;

4) своєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою на дорозі;

5) отримання від центральних органів виконавчої влади, а також гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій інформації про умови дорожнього руху;

6) оскарження дій працівників (посадових осіб) органів державної влади, що забезпечують безпеку дорожнього руху або здійснюють за нею контроль, у разі порушення ними законодавства України;

7) оскарження дій або бездіяльності власників доріг, що призвели до порушення норм і стандартів під час будівництва, ремонту та утримання доріг;

8) оскарження дій посадової особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом;

9) відшкодування збитків, завданих незаконними діями посадової особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом.

Учасники дорожнього руху мають право відступати від вимог цього Закону в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти загибелі чи каліцтву, спричиненню матеріальної шкоди, порушенню інших прав власних або інших громадян.

5. Учасники дорожнього руху зобов'язані:

1) знати й неухильно дотримуватись вимог цього Закону, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;

2) підтримувати безпечні умови для дорожнього руху таким чином, щоб не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;

3) виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух і його безпеку;

4) не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого транспорту, який рухається з увімкненими проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

5) вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод;

6) відшкодовувати згідно із законодавством збитки, завдані автомобільним дорогам унаслідок протиправних дій, у тому числі дорожньо-транспортних пригод.

Стаття 43. Основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами

1. Кожний громадянин, який досяг визначеного частиною другою цієї статті віку, за результатами медичного огляду не має психофізіологічних та медичних протипоказань до керування транспортними засобами певної категорії (категорій), та в порядку, визначеному статтями 76 та 77 цього Закону, здав теоретичний тест і тест на навички і поведінку водія, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії (категорій).

2. Право на керування транспортними засобами може бути надано:

1) для категорії AM - особам, які досягли 14-річного віку;

2) для категорії A1 - особам, які досягли 16-річного віку;

3) для категорій A2, B1, B, BE - особам, які досягли 18-річного віку;

4) для категорії A (мотоциклів) - особам, які досягли 20-річного віку та мають попередній стаж керування транспортним засобом категорії A2 не менш 2 років (вимога не застосовується, якщо заявник має вік щонайменше 24 роки);

5) для категорії A (трициклів, потужність яких перевищує 15 кВт) - особам, які досягли 21-річного віку;

6) для категорій C1, C1E, а також для керування колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів - особам, які досягли 18-річного віку;

7) для категорії C, CE, D1, D1E, T, - особам, які досягли 21-річного віку;

8) для категорії D, DE - особам, які досягли 24-річного віку;

Особам, що проходять службу в Національній Гвардії України чи Збройних Силах України, право на керування транспортними засобами категорії C може бути надано з 18-річного, а категорії D - з 21-річного віку.

3. Транспортні засоби належать до таких категорій:

AM - мопеди;

A1 - мотоцикли, які мають двигун з робочим об'ємом циліндра до 125 см 3 і потужність яких не перевищує 11 кВт, а співвідношення потужність/вага не перевищує 0,1 кВт/кг, а також трицикли, потужність яких не перевищує 15 кВт;

A2 - мотоцикли, потужність яких не перевищує 35 кВт, а співвідношення потужність/вага не перевищує 0,2 кВт/кг, і які не походять з транспортних засобів, що перевищують свою потужність більше ніж удвічі;

A - будь-які мотоцикли, а також трицикли з потужністю, що перевищує 15 кВт;

B1 - квадроцикли, споряджена маса котрих не перевищує 400 кг (550 кг для транспортних засобів, призначених для вантажоперевезень), не враховуючи маси батареї для квадроциклів з електроприводом, і максимальна вихідна потужність котрих не перевищує 15 кВт;

B - автомобілі повною масою до 3500 кг з кількістю місць не більше восьми, крім місця водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом повною масою до 750 кг за умови, що повна маса такого составу транспортних засобів не перевищуватиме 4250 кг;

BE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого перевищує 750 кг;

C1 - автомобілі (крім категорій D1 або D), повна маса яких перевищує 3500 кг, але не перевищує 7500 кг, які спроектовані і сконструйовані для перевезення вантажу та не більше восьми пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом повною масою не більше 750 кг;

C1E - состави транспортних засобів, що складаються з тягача категорії C1 і причепу повною масою понад 750 кг, за умови, що повна маса такого составу не перевищує 12000 кг, а також состави транспортних засобів, що складаються з тягача категорії B і причепу повною масою понад 3500 кг, за умови, що повна маса такого составу транспортних засобів не перевищує 12000 кг;

C - автомобілі (крім категорій D1 або D), повна маса яких є понад 3500 кг, які спроектовані і сконструйовані для перевезення вантажу та не більше восьми пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом, який має повну масу до 750 кг;

CE - состави транспортних засобів, що складаються з тягача категорії C та причепу, повна маса якого перевищує 750 кілограмів;

D1 - автомобілі, спроектовані і сконструйовані для перевезення не більше 16 пасажирів, крім водія, з максимальною довжиною не більше 8 м; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом, якій має повну масу, що не перевищує 750 кг;

D1E - состави транспортних засобів, що складається з тягача категорії D1 і причепу з дозволеною масою понад 750 кг;

D - автомобілі, спроектовані і сконструйовані для перевезення більш як 8 пасажирів, крім водія; автомобілі цієї категорії можуть бути поєднані з причепом, який має повну масу до 750 кг;

DE - состави транспортних засобів, що складаються з тягача категорії D і причепу з максимальною дозволеною масою понад 750 кг;

T - трамваї та тролейбуси.

Категорії транспортних засобів від нижчої до вищої ідуть у такому порядку: AM, A1, A2, A, B1, B, BE, C1, C1E, C, CE, D1, D1E, D, DE, тобто будь-яка категорія, що знаходиться лівіше в даному спису, є нижчою по відношенні до будь-якої категорії, що знаходиться в списку праворуч. Категорія T не співставляється з іншими категоріями транспортних засобів.

4. Дійсність посвідчень водія визначається наступним чином:

- посвідчення водія категорій C1E, CE, D1E або DE є дійсним для керування составами транспортних засобів категорії BE;

- посвідчення водія категорії CE є дійсними для категорії DE, якщо їхні власники мають право на керування транспортними засобами категорії D;

- посвідчення водія категорії C1E є дійсними для категорії D1E, якщо їхні власники мають право на керування транспортними засобами категорії D1;

- посвідчення водія категорій CE і DE є дійсними для керування составами транспортних засобів категорій C1E і D1E відповідно;

- посвідчення будь-якої категорії є дійсними для категорії AM;

- посвідчення категорії A2 є дійсними також для категорії A1;

- посвідчення категорії A є дійсним для категорій A1 і A2, категорії B - для B1, C - для C1, а D - для D1.

5. Посвідчення водія категорій C1, C, D1 і D видаються лише водіям, які вже мають право на керування транспортними засобами категорії B. Посвідчення категорій BE, C1E, CE, D1E і DE видаються лише водіями, які вже мають право на керування транспортними засобами категорій B, C1, C, D1 і D відповідно.

6. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії:

- для категорій AM, A1, A2, A, B, B1 і BE - 10 років;

- для категорій C, CE, C1, C1E, D, DE, D1, D1E, T - 5 років.

Продовження терміну дії посвідчення водія з видачею нового бланка посвідчення водія здійснюється автоматично на підставі результатів проведення періодичного медичного огляду з метою підтвердження фізичної та розумової придатності особи до керування транспортними засобами у відповідності до вимог статті 24 цього Закону, відображених у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху, передбаченому статтею 82 цього Закону.

7. На території України, відповідно до Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відні 8 листопада 1968 року, діють національні та міжнародні посвідчення водія, що відповідають вимогам діючого законодавства. Порядок видачі та обміну посвідчень водія визначається Кабінетом Міністрів України.

8. Підставами для припинення дії права на керування транспортними засобами є:

1) закінчення терміну дії посвідчення водія;

2) виявлення в результаті медичного огляду медичних протипоказань або раніше не виявлених медичних обмежень до керування транспортними засобами залежно від їхніх категорій, призначення та конструктивних характеристик;

3) позбавлення права на керування транспортними засобами.

Порядок припинення дії права на керування транспортними засобами за наявності медичних протипоказань або медичних обмежень до керування транспортними засобами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

9. Види правопорушень, за вчинення яких передбачається санкція у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами або обмеження такого права, встановлюються Кримінальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поновлення права керування транспортними засобами після закінчення терміну позбавлення особи такого права, а також отримання нового посвідчення водія (в разі закінчення терміну дії попереднього чи зміни кількості відкритих категорій) здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, після обов'язкового складання теоретичного тесту та тесту на навички і поведінку для відповідної категорії транспортного засобу згідно вимог статей 76 та 77 цього Закону.

10. Забороняється керувати транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

11. Жодна особа не може мати більше одного національного посвідчення водія зазначених у цій статті категорій.

12. Єдиний порядок підготовки та допуску громадян до керування тракторами, в тому числі саморобними, самохідними сільськогосподарськими, меліоративними і дорожньобудівними машинами, та видачі посвідчень тракториста-машиніста відповідної категорії (категорій) залежно від типу і призначення трактора (машини) визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 44. Вимоги до водія транспортного засобу, його права та обов'язки

1. Водій транспортного засобу додатково до загальних прав учасників дорожнього руху має право:

1) керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі дорогами, вулицями чи іншими місцями, де рух транспорту не заборонено цим Законом;

2) передавати керування механічним транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

3) знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище й посаду цієї особи;

4) вимагати від особи, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та зупинила транспортний засіб, пред'явлення посвідчення її особи;

5) на відшкодування витрат у разі надання транспортного засобу поліцейським у випадках, передбачених частиною десятою цієї статті;

6) у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу.

Водії з інвалідністю, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Особа з інвалідністю" (додаток 5), можуть відступати від вимог цього Закону в передбачених ним випадках.

2. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

1) перед виїздом перевірити й забезпечити під час руху технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу, комфорт і безпеку пасажирів та закриття дверей транспортного засобу;

2) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу й не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

3) не створювати своїми діями (бездіяльністю) небезпеки для руху чи аварійної обстановки;

4) не створювати перешкод пішоходам, які знаходяться на нерегульованому пішохідному переході, а також на регульованому переході при сигналі світлофора (регулювальника), що дозволяє їм рух;

5) дати дорогу транспортним засобам із увімкненим синім та/або червоним проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;

6) виконувати розпорядження поліцейських, які здійснюють нагляд за дорожнім рухом, а водії військових транспортних засобів - також посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку в Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої цим та іншими Законами України;

7) на вимогу уповноваженої особи Національної поліції України пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин;

8) у разі погіршення стану здоров'я, якщо це перешкоджає безпечному керуванню, припинити або передати керування іншій особі відповідно до вимого цього Закону;

9) на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголівники, ремені безпеки тощо), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки;

10) під час руху на мотоциклі і мопеді, а також трициклі та квадроциклі, якщо їх конструкцією не передбачено використання ременів безпеки, бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

11) вживати заходів щодо збереження чистоти автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та смуги відведення (червоних ліній), у тому числі з боку пасажирів;

12) повідомляти дорожньо-експлуатаційним організаціям або органам Національної поліції України про виявлені факти створення небезпеки для дорожнього руху;

13) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди та/або їх складові, а також завдано шкоди користувачам;

14) своєчасно подавати транспортний засіб, що підлягає обов'язковій перевірці придатності до експлуатації, на таку перевірку;

15) у разі передачі керування механічним транспортним засобом іншій особі: знати дані щодо імені, прізвища, а також номеру посвідчення водія особи, що фактично буде керувати транспортним засобом.

3. Водії транспортних засобів повинні підтримувати належний рівень знань, навичок і поведінки з тим, щоб бути здатними:

1) розпізнавати небезпечні ситуації на дорозі і оцінювати ступінь їх серйозності;

2) керувати своїм транспортним засобом таким чином, щоб не створювати небезпечних ситуацій і належно реагувати на виникнення таких ситуацій;

3) виконувати правила дорожнього руху і, зокрема, правила, призначені для запобігання дорожньо-транспортним пригодам і регулювання транспортним потоком;

4) під час експлуатації слідкувати за станом транспортного засобу і у разі виникнення підозри у його несправності або невідповідності технічного стану вимогам підприємства-виробника чи нормам законодавства невідкладно приймати відповідні заходи щодо перевірки технічного стану транспортного засобу та/або усунення зазначених несправностей (невідповідностей) власноруч чи за допомогою спеціалістів;

5) ураховувати всі фактори, що впливають на здатність до керування транспортним засобом (наприклад, алкоголь, втома, поганий зір тощо) з метою використання в повному обсязі запобіжних заходів, необхідних для забезпечення безпеки руху;

6) допомагати забезпечувати безпеку усіх учасників дорожнього руху та, зокрема, найслабкіших та найбільш вразливих через демонстрацію належної поваги до інших.

4. Водієві забороняється:

1) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під дією лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, а також у хворобливому стані та у стані стомлення, що може вплинути на безпеку дорожнього руху, або передавати керування особам, які знаходяться в такому стані;

2) вживати алкоголь, наркотики, а також лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, чи після скоєння дорожньо-транспортної пригоди до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду;

3) передавати керування механічним транспортним засобом особам, які не мають при собі посвідчення на право керування ним, якщо це не стосується навчання водінню або прийому тестів на навичку і поведінку водія відповідно до вимог статей 73 та 77 цього Закону;

4) здійснювати агресивне керування транспортним засобом;

5) під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, навігації, фото-, аудіо-, відеопристроями, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а в темну пору доби, умовах недостатньої видимості і тунелях - також сонцезахисними окулярами;

6) під час вимушеної зупинки на дорозі в темну пору доби чи в умовах недостатньої видимості перебувати на проїзній частині дороги (вулиці) або трамвайній колії поза межами транспортного засобу без сигнального жилета.

5. Водієві також забороняється керувати транспортним засобом:

1) не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, якщо це передбачено законодавством;

2) тимчасово ввезеним на митну територію України під письмове зобов'язання про зворотне його вивезення, за відсутності в такому транспортному засобі особи, яка його ввозила;

3) без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу, не відповідає вимогам стандартів або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття із застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненими, що не дозволяє чітко визначити його символи, перевернутим чи не освітленим;

4) що своєчасно не пройшов обов'язкову перевірку придатності до експлуатації (якщо транспортний засіб підлягає такий перевірці).

6. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:

1) власне посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

2) реєстраційний документ на транспортний засіб, яким він керує, а в складі автопоїзда - на кожний транспортний засіб;

3) чинний поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення);

4) формуляр газобалонного транспортного засобу встановленого Кабінетом Міністрів України зразка. Такий формуляр не потребується, якщо в реєстраційному документі на транспортний засіб відображені облікові дані відносно його переобладнання для роботи на газовому моторному паливі;

5) на транспортних засобах, що здійснюють перевезення пасажирів, - документацію відповідно до законодавства, що регулює організацію та діяльність з перевезення пасажирів;

6) на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

7) при перевезенні пасажирів на таксі - відповідний дозвіл (ліцензію), передбачений законодавством, що регулює організацію та діяльність з перевезення пасажирів;

8) у випадку проведення навчання водінню (на автомобільних дорогах) особа, що проводить навчання, - документ на право навчання водінню, кандидат у водії - посвідчення особи, медичний допуск щодо придатності до керування транспортним засобом відповідної категорії та довідку кандидата у водії;

9) у випадку приймання іспитів на отримання права керування транспортними засобами - атестат екзаменатора, в якому відображені відповідні категорії транспортних засобів, щодо яких екзаменатор має право прийому іспитів;

10) під час керування транспортним засобом з розпізнавальним знаком "Особа з інвалідністю" (додаток 5) - посвідчення встановленого зразка, яке видане у відповідності до законодавства України та підтверджує відповідний статус водія, якщо таке керування здійснюється водієм з інвалідністю і він реалізує своє право відступати від вимог цього Закону у передбачених ним випадках.

7. Водій механічного транспортного засобу, що прибуває до України з іншої країни, а також водій - громадянин України, який виїжджає за кордон, повинен мати:

1) реєстраційні документи на транспортний засіб, яким він керує, і власне посвідчення водія, що відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968);

2) чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка";

3) реєстраційний номерний знак на транспортному засобі, літери якого відповідають латинському алфавіту;

4) розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано. Такий знак може розміщуватися окремо від реєстраційного номерного знака або на ньому.

8. На вимогу уповноважених цим Законом осіб, які мають право зупиняти транспортні засоби та здійснювати відповідні перевірки, водій повинен у вказаному йому місці зупинитися з дотриманням вимог цього Закону, зокрема статті 62, а також:

1) пред'явити для перевірки документи, зазначені в частині шостій цієї статті;

2) дати можливість перевірити ідентифікаційні номери транспортного засобу, які вписані в його реєстраційні документи;

3) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням передбачених законодавством спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковій перевірці придатності до експлуатації.

9. У місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу поліцейського або уповноваженого представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства, водій вантажного автомобіля або трактора повинен зупинитися з дотриманням вимог цього Закону, а також:

1) надати для перевірки необхідні документи;

2) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

10. Водій вантажного автомобіля або колісного трактора повинен надавати транспортний засіб поліцейським для транспортування чи буксирування пошкоджених транспортних засобів в попутному напрямку або до найближчого територіального органу Національної поліції України.

Особа, яка скористалася транспортним засобом, повинна видати довідку із зазначенням пройденої відстані, тривалості поїздки, свого прізвища, посади, номера посвідчення, повного найменування свого підрозділу чи організації.

11. Водії транспортних засобів, що належать Національній поліції України, Військовій службі правопорядку та військовій інспекції безпеки дорожнього руху в Збройних Силах України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, а також дорожньо-експлуатаційним службам та бригадам екстреної (швидкої) медичної допомоги під час виконання службових обов'язків можуть відступати від окремих вимог цього Закону лише у випадках і при виконанні умов, викладених у ньому.

Стаття 45. Вимоги до пасажира, його права та обов'язки

1. Пасажир має право на:

1) безпечне перевезення себе і багажу;

2) відшкодування заподіяних збитків;

3) своєчасну і точну інформацію про умови і порядок руху.

2. Пасажир при користуванні транспортним засобом зобов'язаний:

1) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;

2) виконувати вказівки водія, що стосуються безпеки руху;

3) не забруднювати проїзну частину, трамвайні колії, залізничні переїзди та смугу відведення автомобільних доріг;

4) сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування;

5) здійснювати посадку (висадку) виключно після припинення руху транспортного засобу лише з посадкового майданчика, в разі його відсутності - з тротуару чи узбіччя, а якщо це неможливо, то з крайньої смуги проїзної частини або з трамвайної колії попутного напрямку в дозволених випадках (але не з боку суміжної смуги для руху), за умови, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху;

6) під час пересування на транспортному засобі, обладнаному ременями безпеки, бути пристебнутим, а на мотоциклі і мопеді, а також трициклі та квадроциклі, якщо їх конструкцією не передбачено використання ременів безпеки, - в застебнутому мотошоломі.

3. Пасажирам забороняється:

1) під час руху відвертати увагу водія від керування транспортним засобом та заважати йому в цьому;

2) відчиняти двері транспортного засобу, не переконавшись, що він зупинився біля тротуару, посадкового майданчика, краю проїзної частини чи на узбіччі;

3) перешкоджати зачиненню дверей та використовувати для їзди підніжки і виступи транспортних засобів;

4) під час руху стояти в кузові вантажного автомобіля, сидіти на бортах або в не обладнаному для сидіння місці.

Стаття 46. Вимоги до пішохода, його права та обов'язки

1. Пішохід має право:

1) на перевагу в русі перед транспортними засобами під час переходу дороги чи проїзної частини нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора;

2) вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення безпечних та комфортних умов для дорожнього руху.

2. Пішохід зобов'язаний:

1) рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку;

2) переходити дорогу (вулицю) чи проїзну частину пішохідними переходами (в тому числі підземними та надземними), позначеними відповідною дорожньою розміткою та/або знаками, а за відсутності переходів - в інших місцях, де це дозволено даним Законом, зокрема частиною четвертою цієї статті;

3) керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;

4) на регульованих пішохідних переходах (перехрестях) при увімкненні сигналу світлофора, що дозволяє рух пішоходам (жесті регулювальника, що дозволяє рух), дати можливість транспортним засобам, що закінчують рух через перехід (перехрестя), залишити його;

5) утриматися від переходу проїзної частини або негайно залишити її у разі наближення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком червоного та/або синього кольору і спеціальним звуковим сигналом;

6) чекати транспортний засіб на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

7) на трамвайних зупинках, не обладнаних посадковими майданчиками, виходити на проїзну частину лише з боку дверей трамвая і тільки після його зупинки. Після висадки з трамвая залишити проїзну частину, не затримуючись;

8) у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні убезпечити себе світлоповертальними елементами, для своєчасного виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

3. Пішоходам забороняється:

1) вибігати, виходити, у тому числі раптово або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, на проїзну частину або трамвайну колію, а також на пішохідний перехід, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

2) виходити на проїзну частину або трамвайну колію, у тому числі на пішохідному переході, із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує оглядовість (видимість), не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;

3) виходити на нерегульований пішохідний перехід у темну пору доби за відсутності зовнішнього освітлення на дорозі або під час ожеледиці безпосередньо перед транспортним засобом, що наближається;

4) затримуватися і зупинятися на проїзній частині або трамвайній колії, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

5) під час руху проїзною частиною дороги, її переходу, а також переходу трамвайних чи залізничних колій користуватися предметами, що обмежують слуховий і візуальних контроль за дорожнім рухом (засобами зв'язку, навігації, фото-, аудіо- чи відеопристроями тощо), а в темну пору доби та умовах недостатньої видимості - також сонцезахисними окулярами;

6) обходити ззаду трамвай, що зупинився на трамвайній зупинці;

7) використовувати для руху відокремлену конструктивно або суцільними лініями дорожньої розмітки трамвайну колію, а проїзну частину дороги (вулиці) - за наявності поруч з нею тротуарів, пішохідних доріжок або узбіч, за винятком випадків, коли рух по них неможливий або заборонений;

8) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину, трамвайні та на залізничні колії;

9) переходити дорогу поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога в цьому місці має чотири і більше смуги (крім велосипедної) для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

10) переходити залізничні переїзди при закритому положенні шлагбаума або при червоному сигналі (сигналах) світлофора та/або ввімкненій звуковій сигналізації, а також якщо черговий на переїзді забороняє рух через нього;

11) виходити на залізничний переїзд, коли шлагбаум почав опускатися (підніматися);

12) переходити або перебігати через залізничні колії перед потягом (локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м;

13) переходити залізничну колію одразу після проїзду потяга (локомотива, вагона, дрезини тощо), не впевнившись, що по сусідніх коліях не пересувається рухомий склад;

14) рухатися по автомагістралі, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку;

15) рухатися по краю проїзної частині у два ряди і більше, за винятком руху організованої групи в порядку, визначеному частинами дев'ятою та десятою цієї статті;

16) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості перебувати в межах проїзної частини (у тому числі на пішохідному переході) або на узбіччі без світлоповертальних елементів на одязі;

17) перекривати рух транспортних засобів.

4. Якщо поблизу немає пішохідного переходу, а рух пішоходів через дорогу (проїзну частину) не заборонено, дозволяється переходити її на перехрестях в межах умовних ліній продовження тротуарів, пішохідних доріжок або узбіч (вздовж краю проїзної частини); якщо ж ближче 100 м в обидві сторони відсутні пішохідні переходи і перехрестя, а дорога (проїзна частина) в цьому місці має не більше трьох смуг (крім велосипедної) для руху в обох напрямках, - під прямим кутом до краю проїзної частини при умові, що відсутня розділювальна смуга та пішохідні огородження і дорогу (проїзну частину) добре видно в обидва боки. У цих випадках пішохід повинен дати дорогу транспортним засобам і може розпочати рух лише після того, як упевниться у відсутності небезпеки.

5. У місцях, де рух регулюється, пішоходи, які не встигли закінчити перехід проїзної частини дороги одного напрямку, повинні перебувати на острівці безпеки або лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, а у разі їх відсутності - на середині проїзної частини і можуть продовжити перехід лише тоді, коли це буде дозволено відповідним сигналом світлофора чи регулювальника та переконаються в безпеці подальшого руху.

6. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не ускладнюючи рух на велосипедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись у населених пунктах якомога правіше, а поза населеними пунктами - назустріч руху транспортних засобів.

7. У разі відсутності узбіччя або неможливості рухатися по ньому дозволяється йти по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

8. Пішоходи, які переносять громіздкі предмети, або особи, які пересуваються в інвалідних колясках, ведуть в руках транспортний засіб, везуть санки, візок тощо, якщо їх рух тротуарами, пішохідними чи велосипедними доріжками неможливий або створює перешкоди для інших учасників руху, можуть рухатися узбіччям або по краю проїзної частини в один ряд в напрямку руху транспортних засобів.

9. Рух організованих груп людей по дорозі дозволяється тільки в напрямку руху транспортних засобів колоною не більш як по чотири особи в ряду за умови, що колона не займає більше половини ширини проїзної частини одного напрямку руху. Попереду і позаду колони на відстані 10 - 15 м з лівого боку повинні бути супровідники з червоними прапорцями, а у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - із засвіченими ліхтарями: спереду - білого кольору, позаду - червоного.

10. Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає - по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.

Стаття 47. Вимоги до велосипедистів, їх права та обов'язки

1. Вимоги цієї статті стосуються осіб, що керують велосипедами та прирівняними до них транспортними засобами.

Велосипедисти мають право на:

1) рух по велосипедних доріжках, велосипедних смугах або доріжках для пішоходів та велосипедистів, а в разі їх відсутності або неможливості руху по ним - якомога ближче до правого краю проїзної частини дороги (вулиці) чи по узбіччю в напрямку руху нерейкових транспортних засобів, не створюючи перешкод для руху пішоходів;

2) рух по проїзній частині дороги або узбіччю на велосипедах при досягненні 14-річного віку;

3) рух по проїзній частині дороги або узбіччю на велосипедах в супроводі повнолітніх велосипедистів в одній колоні з ними при досягненні 12-річного віку.

2. Велосипедисти зобов'язані:

1) використовувати технічно справні та належним чином обладнані велосипеди із справним гальмом і кермом та встановленими звуковим сигналом і світлоповертачами;

2) під час руху проїзною частиною доріг загального користування з твердим покриттям бути в застебнутих велосипедних шоломах;

3) мати при собі документ, що посвідчує особу, а у випадку керування транспортним засобом, що приводиться в дію за допомогою двигуна, - також документ, що підтверджує такі технічні параметри, як об'єм двигуна внутрішнього згорання (потужність електродвигуна) та максимальну конструктивну швидкість цього транспортного засобу; на вимогу уповноваженої особи, що здійснює контроль за дорожнім рухом і його безпекою, надавати для перевірки вказані документи;

4) здійснювати рух в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості виключно на велосипеді із встановленим та увімкненим ліхтарем (фарою) та заднім миготливим червоним ліхтарем. Якщо велосипед експлуатує причіп, ліхтар червоного кольору повинен бути і на цьому причепі;

5) під час руху групами їхати один за одним, щоб не створювати безпідставних перешкод іншим учасникам дорожнього руху;

6) дати дорогу іншим транспортним засобам, що рухаються по дорозі, якщо велосипедна доріжка перетинає дорогу поза перехрестям;

7) виконувати інші вимоги цього Закону, що стосується водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цієї статті.

3. Велосипедисту забороняється:

1) керувати велосипедом з несправним гальмом, кермом, звуковим сигналом, із відсутніми світлоповетрачами, а в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з вимкненою фарою і/або заднім миготливим червоним ліхтарем;

2) керувати велосипедом у нетверезому стані, під дією наркотичних чи лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування;

3) під час руху користуватись засобами зв'язку, навігації, аудіо-, фото-, відеопристроями, тримаючи їх у руці;

4) перевозити вантажі, що заважають керуванню, наражають на небезпеку інших учасників дорожнього руху або обмежують видимість фари (ліхтаря), заднього миготливого червоного ліхтаря у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості;

5) рухатися по автомагістралях;

6) рухатись (крім велосипедної смуги руху) по проїзній частині автомобільних доріг з окремими проїзними частинами, що конструктивно відокремлені одна від одної розділювальною смугою, та у населених пунктах - на ділянках доріг, де дозволена швидкість руху збільшена шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків;

7) рухатись по проїзній частині дороги чи узбіччю, коли поряд облаштовано велосипедну доріжку або доріжку для пішоходів та велосипедистів, позначену знаками 4.12, 4.14 або 4.22 (додаток 3), крім випадків, коли рух по ній неможливий;

8) переїжджати по пішохідних переходах через дорогу чи проїзну частину;

9) виїжджати лівіше половини правої смуги руху проїзної частини дороги, крім випадків, зазначених у частині четвертій цієї статті;

10) під час руху триматися за інший транспортний засіб;

11) їздити, не тримаючись за кермо, та знімати ноги з педалей (підніжок) під час руху;

12) перевозити пасажирів на велосипеді, не призначеному для цього заводом-виробником (за винятком дітей до 7 років на велосипеді, обладнаному згідно до вимог частини дев'ятої цієї статті);

13) буксирувати велосипеди або причеп, не передбачений для експлуатації з велосипедом.

4. Велосипедисти повинні рухатися по велосипедних доріжках, доріжках для пішоходів та велосипедистів або велосипедних смугах, а за їх відсутності або непридатності для проїзду - по правому узбіччю або по правій крайній смузі проїзної частини (зокрема смузі для руху маршрутних транспортних засобів, не виїжджаючи лівіше половини цієї смуги руху, з дотриманням безпечного інтервалу, крім таких випадків:

1) здійснення випередження або об'їзду перешкоди для руху;

2) перестроювання в дозволених випадках для повороту ліворуч або розвороту;

3) при наявності справа на дорозі додаткової смуги гальмування, якщо велосипедист не має наміру виконувати поворот праворуч;

4) якщо крайня права смуга (смуги) призначена тільки для повороту праворуч, а велосипедист має намір рухатись прямо;

5) під час руху в колоні, яку супроводжує відповідно обладнаний автомобіль прикриття. В цьому випадку дозволяється також рух по проїзній частині на автомобільних дорогах з окремими проїзними частинами, що конструктивно відокремлені одна від одної розділювальною смугою, та у населених пунктах - на ділянках доріг, де дозволена швидкість руху збільшена шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків.

5. Поворот ліворуч та розворот дозволяється велосипедистам на ділянках доріг з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії чи розділювальної смуги посередині. В інших випадках велосипедистам для лівого повороту (розвороту) слід скористатися пішохідним переходом чи іншим місцем, де дозволено переходити дорогу, ведучи велосипед в руках.

6. Рух по тротуарах і пішохідних доріжках на велосипедах та інвалідних колясках дозволяється дітям, підліткам до 14 років та особам з обмеженими фізичними можливостями.

6.1. У випадку відсутності велосипедних доріжок, велосипедних смуг, доріжок для пішоходів та велосипедистів чи узбіч (або неможливості рухатись по них) та заборони руху на велосипедах по проїзній частині дороги, рух по тротуарах і пішохідних доріжках дозволяється будь-яким особам за умови, що це не створить жодних перешкод або небезпеки пішоходам.

6.2. У місцях з інтенсивним рухом пішоходів, або де для них може бути створено перешкоду або небезпеку, велосипедисти повинні спішитись та вести транспортні засоби в руках.

7. На ділянках доріг з однією смугою для руху в одному напрямку велосипедистам слід їхати в колону по одному, групами до 10 велосипедистів з дистанцією між групами не менше 100 м.

7.1. Якщо дорога має дві або більше смуги (крім додаткових) для руху в одному напрямку і якщо колону велосипедистів супроводжує автомобіль прикриття, така колона може рухатися в кілька рядів в межах крайньої правої смуги проїзної частини.

7.2. Під час супроводу автомобіль прикриття обладнується з додержанням вимог стандартів проблисковим маячком оранжевого кольору, ввімкнення якого не дає переваги в русі, а є тільки допоміжним засобом інформації для інших учасників руху. Ззаду на автомобілі прикриття встановлюється дорожній знак 4.8 "Об'їзд перешкоди з лівого боку" (додаток 3) та розпізнавальний знак "Колона" (додаток 5), які повинні відповідати вимогам стандартів та цього Закону.

8. Велосипеди повинні бути обладнані звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по бокам - оранжевого, ззаду - червоного. Під час руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на велосипеді необхідно увімкнути ліхтар (фару) білого кольору, направлений вперед, і миготливий ліхтар червоного кольору, направлений назад, а велосипедисту використовувати одяг зі світлоповертальними елементами.

9. Перевозити пасажирів на велосипеді і причепі до нього дозволяється, тільки якщо ці транспортні засоби спеціально для цього призначені заводом-виробником. На інших велосипедах дозволяється встановити додаткове сидіння для перевезення однієї дитини до 7 років. Сидіння повинно бути надійно закріплено на багажнику або рамі, обладнано підніжками та елементами, що перешкоджають потраплянню ноги пасажира в колесо. Якщо виробник сидіння обладнав його ременем безпеки або приписує перевозити дитину-пасажира в велосипедному шоломі, необхідно користуватися цими засобами.

Стаття 48. Вимоги до осіб, які керують гужовим транспортом, і погоничів тварин

1. Керувати гужовим транспортом, верховими тваринами та переганяти тварин по дорозі дозволяється особам, не молодшим 14-річного віку.

2. Рух по проїзній частині на гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об'їзд перешкоди для руху або перестроювання перед поворотом ліворуч (розворотом) в дозволених випадках, рух по ній заборонений (велосипедна смуга, смуга для руху маршрутного транспорту тощо) або можливий тільки праворуч, а водій не має наміру здійснювати правий поворот. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на ділянках доріг з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії чи розділювальної смуги посередині. В інших випадках тварин необхідно переводити через дорогу за вуздечку, повід. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.

3. Перевозити людей гужовим транспортом дозволяється за наявності умов, які б виключали можливість перебування пасажирів за боковими та заднім габаритами транспортного засобу.

4. Гужовий віз (сани) повинен бути обладнаний світлоповертачами: спереду білого кольору, ззаду - червоного, а в темний час доби та в умовах недостатньої видимості - і ліхтарями.

5. Для руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на гужовому транспорті необхідно увімкнути ліхтарі: спереду - білого кольору, ззаду - миготливий ліхтар червоного кольору, що встановлюються з лівого боку воза (саней).

6. Особа, яка керує гужовим транспортом, зобов'язана у разі виїзду на дорогу з прилеглої території або з другорядної дороги в місцях з обмеженою оглядовістю вести тварину за вуздечку, повід.

7. Переганяти стадо тварин по дорозі дозволяється лише у світлу пору доби.

7.1. Для перегону стада тварин по дорозі залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого краю дороги і не створювати аварійної обстановки, небезпеки та безпідставних перешкод іншим учасникам дорожнього руху. При великій кількості тварин стадо повинно бути розділене на групи, відстань між якими дозволяла б здійснювати їх безпечний об'їзд.

7.2. Стадо тварин дозволяється переганяти через дорогу або залізничний переїзд тільки за достатньої кількості погоничів, але не менше трьох. Переводити поодиноких тварин (не більше двох на одного погонича) необхідно лише за вуздечку, повід.

8. Особам, що керують гужовим транспортом, погоничам тварин, а також вершникам забороняється:

1) рухатися по автомагістралях, переганяти або переводити тварин через такі дороги;

2) використовувати вози (сани), не обладнані згідно вимог частини четвертої цієї статті;

3) перебувати у нетверезому стані, під дією наркотичних чи лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування;

4) залишати на смузі відведення дороги тварин без нагляду та випасати їх;

5) вести або переганяти тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги;

6) переганяти тварин по дорогах та перетинати дорогу у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості або обмеженої оглядовості;

7) переганяти тварин через залізничні колії і дороги з удосконаленим покриттям поза спеціально відведеними місцями.

9. Особи, які керують гужовим транспортом, погоничі тварин, а також вершники зобов'язані виконувати інші вимоги цього Закону, що стосуються водіїв і пішоходів і не суперечать вимогам цієї статті.

Стаття 49. Дії учасників дорожнього руху після дорожньо-транспортної пригоди

1. Загальні вимоги до водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП):

1) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

2) увімкнути аварійну сигналізацію, одягнути сигнальний жилет (в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості) і встановити знак аварійної зупинки не ближче 10 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними;

3) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди, поки не будуть в установленому порядку оформлені матеріали по ДТП;

4) за наявності небезпеки, зумовленої характером вантажу або обладнання транспортного засобу, повідомити про це присутніх;

5) визначити, чи є постраждалі при ДТП особи.

2. У випадку наявності травмованих (загиблих) внаслідок ДТП осіб водій зобов'язаний:

1) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги травмованим, негайно повідомити про їх наявність службу екстреної (швидкої) медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх на місці пригоди осіб і відправити травмованих до найближчого лікувального закладу. При цьому, за можливості, треба записати дані травмованих та інформацію про транспортний засіб та водія, який їх перевозить;

2) у разі неможливості виклику екстреної (швидкої) медичної допомоги або відправки травмованих до лікувального закладу, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, у тому числі положення транспортного засобу після припинення руху; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документу на транспортний засіб), після чого повернутися на місце пригоди для участі в оформленні матеріалів ДТП;

3) повідомити про ДТП черговий підрозділ Національної поліції України та страхову компанію, записати прізвища, адреси та контактні телефони очевидців (свідків), чекати прибуття поліцейських та аварійного комісара (комісарів) для участі в оформленні матеріалів ДТП;

4) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та забезпечити можливість об'їзду місця пригоди;

5) після ДТП за його участю не вживати алкоголю, наркотиків, а також (без призначення лікаря) лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником) до проведення уповноваженою посадовою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду.

3. У разі відсутності травмованих (загиблих) внаслідок ДТП людей, водії транспортних засобів, причетних до такої пригоди, звільняються від обов'язків, передбачених частиною другою цієї статті, і як наслідок - від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови:

1) відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування;

2) спільного складання повідомлення про ДТП (Європротокол) відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів";

3) виявлення та фіксації обставин ДТП.

3.1. У разі досягнення водіями згоди щодо обставин скоєння ДТП, з метою усунення перешкоди для руху інших транспортних засобів, водії причетних до ДТП транспортних засобів повинні якомога швидше звільнити займану смугу (смуги) руху, зафіксувавши за допомогою малюнку чи засобів фото- або відеофіксації обставини ДТП (розташування транспортних засобів відносно один одного та відносно дороги, сліди ДТП - обламки, осколки, гальмівний шлях тощо). Після цього відбувається спільне складання Європротоколу.

3.2. У разі недосягнення водіями згоди щодо обставин скоєння ДТП, з метою їх дослідження та визначення причин виникнення ДТП, включно із оцінкою розмірів збитків, на місце пригоди викликається аварійний комісар (комісари), що діє у відповідності до статті 25 Закону України "Про страхування" та Положення про діяльність аварійник комісарів у сфері дорожнього руху та його безпеки, затвердженого Кабінетом Міністрів України: або у якості незалежного експерта, або як уповноважений представник (представники) страхової компанії (компаній) на підставі відповідного договору із страховиком.

3.2.1. Час прибуття аварійного комісара на місце ДТП у якості уповноваженого представника страхової компанії визначається в істотних умовах внутрішніх договорів цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

3.2.2. На підставі проведеного дослідження аварійний комісар складає аварійний сертифікат - документ, в якому зазначаються обставини і причини настання страхового випадку та розмір заподіяної шкоди. Аварійний комісар несе персональну відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у ньому. На підставі аварійного сертифікату складається Європротокол.

4. У випадку, коли внаслідок ДТП травмовані/загиблі учасники дорожнього руху відсутні, але не виконуються інші умови, зазначені в частині третій цієї статті, водії транспортних засобів, причетні до ДТП, повинні виконати вимоги пунктів "3 - 5" частини другої цієї статті.

5. У разі причетності пішохода або велосипедиста до ДТП він повинен надати можливу допомогу потерпілим, при необхідності викликати швидку медичну допомогу, записати прізвища, адреси та контактні телефони очевидців (свідків), повідомити підрозділ поліції про пригоду, необхідні дані про себе і перебувати на місці пригоди до прибуття поліцейських для оформлення матеріалів ДТП.

6. У разі виникнення ДТП пасажир причетного до пригоди транспортного засобу повинен надати можливу допомогу потерпілим, при необхідності викликати швидку медичну допомогу, повідомити про пригоду черговий підрозділ Національної поліції України і перебувати на місці пригоди до прибуття поліцейських для оформлення матеріалів ДТП.

Розділ IX. ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 50. Загальні положення

1. В Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів.

2. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати аварійної обстановки, небезпеки чи безпідставних перешкод для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги (вулиці) та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити черговий підрозділ Національної поліції України, власника дороги або уповноважений ним орган.

3. Забороняється пошкоджувати або забруднювати покриття доріг, самовільно (без погодження з уповноваженим органом Національної поліції України) встановлювати, знімати, пошкоджувати чи закривати дорожні знаки, інші технічні засоби організації дорожнього руху (втручатись у їх роботу), розташовувати плакати, афіші, рекламоносії та встановлювати пристрої, які можуть бути прийняті за знаки та інші пристрої організації дорожнього руху або можуть погіршити їх видимість чи ефективність, осліпити учасників дорожнього руху, відволікти їхню увагу, створити перешкоду або поставити під загрозу безпеку дорожнього руху.

4. Обмеження в дорожньому русі можуть бути запроваджені тільки в установленому законодавством порядку, зокрема статтями 26 і 27, частинами 10 - 10.3 статті 56 цього Закону.

Стаття 51. Регулювання дорожнього руху

1. Регулювання дорожнього руху здійснюється регулювальниками, а також за допомогою технічних засобів організації дорожнього руху - світлофорів, дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, у тому числі електронних інформаційних табло зі змінною інформацією.

2. Основні сигнали регулювальника мають перевагу перед сигналами світлофора та вимогами дорожніх знаків пріоритету, а додаткові сигнали - перед сигналами світлофорів, вимогами дорожніх знаків і розмітки та є обов'язковими для виконання учасниками дорожнього руху.

3. Сигнали світлофорів, крім жовтого миготливого, мають перевагу перед дорожніми знаками пріоритету.

4. Дорожні знаки можуть бути постійними, тимчасовими, із змінною інформацією і мають перевагу перед дорожньою розміткою.

5. Тимчасові дорожні знаки, застосування яких було викликане причинами тимчасового характеру (дорожньо-ремонтні роботи, сезонні особливості руху тощо), виконуються на жовтому тлі або установлюються на щитах жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками та дорожньою розміткою.

6. Дорожня розмітка може бути постійною і тимчасовою. Тимчасова дорожня розмітка оранжевого кольору має перевагу перед постійною.

7. У випадку, якщо вимоги засобів регулювання дорожнього руху суперечать один одному, їх пріоритет визначається в наступному порядку: додаткові сигнали регулювальника, основні сигнали регулювальника, сигнали світлофора, тимчасові дорожні знаки, постійні дорожні знаки, тимчасова дорожня розмітка, постійна дорожня розмітка, загальні вимоги, які встановлені цим Законом.

8. Сигнали регулювальника (додаток 1).

8.1. Для подання сигналів регулювання дорожнього руху уповноважена особа може використовувати жезл, сигнальний диск з червоним сигналом чи світлоповертачем або подавати їх руками. Жезл використовується виключно для регулювання дорожнього руху, і тільки працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції України та військової інспекції безпеки дорожнього руху.

8.2. Для привертання уваги учасників дорожнього руху використовується сигнал, поданий свистком.

8.3. Основними сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, в тому числі з жезлом або сигнальним диском з червоним сигналом чи світлоповертачем, які мають такі значення:

1) руки витягнуті в сторони або опущені:

з лівого і правого боків - дозволено рух трамвая прямо, нерейковим транспортним засобам - прямо і праворуч; пішоходам дозволено переходити дорогу чи проїзну частину за спиною та перед грудьми регулювальника;

з боку грудей і спини - рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено;

2) права рука витягнута вперед:

з лівого боку - дозволено рух трамвая ліворуч, нерейковим транспортним засобам - у всіх напрямках; пішоходам дозволено переходити дорогу чи проїзну частину за спиною регулювальника;

з боку грудей - усім транспортним засобам дозволено рух лише праворуч, рух пішоходів заборонено;

з правого боку та спини - рух усіх транспортних засобів заборонено; пішоходам дозволено переходити дорогу чи проїзну частину за спиною регулювальника;

3) рука піднята вгору:

рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено в усіх напрямках.

8.4. Регулювальник може подавати інші (додаткові) сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам.

9. Право зупиняти транспортні засоби на дорозі (вулиці) та в інших місцях, де відбувається їх рух, здійснювати їх перевірку відповідно до наданих повноважень, а також перевірку у водія документів, передбачених частиною шостою статті 44 цього Закону, надається уповноваженим особам:

1) Національної поліції України під час виконання ними службових обов'язків;

2) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (для транспортних засобів, що здійснюють ліцензійне перевезення вантажу або пасажирів);

3) підрозділів Служби правопорядку у Збройних Силах України щодо транспортних засобів, які належать військовим частинам, об'єднанням чи організаціям, що входять до складу цих Збройних сил;

4) підрозділів Державної прикордонної служби України в межах прикордонної смуги, контрольованих прикордонних районів.

9.1. Вимога зупинитися водієві транспортного засобу подається уповноваженою особою:

1) сигнальним диском з червоним сигналом чи світлоповертачем або рукою, що вказує на цей транспортний засіб;

2) за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного або лише червоного кольору та спеціального звукового сигналу;

3) за допомогою гучномовного пристрою;

4) за допомогою спеціального табло, на якому зазначається вимога припинити рух транспортного засобу.

9.2. Водій повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням вимог цього Закону, зокрема статті 62.

10. Світлофори (додаток 2) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода та/або велосипеда, X-подібні.

10.1. На рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору із нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору.

10.2. У світлофорах з вертикальним розташуванням сигналів сигнал червоного кольору - зверху, зеленого - знизу, а з горизонтальним: червоного - ліворуч, зеленого - праворуч.

10.3. Світлофори з вертикальним розташуванням сигналів можуть мати одну або дві додаткові секції з сигналами у вигляді зеленої стрілки (стрілок), що розташовуються на рівні сигналу зеленого кольору.

10.4. Сигнали світлофора мають такі значення:

1) зелений сигнал основного світлофора за відсутності суцільних або контурних стрілок на ньому та додаткових секцій дозволяє рух в будь-якому напрямку, але виконуючи поворот ліворуч або розворот, водій нерейкового транспортного засобу повинен дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч;

2) сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) на чорному фоні основного світлофора дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках) і інформує водія про те, що він має перевагу в русі перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків. У разі використання таких світлофорів під ними можуть встановлюватись таблички білого кольору зі стрілкою (стрілками) чорного кольору, що вказує напрямок (напрямки) руху, регульований даним світлофором;

3) сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції (секціях), увімкнений разом із зеленим основним сигналом світлофора, дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках) і інформує водія про те, що він має перевагу в русі перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків;

4) сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції (секціях), увімкнений разом з жовтим та/або червоним сигналом світлофора, інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному напрямку (після обов'язкової зупинки, якщо це перехрестя з обмеженою оглядовістю) за умови надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються з інших напрямків;

5) зелений миготливий сигнал дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух.

Для інформування учасників дорожнього руху про час (у секундах), що залишився до кінця горіння сигналу зеленого або червоного кольору, можуть застосовуватися цифрові табло.

6) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху, ніж сигнал додаткової секції;

7) жовтий сигнал забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

8) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

9) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

10) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу;

11) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про напрямки руху, які регулює цей світлофор;

12) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками).

10.5. Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при ввімкненому червоному та/або жовтому сигналі світлофора з крайньої правої смуги руху (або ліворуч з крайньої лівої смуги руху на дорогах з одностороннім рухом) після обов'язкової зупинки, якщо це перехрестя з обмеженою оглядовістю, за умови надання переваги в русі іншим його учасникам, які рухаються з інших напрямків на сигнал світлофора, що дозволяє рух.

10.6. Сигнал у вигляді стрілки на чорному фоні основного світлофора, у додатковій секції або на табличці білого кольору, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками.

10.7. Для регулювання руху транспортних засобів на вулицях, дорогах або по смугах проїзної частини, напрямок руху на яких може змінюватися на протилежний, застосовуються реверсивні світлофори з червоним X-подібним сигналом і зеленим сигналом у вигляді стрілки, спрямованої вниз. Ці сигнали забороняють або дозволяють рух по смузі, над якою вони розташовані.

10.7.1. Основні сигнали реверсивного світлофора можуть бути доповнені жовтим сигналом у вигляді стрілки, нахиленої по діагоналі вниз праворуч, увімкнення якого забороняє рух по смузі, позначеній з обох боків дорожньою розміткою 1.9 (додаток 4), і інформує про зміну сигналу реверсивного світлофора та необхідність перестроювання на смугу руху праворуч.

10.7.2. При вимкнених сигналах реверсивного світлофора, що розташований над смугою, позначеною з обох боків дорожньою розміткою 1.9 (додаток 4), в'їзд на цю смугу заборонено.

10.8. Для регулювання руху трамваїв можуть застосовуватися світлофори з чотирма сигналами біло-місячного кольору, розташованими у вигляді літери "Т". Рух дозволяється лише в разі ввімкнення одночасно нижнього сигналу і одного або кількох верхніх, з яких лівий дозволяє рух ліворуч, середній - прямо, правий - праворуч. Якщо ввімкнено лише три верхні сигнали - рух заборонено.

У разі вимкнення чи несправності трамвайних світлофорів водії трамваїв повинні керуватися вимогами світлофорів із світловими сигналами червоного, жовтого і зеленого кольорів.

10.9. Для регулювання руху на залізничних переїздах використовуються світлофори з двома червоними сигналами або одним біло-місячним і двома червоними, які мають такі значення:

1) миготливі червоні сигнали забороняють рух транспортних засобів через переїзд;

2) миготливий біло-місячний сигнал показує, що сигналізація справна і не забороняє руху транспортних засобів.

На залізничних переїздах одночасно із заборонним сигналом світлофора може бути ввімкнено звуковий сигнал, який додатково інформує учасників дорожнього руху про заборону руху через переїзд.

10.10. Якщо сигнал світлофора має вигляд силуету пішохода та/або велосипеда, його дія поширюється лише на пішоходів та/або велосипедистів, при цьому зелений сигнал дозволяє рух, червоний - забороняє.

10.11. Світлофори, що встановлюються у місцях переходу сліпих пішоходів, додатково обладнуються звуковим сигналом, який одночасно з увімкненням зеленого сигналу дозволяє рух пішоходів. При цьому переходи через різні вулиці на перехресті можуть бути обладнані різними звуковими сигналами або пристроями озвучення назви вулиці, через яку дозволено перехід тощо.

11. У разі подання регулювальником або світлофором (крім реверсивного) сигналу, що забороняє рух, водії повинні здійснити обов'язкову зупинку перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія) (додаток 4) та/або дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки" (додаток 3), якщо їх немає - перед працюючим світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо і він відсутній чи вимкнений та в усіх інших випадках - перед пішохідним переходом або краєм перехрещуваної проїзної частини, якщо це не створить перешкод пішоходам. У випадку заборони руху через залізничний переїзд водій повинен зупинити транспортний засіб у місці, вказаному в частині третій статті 67 цього Закону.

12. Водіям, які в разі підняття регулювальником руки вгору або ввімкнення жовтого сигналу світлофора не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому частиною одинадцятою цієї статті, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

13. Дорожні знаки (додаток 3) поділяються на групи:

1) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

2) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

3) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

4) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

5) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;

6) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування;

7) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

14. Дорожня розмітка (додаток 4) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

14.1. Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів, зображень дорожніх знаків тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору.

14.2. Вертикальна розмітка у вигляді смуг білого і чорного, білого і червоного кольорів на дорожніх спорудах та елементах обладнання доріг призначена для зорового орієнтування, а жовтого кольору - для уточнення вимоги про заборону стоянки.

15. Дорожнє обладнання застосовується як допоміжний засіб регулювання дорожнього руху. До нього належать:

1) огородження і світлове сигнальне обладнання в місцях будівництва, реконструкції та ремонту доріг;

2) попереджувальні щити з нанесеною на них дорожньою розміткою 2.3 (додаток 4), що встановлюються на розділювальних смугах або острівцях безпеки разом із дорожніми знаками 4.7 - 4.9, що визначають напрямок об'їзду перешкоди (додаток 3);

3) напрямні стовпчики, що призначені для забезпечення видимості зовнішнього краю узбіч і небезпечних перешкод в умовах недостатньої видимості. Позначаються вертикальною розміткою і повинні бути обладнані світлоповертачами: праворуч - червоного кольору, ліворуч - білого;

4) опуклі дзеркала для розширення оглядовості водіям транспортних засобів, які проїжджають перехрестя чи інше небезпечне місце з недостатньою оглядовістю;

5) дорожні огородження на мостах, шляхопроводах, естакадах, насипах та інших небезпечних ділянках доріг;

6) пішохідні огородження в небезпечних для переходу дороги чи проїзної частини місцях;

7) вставки розмічальні дорожні для поліпшення зорового орієнтування водіїв на проїзній частині;

8) пристрої примусового зниження швидкості транспортних засобів;

9) шумові смуги для підвищення уваги учасників дорожнього руху на небезпечних ділянках доріг;

10) острівці безпеки та напрямні острівці, що розділяють потік транспорту за напрямками руху, а також підвищують безпеку пішоходів і велосипедистів на складних перехрестях з інтенсивним рухом;

11) обмежувальні стовпчики, напівсфери тощо, які захищають газони, тротуари, пішохідні і велосипедні доріжки від неправильної зупинки або стоянки і від випадкового виїзду на них інших транспортних засобів.

Стаття 52. Попереджувальні сигнали

1. Попереджувальними сигналами є:

1) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;

2) звукові сигнали;

3) короткочасне вмикання (перемикання) світла фар;

4) увімкнення ближнього світла фар чи протитуманних фар або денних ходових вогнів у світлу пору доби;

5) увімкнення аварійної світлової сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда;

6) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

2. Водій повинен подавати сигнали:

1) світловими покажчиками лівого повороту - перед початком руху від правого краю проїзної частини (правого узбіччя), зупинкою (в тому числі вимушеною) чи стоянкою зліва, поворотом ліворуч (в тому числі під час руху заднім ходом), розворотом, обгоном або перестроюванням на смугу руху (ряд) ліворуч, а також під час руху по колу на перехрестях з круговим рухом;

2) світловими покажчиками правого повороту - перед початком руху від лівого краю проїзної частини (лівого узбіччя), зупинкою (в тому числі вимушеною) чи стоянкою справа, поворотом праворуч (в тому числі під час руху заднім ходом), перестроюванням на смугу руху (ряд) праворуч.

2.1. У разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту або сигналів гальмування попереджувальні сигнали повинні подаватися лівою або правою рукою. При цьому ввімкненому покажчику лівого повороту відповідає ліва рука, витягнута вбік, або права рука, витягнута вбік і зігнута у лікті під прямим кутом угору; ввімкненому покажчику правого повороту відповідає права рука, витягнута вбік, або ліва рука, витягнута вбік і зігнута у лікті під прямим кутом угору; сигналу гальмування відповідає ліва або права рука, піднята вгору.

2.2. Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50 метрів у населених пунктах і за 150 метрів поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру).

2.3. Сигнал покажчиками повороту або рукою дозволяється подавати безпосередньо (за 3 - 4 секунди) перед виконанням таких маневрів:

1) початком руху від правого або лівого краю проїзної частини (правого або лівого узбіччя);

2) поворотом на дорогу праворуч при виїзді з перехрестя, де організовано круговий рух;

3) зупинкою (в тому числі вимушеною) чи стоянкою на дорозі справа або зліва в дозволених випадках чи виконанням іншого маневру, пов'язаного із зміною напрямку руху, одразу за перехрестям або за місцем в'їзду до прилеглої території, коли поданий завчасно сигнал може бути сприйнятий іншими учасниками дорожнього руху як намір виконати поворот праворуч, ліворуч або розворот на цьому перехресті (в місці в'їзду в прилеглу територію).

2.4. Сигнал покажчиками повороту або рукою не подається (якщо це не пов'язано з перестроюванням на іншу смугу руху чи ряд) перед поворотом на заокругленні дороги (рух по кривій в плані), зокрема, на ділянках доріг, позначених дорожніми знаками 1.1 "Небезпечний поворот праворуч", 1.2 " Небезпечний поворот ліворуч", 1.3.1 і 1.3.2 "Декілька поворотів" (додаток 3), та в інших випадках, коли рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини або засобами регулювання дорожнього руху.

3. Подавати звукові сигнали у населених пунктах забороняється, крім випадків подачі сигналу з метою привертання уваги інших учасників дорожнього руху для запобігання утворенню аварійної обстановки.

4. Для привертання уваги учасників дорожнього руху можна застосовувати короткочасне вмикання (перемикання) світла фар, при цьому один довгий (протягом 1 - 2 секунд) сигнал дальнім світлом означає вимогу (прохання) дати дорогу, зокрема при обгоні, або перемкнути світло фар зустрічного транспортного засобу з дальнього на ближнє; два-три коротких сигнали дальнім світлом упродовж 1 - 2 секунд - підтвердження того, що водій даного транспортного засобу дає дорогу, попередження про перешкоду або небезпеку на дорозі тощо. Поза населеними пунктами для привертання уваги дозволяється використовувати і звуковий сигнал.

5. Забороняється користуватися дальнім світлом фар як попереджувальним сигналом в умовах, коли це може призвести до засліплення інших водіїв, у тому числі через дзеркало заднього виду.

6. Під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар та/або протитуманні фари повинні бути увімкнені:

1) поза межами населених пунктів в період з 1 жовтня по 1 квітня, при цьому дозволяється замість світла фар ввімкнення денних ходових вогнів;

2) у колоні;

3) на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8 "Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів" (додаток 3), назустріч загальному потоку транспортних засобів;

4) на автобусах, що здійснюють перевезення організованих груп дітей;

5) на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів;

6) на мотоциклах, трициклах, квадроциклах і мопедах, при цьому дозволяється замість світла фар ввімкнення денних ходових вогнів;

7) на транспортному засобі, що буксирує;

8) під час виконання об'їзду на ділянках доріг, що мають дві і більше смуги для руху в кожному напрямку, по смузі (смугах) зустрічного руху, якщо цим Законом, в тому числі тимчасовими дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою, передбачений такий порядок об'їзду.

В умовах недостатньої видимості дозволяється також використання дальнього світла фар за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

7. У денний час на будь-якому мотоциклі, трициклі, квадроциклі та мопеді під час руху повинен бути увімкненим ззаду ліхтар (ліхтарі) червоного кольору.

8. Аварійна світлова сигналізація вмикається для попередження інших користувачів дороги про особливі види небезпеки:

1) у разі вимушеної зупинки на дорозі в місці, де зупинка заборонена цим Законом, у тому числі зупинки на вимогу уповноваженої особи, якій таке право надано цим Законом;

2) у разі засліплення водія;

3) на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено статтею 40 цього Закону;

4) на механічному транспортному засобі, що буксирується;

5) на механічному транспортному засобі, позначеному розпізнавальним знаком "Діти" (додаток 5), що перевозить організовану групу дітей, під час їх посадки чи висадки;

6) під час руху транспортного засобу заднім ходом по прямій;

7) на всіх механічних транспортних засобах колони під час їх зупинки (в тому числі вимушеної) на дорозі;

8) під час зупинки (в тому числі вимушеної) та стоянки транспортного засобу з несправними габаритними (стоянковими) ліхтарями в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на ділянці дороги без штучного освітлення згідно частини шостої статті 53 цього Закону;

9) у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

8.1. Ввімкнення аварійної світлової сигналізації не звільняє водія транспортного засобу від виконання вимог регулювальника, дорожніх знаків та розмітки, сигналів світлофорів.

8.2. Разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації (або коли вона відсутня чи несправна) слід зі сторони гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 10 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі:

1) скоєння дорожньо-транспортної пригоди;

2) вимушеної зупинки в місці, де зупинка заборонена даним Законом, якщо не вдається негайно прибрати транспортний засіб із зазначеного місця згідно частини шістнадцятої статті 62 цього Закону. Правило не діє, якщо зупинку здійснено на вимогу уповноваженої особи, якій надано таке право за цим Законом.

8.3. Якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пунктах "3 - 5" частини восьмої цієї статті, та з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху - на транспортному засобі, зазначеному в пункті "8" частини восьмої цієї статті.

8.4. Знак аварійної зупинки (додаток 5) має відповідати вимогам стандарту. Миготливе червоне світло, випромінюване ліхтарем, повинно бути добре видно як удень за сонячної погоди, так і в умовах недостатньої видимості.

9. Проблискові маячки оранжевого кольору повинні бути ввімкнені на великогабаритних та великовагових транспортних засобах, на транспортних засобах, що супроводжують небезпечні вантажі під час руху, на транспортних засобах з розпізнавальним знаком "Діти" під час руху та зупинки, пов'язаної з посадкою (висадкою) пасажирів в (з) них, а також на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби під час виконання роботи на дорозі.

Проблискові маячки оранжевого кольору дозволяється використовувати на автомобілях прикриття під час супроводження великовагових та великогабаритних транспортних засобів, а також колон транспортних засобів, у тому числі велосипедистів; на автомобілях технічної допомоги під час проведення відповідних робіт у межах дороги, у тому числі завантаження та розвантаження транспортних засобів.

10. Подавання будь-якого попереджувального сигналу не дає водієві переваги в русі і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів під час виконання маневру.

11. Забороняється подавати попереджувальні сигнали, якщо вони можуть бути незрозумілими для інших учасників руху (ввести їх в оману).

Стаття 53. Користування зовнішніми світловими приладами

1. У темну пору доби, в умовах недостатньої видимості, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові прилади:

1) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла, лампи освітлення номерного знаку, габаритні вогні;

2) на велосипедах і гужових возах (санях) - ліхтар (фара) білого кольору попереду, миготливий ліхтар червоного кольору позаду;

3) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні вогні.

2. Протитуманні фари можна використовувати в тунелях, що мають штучне освітлення, в темну пору доби на освітлених ділянках доріг та в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар, а в тунелях, що не мають штучного освітлення, або в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг - лише разом з ближнім або дальнім світлом фар.

3. Задні протитуманні ліхтарі дозволяється використовувати виключно в умовах недостатньої видимості. Забороняється підключати задні протитуманні ліхтарі до сигналів гальмування.

4. Дальнє світло необхідно перемикати на ближнє завчасно, не допускаючи засліплення водіїв зустрічного транспорту, а також інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку. Світло необхідно перемикати і у тому випадку, коли водій зустрічного транспортного засобу короткочасним вмиканням (перемиканням) світла фар покаже потребу в цьому.

5. У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного будь-яким джерелом світла (фарами зустрічних транспортних засобів, промінням сонячного світла, ліхтарями, встановленими на елементах придорожніх споруд, рекламних об'єктах тощо), водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху (ряду) та уникаючи різкого гальмування, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.

6. Під час зупинки (в тому числі вимушеної) та стоянки на проїзній частині (чи з частковим її використанням) або на узбіччі безпосередньо біля проїзної частини дороги в місцях, де вони не заборонені, в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості при відсутності на цій ділянці дороги штучного освітлення на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі. В умовах недостатньої видимості дозволяється додатково увімкнути ближнє світло або протитуманні фари.

Якщо габаритні (стоянкові) ліхтарі несправні, транспортний засіб слід прибрати за межі проїзної частини дороги якомога правіше (при здійсненні зупинки або стоянки на лівому боці дороги - якомога лівіше), а якщо це неможливо, його необхідно позначити ввімкненням аварійної світлової сигналізації (знаком аварійної зупинки або миготливим червоним ліхтарем) відповідно до вимог частин 8 - 8.4 статті 52 цього Закону.

7. Фарою-прожектором і фарою-шукачем можуть користуватися лише водії оперативних транспортних засобів під час виконання службових завдань, вживши заходів для того, щоб не засліплювати інших учасників дорожнього руху.

8. Знак автопоїзда, встановлений згідно з вимогами цього Закону (додаток 5), повинен бути постійно увімкнений під час руху, а в темну пору доби або в умовах недостатньої видимості - і під час вимушеної зупинки, зупинки чи стоянки на дорозі.

Стаття 54. Початок руху та зміна його напрямку

1. Перед маневруванням, в тому числі перед початком руху і перестроюванням, та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить безпідставної перешкоди, небезпеки або аварійної обстановки для інших учасників дорожнього руху.

2. Виїжджаючи на дорогу з прилеглих територій (житлова зона, двори, місце стоянки, об'єкти дорожнього сервісу тощо), водій повинен перед тротуаром та/або проїзною частиною дати дорогу пішоходам і/або транспортним засобам, що рухаються по дорозі, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам, водіям мопедів і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.

3. У разі перестроювання (крім випадків повернення на раніше займану смугу (ряд) у разі виникнення непередбачуваних обставин при обгоні, випередженні чи об'їзді згідно частини сьомої статті 58 цього Закону та забезпечення аварійного (екстреного) коридору згідно з частиною другою статті 66 цього Закону) водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі (ряду), на яку він має намір перестроїтися, в тому числі й при виїзді зі смуги (ряду) в місці звуження дороги.

3.1. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.

3.2. У разі виникнення затору в дорожньому русі, обумовленого наявністю перешкоди чи небезпеки на окремій смузі руху чи ряду (проведення дорожніх робіт, дорожньо-транспортна пригода, наслідки стихії тощо), якщо вимоги частин 3 - 3.1 цієї статті виконати складно або неможливо, водіям слід проїжджати вузьке місце по черзі з кожної смуги (ряду). При цьому водій транспортного засобу, який у звичайних умовах повинен дати дорогу, може розпочати, відновити або продовжити рух лише після того, як впевниться, що інший водій, який має право на першочерговий проїзд, поступається йому таким правом і для нього не буде створено небезпеки або аварійної обстановки.

4. На перехрестях та в інших місцях, де рух можливий в декількох напрямках, рухатись прямо дозволяється з будь-якої смуги проїзної частини, повернути праворуч - з крайньої правої смуги, ліворуч і на розворот - з крайньої лівої, крім випадків, коли засобами організації дорожнього руху встановлено інший порядок руху або поворот (розворот) згідно частини 8.2 статті 55 цього Закону повинен виконуватися з трамвайної колії.

4.1. Перед поворотом праворуч або ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, чи розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне напрямку повороту крайнє положення на проїзній частині або смузі руху, з якої дозволений цей маневр.

4.2. Якщо транспортний засіб через свої габарити або інші об'єктивні причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення або з відповідної смуги, дозволяється відступити від даних норм, якщо поворот (розворот) на даній ділянці не заборонено дорожніми знаками та/або розміткою та це не створить перешкод водіям попутних транспортних засобів, що рухаються в межах своєї смуги (ряду), небезпеки або аварійної обстановки іншим учасникам руху. Водій транспортного засобу, який виконує такий маневр, несе виключну відповідальність за його безпеку. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб.

5. Поворот нерейковими транспортними засобами може здійснюватися з декількох смуг (рядів) одночасно, коли:

1) рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини або дорожніми знаками 4.2 "Рух праворуч" чи 4.3 "Рух ліворуч" (додаток 3);

2) напрямок руху по смугах визначено дорожніми знаками 5.16 "Напрямки руху по смугах" чи 5.18 "Напрямок руху по смузі" (додаток 3) та/або розміткою 1.18 (додаток 4);

3) поворот при в'їзді на перехрестя і виїзді з нього здійснюється в тих місцях, де організовано круговий рух.

6. Якщо на перехресті доріг з двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку (і при цьому відсутні трамвайні колії) чи хоч одна з яких має розділювальну смугу, поворот ліворуч та/або розворот дозволено лише з крайньої лівої смуги (ряду) проїзної частини, водії нерейкових транспортних засобів (в тому числі при одночасному виконанні маневрів із зустрічних напрямків) повинні рухатись, лишаючи умовний центр перехрестя (один одного) ліворуч від себе, тобто виконати маневр навколо умовного центру перехрестя, крім випадків, коли засоби організації дорожнього руху передбачають іншу траєкторію руху. Зокрема, коли розрив розділювальної смуги починається на відстані від краю перехрещуваної проїзної частини, що дає змогу здійснити розворот без виїзду на неї (по найменшому радіусу, але не на пішохідному переході), маневр може бути виконано в такий розрив.

У решті випадків для підвищення пропускної спроможності перехресть дозволяється рухатись, лишаючи умовний центр перехрестя (один одного) праворуч від себе, якщо це не суперечить порядку, встановленому засобами організації дорожнього руху, та не створить безпідставних перешкод, небезпеки або аварійної обстановки іншим учасникам дорожнього руху.

7. Якщо транспортні засоби, що наблизилися до перехрестя у зустрічних напрямках, одночасно виконують поворот ліворуч або розворот, лишаючи один одного та умовний центр перехрестя праворуч від себе, перешкодою праворуч один для одного вони не вважаються.

8. Поворот ліворуч, якщо він дозволений лише з крайнього лівого положення проїзної частини або крайньої лівої смуги (в один ряд), та розворот необхідно здійснювати так, щоб при виїзді з перехрещення проїзних частин транспортний засіб перебував якомога ближче до лівого краю проїзної частини, призначеної для руху в даному напрямку, лінії дорожньої розмітки, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків, або середини дороги, але при цьому не опинився на смузі зустрічного руху. Поворот праворуч в один ряд необхідно здійснювати так, щоб транспортний засіб перебував якомога ближче до правого краю проїзної частини, на яку він повертає. Дозволяється відступити від даних норм, коли ліва (права) смуга (смуги) або трамвайна колія проїзної частини на виїзді зайнята, на них є перешкода або рух по них заборонено.

Після виконання вказаних маневрів водії повинні дотримуватись вимог частин четвертої-сьомої статті 55 цього Закону.

9. Якщо дозволено поворот ліворуч або праворуч з декількох смуг (рядів), то при його здійсненні водій повинен триматися тієї смуги (ряду) відносно умовного центру повороту, по якій в'їжджав на перехрестя, крім випадків, коли здійснюється об'їзд перешкоди для руху або кількість смуг (ширина проїзної частини) на виїзді з перехрестя зменшується. У випадку виконання перестроювання для об'їзду перешкоди потрібно дотримуватись вимог частини третьої цієї статті. У разі зменшення кількості смуг (ширини проїзної частини) при виїзді з перехрестя та можливого перехрещення траєкторій руху транспортних засобів, перевагу в русі має водій транспортного засобу, що рухається в межах своєї смуги (ряду) ближче до центру повороту.

10. Виїзд з перехрестя, де організовано круговий рух, може здійснюватися з будь-якої смуги (ряду), якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою і це не створить перешкод транспортним засобам, що рухаються поряд праворуч.

11. Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині (через габарити транспортного засобу або з інших об'єктивних причин) - і попутним транспортним засобам.

За наявності трамвайної колії посередині дороги водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю.

12. На перехрестях або за їх межами водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот з відповідного крайнього положення.

13. На ділянках доріг з розділювальною смугою, що мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, в місцях, позначених дорожніми знаками 5.26 "Місце для розвороту" або 5.27 "Зона для розвороту" (додаток 3), водій, що виконує розворот з крайнього лівого положення на проїзній частині, повинен рухатись по якнайменшому радіусу (якнайближче до лівої межі заокруглення розділювальної смуги в місці її розриву), крім випадків, коли засобами організації дорожнього руху встановлено іншу траєкторію руху, в тому числі з використанням віднесеного лівого повороту.

13.1. Коли ширина місця (зони) для розвороту достатня для виконання маневру в декілька рядів з дотриманням безпечних інтервалів між транспортними засобами, дозволяється виконувати розворот в декілька рядів так, щоб при завершенні маневру траєкторії руху транспортних засобів не перехрещувалися, а якщо цього уникнути не вдається, водій транспортного засобу, що знаходиться при завершенні розвороту в межах своєї смуги (ряду) ближче до умовного центру розвороту (ліворуч), має перевагу в русі.

13.2. За одночасного виконання розвороту транспортними засобами, які рухаються із зустрічних напрямків, та за умови достатньої для одночасного їх роз'їзду ширини розриву у розділювальній смузі транспортні засоби у цих розривах повинні роз'їжджатися своїми правими сторонами (лишаючи умовний центр місця розвороту або зони розвороту кожен праворуч від себе).

14. Розворот забороняється:

1) у місцях, де встановлені відповідні дорожні знаки та/або нанесена відповідна дорожня розмітка;

2) на залізничних переїздах;

3) на мостах, шляхопроводах, естакадах і під ними;

4) у тунелях, на в'їздах і виїздах з них;

5) на ділянках доріг з видимістю чи оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку;

6) на пішохідних переходах;

7) на автомагістралях.

15. Якщо в місці з'їзду з дороги є смуга гальмування, водій, який має намір повернути на іншу дорогу, повинен своєчасно перестроїтися на цю смугу і знижувати швидкість тільки на ній.

Якщо в місці в'їзду на дорогу є смуга розгону, водій має рухатися по ній і вливатися в транспортний потік, даючи дорогу транспортним засобам, що рухаються по цій дорозі.

16. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати безпідставних перешкод, небезпеки чи аварійної обстановки іншим учасникам руху.

16.1. Якщо транспортний засіб при русі заднім ходом повертає праворуч або ліворуч, але оглядовість в напрямку руху закрита (транспортні засоби, що поряд здійснюють зупинку, стоянку чи паркування, інші об'єкти), водії інших транспортних засобів, напрямок руху яких він перетинає і які з об'єктивних причин можуть бути непоміченими, повинні по можливості перестроїтися зі смуги (ряду), на яку здійснюється виїзд заднім ходом, а якщо цього зробити не вдається, зупинитися не ближче 10 м до транспортного засобу, що рухається заднім ходом, та дати йому можливість закінчити маневр.

16.2. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій транспортного засобу, що рухається заднім ходом, у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

17. Забороняється рух транспортних засобів заднім ходом:

1) на автомагістралях, залізничних переїздах, пішохідних переходах, перехрестях;

2) на мостах, шляхопроводах, естакадах, а також у тунелях, на в'їздах і виїздах з них;

3) на ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи недостатньою видимістю.

18. У разі, коли траєкторії руху транспортних засобів перетинаються, а черговість проїзду не обумовлена цим Законом, дати дорогу повинен водій, до якого транспортний засіб наближається з правого боку.

Стаття 55. Розташування транспортних засобів на дорозі

1. Кількість смуг на проїзній частині для руху нерейкових транспортних засобів визначається дорожньою розміткою та/або дорожніми знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2 "Напрямки руху по смугах", 5.18 "Напрямок руху по смузі", 5.19 "Використання смуги руху" з урахуванням знаків 4.12 "Доріжка для велосипедистів", якщо ним позначено велосипедну смугу, 5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів", 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів", 5.20.1 - 5.20.3 "Початок додаткової смуги руху", 5.21.1 - 5.21.2 "Кінець смуги руху" тощо (додаток 3). При наявності дорожніх знаків та/або розмітки, що визначають кількість смуг, транспортні засоби в межах однієї смуги повинні рухатись в один ряд.

1.1. Транспортні засоби можуть тимчасово розташовуватися у межах однієї смуги в два ряди при об'їзді перешкоди та випередженні.

1.2. Двоколісним мотоциклам без бокового причепу дозволяється рух в два ряди в межах крайньої правої смуги (крім велосипедної) на ділянках доріг, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку.

1.3. Двоколісним транспортним засобам дозволяється рухатись по смузі для руху маршрутних транспортних засобів (зокрема, в два ряди в обумовлених цим Законом випадках), якщо вона не призначена для руху назустріч загальному потоку, за умови, що це не створить безпідставних перешкод для водіїв маршрутних транспортних засобів.

1.4. За відсутності дорожніх знаків та/або розмітки, що визначають кількість смуг для руху в даному напрямку, це визначається самими водіями з урахуванням ширини проїзної частини відповідного напрямку руху. При цьому ширина смуги приймається щонайменше 2,75 м і достатньою для руху принаймні в один ряд нерейкових транспортних засобів інших, ніж двоколісні або великогабаритні.

1.5. У всіх випадках при виборі смуги руху (ряду) водії повинні враховувати конкретну ширину смуг руху, габарити транспортних засобів, якими вони керують, та тих, що знаходяться на суміжних смугах (рядах), дотримуватися безпечного інтервалу, забезпечити безпеку дорожнього руху та не створювати безпідставних перешкод іншим його учасникам.

2. На ділянках доріг із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності посередині трамвайної колії, розділювальної смуги, суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху дозволяється лише для обгону, об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках. В усіх випадках водії зустрічного напрямку мають перевагу в русі.

3. На ділянках доріг із двостороннім рухом, які мають дві або більше смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на смугу зустрічного руху для обгону. Виїзд для об'їзду перешкоди на крайню ліву смугу зустрічного напрямку при відсутності посередині дороги розділювальної смуги або трамвайної колії можливий лише за умови, якщо така перешкода повністю унеможливлює рух в межах відведених смуг для руху в одному напрямку. В цьому випадку водії зустрічного напрямку мають перевагу в русі, але повинні по можливості залишати вільною крайню ліву смугу.

4. На ділянках доріг поза населеними пунктами, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатись в крайній правій смузі проїзної частини, крім випадків, коли на смугах праворуч є перешкода для руху, виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом, а також коли рух крайньою правою смугою заборонено (велосипедна смуга, смуга для руху маршрутних транспортних засобів тощо) або дозволено тільки праворуч, а водій не має наміру здійснювати правий поворот.

5. На ділянках доріг, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому напрямку дозволяється, якщо на смугах праворуч є перешкода для руху, виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом, а на дорогах з одностороннім рухом у населених пунктах, крім того, для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).

6. На ділянках доріг, які мають три і більше смуги для руху в одному напрямку, транспортні засоби, конструктивно не обладнані ременями безпеки для водія і всіх пасажирів, вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, состави транспортних засобів довжиною понад 7 м, автобуси, мотоцикли, трицикли, квадроцикли, а також транспортні засоби, на яких здійснюється навчання керуванню, рухатися прямо повинні не далі другої смуги руху (якщо крайня права смуга на проїзній частині є смугою гальмування чи призначена для руху лише маршрутних транспортних засобів або лише велосипедистів - не далі третьої смуги), крім випадків, коли дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою рух з обох крайніх правих смуг дозволено тільки праворуч. Поворот ліворуч (розворот), зупинка (стоянка) на лівій стороні дороги повинні здійснюватися у відповідності до цього Закону.

7. Мопеди, трактори, самохідні машини і механізми, транспортні засоби, швидкість руху яких не повинна перевищувати 40 км/год. або які з технічних причин не можуть розвивати таку швидкість, а також транспортні засоби, що здійснюють буксирування або рухаються з технічними несправностями до місця стоянки або ремонту, якщо такий рух не заборонено цим Законом, повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується обгін, випередження, об'їзд перешкоди для руху, перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом, або коли дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою рух з крайньої правої смуги дозволено тільки праворуч, а водії вказаних транспортних засобів не мають наміру здійснювати правий поворот.

8. По трамвайній колії попутного напрямку, розташованій на одному рівні з проїзною частиною для нерейкових транспортних засобів, дозволяється рух для об'їзду перешкоди, а також для випередження за умови, що рух по смугах не визначено дорожніми знаками 5.17.1, 5.17.2 "Напрямок руху по смугах" або 5.19 "Використання смуги руху" (додаток 3) і це не заборонено дорожньою розміткою 1.1, 1.2 (додаток 4).

8.1. На перехресті дозволяється виїжджати на трамвайну колію попутного напрямку в тих самих випадках за умови відсутності перед перехрестям дорожніх знаків 5.16 "Напрямки руху по смугах" або 5.18 "Напрямок руху по смузі" (додаток 3) та/або розмітки 1.18 (додаток 4), що вказує дозволені на перехресті напрямки руху по смугах.

8.2. Поворот праворуч, ліворуч або розворот повинні виконуватися з трамвайної колії попутного напрямку, розташованої з відповідного краю проїзної частини для нерейкових транспортних засобів, на одному рівні з нею і не відокремленої суцільною лінією дорожньої розмітки, якщо інший порядок руху не передбачено дорожніми знаками 5.16 "Напрямки руху по смугах", 5.18 "Напрямок руху по смузі" (додаток 3) та/або розміткою 1.18 (додаток 4). Якщо проїзна частина, на яку здійснюється поворот (розворот) згідно частини восьмої статті 54, має таку ж трамвайну колію, маневр потрібно по можливості закінчувати з виїздом на неї.

8.3. На трамвайну колію, розташовану праворуч на одному рівні з рештою проїзної частини і не відокремленої від неї суцільною лінією дорожньої розмітки, дозволяється заїзд нерейкових транспортних засобів для зупинки з метою посадки/висадки пасажирів, якщо це не суперечить правилам зупинки.

В усіх перелічених випадках (частини 8 - 8.3 цієї статті) не повинно створюватися перешкод для руху трамвая.

9. Забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу. Перетинати їх, а також смуги, призначені для руху в зустрічному напрямку, при повороті ліворуч або розвороті дозволяється у передбачених цим Законом випадках.

10. На дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання.

11. При інтенсивному русі змінювати смугу (ряд) дозволяється лише для об'їзду нерухомої перешкоди, випередження поодиноких транспортних засобів, швидкість яких суттєво нижча, ніж середня швидкість транспортного потоку, а також для повороту, розвороту або зупинки (стоянки).

12. Водій, який здійснює поворот на дорогу, що має смугу для реверсивного руху, може перестроюватися на неї тільки після проїзду реверсивного світлофора з сигналом, що дозволяє рух, і якщо це не суперечить вимогам частин четвертої-сьомої цієї статті.

13. Забороняється рух:

1) узбіччями - водіям механічних транспортних засобів;

2) тротуарами, пішохідними доріжками, доріжками для пішоходів і велосипедистів, велосипедними доріжками і велосипедними смугами руху - водіям всіх транспортних засобів (крім велосипедистів).

Правило не діє (при умові надання переваги в русі пішоходам і велосипедистам, а в житловій та пішохідній зоні також при виконанні вимог частин першої-третьої статті 68 цього Закону), якщо узбіччя, тротуари чи доріжки використовуються для виконання робіт, або обслуговування торгівельних та інших підприємств (установ, організацій), що розташовані безпосередньо біля них і не мають інших під'їздів, або здійснення зупинки (стоянки) на узбіччях чи тротуарах в дозволених випадках.

Стаття 56. Швидкість руху

1. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. При цьому водій має право розраховувати на дотримання вимог цього Закону іншими учасниками дорожнього руху.

2. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.

3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зміни швидкості чи припинення руху транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху маневрування.

4. У населених пунктах, межі яких позначені знаками 5.45 "Початок населеного пункту" та 5.46 "Кінець населеного пункту", 5.63.1 "Початок щільної забудови" та 5.63.2 "Кінець щільної забудови" (додаток 3), рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Однак на ділянках доріг, що мають не більше однієї смуги для руху в кожному напрямку, за відсутності тротуарів, доріжок для пішоходів (велосипедистів, велосипедистів і пішоходів) та узбіч, що унеможливлює рух пішоходів та велосипедистів поза межами проїзної частини дороги, рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 40 км/год.

5. У житлових, пішохідних зонах та інших прилеглих територіях (АЗС, стоянки, місця відпочинку тощо) швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.

6. Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, межі яких позначені знаками 5.47 "Початок населеного пункту" та 5.48 "Кінець населеного пункту" (додаток 3), дозволяється рух із швидкістю:

1) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год.;

2) автобусам, що здійснюють перевезення організованих груп дітей, - не більше 80 км/год.;

3) автобусам, вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни, автомобілям з причепом, автомобілям, які не обладнані ременями безпеки для водія і всіх пасажирів, мотоциклам, трициклам, квадроциклам, транспортним засобам, якими керують водії зі стажем до 1 року, - не більше 90 км/год.;

4) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 "Автомагістраль" (додаток 3) - не більше 130 км/год., на дорозі для автомобілів - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

7. Під час буксирування швидкість транспортних засобів не повинна перевищувати 50 км/год.

8. На ділянках доріг, де створені дорожні умови, що дають можливість рухатися з більш високою швидкістю, за погодженим з Національною поліцією України рішенням власників доріг або органів, яким передано право на утримання таких доріг, дозволена швидкість руху може бути збільшена шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" (додаток 3).

9. Водієві забороняється:

1) перевищувати максимальну швидкість, визначену технічною характеристикою транспортного засобу;

2) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в частинах четвертій-сьомій цієї статті, у тому числі на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" (додаток 3), або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак "Обмеження максимальної швидкості" відповідно до вимог цього Закону (додаток 5);

3) створювати безпідставні перешкоди іншим транспортним засобам, рухаючись без потреби з дуже малою швидкістю;

4) різко гальмувати (крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді).

10. Додаткові обмеження дозволеної швидкості руху можуть вводитися тимчасово і постійно. При цьому разом із знаками обмеження швидкості руху 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" та/або 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" (додаток 3) обов'язково додатково встановлюється відповідний дорожній знак, який попереджає про характер небезпеки та/або наближення до відповідного об'єкта.

10.1. Обмеження дозволеної швидкості руху (дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" та/або 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" (додаток 3) на жовтому тлі або на щитах жовтого кольору) вводяться тимчасово виключно:

1) у місцях виконання дорожніх робіт;

2) у місцях проведення масових або спеціальних заходів;

3) у випадках, пов'язаних із стихійними (погодними) явищами;

4) у місцях з незадовільним станом дорожнього покриття.

10.2. Обмеження дозволеної швидкості руху вводяться постійно виключно:

1) на небезпечних ділянках доріг та вулиць (небезпечні повороти, ділянки з обмеженою видимістю, місця звуження дороги тощо);

2) у місцях розміщення наземних нерегульованих пішохідних переходів;

3) у місцях розташування контрольних пунктів (пост поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо) або митниці;

4) на ділянках доріг (вулиць), прилеглих до території дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, дитячих оздоровчих таборів;

5) на ділянках вулиць з щільною забудовою, інтенсивним рухом пішоходів та/або велосипедистів.

10.3. Додаткові обмеження дозволеної швидкості руху не можуть вводитися з різницею більш ніж у 20 км/год. із встановленою для даної дороги максимальною швидкістю, а якщо необхідно знизити максимальну швидкість на більшу величину, то встановлюються дорожні знаки, які поступово обмежують швидкість із різницею у 20 км/год. та на відстані не менш ніж 150 метрів один від одного.

11. У разі, коли дорожні знаки, зазначені у частинах 10 - 10.3 цієї статті, встановлені (або не встановлені) з порушенням визначеного цим Законом місця їх установки чи з порушенням вимог національних стандартів, або залишені після усунення обставин, за яких їх було встановлено, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

12. Разом зі знаками обмеження дозволеної швидкості руху можуть застосовуватися засоби уповільнення руху транспорту та шумові смуги на проїзній частині.

Стаття 57. Дистанція, інтервал, зустрічний роз'їзд

1. Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу. При обранні безпечної дистанції та безпечного інтервалу водій має право розраховувати на виконання іншими учасниками руху вимог цього Закону, зокрема у частині забезпечення безпеки при виході пішоходів на проїзну частину або трамвайну колію, зміні водіями напрямку руху та відкриванні дверей транспортного засобу.

2. На ділянках доріг поза населеними пунктами, що мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, водії транспортних засобів, швидкість яких не перевищує 40 км/год. чи габаритна довжина яких перевищує 7 м, повинні дотримуватися такої дистанції, щоб транспортні засоби, які виконують обгін, мали змогу безперешкодно повернутися на раніше займану смугу руху.

Ця вимога не діє в умовах інтенсивного руху, а також якщо водій такого транспортного засобу подає попереджувальні сигнали про виконання обгону чи об'їзду.

3. Під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати безпідставних перешкод, небезпеки для дорожнього руху або аварійної обстановки.

4. Якщо зустрічний роз'їзд утруднений, рух на даній ділянці дороги не регулюється регулювальником або світлофорами, а знаки пріоритету 2.5 "Перевага зустрічного руху" і 2.6 "Перевага перед зустрічним рухом" (додаток 3) відсутні, водій, на смузі руху якого є перешкода, чи якщо габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. На ділянках доріг, позначених знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск" (додаток 3), за наявності перешкоди дати дорогу повинен водій транспортного засобу, що рухається на спуск.

Стаття 58. Обгін, випередження та об'їзд

1. Здійснювати обгін, випередження та об'їзд дозволяється лише за умови додержання безпечної дистанції та інтервалу.

2. Перед початком випередження або об'їзду, якщо вони пов'язані з перестроюванням на суміжну смугу руху (ряд), водій повинен впевнитися в тому, що смуга (ряд), на яку він має намір перестроюватися, вільна від транспортних засобів спереду і ззаду на достатній для безпечного виконання маневру відстані.

Якщо водії транспортних засобів, що рухаються один за іншим в межах однієї смуги руху (ряду), одночасно мають намір виконати випередження або об'їзд, пов'язані з перестроюванням на суміжну смугу (ряд) ліворуч або праворуч, і подають про це відповідні попереджувальні сигнали, перевага в русі при здійсненні такого маневру надається водієві транспортного засобу, що рухається попереду.

3. Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що:

1) жоден з водіїв транспортних засобів, які рухаються за ним і яким може бути створено перешкоду, не розпочав обгону;

2) водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч;

3) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані;

4) після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на раніше займану смугу.

4. Водієві транспортного засобу, якого обганяють (випереджають, об'їздять), забороняється перешкоджати обгону (випередженню, об'їзду) шляхом підвищення швидкості руху або іншими діями.

5. Якщо на дорозі за межами населеного пункту дорожня обстановка не дозволяє зробити обгін тихохідного, великовагового або великогабаритного транспортного засобу, його водій повинен рухатися якомога правіше, а у разі потреби - зупинитися на узбіччі і пропустити транспортні засоби, що рухаються за ним.

6. Водій транспортного засобу, який виконує обгін, може залишитися на смузі зустрічного руху, якщо після повернення на раніше займану смугу йому доведеться знову розпочати обгін, за умови, що він не створить перешкоди, небезпеки або аварійної обстановки зустрічним транспортним засобам, а також безпідставної перешкоди транспортним засобам, які рухаються за ним з більш високою швидкістю.

7. Якщо під час виконання обгону (випередження або об'їзду, пов'язаних з перестроюванням на суміжну смугу руху чи ряд) виникне перешкода або небезпека, яку водій не міг передбачити, обгін (випередження, об'їзд) необхідно припинити та при потребі повернутися на раніше займану смугу (ряд). Водії транспортних засобів, що рухаються поруч і позаду, не повинні створювати перешкод для повернення транспортного засобу на раніше займану смугу (ряд).

8. Обгін заборонено:

1) на перехресті;

2) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними;

3) на пішохідному переході, а також ближче ніж за 50 м перед ним у населеному пункті і 100 м - поза населеними пунктами;

4) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах і під ними, небезпечних поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості;

5) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд;

6) у тунелях, на в'їздах (виїздах) в (з) них;

7) на ділянках доріг, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку;

8) у місцях, позначених суцільними лініями дорожньої розмітки, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків;

9) відповідним транспортним засобам у місцях, де обгін заборонено дорожніми знаками 3.25 "Обгін заборонено" чи 3.27 "Обгін вантажним автомобілям заборонено" (додаток 3).

9. Забороняється здійснювати обгін або випередження колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненими проблисковими маячками зеленого або синього та зеленого кольору, а також рухатися по суміжних смугах із швидкістю колони або займати місце в такій колоні.

Стаття 59. Проїзд перехресть

1. Перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють.

У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та встановленими на перехресті знаками пріоритету.

2. Рухаючись регульованими перехрестями, водій повинен дати дорогу пішоходам і велосипедистам, які на сигнал світлофора (регулювальника), що дозволяє рух, по пішохідних переходах і велосипедних доріжках перетинають проїзну частину чи трамвайну колію в напрямку його руху, а при повороті праворуч - також велосипедистам та водіям мопедів, які по велосипедній смузі або по правому краю проїзної частини рухаються прямо.

3. На нерегульованих перехрестях водій повинен дати дорогу пішоходам, що в напрямку його руху перетинають по пішохідному переходу проїзну частину чи трамвайну колію, а при повороті праворуч - також велосипедистам та водіям мопедів, які по велосипедній смузі або по правому краю проїзної частини рухаються прямо.

4. При наближенні до перехрестя водій повинен проявляти особливу обережність в залежності від дорожньої обстановки. Водій повинен, зокрема, вести транспортний засіб з такою швидкістю, щоб мати можливість при необхідності зупинитися і дати дорогу транспортним засобам та/або пішоходам, що мають переважне право проїзду (переходу).

5. У разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен у визначених цим Законом випадках здійснити обов'язкову зупинку:

1) при наближенні до перехрещення проїзних частин регульованого перехрестя - перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) (додаток 4) та/або дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки" (додаток 3), якщо вони відсутні - перед працюючим світлофором так, щоб бачити його сигнали, а у решті випадків - перед пішохідним переходом або краєм перехрещуваної проїзної частини, якщо це не створить перешкод для руху пішоходів;

2) при наближенні до перехрещення проїзних частин нерегульованого перехрестя - перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) (додаток 4), якщо її застосовано з дорожнім знаком 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" (додаток 3), або розміткою 1.13 (додаток 4), якщо її застосовано у поєднанні зі знаком 2.1 "Дати дорогу" (додаток 3), а в усіх інших випадках - перед пішохідним переходом або краєм перехрещуваної проїзної частини, якщо це не створить перешкод для руху пішоходів.

5.1. Якщо при виконанні лівого повороту (розвороту) необхідно дати дорогу транспортним засобам, які рухаються у зустрічному напрямку, потрібно виїхати до умовного центру перехрестя і у разі необхідності зупинитися перед ним, а за наявності на перехресті по ходу руху засобів організації дорожнього руху, зазначених в частині п'ятій цієї статті, - перед ними.

6. Забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і/або пішоходів.

Стаття 59-1. Регульовані перехрестя

1. У разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини дороги чи трамвайної колії.

2. Повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч.

Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.

3. Якщо сигнал регулювальника або зелений сигнал світлофора дозволяють одночасно рух трамвая і нерейкових транспортних засобів, трамваю надається перевага в русі незалежно від напрямку його руху.

4. Водій, який виїхав на перехрестя згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте якщо на перехресті перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) (додаток 4) або дорожній знак 5.62 "Місце зупинки" (додаток 3), він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.

5. Під час руху у напрямку зеленої стрілки (стрілок) на чорному фоні основного світлофора водій має перевагу в русі у зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків.

5.1. Під час руху у напрямку зеленої стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно із зеленим основним сигналом світлофора, водій має перевагу в русі у зазначеному стрілкою напрямку перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків.

5.2. Під час руху в напрямку стрілки, ввімкнутої в додатковій секції одночасно з жовтим та/або червоним сигналом світлофора, водій повинен дати дорогу (з обов'язковою зупинкою, якщо це перехрестя з обмеженою оглядовістю) транспортним засобам, що рухаються з інших напрямків.

5.3. Під час руху в напрямку стрілки зеленого кольору на табличці білого кольору, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів, водій повинен зайняти крайню праву (ліву) смугу руху та дати дорогу (з обов'язковою зупинкою, якщо це перехрестя з обмеженою оглядовістю) транспортним засобам і пішоходам, що рухаються з інших напрямків.

6. На перехресті, де рух регулюється світлофором з додатковою секцією, водій, який перебуває на смузі, з якої здійснюється рух у напрямку стрілки в додатковій секції, повинен продовжувати рух у напрямку, який вказує стрілка, ввімкнута в додатковій секції, якщо його обов'язкова зупинка на заборонний основний сигнал світлофора створить перешкоди транспортним засобам, що рухаються за ним по тій самій смузі в напрямку стрілки.

Це правило не застосовується до проїзду перехресть, де рух регулюється світлофором із стрілкою зеленого кольору на таблиці білого кольору, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів.

Стаття 59-2. Нерегульовані перехрестя

1. Нерегульовані перехрестя можуть бути нерівнозначними - якщо одна із доріг (вулиць), що перехрещуються, є головною, а інша (інші) - другорядною (другорядними), та рівнозначними - якщо перехрещуванні дороги (вулиці) є рівнозначними.

2. На перехресті нерівнозначних доріг (вулиць) водій транспортного засобу, що наближається до перехрещення проїзних частин по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

3. На перехресті рівнозначних доріг (вулиць) водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються до його транспортного засобу з правої сторони. Якщо проїзд перехрестя рівнозначних доріг (вулиць) потребує вжиття заходів, що виходять за межі Правил дорожнього руху, водії можуть проїхати перехрестя, попередньо узгодивши взаємно безпечні умови його проїзду.

Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.

3.1. На будь-якому нерегульованому перехресті трамвай, незалежно від напрямку його подальшого руху, має перевагу в русі перед нерейковими транспортними засобами, що наближаються до нього по рівнозначній дорозі.

3.2. На велосипедну смугу, суміжну з головною дорогою, розповсюджується право руху головною дорогою.

4. Перед поворотом ліворуч і розворотом на перехресті водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що наближаються до перехрещення проїзних частин по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.

Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв.

5. Якщо головна дорога (вулиця) на перехресті змінює напрямок, водії транспортних засобів, які наближаються до перехрещення проїзних частин по ній, повинні керуватися між собою правилами проїзду перехресть рівнозначних доріг.

Цим правилом повинні керуватися між собою і водії, які наближаються до перехрещення проїзних частин по другорядних дорогах.

6. В місці перетину автомобільної дороги з велосипедною доріжкою, позначеному дорожньою розміткою 1.15 (додаток 4), транспортні засоби, що рухаються по дорозі, мають перевагу в русі перед велосипедистами, що рухаються по велосипедній доріжці, якщо інший порядок руху не визначено знаками пріоритету.

7. На Т-подібних перехрестях, що утворені двома дорогами з покриттям або двома дорогами без покриття, водій транспортного засобу, який наближається до перехрестя по прямій дорозі, має перевагу в русі перед транспортними засобами, які наближаються по прилягаючій дорозі, якщо інший порядок руху не визначено знаками пріоритету.

Таким же правилом повинні керуватися водії транспортних засобів на Т-подібних перетинах проїзних частин в прилеглій території.

8. На перехрестях з круговим рухом водій транспортного засобу, що рухається по колу, має перевагу в русі перед транспортними засобами, що наближаються до перехрестя з інших напрямків, якщо інший порядок руху не визначено за допомогою дорожніх знаків пріоритету.

9. За відсутності на перехресті знаків пріоритету головною вважається дорога із покриттям по відношенню до дороги без покриття. Якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, бруд, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі.

Стаття 60. Переваги маршрутних транспортних засобів

1. На смузі, призначеній для руху маршрутних транспортних засобів і позначеній дорожнім знаком 5.8 "Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів" або 5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів" (додаток 3) та дорожньою розміткою 1.2 і 1.24 (додаток 4), забороняються рух і зупинка (стоянка) інших транспортних засобів.

Як виняток, на вказаній смузі (коли вона не призначена для руху назустріч загальному потоку) дозволяються зупинка таксі для висадки/посадки пасажирів, якщо це не створить перешкод водіям маршрутних транспортних засобів, та рух двоколісних транспортних засобів, якщо це не створить безпідставних перешкод для руху маршрутних транспортних засобів).

2. Якщо смуга для руху маршрутних транспортних засобів розташована праворуч на дорозі та безпосередньо перед перехрестям, в'їздом на прилеглу територію і/або за ними відокремлена від решти проїзної частини переривчастою лінією дорожньої розмітки або суцільною, поряд з якою нанесена переривчаста, водії інших нерейкових транспортних засобів, що виконують правий поворот при з'їзді з цієї дороги або в'їзді на неї, повинні здійснювати маневр з використанням зазначеної смуги.

2.1. В інших місцях, якщо смуга для руху маршрутних транспортних засобів відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки або суцільною, поряд з якою нанесена переривчаста, дозволяється заїжджати на неї для посадки або висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

2.2. У випадках, передбачених частинами 2 - 2.1 цієї статті, не повинні створюватись перешкоди для руху маршрутних транспортних засобів.

3. Поза перехрестями, де трамвайні колії перетинають смугу руху нерейкових транспортних засобів, перевага в русі надається трамваю (крім випадків виїзду трамвая з депо).

4. У населених пунктах, наближаючись до автобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзній "кишені", водії інших нерейкових транспортних засобів зобов'язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух.

5. Водії автобусів і тролейбусів, які подали сигнал про намір розпочати рух від зупинки, повинні вжити заходів для запобігання дорожньо-транспортній пригоді.

6. Якщо на проїзній частині для даного напрямку руху є окрема смуга для маршрутних транспортних засобів, позначена відповідними дорожніми знаками та розміткою, водіям маршрутних автобусів і тролейбусів забороняється рухатись поза її межами, крім випадків виконання об'їзду перешкоди, випередження або перестроювання перед поворотом чи розворотом, а також зупинки з метою посадки/висадки пасажирів, коли пункт такої зупинки знаходиться не на смузі для руху маршрутних транспортних засобів.

Стаття 61. Проїзд пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів

1. На нерегульованому пішохідному переході пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами. Водій транспортного засобу, що наближається до зазначеного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби (якщо без цього неможливо виконати вимогу "дати дорогу") зупинитися перед ним, та не створювати для пішоходів небезпеку чи аварійну обстановку.

2. На регульованих пішохідних переходах і перехрестях при ввімкненні сигналу світлофора чи подачі регулювальником сигналу, що дозволяє рух транспортним засобам, водій повинен дати дорогу пішоходам, які закінчують перехід проїзної частини відповідного напрямку руху або трамвайної колії і не створювати для них небезпеку чи аварійну обстановку.

3. Проїжджаючи повз пішоходів, які не встигли закінчити перехід проїзної частини одного напрямку і вимушено перебувають на острівці безпеки, лінії, що розділяє транспортні потоки протилежних напрямків або на середині проїзної частини, водії повинні дотримуватися безпечного інтервалу.

4. Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах (рядах) ліворуч або праворуч від нього, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода, небезпека чи аварійна обстановка.

5. У будь-якому місці водій повинен пропустити сліпих пішоходів, які подають сигнал тростиною білого кольору, спрямованою вперед.

6. Забороняється в'їжджати на пішохідний перехід, якщо за ним утворився затор, який змусить водія зупинитися на цьому переході і це створить перешкоду для руху пішоходів.

7. Водії повинні зупинитися перед пішохідним переходом на сигнал у вигляді піднятої вгору руки, у тому числі з прапорцем чи ліхтарем червоного кольору, якщо така вимога надійшла від осіб, що супроводжують групи дітей, і дати дорогу дітям, які переходять дорогу чи проїзну частину.

8. Водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть з боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на зупинці, якщо посадка чи висадка проводиться з проїзної частини чи посадкового майданчика, розміщеного на ній, і рух пішоходів через проїзну частину не заборонено світлофором або регулювальником.

Продовжувати рух дозволяється лише тоді, коли пішоходи залишать проїзну частину і у трамвая зачиняться двері.

9. Наближаючись до транспортного засобу з розпізнавальним знаком "Діти" (додаток 5), що зупинився з увімкненими проблисковими маячками оранжевого кольору та аварійною світловою сигналізацією, водії транспортних засобів, що рухаються по суміжній смузі (ряду), повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб уникнути наїзду на дітей та дорослих, що їх супроводжують.

Стаття 62. Зупинка і стоянка

1. Вимоги цієї статті не стосуються випадків, коли здійснюється зупинка обов'язкова.

Зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

1.1. Зупинка маршрутних транспортних засобів дозволяється лише в пунктах такої зупинки, позначених дорожніми знаками 5.41.1 - 5.43.2 "Пункт зупинки автобуса/трамвая/тролейбуса", "Кінець пункту зупинки автобуса/трамвая/тролейбуса" (додаток 3) та/або дорожньою розміткою 1.17 (додаток 4). Межі пунктів зупинки можуть визначатися вказаними дорожніми знаками та/або розміткою, а також конструктивно виділеною заїзною "кишенею".

1.2. Зупинка автомобілів таксі дозволяється в місцях, позначених дорожнім знаком 5.44 "Місце зупинки таксі" (додаток 3), а за його відсутності - в інших місцях, де зупинка транспортних засобів не заборонена. Допускається також зупинка таксі для висадки/посадки пасажирів на смузі для руху маршрутних транспортних засобів, якщо вона не призначена для руху назустріч загальному потоку, при умові, що це не створить перешкод водіям маршрутних транспортних засобів.

2. Спеціально відведеними місцями для зупинки або стоянки транспортних засобів є місця, позначені дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки", 5.39 "Зона стоянки" (в тому числі майданчики для паркування), а поза межами населених пунктів також місця, позначені дорожніми знаками 6.15 "Місце відпочинку", 6.21 "Будинки для відпочинку" (додаток 3), та/або відповідною дорожньою розміткою. Правила паркування транспортних засобів, а також порядок організації та облаштування майданчиків для паркування визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміщення майданчиків для паркування за окремими адресами здійснюється у встановленому порядку органами місцевого самоврядування за погодженням з Національною поліцією України.

3. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони повинні здійснюватися біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не створювати безпідставних перешкод іншим учасникам дорожнього руху) або на правому тротуарі в дозволених випадках.

4. У населених пунктах, позначених дорожніми знаками 5.45 "Початок населеного пункту", 5.63.1 "Початок щільної забудови" та 5.46 "Кінець населеного пункту", 5.63.2 "Кінець щільної забудови" (додаток 3), зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці (в тому числі на тротуарі в передбачених цією статтею випадках) дороги, що має на даній ділянці по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1 (додаток 4), а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом. В цих випадках зупинка і стоянка на проїзній частині повинні здійснюватися якомога лівіше, щоб не створювати безпідставних перешкод іншим учасникам дорожнього руху.

Якщо проїзні частини дороги розділені між собою бульваром або розділювальною смугою, зупинка і стоянка транспортних засобів біля них забороняються.

5. Поза межами населених пунктів, а також у населених пунктах на дорогах, позначених дорожніми знаками 5.47 "Початок населеного пункту" та 5.48 "Кінець населеного пункту" (додаток 3) зупинка і стоянка транспортних засобів повинні здійснюватися лише на правому боці дороги.

6. Транспортні засоби дозволяється ставити при їх зупинці і стоянці на проїзній частині лише в один ряд. Велосипеди, двоколісні механічні транспортні засоби (мопеди і мотоцикли без бокового причепа) дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

7. Спосіб постановки транспортного засобу на стоянку (паркування) може визначатися дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки" або 5.39 "Зона стоянки" з табличками 7.6.1 - 7.6.5 "Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку" (додаток 3), дорожньою розміткою 1.1, в тому числі синього кольору (додаток 4), а за їх відсутності - самим водієм згідно частини 8.2 цієї статті.

Якщо стоянку (паркування) дозволено на проїзній частині під кутом до її краю, біля тротуарів або інших місць із пішохідним рухом ставити транспортні засоби потрібно лише передньою частиною до них, а на підйомах - тільки задньою частиною.

8. У місцях, де дорожні знаки 5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки" або 5.39 "Зона стоянки" (додаток 3) встановлені з табличкою 7.6.1 "Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку", дозволяється стоянка (паркування) всіх транспортних засобів на проїзній частині вздовж її краю, а з табличками 7.6.2 - 7.6.5 "Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку" (додаток 3) - легкових автомобілів, мотоциклів, трициклів, квадроциклів, мопедів і велосипедів тільки так, як показано на табличці, за умови, що при їх стоянці з використанням тротуару для руху пішоходів залишиться ділянка тротуару шириною щонайменше 2 м.

8.1. У місцях, де застосовано лінію дорожньої розмітки 1.1 (додаток 4), що позначає місце стоянки (або паркування - синього кольору), самостійно або в поєднанні зі знаками 5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки" або 5.39 "Зона стоянки" (додаток 3), стоянка (паркування) транспортних засобів дозволяється в межах, окреслених даною лінією, з урахуванням кута, під яким її може бути нанесено відносно краю проїзної частини. Якщо при цьому лінію 1.1 дорожньої розмітки нанесено лише на проїзній частині, стоянку або паркування дозволено будь-яким транспортним засобам, а якщо на тротуарі (повністю або частково) - легковим автомобілям, мотоциклам, трициклам, квадроциклам, мопедам і велосипедам.

8.2. Якщо стоянка в даному місці не заборонена, а спосіб постановки транспортного засобу на стоянку не визначено за допомогою відповідних дорожніх знаків та/або розмітки, водій має право самостійно обирати спосіб постановки з урахуванням вимог цієї статті, категорії транспортного засобу, його габаритних розмірів, ширини проїзної частини або тротуару та інтенсивності руху на даній ділянці дороги. При цьому на проїзній частині під кутом до її краю дозволяється ставити будь-який транспортний засіб за умови, що він займатиме не більше половини ширини крайньої правої (лівої) смуги (за відсутні дорожньої розмітки, що позначає смуги руху - не більше половини ширини проїзної частини для руху в одному напрямку), а на краю тротуару, в тому числі під кутом до краю проїзної частини, - лише легкові автомобілі, мотоцикли, трицикли, квадроцикли, мопеди і велосипеди за умови, що для руху пішоходів залишиться ділянка тротуару шириною щонайменше 2 м.

8.3. Якщо стоянка (паркування) транспортного засобу згідно вимог дорожніх знаків та/або розмітки повинна здійснюватися під кутом до краю проїзної частини або з використанням тротуару, зупинку в цьому місці можна здійснити у той же спосіб, однак дозволяється і вздовж краю проїзної частини якомога правіше (при зупинці ліворуч на дорозі - якомога лівіше), якщо це не створить безпідставних перешкод водіям інших транспортних засобів.

9. На спусках і підйомах, де спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку не регламентується технічними засобами організації дорожнього руху, транспортні засоби необхідно ставити під кутом до краю проїзної частини так, щоб не суперечити вимогам частини сьомої цієї статті і виключити можливість самовільного руху цих засобів.

На таких ділянках, якщо ширина проїзної частини або габарити транспортного засобу не дозволяють поставити його під кутом, допускається ставити транспортний засіб уздовж краю проїзної частини, повернувши керовані колеса таким чином, щоб виключалася можливість самовільного руху транспортного засобу: при здійсненні стоянки з правої сторони дороги за наявності бордюру на спуск - праворуч, на підйом - ліворуч; на узбіччі - праворуч. При здійсненні стоянки з лівої сторони дороги керовані колеса слід повертати у дзеркальному відображенні: за наявності бордюру на спуск - ліворуч, на підйом - праворуч; на узбіччі - ліворуч.

10. На трамвайній колії попутного напрямку, розташованій біля правого краю проїзної частини на одному рівні з проїзною частиною для руху нерейкових транспортних засобів, дозволяється зупинка лише для посадки (висадки) пасажирів.

У цих випадках не повинно створюватися перешкод для руху трамваїв.

11. Зупинка забороняється:

1) у місцях, де зупинку заборонено відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою;

2) на залізничних переїздах;

3) на трамвайних коліях (крім випадку, обумовленого частиною десятою цієї статті);

4) на естакадах, мостах, шляхопроводах, на проїзній частині під ними, а також у тунелях;

5) на автомагістралях поза спеціальними місцями для стоянки, позначеними дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки", 6.15 "Місце відпочинку" або 6.21 "Будинки для відпочинку" (додаток 3);

6) на пішохідних переходах, місцях перетину дороги з велосипедною доріжкою і ближче 5 м від них у населених пунктах та 10 м - поза населеними пунктами;

7) на велосипедних доріжках і велосипедних смугах;

8) на перехрестях та, за відсутності на них пішохідних переходів, ближче 5 м у населених пунктах (10 м - поза населеними пунктами) від краю перехрещуваної проїзної частини, за винятком зупинки напроти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга і відстань від транспортного засобу, що зупинився, до неї складає не менш ніж 3 м;

9) на смугах руху, призначених для гальмування чи розгону;

10) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м;

11) на посадкових майданчиках та, включаючи тротуари, в межах пунктів зупинки маршрутних транспортних засобів (крім цих транспортних засобів), а у разі, якщо межі пункту зупинки не визначені (відсутні дорожні знаки 5.41.2, 5.42.2, 5.43.2 (додаток 3), що позначають кінець пункту зупинки, дорожня розмітка 1.17 (додаток 4) та заїзна "кишеня") - ближче 15 м з обох боків від дорожніх знаків 5.41.1, 5.42.1 або 5.43.1, що позначають пункт зупинки відповідного транспортного засобу;

12) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють;

13) у місцях, де буде неможливим безпечний зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився;

14) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки;

15) ближче 5 м від в'їздів та виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду, крім випадків посадки, висадки пасажирів, якщо це не створить перешкоди для руху транспортних засобів;

16) на газонах;

17) на розділювальних смугах, напрямних острівцях і острівцях безпеки, а також у місцях розриву розділювальної смуги, позначених дорожніми знаками 5.26 "Місце для розвороту" або 5.27 "Зона для розвороту" (додаток 3);

18) маршрутним транспортним засобам - поза межами місць для їх зупинки, позначених відповідними дорожніми знаками та/або розміткою.

12. Стоянка забороняється:

1) у місцях, де заборонена зупинка;

2) у місцях де стоянку заборонено відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою;

3) на тротуарах (крім випадків, окремо зазначених у частинах 8 - 8.2 цієї статті);

4) ближче 100 м від залізничних переїздів;

5) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху;

6) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим безпечний рух інших транспортних засобів та/або пішоходів;

7) ближче 5 м від контейнерних майданчиків та/або контейнерів для збирання побутових відходів, місце розміщення або облаштування яких відповідає вимогам законодавства.

13. У темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише в спеціально відведених місцях або за межами дороги.

14. Водій не повинен залишати транспортний засіб, не вживши всіх заходів, щоб не допустити його самовільного руху, проникнення до нього і/або незаконного заволодіння ним.

15. Забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими, виходити з транспортного засобу і знаходитися біля нього на проїзній частині чи трамвайній колії, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

16. У разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено цим Законом, водій повинен ввімкнути аварійну світлову сигналізацію та вжити всіх можливих заходів, щоб негайно прибрати транспортний засіб із зазначеного місця, а за неможливості це зробити - установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар згідно вимог частини 8.2 статті 52 цього Закону, знаходитись у транспортному засобі або біля нього, викликавши при необхідності екстрену службу для евакуації транспортного засобу чи надання медичної допомоги. Додаткові дії водія у разі вимушеної зупинки транспортного засобу на залізничному переїзді приведені в частині сьомій статті 67 цього Закону.

Водій, який не виконує вказаних правил, вважається таким, що здійснює зупинку/стоянку транспортного засобу з порушенням вимог даного Закону.

Стаття 63. Перевезення пасажирів

1. Дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі, обладнаному місцями для сидіння в кількості, що передбачена технічною характеристикою, так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення.

2. Водіям маршрутних транспортних засобів під час перевезення пасажирів, крім необхідності виконання вимог статті 44, забороняється змінювати маршрут та розклад руху, здійснювати зупинку у непередбачених для цього місцях, відволікатися від керування транспортним засобом, у тому числі під час керування такими транспортними засобами приймати оплату за проїзд від пасажирів та видавати їм квитки, розмовляти з ними, їсти, пити, палити. Також не допускається перевезення пасажирів і вантажів у кабіні, якщо вона відокремлена від салону.

3. Перевезення автобусом організованої групи дітей здійснюється за умови обов'язкового проведення інструктажу з дітьми та супровідниками щодо правил безпечної поведінки під час руху та дій у разі виникнення аварійно-небезпечних ситуацій чи скоєння дорожньо-транспортної пригоди. При цьому спереду і ззаду автобуса обов'язково встановлюється розпізнавальний знак "Діти" (додаток 5).

3.1. Водій автобуса, який здійснює перевезення організованих груп дітей, повинен мати стаж водія не менше 5 років і посвідчення водія категорії "D" або "D1" в залежності від кількості місць для сидіння.

3.2. На транспортному засобі з розпізнавальним знаком "Діти" під час посадки (висадки) до (з) нього пасажирів повинні бути увімкнені проблискові маячки оранжевого кольору та аварійна світлова сигналізація.

4. Водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до припинення руху транспортного засобу.

5. Перевезення пасажирів (до 8 чоловік, крім водія) допускається у обладнаному для цього вантажному автомобілі з кузовом-бортовою платформою або кузовом-фургоном на дорогах місцевого значення та дозволяється водіям, які мають стаж керування транспортним засобом більше трьох років і посвідчення водія відповідної категорії "B", "C1" або "C". У разі перевезення більшої кількості пасажирів (включаючи тих, що знаходяться в кабіні) в транспортних засобах, віднесених до категорій "C1" та "C", їх водії повинні додатково мати право на керування транспортними засобами категорії "D1" або "D", якщо пасажирів до 16 або більше 16 чоловік відповідно.

6. Вантажний автомобіль, що використовується для перевезення пасажирів, повинен бути обладнаний сидіннями, закріпленими в кузові на відстані не менш як 0,3 м від верхнього краю борту і 0,3 - 0,5 м від підлоги. Сидіння, що розташовані вздовж заднього або бокового борту, повинні мати міцні спинки.

7. Кількість пасажирів, які перевозяться в кузові вантажного автомобіля, не повинна перевищувати кількості обладнаних для сидіння місць.

8. Військовослужбовці, які мають посвідчення водія транспортного засобу категорії "C1" або "C", допускаються до перевезення пасажирів у кузові (фургоні) пристосованого для цього вантажного автомобіля дорогами загального користування згідно з кількістю обладнаних для сидіння місць після проходження спеціальної підготовки і стажування протягом 6 місяців. Відповідний документ, що підтверджує проходження такої підготовки і стажування, дає право на такі перевезення лише під час військової служби водія.

9. Перед поїздкою водій вантажного автомобіля повинен проінструктувати пасажирів про їх обов'язки та правила посадки, висадки, розміщення і поведінки в кузові.

Починати рух можна, лише переконавшись, що створено умови для безпечного перевезення пасажирів.

10. Проїзд пасажирів у кузові вантажного автомобіля, якщо в ньому перевозиться вантаж, забороняється, крім осіб, які супроводжують вантаж або їдуть за ним, за умови, що вони забезпечені місцями для сидіння, розташованими згідно з вимогами частини шостої цієї статті і техніки безпеки. Кількість пасажирів у кузові та кабіні не повинна перевищувати 8 чоловік.

11. Забороняється перевозити:

1) пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки, якщо вони передбачені конструкцією транспортного засобу;

2) дітей, зріст яких менше 145 см, у транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних дитячих утримуючих пристроїв, що відповідають вазі та зросту дитини, чи інших пристроїв, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу, а на передньому сидінні легкового автомобіля - виключно без зазначених спеціальних дитячих утримуючих пристроїв;

3) пасажирів поза кабіною автомобіля (крім передбачених цим Законом випадків перевезення пасажирів у кузові вантажного автомобіля з бортовою платформою або в кузові-фургоні), у кузові автомобіля-самоскида, трактора, інших самохідних машин, на вантажному причепі, напівпричепі, в причепі-дачі, в кузові вантажного мотоцикла, трицикла, квадроцикла;

4) дітей до 16-річного віку в кузові будь-якого вантажного автомобіля, а до 12-річного віку - на мотоциклі (окрім бокового причепу) та двоколісному мопеді;

5) організовані групи дітей у темну пору доби з вимкненим проблисковим маячком оранжевого кольору.

12. Перевезення пасажирів на автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км, а при перевезенні організованих груп дітей - понад 250 км, повинно здійснюватися двома водіями. При цьому вони повинні дотримуватися вимог щодо періоду праці і відпочинку водіїв таких транспортних засобів.

13. Перевезення пасажирів на таксі дозволяється водіям, які мають посвідчення водія категорії "В", стаж керування транспортним засобом більше трьох років та відповідний дозвіл (ліцензію) від державного органу влади, що відповідає за безпеку перевезення пасажирів.

Стаття 64. Перевезення вантажу

1. Перевезення вантажу, його розміщення та закріплення на транспортному засобі здійснюються відповідно до правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства, та вимог стандартів, що стосуються розміщення та закріплення вантажу на транспортних засобах.

2. Маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

3. Водій перед початком руху зобов'язаний перевірити, а під час руху - контролювати розташування і надійність закріплення вантажу відповідно Правил розміщення та закріплення вантажу на транспортних засобах, Правил транспортування непошкоджених і пошкоджених транспортних засобів, які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту.

4. Перевезення вантажу дозволяється за умови, що він:

1) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху;

2) не порушує стійкості транспортного засобу і не ускладнює керування ним;

3) не обмежує водієві оглядовості;

4) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою;

5) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину, трамвайну колію чи залізничний переїзд і навколишнє середовище.

5. Перевозити сипучі вантажі на самоскиді, відкритій вантажній платформі (кузові) транспортного засобу або його причепі (напівпричепі) дорогами загального користування дозволяється лише за умови використання закритої тари для їх транспортування чи належним чином закріплених тентів або чохлів (брезенту, щільної тканини, поліетиленових матеріалів тощо), які запобігають забрудненню проїзної частини, трамвайних колій чи залізничних переїздів і навколишнього середовища, утворенню пилу та безпосередньому контакту цих вантажів з іншими учасниками дорожнього руху і/або транспортними засобами.

6. Вантаж, що виступає за габарити транспортного засобу спереду або ззаду більш як на 1 м, але не більше ніж на 2 м, а за шириною - більш як на 0,4 м від зовнішнього краю переднього або заднього габаритного ліхтаря, але при цьому сумарна ширина транспортного засобу з вантажем не перевищує 2,55 метрів (у випадку встановлених на транспортних засобах надбудов (кузовів, контейнерів) з кондиціонуванням, а також змінних кузовів - 2,6 метрів), може перевозитися за загальними правилами при умові, що він позначений розпізнавальним знаком "Негабаритний вантаж" (додаток 5).

7. Перевезення небезпечних, швидкопсувних вантажів та рух великогабаритних і великовагових транспортних засобів, тобто транспортних засобів, габарити яких (в тому числі з вантажем), фактична маса або розподіл навантаження по осях перевищують величини, зазначені в статті 34 цього Закону, здійснюється за спеціальними правилами.

Стаття 65. Буксирування та експлуатація транспортних составів

1. Буксирування повинно виконуватися механічним транспортним засобом без причепа і з технічно справними зчіпними пристроями як у буксированого транспортного засобу, так і у транспортного засобу, що буксирує.

1.1. Запускання двигуна із застосуванням жорсткого або гнучкого зчеплення повинно виконуватися згідно з вимогами цієї статті.

1.2. Дозволяється буксирування одного механічного транспортного засобу лише з одним причепом.

2. Буксирування транспортних засобів здійснюється:

1) із застосуванням жорсткого зчеплення;

2) із застосуванням гнучкого зчеплення;

3) із частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальне опорне пристосування.

3. Жорстке зчеплення повинно забезпечувати відстань між транспортними засобами не більш як 4 м, гнучке - в межах 4 - 6 м. Гнучке зчеплення (за винятком використання гнучкого зчеплення з покриттям із світлоповертального матеріалу) через кожний метр позначається сигнальними щитками розміром 200 х 200 мм або прапорцями з нанесеними на них по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (додаток 5).

4. У разі буксирування механічного транспортного засобу на гнучкому зчепленні в буксированому транспортному засобі повинні діяти і бути справними робоча гальмівна система і рульове керування, а на жорсткому зчепленні - рульове керування.

5. Буксирування механічного транспортного засобу на жорсткому або гнучкому зчепленні повинно здійснюватися лише за умови, що за кермом буксированого транспортного засобу перебуває водій (крім випадків, коли конструкція жорсткого зчеплення забезпечує буксированому транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, незалежно від радіусу поворотів).

6. Буксирування немеханічного транспортного засобу повинно здійснюватися лише на жорсткому зчепленні за умови, що його конструкція забезпечує буксируваному транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, незалежно від радіусу поворотів.

7. Механічний транспортний засіб з рульовим керуванням, що не діє, повинен буксируватися із частковим навантаженням на платформу або спеціальне опорне пристосування.

8. Перед початком буксирування водії механічних транспортних засобів повинні узгодити порядок подачі сигналів, зокрема для припинення руху транспортних засобів.

9. Під час буксирування на жорсткому або гнучкому зчепленні забороняється перевозити пасажирів у буксированому транспортному засобі (крім легкового автомобіля) та кузові вантажного автомобіля, що буксирує, а в разі буксирування способом часткового навантаження цього засобу на платформу або спеціальне опорне пристосування - в усіх транспортних засобах (крім кабіни транспортного засобу, що буксирує).

10. Буксирування забороняється:

1) якщо фактична маса буксируваного транспортного засобу з несправною гальмівною системою (або за її відсутності) перевищує половину фактичної маси транспортного засобу, що буксирує;

2) на гнучкому зчепленні під час ожеледиці;

3) на гнучкому зчепленні (або будь-якому зчепленні за наявності ожеледиці) під час руху по гірських дорогах, на крутих спусках і підйомах (на ділянках доріг, що позначені знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск") (додаток 3);

4) якщо загальна довжина зчеплених транспортних засобів перевищує 22 м (маршрутних транспортних засобів - 25 м);

5) двохколісними (без бокового причепа) мотоциклами та мопедами, а також таких мотоциклів, мопедів чи велосипедів;

6) більше одного механічного транспортного засобу (без узгодження з Національною поліцією України) або транспортним засобом з причепом;

7) автобусами.

11. Експлуатація составів транспортних засобів у складі автомобіля, автобуса або трактора чи іншого тягача і причепа дозволяється лише за умови, що встановлення тягово-зчіпного пристрою відповідає вимогам заводу-виробника транспортного засобу, причіп відповідає тягачу та виконуються вимоги заводів-виробників щодо їх експлуатації.

Стаття 66. Рух транспортних засобів із спеціальними сигналами

1. Водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог статей 51 (крім сигналів регулювальника), 54 - 63, 68, 69 та частини першої статті 70 цього Закону за умови увімкнення проблискового маячка синього та/або червоного кольору та забезпечення безпеки дорожнього руху. При умові додаткового ввімкнення спеціального звукового сигналу на таких транспортних засобах інші учасники дорожнього руху повинні дати дорогу і забезпечити їм (і транспортним засобам, що ними супроводжуються) безперешкодний проїзд. У разі необхідності (зокрема, глухим або глухонімим учасникам дорожнього руху) також може бути подано відповідний сигнал шляхом короткочасного вмикання (перемикання) світла фар.

2. У разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, що рухаються у попутному напрямку і можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати дорогу і забезпечити такому транспортному засобу (і транспортним засобам, що супроводжуються ним) аварійний (екстрений) коридор шляхом звільнення смуги (ряду) руху, по якій наближається зазначений оперативний транспортний засіб.

2.1. У разі подання водієм транспортного засобу, що може перешкоджати руху оперативного транспортного засобу, сигналу (покажчиками повороту або рукою) про намір перестроювання з метою забезпечення аварійного (екстреного) коридору, водії транспортних засобів, що рухаються по суміжних смугах (рядах), повинні дати йому дорогу шляхом зміни швидкості руху та/або збільшення дистанції між собою.

2.2. Водіям транспортних засобів, які не відносяться до оперативних (автомобілів екстреної служби або допомоги) та не супроводжуються ними, забороняється користуватися аварійним (екстреним) коридором, рухаючись під "прикриттям" оперативних автомобілів або супроводжуваних ними транспортних засобів - безпосередньо спереду або за ними і з такою ж швидкістю.

2.3. У випадку, коли перетинаються траєкторії руху двох і більше оперативних транспортних засобів з увімкненими проблисковими маячками синього кольору і спеціальним звуковим сигналом, для визначення пріоритетного права проїзду їх водії між собою повинні керуватися загальними правилами, визначеними цим Законом.

3. Якщо на транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору та спеціальний звуковий сигнал, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати лише водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку.

Дозволяється відступити від даної норми водіям спеціалізованих санітарних автомобілів бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, оперативно-рятувальних та інших аварійних служб, які виконують невідкладні службові завдання, при умові, що їх рух не заборонено регулювальником і не буде створено перешкоди для руху вищезазначеного транспортного засобу (і транспортних засобів, що супроводжуються ним).

4. Якщо під час супроводження колони транспортних засобів на транспортному засобі, що рухається попереду колони, увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, колону повинен замикати транспортний засіб з увімкненим зеленим або синім і зеленим проблисковими маячками, після проїзду якого скасовуються обмеження на рух інших транспортних засобів.

На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар (протитуманні фари).

5. Забороняється здійснювати обгін і випередження транспортних засобів з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного або лише червоного кольору та зеленого або синього і зеленого кольору і супроводжуваних ними транспортних засобів (колони), а також рухатися по суміжних смугах із швидкістю колони або займати місце в колоні.

6. Наближаючись до нерухомого транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком синього кольору та спеціальним звуковим сигналом (або без увімкненого спеціального звукового сигналу), що стоїть на узбіччі або на проїзній частині, водій повинен знизити швидкість так, щоб у разі подання уповноваженою особою відповідного сигналу зупинитися без створення безпідставної перешкоди, небезпеки або аварійної обстановки для інших учасників дорожнього руху. При ввімкненому в такому випадку проблисковому маячку червоного кольору - водій повинен зупинитися. Продовжувати рух можна лише з дозволу уповноваженої особи.

7. Увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору на транспортних засобах з розпізнавальним знаком "Діти", на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби під час виконання роботи на дорозі, на великогабаритних та великовагових транспортних засобах, а також на автомобілях прикриття та на автомобілях технічної допомоги не дає їм переваги в русі, а служить для привернення уваги та попередження про небезпеку.

8. Водіям транспортних засобів дорожньо-експлуатаційної служби під час виконання роботи на дорозі дозволяється відступати від вимог дорожніх знаків (крім знаків пріоритету та знаків 3.21 "В'їзд заборонено", 3.22 "Поворот праворуч заборонено" та 3.23 "Поворот ліворуч заборонено"), дорожньої розмітки, а також вимог частин четвертої-десятої, дванадцятої, тринадцятої статті 55 та пунктів "2 - 4" частини другої статті 68 цього Закону за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Водії інших транспортних засобів не повинні створювати безпідставних перешкод для їх руху (роботи).

Стаття 67. Рух через залізничні переїзди

1. Водії транспортних засобів можуть перетинати залізничні колії лише на залізничних переїздах, обов'язково враховуючи кількості смуг руху в кожному напрямку.

2. Під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після припинення руху перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду (регулювальника), положенням шлагбаума та/або пристрою загородження переїзду, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).

3. Для пропуску поїзда (локомотива, дрезини), що наближається, та в інших випадках, коли рух через залізничний переїзд заборонено, водій повинен здійснити обов'язкову зупинку:

1) при наближенні до переїзду, рух через який регулюється світлофором або черговим по переїзду (регулювальником), - перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) (додаток 4), якщо вона відсутня - перед працюючим світлофором (в тому числі зі шлагбаумом та/або пристроєм загородження переїзду) так, щоб бачити його сигнали (положення), а якщо і він відсутній, вимкнений або несправний - не ближче 10 м до найближчої рейки;

2) при наближенні до переїзду, що не охороняється і не обладнаний справною світлофорною сигналізацією, але на під'їзді до якого встановлено дорожній знак 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" (додаток 3), - перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) (додаток 4), при її відсутності - перед знаком, а якщо відсутні усі вказані засоби організації дорожнього руху - не ближче 10 м до найближчої рейки.

4. Рух через переїзд забороняється, якщо:

1) черговий по переїзду (регулювальник) подає сигнал заборони руху - стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом, сигнальним диском з червоним сигналом чи світлоповертачем, червоним ліхтарем чи прапорцем або з витягнутими в сторони руками;

2) шлагбаум опущений або почав опускатися, а також коли шлагбаум тільки почав підніматися, пристрій загородження переїзду (при наявності) піднятий, почав підніматися або тільки почав опускатися;

3) увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума та/або загороджувального пристрою;

4) за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді;

5) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).

5. Рух через переїзд сільськогосподарських, дорожніх, будівельних та інших машин і механізмів дозволяється тільки в транспортному стані.

6. Забороняється самовільно відкривати шлагбаум (опускати загороджувальний пристрій) або об'їжджати його, а також об'їжджати транспортні засоби, які стоять перед переїздом, коли рух через нього заборонено.

7. У разі вимушеної зупинки транспортного засобу на переїзді водій зобов'язаний, ввімкнувши аварійну світлову сигналізацію, негайно висадити пасажирів і вжити заходів для звільнення переїзду, а якщо це не вдається зробити, він повинен:

1) коли є можливість, направити двох чоловік уздовж колій в обидва боки від переїзду не менш як на 1000 м (якщо одного, то в бік ймовірної появи поїзда, а на одноколійних переїздах - у бік гіршої видимості залізничної колії), пояснивши їм правила подавання сигналу аварійної зупинки машиністу поїзда (локомотива, дрезини), що наближається;

2) залишатися біля транспортного засобу і, позначивши його у відповідності до вимог частини 8.2 статті 52 цього Закону та подаючи сигнали загальної тривоги, вживати всіх заходів для звільнення переїзду;

3) у разі появи поїзда (локомотива, дрезини) бігти йому назустріч, подаючи сигнал аварійної зупинки.

8. Сигналом аварійної зупинки поїзда (локомотива, дрезини) є круговий рух руки перед собою (у світлу пору - із шматком яскравої тканини або будь-яким добре помітним предметом, у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості - з факелом або ліхтарем). Сигналом загальної тривоги є серії звукових сигналів транспортного засобу, що складаються з одного довгого і трьох коротких сигналів.

Стаття 68. Рух у житловій, пішохідній зонах та інших прилеглих територіях

1. Пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху.

2. У житловій зоні забороняється:

1) транзитний рух механічних транспортних засобів;

2) стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями, якщо відстань між транспортним засобом, що зупинився, і протилежним краєм проїзної частини менше 3 м, та/або якщо розташування транспортного засобу зробить безпечний рух інших транспортних засобів та/або пішоходів неможливим;

3) стоянка з працюючим двигуном;

4) рух вантажних автомобілів, тракторів, самохідних машин і механізмів (крім тих, що обслуговують об'єкти і громадян, виконують технологічні роботи або належать громадянам, що проживають у цій зоні);

5) навчальна їзда.

3. Механічним транспортним засобам в'їзд у пішохідну зону дозволяється лише у випадках:

1) обслуговування громадян і підприємств, які розташовані у зазначеній зоні, виконання робіт транспортними засобами аварійної чи дорожньо-експлуатаційної служби;

2) якщо ці транспортні засоби належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні;

3) якщо автомобіль (мотоколяска) позначений розпізнавальним знаком "Особа з інвалідністю" (додаток 5) і ним керує водій з інвалідністю або в цьому транспортному засобі перевозяться особи з інвалідністю.

У випадку наявності інших під'їздів до об'єктів, розташованих на зазначеній території, усі водії повинні користуватися тільки ними.

4. Якщо перетинаються траєкторій руху транспортних засобів в житловій, пішохідній зоні або в іншій прилеглій території, де проїзні частини утворюють аналог Т-подібного перехрестя, тобто одна проїзна частина має продовження по прямій, а інша прилягає до неї під прямим, гострим чи тупим кутом, дати дорогу повинен водій транспортного засобу, що наближається до такого перетину по проїзній частині, яка прилягає до прямої.

В решті випадків дати дорогу повинен водій транспортного засобу, до якого інший транспортний засіб наближається з правого боку.

5. Під час виїзду з житлової, пішохідної зони або іншої прилеглої території на дорогу водії повинні дати дорогу іншим учасникам дорожнього руху.

Стаття 69. Рух по автомагістралях

1. Під час виїзду на автомагістраль водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по ній.

2. На автомагістралях забороняється:

1) рух тракторів, самохідних машин і механізмів, мопедів, велосипедів, гужового транспорту і вершників (в тому числі перегін тварин через дорогу та випасання їх у межах смуги відведення), а також пішоходів, крім їх руху пішохідними доріжками, місцями стоянки і відпочинку;

2) рух транспортних засобів, не обладнаних ременями безпеки для водія і всіх пасажирів, вантажних автомобілів із дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, а також составів транспортних засобів довжиною понад 7 м, автобусів, мотоциклів, трициклів, квадроциклів - далі другої смуги руху (якщо крайня права смуга на проїзній частині є смугою гальмування чи призначена для руху лише маршрутних транспортних засобів - далі третьої смуги);

3) зупинка і стоянка поза спеціальними місцями для стоянки, позначеними дорожніми знаками 5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки", 6.15 "Місце відпочинку" або 6.21 "Будинки для відпочинку" (додаток 3);

4) розворот і в'їзд у технологічні розриви розділювальної смуги;

5) рух заднім ходом;

6) навчальна їзда.

3. На автомагістралях, крім спеціально обладнаних для цього місць, забороняється рух механічних транспортних засобів, швидкість яких за технічною характеристикою або їхнім станом менше 40 км/год.

4. На автомагістралях пішоходи можуть переходити дорогу лише по підземних або надземних пішохідних переходах.

5. У разі вимушеної зупинки на автомагістралі водій повинен діяти у відповідності до вимог частини шістнадцятої статті 62 цього Закону. Прибирати транспортний засіб слід на межі дороги, а якщо це не вдається - за межі проїзної частини праворуч.

Стаття 70. Рух по гірських дорогах, на крутих спусках і підйомах

1. Вимоги цієї статті стосуються ділянок доріг, що позначені знаками 1.6 "Крутий підйом" і 1.7 "Крутий спуск" (додаток 3).

На гірських дорогах, крутих спусках і підйомах, де зустрічний роз'їзд утруднено, дорожній рух не регулюється за допомогою регулювальника або світлофорів, а знаки пріоритету 2.5 "Перевага зустрічного руху" та 2.6 "Перевага перед зустрічним рухом" (додаток 3) відсутні, водій транспортного засобу, що рухається на спуск, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються на підйом.

2. На гірських дорогах, а також крутих спусках і підйомах водій вантажного автомобіля з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, автобуса з дозволеною максимальною масою понад 5 т та колісного трактора повинен:

1) користуватися спеціальними гірськими гальмами, якщо вони встановлені на транспортному засобі заводом-виробником;

2) під час зупинки або стоянки на підйомах і спусках користуватися противідкотними упорами;

3) використовувати ланцюги протиковзання чи інші аналогічні засоби (крім випадків, коли це заборонено виробником транспортного засобу (виробником шин) або на зазначених транспортних засобах використовуються обшиповані шини) на ділянках доріг, які позначені дорожнім знаком 4.19 "Рух із застосуванням ланцюгів протиковзання" (додаток 3).

3. На гірських дорогах та крутих спусках заборонено:

1) рухатися з непрацюючим двигуном, вимкненими зчепленням або передачею;

2) буксирування на гнучкому зчепленні;

3) будь-яке буксирування під час ожеледиці.

Стаття 71. Рух механічних транспортних засобів у колонах

1. На кожному механічному транспортному засобі і причепі, що рухається в складі колони, встановлюється розпізнавальний знак "Колона" (додаток 5) (крім мотоциклів, трициклів, квадроциклів та мопедів) і вмикається ближнє світло фар або протитуманні фари (на причепах - габаритні ліхтарі).

Розпізнавальний знак може не встановлюватися, якщо колону супроводжують оперативні транспортні засоби з увімкненими червоним або синім і червоним, зеленим або синім і зеленим проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами.

2. Транспортні засоби повинні рухатися в колоні в один ряд якнайближче до правого краю проїзної частини, за винятком випадків:

1) коли вони супроводжуються оперативними транспортними засобами з увімкненими червоним або синім і червоним, зеленим або синім і зеленим проблисковими маячками та спеціальними звуковими сигналами;

2) руху колони двохколісних механічних транспортних засобів (мопедів та мотоциклів без бокового причепу) в два ряди в межах крайньої правої смуги проїзної частини (в тому числі смуги для руху маршрутних транспортних засобів, але не велосипедної смуги), коли дорога має дві або більше смуг (крім додаткових) для руху в цьому напрямку;

3) руху в супроводі автомобіля прикриття колони велосипедистів згідно вимог пункту "5" частини четвертої статті 47 цього Закону.

3. Швидкість руху колони та дистанція між механічними транспортними засобами встановлюються старшим колони або за режимом руху головної машини відповідно до вимог цього Закону.

4. Колона механічних транспортних засобів, що рухається без супроводження транспортними засобами, обладнаними відповідними спеціальними світловими сигналами, повинна бути розділена на групи (не більше п'яти транспортних засобів у кожній), дистанція між якими повинна забезпечувати можливість обгону групи іншими транспортними засобами.

Колона мотоциклів, трициклів, квадроциклів та мопедів на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку повинна бути розділена на групи (не більше 10 транспортних засобів у кожній) з дистанцією між групами не менше 100 м.

5. У разі зупинки (в тому числі вимушеної) колони на дорозі на всіх механічних транспортних засобах повинна вмикатися аварійна світлова сигналізація.

6. Іншим транспортним засобам забороняється займати місце для постійного руху в колоні.

Розділ X. НАВЧАННЯ УЧАСНИКІВ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Стаття 72. Навчання учасників дорожнього руху

1. Вивчення громадянами цього Закону та набуття необхідних навичок водіння для отримання права керування транспортними засобами на основі Типової програми підготовки (самопідготовки) водіїв транспортних засобів, розробленої та затвердженої Національним бюро, може здійснюватись в загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах (закладах освіти) або в інших закладах, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а також в індивідуальному порядку.

2. Навчання громадян цьому Закону та набуття ними необхідних навичок водіння для здобуття професії "Водій транспортного засобу" тієї чи іншої категорії (категорій) в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах здійснюється згідно з відповідними державними стандартами професійно-технічної освіти та навчальними програмами, розробленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки. Зазначені стандарти і програми готуються на основі Типової програми підготовки (самопідготовки) водіїв транспортних засобів, розробленої та затвердженої Національним бюро, при цьому дозволяється збільшувати кількість предметів, що вивчаються, та кількість учбових годин для вивчення окремих дисциплін.

3. Типова програма підготовки (самопідготовки) водіїв транспортних засобів та навчальні програми обов'язково повинні включати вивчення статті 6, розділів VIII - IX та додатків 1 - 5 цього Закону, що складають основу безпеки дорожнього руху.

4. Будь-який заклад, що здійснює навчання (перенавчання), підготовку (перепідготовку) та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, повинен бути зареєстрований в Державному реєстрі безпеки дорожнього руху.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки, забезпечує вивчення цього Закону в дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, а також підготовку і перепідготовку педагогічних працівників, діяльність яких пов'язана з навчанням громадян цього Закону та з навчанням (перенавчанням) і підвищенням кваліфікації водіїв транспортних засобів в зазначених закладах.

6. Розвиток у дітей навичок безпечної поведінки на дорогах розпочинається в дошкільних навчальних закладах із трирічного віку.

7. У загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах проводяться навчання учнів правилам безпечної поведінки на дорозі згідно типових навчальних програм, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти і науки.

8. Уповноважені органи державної виконавчої влади, засоби масової інформації надають допомогу у проведенні профілактичних заходів з безпеки дорожнього руху і навчанні різних груп населення цього Закону.

Стаття 73. Вимоги до навчання та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів

1. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами тієї чи іншої категорії чи типу, повинна мати відповідний вік, зобов'язана пройти психофізіологічну експертизу та медичний огляд для виявлення розумової та фізичної придатності до керування транспортними засобами, навчання (перенавчання), підготовку (перепідготовку) або підвищення кваліфікації, успішно скласти теоретичний тест і тест на навички і поведінку водія у встановленому цим Законом порядку.

2. Після проходження теоретичної підготовки в індивідуальному порядку або в закладі освіти чи іншому закладі (підприємстві, установі, організації), що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, особам, що бажають отримати право на керування транспортними засобами, надається можливість складати теоретичний тест у порядку, визначеному статтею 76 цього Закону, на підставі поданих власноручно або закладом, в якому проводилось навчання, особистих даних.

3. У випадку успішного складання теоретичного тесту особі, що бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії, присвоюється статус "Кандидат у водії" і видається довідка кандидата у водії із записом про допущення до навчання практичному водінню. Якщо особа має підтверджене відповідними документами право на керування транспортним засобом певної категорії (категорій), але бажає відкрити іншу категорію (категорії), навчання практичному водінню така особа може проходити після складання теоретичного тесту лише в частині, що стосується додаткових вимог до проведення теоретичних тестів для водіїв даної категорії (категорій) транспортних засобів.

4. Початкове навчання водінню транспортного засобу повинно проводитися на закритих майданчиках, автодромах або у місцях, де відсутні інші учасники дорожнього руху. Наявність у матеріально-технічній базі закладу освіти або іншого закладу (підприємства, установи, організації), що здійснює підготовку (перепідготовку) або підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, власного або орендованого автодрому (майданчика) не є обов'язковою.

5. Навчати водінню транспортного засобу на автомобільних дорогах (вулицях) загального користування дозволяється лише осіб, що зареєстровані в Державному реєстрі безпеки дорожнього руху і отримали статус кандидата у водії. Місце проведення початкового навчання водінню визначається кожним окремим закладом освіти або іншим закладом (підприємством, установою, організацією), що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, чи особою, що навчає практичному водінню в індивідуальному порядку, самостійно. Забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій, пішохідній зоні та на автомагістралях.

Заборона навчання водінню на окремих дорогах області, району, міста або їх ділянках при наявності на те підстав може вводитися органами місцевого самоврядування виключно у відповідності до законодавства.

6. Кандидати у водії можуть навчатися практичному водінню транспортним засобом певної категорії на дорогах загального користування не раніше, ніж за 24 місяці до досягнення ними віку, що дозволяє отримати посвідчення водія даної категорії. Наявність у особи, що навчається водінню, медичного допуску, довідки кандидата у водії з відповідним записом про допущення до навчання практичному водінню, а також документу, що посвідчує її особу, під час навчання практичному водінню є обов'язковою.

7. Навчальна їзда на дорогах (вулицях) загального користування дозволяється тільки в присутності особи, що має підтверджене відповідним документом право здійснювати навчання водінню, за умови достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається, та з використанням транспортного засобу, обладнаного відповідно до вимог частини дев'ятої цієї статті.

8. Особа, що здійснює навчання водінню, несе відповідальність як водій транспортного засобу згідно із законодавством, і повинна мати при собі під час навчання документи, передбачені частиною шостою статті 44 цього Закону, зокрема документ на право навчання водінню.

9. Механічні транспортні засоби (за винятком мотоциклів, трициклів, квадроциклів та мопедів), на яких проводиться навчання на дорогах (вулицях) загального користування, повинні мати розпізнавальні знаки "Учбовий транспортний засіб" (додаток 5) та бути обладнані для особи, що навчає водінню, додатковими педалями зчеплення (у разі, коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення) і гальмування, а також додатковим дзеркалом (дзеркалами) заднього виду.

10. Після успішного закінчення повного курсу навчання заклад освіти або інший заклад (підприємство, установа, організація), що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, подає до Державного реєстру безпеки дорожнього руху уточнені дані (якщо потрібно) про кандидатів у водії, які пройшли навчання практичному водінню, а також дані про осіб, які проводили їх підготовку, та транспортні засоби, на яких здійснювалося навчання.

У випадку, якщо кандидат у водії готувався до здачі іспитів в індивідуальному порядку, свої особисті дані, дані про транспортний засіб, на якому проводилося навчання водінню, а також особу, яка проводила навчання водінню, він подає екзаменатору особисто перед проведенням тесту на навички і поведінку.

11. Для допуску до теоретичного тесту та/або тесту на навички і поведінку екзаменатором не вимагаються свідоцтво про закінчення закладу освіти чи іншого закладу, що здійснює підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, або будь-які документи, що підтверджують проходження теоретичного та/або практичного курсу навчання.

12. Дані про результати підготовки закладами освіти та іншими закладами (підприємствами, установами, організаціями) слухачів та кандидатів у водії вносяться до Державного реєстру безпеки дорожнього руху, де формується рейтинг закладів, що здійснюють навчання (перенавчання), підготовку (перепідготовку) та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів. Основними показниками рейтингу є дані про загальну кількість слухачів та кандидатів у водії, підготовлених закладом, кількість осіб, які з першого разу склали теоретичний тест і тест на навички і поведінку водія, а також данні про накладені на таких осіб протягом трьох років з моменту отримання посвідчення водія адміністративні стягнення за порушення вимог цього Закону.

13. Водії, які мають відкриті категорії В, С1, С, Д1, Д, С1Е, СЕ, Д1Е, ДЕ або декілька з них і працюють за професією "Водій", зобов'язані проходити кожні п'ять років підвищення кваліфікації за програмою, затвердженою Національним бюро.

14. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, створює та веде реєстр закладів, які здійснюють навчання, перенавчання й підвищення кваліфікації трактористів-машиністів та здійснює державний контроль за додержанням ними вимог законодавства в цій сфері.

Розділ XI. ВИМОГИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ІСПИТІВ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ПРАВА КЕРУВАННЯ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ

Стаття 74. Порядок проведення іспитів для отримання права керування транспортними засобами

1. Іспити для отримання громадянами права керування транспортними засобами (далі - іспити) є необхідним заходом, спрямованим на виявлення у кандидатів у водії необхідних знань, навичок та поведінки, достатніх для безпечного керування транспортними засобами.

2. Іспити складаються із теоретичного тесту, а потім тесту на навички і поведінку водія транспортного засобу (практичного тесту).

3. Теоретичні тести складаються в Центрах тестування водіїв транспортних засобів (далі - Центри тестування), практичні тести - за допомогою спеціально підготовлених фахівців - екзаменаторів, які діють на підставі Положення про діяльність екзаменаторів, передбаченого пунктом "6" частини дванадцятої статті 12 (далі - Положення).

Доступ осіб, що бажають здати теоретичні тести, до робочого місця для тестування, розташованого в Центрі тестування, забезпечують екзаменатори.

4. Місце здачі іспитів не залежить від місця знаходження Центру тестування, екзаменатора або місця реєстрації особи, що бажає скласти такі іспити.

5. Порядок формування та єдині вимоги до Центрів тестування розробляються і затверджуються Національним бюро.

6. Здача іспитів відбувається на платній основі. Вартість проведення іспитів визначається кожним екзаменатором окремо, з урахуванням часу проведення практичного тесту, і обов'язково повинна включати сплату за користування Державним реєстром безпеки дорожнього руху для проведення теоретичного тесту.

У разі відмови особи від здачі іспитів гроші, внесені за здачу іспитів, підлягають поверненню в установленому законодавством порядку.

7. Екзаменатор має право відмовити особі, що бажає здати іспити для отримання права керування транспортними засобами, в допуску до іспитів. Про таку відмову екзаменатор зобов'язаний повідомити в письмовій формі із зазначенням причин відмови. Причини відмови, а також результати іспитів можуть бути оскаржені особою, що бажає здати іспити для отримання права керування транспортними засобами, в судовому порядку.

8. Особа, що не склала теоретичний тест, до практичного тесту не допускається.

У випадку нескладання тесту на навички і поведінку повторний практичний тест призначається не раніше ніж через 7 днів з дня проведення попереднього.

Стаття 75. Вимоги до екзаменаторів

1. Екзаменатором є фізична особа, що отримала кваліфікаційний сертифікат відповідно до Порядку, затвердженого Національним бюро, на підставі якого може здійснювати тестування фізичних осіб на навички і поведінку водія транспортного засобу (практичного тесту) і є незалежною у виконанні своїх функцій.

Екзаменатори повинні мати спеціальні знання, навички і розуміння питань, визначених у теоретичних та практичних тестах, для того, щоб правильно оцінити здатність кандидата у водії до безпечного керування транспортним засобом відповідної категорії. Екзаменатор не може одночасно працювати у будь-якому закладі по навчанню, перенавчанню і підвищенню кваліфікації водіїв транспортних засобів або бути його власником (співвласником), а також займатися індивідуальною підготовкою осіб, що бажають отримати право керування транспортними засобами.

2. Екзаменатором може стати особа, яка:

1) має вищу освіту та вік щонайменше 28 років;

2) має безперервний стаж керування транспортним засобом не менше 10 років;

3) на протязі останніх 3-х років не має адміністративних стягнень або відкритих кримінальних проваджень за порушення, пов'язані з дорожнім рухом та його безпекою;

4) має посвідчення водія на право керування транспортними засобами тих категорій, за якими буде проводитися практичний тест;

5) пройшла спеціальну теоретичну підготовку за програмою, передбаченою Положенням;

6) пройшла спеціальну практичну підготовку з водіння транспортного засобу з елементами контраварійного та екстремального водіння за програмою, передбаченою Положенням;

7) пройшла психофізіологічну експертизу та медичний огляд для виявлення розумової та фізичної придатності до керування транспортними засобами;

8) отримала допуск від Національного бюро на приймання іспитів відповідно до вимог Положення.

Накладення на особу, що має допуск до приймання іспитів, адміністративного стягнення або відкриття відносно такої особи кримінального провадження за порушення, пов'язані з дорожнім рухом та його безпекою, автоматично призупиняє дію допуску до приймання іспитів. Відповідні данні відображаються у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху. Поновлення допуску здійснюється за рішенням Національного бюро.

3. Заходи щодо забезпечення якості іспитів передбачають нагляд за роботою екзаменаторів, підвищенням і підтвердженням їхньої кваліфікації, постійним професійним ростом, а також регулярний огляд результатів проведення тестів на навички і поведінку водія, прийнятих ними.

Екзаменатор несе персональну відповідальність згідно із законодавством України за висновок щодо допущення кандидата у водії до керування транспортними засобами певної категорії за результатами проведення практичного тесту на навички і поведінку водія.

4. Контроль і нагляд за роботою екзаменаторів здійснюється уповноваженими представниками Національного бюро з метою забезпечення правильного і послідовного застосування системи оцінювання за встановленими цим Законом вимогами.

5. На практичному іспиті можуть бути присутні представники закладів освіти та інших закладів, що займаються підготовкою водіїв, а також представники центральних органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у сфері дорожнього руху та його безпеки.

Стаття 76. Вимоги до проведення теоретичних тестів

1. Теоретичні тести проводяться в Центрах тестування шляхом відповіді на поставленні тестові питання в режимі реального часу (он-лайн), які формуються на сайті Державного реєстру безпеки дорожнього руху за принципом випадковості, із додержанням вимог частини дев'ятої цієї статті.

1.1. Будь-яке оприлюднення (опублікування) тестових питань, офіційно затверджених у порядку, передбаченому частиною п'ятою цієї статті для проведення теоретичних тестів в Центрах тестування, без узгодження з Національним бюро забороняється.

1.2. Перед початком іспиту особі, що екзаменується, надається можливість вибору мови тестових завдань - державної, регіональної або мови меншини (у разі наявності офіційного перекладу, затвердженого Національним бюро).

1.3. Під час повторної здачі іспитів особою, що бажає отримати право керування транспортними засобами, набір питань теоретичного тесту має формуватися таким чином, щоб по можливості уникати повторення питань, які випадали їй під час минулих спроб.

2. Під час здачі теоретичного тесту забороняється присутність біля робочого місця, на якому складається такий тест, будь-яких осіб, окрім самої особи, що здає теоретичний тест.

2.1. На робочому місці, де складається тест, обов'язково встановлюється відеореєстратор, який фіксує дії особи, що екзаменується, під час проведення іспиту. Відеоматеріали зберігаються екзаменатором на протязі трьох років та надаються на запит уповноважених посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що за цим Законом мають право контролю за діяльністю екзаменаторів та якістю проведення іспитів.

3. Теоретичний тест повинен містити від 30 до 50 питань, в залежності від категорії транспортного засобу. Для успішного складання теоретичного тесту особа, що складає іспит, має відповісти на всі питання, що містяться у теоретичному тесті, при цьому допускається не більше 10 відсотків помилкових відповідей.

4. Якщо теоретичний тест складається за однією з категорій транспортних засобів, у ньому, крім загальних питань для всіх категорій, повинні бути присутні додаткові питання для цієї категорії, якщо це передбачено частиною дев'ятою цієї статті, а у випадку складання тесту одразу за кількома категоріями - додаткові питання для всіх категорій, за якими складається іспит.

4.1. До будь-якої особи, яка має посвідчення водія іншої категорії, теоретичні тести застосовуються лише в частині додаткових вимог для водіїв певної категорії транспортних засобів, передбачених цією статтею. У цьому випадку кількість питань має бути зменшено з урахуванням вимог частини дев'ятої цієї статті.

4.2. У випадку складання теоретичного тесту особою, що була позбавлена права керування транспортними засобами, теоретичний тест приймається за найвищою з тих категорій транспортних засобів, право керування якими така особа бажає відновити.

5. Єдиний для всієї території України набір питань для проведення теоретичних тестів за різними категоріями транспортних засобів визначається та затверджується Національним бюро на конкурсній основі з дотриманням законодавства, що регулює відносини у сфері інтелектуальної власності, на підставі: змісту статей 42 - 71, Додатків 1 - 5 Закону, з урахуванням вимог частини дев'ятої цієї статті; змісту статей 121 - 133 Кодексу України про адміністративні правопорушення, змісту статей 286, 287, 290, 291 Кримінального кодексу України.

5.1. Джерелами фінансування для забезпечення проведення теоретичних тестів за різними категоріями транспортних засобів, а також програмного забезпечення, що використовується під час проведення теоретичних тестів, можуть бути кошти державного бюджету, виділені в порядку та обсягах, передбачених законодавством, кошти приватних інвесторів, у тому числі залучені за моделлю державно-приватного партнерства, кошти з інших джерел, не заборонених законодавством.

6. Питання в теоретичних тестах, які стосуються правил та безпеки дорожнього руху, повинні відображати конкретну дію (послідовність дій) або бездіяльність водія транспортного засобу у певній ситуації під час керування транспортним засобом відповідної категорії, вимоги технічних засобів організації дорожнього руху, перелік технічних несправностей, за яких забороняється експлуатація транспортних засобів відповідної категорії, а також відповідальність водія за порушення вимог цього Закону.

7. Забороняється в теоретичних тестах ставити питання, спрямовані на перевірку знань, не пов'язаних із діями конкретної особи, якщо дії такої особи не мають наслідками отримання спеціального права керування відповідними категоріями транспортних засобів, крім питань, які стосуються загальної будови транспортних засобів та механічних аспектів, що впливають на безпеку дорожнього руху.

8. Ілюстрації до питань теоретичних тестів, які стосуються правил та безпеки дорожнього руху, мають відображати реальну дорожню обстановку або ситуацію, що виникає під час керування транспортним засобом для його водія.

9. Теоретичний тест стосовно всіх категорій транспортних засобів повинен обов'язково містити наступні питання:

1) правила регулювання дорожнього руху, зокрема, що стосуються дорожніх знаків, розмітки, сигналів регулювальника та світлофорів; попереджувальні сигнали, початок руху та маневрування, правила зупинки та стоянки, проїзд перехресть, пішохідних переходів та зупинок маршрутних транспортних засобів, права пріоритетного проїзду і граничних швидкостей;

2) взаємовідносини водія з іншими учасниками дорожнього руху;

3) правильне сприйняття та оцінка дорожньої ситуації, прийняття правильного рішення;

4) зміни в манері керування через вплив алкоголю, наркотиків і медичних препаратів, психічний стан і втому;

5) найбільш важливі принципи, що стосуються дотримання безпечної дистанції між транспортними засобами, гальмівного шляху і стійкості руху транспортного засобу при різних погодних і дорожніх умовах;

6) фактори ризику, що стосуються різних дорожніх умов, зокрема їх зміни в залежності від погоди і від часу дня або ночі;

7) характеристики різних видів доріг і відповідні вимоги законодавства, що стосуються особливостей руху по них;

8) особливі фактори ризику, що відносяться до недосвідченості інших учасників дорожнього руху і найбільш вразливих категорій учасників, таких як діти, пішоходи, велосипедисти і люди з обмеженими фізичними можливостями;

9) ризики, що стосуються руху і керування різними видами транспортних засобів і різного поля видимості їх водіїв;

10) вимоги до наявності документів, необхідних для використання транспортних засобів;

11) загальні правила, що визначають поведінку водія у випадку аварії (ввімкнення аварійної світлової сигналізації, подача сигналів тривоги) і заходи, які він може вжити для допомоги постраждалим у дорожньо-транспортній пригоді;

12) фактори безпеки, що відносяться до транспортного засобу і пасажирів;

13) запобіжні заходи, необхідні під час висадки із транспортного засобу пасажирів;

14) механічні аспекти, що мають відношення до безпеки на дорозі (кандидати повинні бути здатними виявити найбільш поширені несправності або недоліки, зокрема в рульовому керуванні, підвісці, гальмівній системі, шинах, фарах та покажчиках повороту, світловідбивачах, дзеркалах заднього виду, вітровому склі та склоочисниках, системі випуску відпрацьованих газів, ременях безпеки і звуковому сигналі);

15) правила використання обладнання для безпеки транспортного засобу і, зокрема, використання ременів безпеки, підголівників і обладнання для дитячої безпеки;

16) відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення вимог законодавства у сфері дорожнього руху та його безпеки;

17) основні права та обов'язки посадових осіб державних органів виконавчої влади, уповноважених цим Законом здійснювати нагляд за дорожнім рухом і його безпекою.

9.1. Теоретичний тест для водіїв транспортних засобів категорій AM, A1, A2, A і B1 повинен додатково включати такі питання:

1) правила використання захисного спорядження, такого як рукавиці, спеціальне взуття, захисний одяг і мотошолом;

2) видимість водіїв мопедів, мотоциклів, трициклів, квадроциклів для інших учасників дорожнього руху;

3) виникнення додаткових факторів ризику через погіршення дорожньої обстановки, обумовленого слизькістю проїзної частини, ямами, каналізаційними люками, зливними кришками, трамвайними коліями і т. п.

9.2. Теоретичний тест для водіїв транспортних засобів категорій C, CE, C1, C1E, D, DE, D1 і D1E повинен додатково включати такі питання:

1) правила про години керування і періоди відпочинку, використання записуючого обладнання (тахографів) у відповідності до вимог національного або міжнародного законодавства;

2) правила перевезення вантажів та пасажирів;

3) документи щодо транспортного засобу і транспортування, які вимагаються для національного і міжнародного перевезення товарів і пасажирів;

4) правила поведінки у випадку дорожньо-транспортної пригоди, евакуації пасажирів, надання першої допомоги;

5) запобіжні заходи, які повинні вживатися під час зняття і заміни коліс;

6) рух транспортних засобів за спеціальними правилами; правила про обмежувачі швидкості;

7) ділянки обмеженої оглядовості ("мертві" зони), пов'язані з конструктивними особливостями транспортних засобів;

8) фактори безпеки, що відносяться до завантаження транспортних засобів: контроль завантаження (розміщення і закріплення вантажу), труднощі з різними видами вантажів (наприклад, рідини, підвісні вантажі тощо), завантаження і розвантаження товарів та використання завантажувального обладнання (лише категорії C, CE, C1, C1E);

9) відповідальність водія стосовно перевезення пасажирів; комфорт і безпека пасажирів; перевезення дітей; необхідні перевірки перед від'їздом; частиною теоретичного тесту повинні бути різні види автобусів (громадські автобуси, одноповерхові автобуси, автобуси з особливими розмірами тощо) (лише категорії D, DE, D1, D1E).

9.3. Для водіїв транспортних засобів категорій C, CE, D і DE додатково перевіряються загальні знання з таких питань:

1) загальна будова і принцип дії двигунів внутрішнього згоряння, паливної системи, електрообладнання, системи запалювання, трансмісії (зчеплення, коробка передач тощо); застосування рідин (наприклад, моторної оливи, охолоджувальної та гальмівної рідини, рідини для обмивання скла);

2) мастила та антифризи;

3) загальна будова, правила демонтажу та монтажу, використання шин, догляд за ними;

4) основні види гальмівних систем, загальна будова, принцип роботи, використання і щоденне обслуговування гальмівних пристроїв, регуляторів швидкості, а також використання антиблокувальної гальмівної системи;

5) основні види зчіпних пристроїв, загальна будова, принцип роботи, використання і щоденне обслуговування зчіпних пристроїв (лише категорії CE, DE);

6) методи визначення причин поломок;

7) профілактичне технічне обслуговування транспортних засобів і необхідний поточний ремонт;

8) відповідальність водія стосовно отримання, перевезення і доставки товарів відповідно до погоджених умов (лише категорії C, CE).

10. Зміст теоретичних тестів з питань дорожнього перевезення небезпечних вантажів, а також великогабаритних та великовагових вантажів автомобільним транспортом визначається та затверджується Національним бюро окремо.

Стаття 77. Вимоги до проведення тестів на навички і поведінку водія

1. До проведення до тестів на навички і поведінку водія транспортного засобу допускаються лише особи, які у встановленому цим Законом порядку пройшли психофізіологічну експертизу та попередній медичний огляд на виявлення розумової та фізичної придатності до керування транспортними засобами, що підтверджується відповідним записом у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху.

2. Практичний тест на навички і поведінку кандидатів у водії транспортних засобів повинен проводитись в умовах різної інтенсивності дорожнього руху, на всіх видах міських вулиць (жилі райони, зони з обмеженням максимальної швидкості 20 і 40 км/год., міські дороги), що представляють різни види труднощів, з якими можуть зустрічатися водії, в порядку, визначеному Національним бюро України, та за узгодженням з місцевими органами виконавчої влади.

2.1. Практичний тест кандидатів у водії транспортних засобів для оцінки спеціальних маневрів може частково проводитись на спеціально обладнаних автодромах або закритих майданчиках.

2.2. Практичний тест на отримання права керування транспортними засобами категорії AM, A, A1, A2 та B1 проводиться тільки на спеціально обладнаному автодромі або закритому майданчику.

3. Транспортний засіб, на якому проводяться тести на навички і поведінку, повинен відповідати категорії транспортного засобу, на право керування яким претендує кандидат у водії, і надається навчальним закладом, який здійснював підготовку кандидата у водії, а у випадку підготовки кандидата у водії індивідуально - особою, що здійснювала підготовку кандидата в індивідуальному порядку.

На такому транспортному засобі обов'язково встановлюються відеореєстратори, які фіксують дорожню обстановку попереду транспортного засобу та дії кандидата у водії під час проведення тесту на навички і поведінку. Відеоматеріали зберігаються екзаменатором на протязі трьох років та надаються на запит уповноважених посадових осіб центральних органів виконавчої влади, що за цим Законом мають право контролю за діяльністю екзаменаторів та якістю проведення іспитів.

4. Тривалість тесту на навички і поведінку кандидата у водії повинна бути достатньою для достовірності оцінки і має складати 25 - 40 хвилин для категорій AM, A1, A2, A, B1 та 45 - 60 хвилин для інших категорій транспортних засобів. Цей час не включає прийом кандидата у водії, підготовку транспортного засобу, технічну перевірку транспортного засобу, що має відношення до безпеки руху на дорозі, спеціальні маневри і оголошення результатів практичного тесту.

5. До тестів на навички і поведінку кандидата у водії включаються дії по підготовці транспортного засобу та перевірці його технічного стану, що має відношення до безпеки дорожнього руху, а саме:

1) регулювання положення сидіння водія, дзеркал заднього виду; використання ременів безпеки і підголівників, якщо такі є;

2) перевірка закриття дверей;

3) вибіркова перевірка стану шин, рульового керування, гальм, фар, світловідбивачів, покажчиків повороту і звукового сигналу; контроль рівня рідин (наприклад, моторної оливи, охолоджувальної та гальмівної рідини, рідини для обмивання скла);

4) перевірка факторів безпеки, що стосуються завантаження транспортного засобу: кузов, вантажні двері, закриття кабіни, механізм завантаження, закріплення вантажу (лише категорії BE, C, CE, C1, C1E);

5) перевірка зчіпного пристрою і гальмових та електричних з'єднань причепа (лише категорії BE, CE, C1E, DE, D1E);

6) здатність вживати спеціальні заходи безпеки; контроль за кузовом, дверима, аварійними виходами, аптечкою, вогнегасниками та іншим обладнанням для безпеки (лише категорії D, DE, D1, D1E);

6. До тестів на навички і поведінку кандидата у водії транспортного засобу включаються наступні дії і маневри:

1) зрушення з місця: після зупинки, стоянки чи паркування, після обов'язкової зупинки в дорожньому русі; виїзд на дорогу;

2) рух по прямих дорогах;

3) зустрічний роз'їзд транспортних засобів, в тому числі в обмеженому просторі;

4) рух на поворотах;

5) наближення до перехрестя і проїзд перехресть;

6) зміна напрямку: ліві і праві повороти; зміна смуг;

7) виїзд на дорогу зі смуги розгону; з'їзд з дороги через смугу гальмування;

8) обгін/випередження: обгін інших транспортних засобів (якщо можливо); рух поряд з перешкодами, наприклад, припаркованими машинами; випередження інших транспортних засобів (якщо такі є);

9) рух в особливих дорожніх умовах (якщо такі є): круговий рух; залізничні переїзди; трамвайні/автобусні зупинки; пішохідні переходи; рух на крутих підйомах та спусках, в тому числі затяжних;

10) рух заднім ходом по прямій або з поворотом праворуч чи ліворуч при дотриманні правильної смуги руху;

11) розворот транспортного засобу з використанням передачі для руху вперед та назад;

12) зупинка, поставлення на стоянку чи паркування транспортного засобу і залишення місця зупинки, поставлення на стоянку чи паркування (паралельно, діагонально або поперечно, як передньою, так і задньою частиною на рівній поверхні, підйомі або спуску);

13) плавне гальмування для зупинки або стоянки (здійснення екстреного гальмування не є обов'язковим);

14) вжиття необхідних запобіжних заходів при виході з транспортного засобу.

6.1. До тестів на навички і поведінку кандидата у водії транспортного засобу категорій AM, A1, A2, A та B1 додатково включаються наступні дії і маневри:

1) зняття і поставлення мотоцикла (мопеда) на його опору (при наявності такої) і переміщення його без допомоги двигуна при русі поряд з ним;

2) поставлення на стоянку чи паркування мотоциклу (мопеду) на його опору;

3) щонайменше два маневри повинні бути виконані на низькій швидкості, включаючи слалом; це повинно дати можливість оцінити навички управління зчепленням у поєднанні з гальмом, рівновагу, область видимості, позицію на мотоциклі, трициклі, квадроциклі, мопеді і позицію ніг на упорах;

4) щонайменше два маневри повинні бути виконані на високій швидкості, один з яких на другій або третій передачі при швидкості щонайменше 30 км/год. (мопедів - 20 км/год.), а інший - уникнення перешкоди - на мінімальній швидкості 50 км/год. (мопедів - 40 км/год.); це повинно дати можливість оцінити навички в виборі позиції на мотоциклі, трициклі, квадроциклі, мопеді, область видимості, рівновагу, техніку керування і перемикання передач;

5) щонайменше дві вправи з гальмування повинні бути виконані, включаючи екстрене гальмування, на мінімальній швидкості 50 км/год. (мопедів - 40 км/час); це повинно дати можливість оцінити навички управління переднім і заднім гальмом, область видимості і позицію на мотоциклі, трициклі, квадроциклі, мопеді.

6.2. До тестів на навички і поведінку кандидата у водії транспортного засобу категорій BE, CE, C1E, DE, D1E додатково включаються наступні дії і маневри:

1) з'єднання і від'єднання або від'єднання і з'єднання причепа з його механічним транспортним засобом; ця дія повинна включати тягач, що стоїть поряд з причепом (тобто не на одній лінії);

2) рух заднім ходом по криволінійній траєкторії;

3) безпечне поставлення транспортного засобу для завантаження/розвантаження.

7. Оцінка якості проходження тестів на навички і поведінку кандидата у водії транспортного засобу повинна відображати ступінь легкості, з якою кандидат поводиться з пристроями керування транспортним засобом, і його продемонстрованої здатності до керування транспортним засобом на дорозі з додержанням вимог безпеки дорожнього руху. Екзаменатор повинен почуватися в безпеці впродовж всього тесту. Помилки в керуванні або небезпечне керування, що безпосередньо створюють загрозу безпеці учбового транспортного засобу, його пасажирам або іншим учасникам дорожнього руху, призводять до наслідку - нескладеного іспиту, незалежно від того, чи втручався у керування транспортним засобом екзаменатор або супроводжуюча особа. Проте екзаменатор на свій розсуд вирішує, чи продовжити тест на навички і поведінку, чи припинити його достроково.

8. Під час оцінювання екзаменатори звертають особливу увагу на те, чи виявляє кандидат у водії контраварійну і соціальну поведінку при керуванні. Це повинно відображатись у загальному стилі керування, і екзаменатор повинен враховувати загальне враження про кандидата. Воно включає пристосоване до реального дорожнього руху і безпечне керування транспортним засобом із врахуванням дорожніх і погодних умов та інших транспортних засобів, інтересів інших учасників дорожнього руху (зокрема, найбільш вразливих), а також передбачення розвитку дорожніх ситуацій.

9. Керування транспортним засобом з механічною або автоматичною коробкою передач можливе при умові проходження тесту на навички і поведінку на транспортному засобі з механічною коробкою передач. Якщо кандидат проходить тест на навички і поведінку на транспортному засобі з автоматичною коробкою передач, про це повинен робитися запис на відповідному посвідченні, виданому на основі такого тесту. Посвідчення з таким записом повинні використовуватися лише для керування транспортними засобами з автоматичною коробкою передач. "Транспортний засіб з автоматичною коробкою передач" означає транспортний засіб, в якому передача обертального моменту між двигуном і колесами може бути змінена лише з використанням педалей подачі палива або гальм.

10. У разі успішного складання кандидатом у водії тесту на навички і поведінку йому видається посвідчення водія відповідної категорії.

11. У випадку складання тесту на навички і поведінку особою, що була позбавлена права керування транспортними засобами, практичний тест приймається за найвищою з тих категорій транспортних засобів, право керування якими така особа бажає відновити.

12. Автоматизований облік кандидатів у водії, які проходять навчальну їзду на дорогах (вулицях) загального користування, а також водіїв, що отримали посвідчення на право керування транспортними засобами відповідної категорії, здійснюється за допомогою Державного реєстру безпеки дорожнього руху, передбаченого статтею 82 цього Закону. У цей реєстр вносяться дані про кандидата у водії, дані про складання ним теоретичного тесту та тесту на навички і поведінку, висновки про надання йому права керування транспортними засобами відповідної категорії, дані екзаменатора, що прийшов до такого висновку, присвоєні серія та номер посвідчення водія.

Розділ XII. КОНТРОЛЬ ТА НАГЛЯД У СФЕРІ ДОРОЖНЬОГО РУХУ ТА ЙОГО БЕЗПЕКИ

Стаття 78. Завдання контролю у сфері дорожнього руху та його безпеки

Контроль у сфері дорожнього руху спрямований на забезпечення дотримання громадянами, а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, об'єднаннями, підприємствами та організаціями усіх форм власності вимог законодавства України щодо дорожнього руху та його безпеки.

Стаття 79. Органи, що здійснюють контроль у сфері безпеки дорожнього руху

1. Контроль за дотриманням законодавства про дорожній рух та його безпеку, діяльністю, плануванням, виконанням заходів з безпеки дорожнього руху, дотриманням вимог екологічної безпеки підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання здійснює Кабінет Міністрів України, Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, а також центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері транспорту, безпеки на наземному транспорті, дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами (державний контроль), інші центральні органи виконавчої влади (відомчий контроль), місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Законом та іншими законодавчими актами.

2. Контроль за провадженням господарської діяльності з медичної практики, пов'язаної з медичним оглядом водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів з метою виявлення фізичної та розумової здатності до керування транспортними засобами, проведенням огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування, а також господарської діяльності з будівництва автомобільних доріг, вулиць, трамвайних колій, залізничних переїздів, мостів, мостових переходів, шляхопроводів, естакад, віадуків, транспортних тунелів та інших штучних споруд здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Стаття 80. Нагляд за дорожнім рухом та його безпекою

1. Під наглядом за дорожнім рухом та його безпекою слід розуміти візуальний або за допомогою спеціальних технічних засобів (приладів), зокрема, які мають функції відеокотролю, фото-, кінозйомки, відеозапису (у тому числі працюючих в автоматичному режимі), нагляд за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених цим Законом вимог, а також нагляд за дотриманням власниками доріг, вулиць та залізничних переїздів норм, нормативів та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху.

2. Нагляд за дорожнім рухом та його безпекою може бути відкритим або прихованим і здійснюється уповноваженими особами Національної поліції України під час:

- патрулювання з використанням транспортних засобів чи в пішому порядку;

- несення служби на постах (у тому числі стаціонарних);

- здійснення регулювально-розпорядчих дій;

- спостереження за дорожнім рухом за допомогою спеціальних технічних приладів відеоконтролю.

3. Під час нагляду за дорожнім рухом та його безпекою з метою фіксації подій з ознаками порушень вимог цього Закону, у тому числі Правил дорожнього руху, поліцейські мають право використовувати спеціальні технічні засоби (прилади), зокрема, які мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису.

4. Застосування не передбачених законодавством спеціальних технічних засобів (приладів) з метою фіксації подій з ознаками порушень вимог цього Закону, у тому числі Правил дорожнього руху, забороняється.

5. При порушенні учасником дорожнього руху вимог законодавства поліцейський, який здійснює нагляд за дорожнім рухом та його безпекою, уживає заходів щодо припинення правопорушення у передбачений законодавством спосіб.

6. Порядок нагляду за дорожнім рухом та його безпекою за допомогою спеціальних технічних приладів відеоконтролю, порядок застосування спеціальних технічних засобів (приладів), що використовуються для фіксації подій з ознаками правопорушень (окрім працюючих в автоматичному режимі) та їх перелік, визначається та затверджується Національною поліцією України.

7. Особливості функціонування системи фіксації правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки в автоматичному режимі визначаються статтею 81 цього Закону.

8. Порядок нагляду за дотриманням власниками доріг, вулиць та залізничних переїздів норм, нормативів та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, доцільністю та ефективністю організації дорожнього руху визначається Національним бюро, з урахуванням вимог статей 17 - 19 цього Закону.

Стаття 81. Особливості функціонування системи фіксації правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки в автоматичному режимі

1. Система фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - Система) створюється з метою підвищення ефективності контролю з боку Національної поліції України за дотриманням Правил дорожнього руху. Система являє собою сукупність спеціального обладнання і програмного забезпечення, яке дозволяє реалізувати комплекс процесуальних та організаційно-технічних заходів, направлених на підвищення правової свідомості учасників дорожнього руху. Утримувачем та розпорядником Системи є Національна поліція України.

2. Система має відповідати вимогам Законів України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про метрологію і метрологічну діяльність", "Про технічний регламент і оцінку відповідності", "Про захист персональних даних".

3. Порядок впровадження та функціонування Системи на території України визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог цієї статті. Такий порядок є обов'язковим для всіх органів центральної і місцевої виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також суб'єктів господарювання, що створюють, упроваджують і експлуатують Систему та її складові елементи.

4. Система складається з:

- автоматичної системи виявлення та фото/відеофіксації подій, що містять ознаки правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, за допомогою технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі (далі - автоматична система);

- автоматизованої системи обробки даних про події з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки.

5. До складу автоматичної системи входить мережа технічних засобів, які встановлюються безпосередньо на об'єктах вулично-дорожньої інфраструктури та забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, а також передачу інформації про зафіксовані події каналами зв'язку до автоматизованої системи обробки даних Національної поліції України.

5.1. Під час фото/відеофіксації подій, що містять ознаки правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, технічні засоби, що забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, повинні створювати файли з метаданими (фактичними даними, пов'язаними з зображенням транспортного засобу), які містять відомості щодо:

- найменування та типу технічного засобу;

- місця (адреси/географічних координат) фіксації події;

- дати та часу фіксації події;

- виду правопорушення, яке містить зафіксована подія;

- параметрів контролю/вимірювання (фактичної швидкості, моментів перетину контрольних ліній тощо);

- визначення номерного знаку транспортного засобу;

- стану лічильника файлів з метаданими;

- інших допоміжних технічних даних.

5.2. Технічні засоби, що забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, повинні автоматично здійснювати заходи щодо збереження цілісності інформації шляхом захисту від несанкціонованих дій, які можуть призвести до її випадкової або умисної зміни чи знищення.

5.3. Фактичні дані про події з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, отримані з використанням технічних засобів, що забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, мають бути достовірними і достатніми для визначення суті правопорушення та його правової оцінки.

5.4. Технічні засоби, що забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, мають відповідати вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, а також спеціальним вимогам і технічним специфікаціям, затвердженими Національною поліцією України відповідно до чинного законодавства. Реалізація, впровадження та експлуатація інших технічних засобів забороняється.

5.5. Мережа технічних засобів, що забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, відповідно до місць їх установлення може бути мережею технічних засобів доріг державного або місцевого значення.

Мережа технічних засобів доріг державного значення упроваджується на аварійно-небезпечних ділянках та в місцях концентрації ДТП автомобільних доріг загального користування державного значення з ініціативи та за участю уповноваженого підрозділу Національної поліції, за погодженням із власниками доріг.

Мережа технічних засобів доріг місцевого значення упроваджується на аварійно-небезпечних ділянках та в місцях концентрації ДТП автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулицях і дорогах міст, інших населених пунктів з ініціативи та за участю органів місцевого самоврядування, за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

У разі упровадження технічних засобів на залізничних переїздах їх розміщення погоджується з власниками цих переїздів.

5.6. За місцем розміщення та способом використання технічні засоби, що забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, можуть бути:

- стаціонарними, які монтуються/розміщуються на аварійно-небезпечних ділянках доріг та в місцях концентрації ДТП по узбіччях доріг та спорудах дорожньої інфраструктури, використовуються у безперервному режимі протягом необмеженого часу;

- пересувними, які періодично встановлюються в наперед визначених місцях на аварійно-небезпечних ділянках доріг на окремих штативах, триногах, кронштейнах автомобілів і використовуються протягом обмеженого проміжку часу.

6. Забезпечення інформування учасників дорожнього руху про місця встановлення стаціонарних і місцях періодичного встановлення пересувних технічних засобів, що забезпечують в автоматичному режимі виявлення та фотозйомку або відеозапис подій з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, здійснюється шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному сайті Національної поліції України, у засобах масової інформації, а також шляхом встановлення відповідних дорожніх знаків.

7. Автоматизована система обробки даних про події з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки складається з центру обробки даних, системи збереження даних і підсистеми взаємодії з Державним реєстром безпеки дорожнього руху, а також інших інформаційних систем (підсистем) відповідних органів центральної виконавчої влади.

7.1. Основними функціями автоматизованої системи обробки даних про події з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки є:

- прийом інформації про зафіксовані події каналами зв'язку;

- автоматична перевірка цілісності та аналіз достовірності прийнятої інформації, а також її накопичення і зберігання;

- антикорупційний захист від видалення та модифікації метаданих та/або інформаційних повідомлень про роботу системи і технічних засобів;

- автоматизоване формування постанов про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері дорожнього руху та його безпеки, зафіксовані в автоматичному режимі, занесення даних про правопорушення до спеціального клієнтського серверу та передача постанов в електронному вигляді до оператора поштового зв'язку;

- моніторинг стану проходження (вручення/невручення/відмова від отримання) рекомендованих поштових відправлень з постановами про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері дорожнього руху та його безпеки, зафіксовані в автоматичному режимі;

- контроль за сплатою накладених штрафів, а в разі відсутності відомостей про сплату штрафу - інформування уповноваженої посадової особи Національної поліції України з метою подальшого застосування примусових заходів, передбачених законодавством.

8. У відповідності до вимог статті 279-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за бажанням власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи інформація про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксоване в автоматичному режимі і вчинене на приналежному йому транспортному засобі, має в реальному часі надсилатися власнику транспортного засобу або уповноваженій ним особі з використанням повідомлень рухомого (мобільного) зв'язку та/або електронної пошти. Надсилання такої інформації відбувається одразу після моменту ідентифікації особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

8.1. Для отримання інформації про правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що зафіксовано в автоматичному режимі, власник транспортного засобу або уповноважена ним особа звертається з відповідною заявою, у тому числі в електронному вигляді, до уповноваженого підрозділу Національної поліції України, зазначивши у ній бажаний спосіб отримання інформації та вказавши абонентський номер рухомого (мобільного) зв'язку або адресу електронної пошти.

8.2. Типова форма для письмової заяви, включно з адресами для її подання (надсилання рекомендованим листом), а також типова форма для подання електронної заяви в режимі реального часу (он-лайн) розміщується на веб-сайті в мережі Інтернет, на якому власники транспортних засобів можуть ознайомитись із зображенням чи відеозаписом свого транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, як це передбачено частиною четвертою статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

8.3. На підставі заяви власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи інформація про абонентський номер рухомого (мобільного) зв'язку або адресу електронної пошти власника транспортного засобу або уповноваженої ним особи безоплатно вноситься до автоматизованої системи обробки даних про події з ознаками правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки для подальшого її використання у відповідності до частини восьмої цієї статті.

Стаття 82. Облік та реєстрація процесів, пов'язаних з дорожнім рухом та його безпекою

1. Облік та реєстрація процесів, пов'язаних з дорожнім рухом та його безпекою, здійснюється за допомогою Державного реєстру безпеки дорожнього руху, що має відповідати вимогам технічного регламенту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, і який представляє собою сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та інформаційно-телекомунікаційних засобів, що забезпечують обробку інформації (уведення, приймання, отримання, передавання, реєстрація, зберігання) та автоматизований доступ до інформаційних ресурсів (баз даних) суб'єктів системи.

2. Метою Державного реєстру безпеки дорожнього руху є вдосконалення організації визначених законодавством облікових та реєстраційних процесів, які здійснюються органами державної влади, що за цим Законом беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки.

3. Призначення Державного реєстру безпеки дорожнього руху - інформаційно-аналітичне та організаційно-технологічне забезпечення службової діяльності органів державної влади, що беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки, а також у сфері транспорту та дорожнього господарства й інших, пов'язаних з безпекою дорожнього руху сферах.

4. Порядок та умови доступу користувачів до Державного реєстру безпеки дорожнього руху визначаються Кабінетом Міністрів України.

5. Основними завданнями Державного реєстру безпеки дорожнього руху є:

1) автоматизація процесів обліку отриманої інформації, обробки інформаційних запитів, пошук та відбір необхідної інформації;

2) виконання інформаційно-пошукових заходів, проведення аналітичних досліджень;

3) наскрізний контроль за своєчасністю і повнотою надання первинних облікових та інформаційно-пошукових документів, проведення аналізу їх повноти, сумісності та об'єктивності.

6. Інформаційними ресурсами (об'єктами обліку) Державного реєстру безпеки дорожнього руху є об'єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується реєстрації, обліку та контролю транспортних засобів, їх власників та адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху, а також інших подій, які накопичуються в процесі службової діяльності органів державної влади, що беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки.

7. До складу інформаційних ресурсів Державного реєстру безпеки дорожнього руху належать відомості щодо:

1) державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, присвоєних літеро-числових значень номерних знаків транспортних засобів;

2) проведення обов'язкової перевірки придатності транспортних засобів до експлуатації;

3) екзаменаторів, які здійснюють прийом іспитів на отримання права керування транспортними засобами;

4) результатів приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами, а також права перевезення пасажирів, великовагових, великогабаритних та небезпечних вантажів;

5) обліку виданих посвідчень водія;

6) результатів проведення попередніх, періодичних і позачергових медичних оглядів водіїв;

7) обліку дорожньо-транспортних пригод;

8) обліку договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

9) обліку адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки, у тому числі зафіксованих за допомогою технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі;

10) видачі та обліку дозволів на встановлення та використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв;

11) обліку спеціальної продукції.

8. На базі Державного реєстру безпеки дорожнього руху Міністерство внутрішніх справ проводить облік суб'єктів господарювання, що здійснюють:

1) продаж транспортних засобів і складових частин до них, що мають ідентифікаційні номери;

2) виробництво номерних знаків для транспортних засобів;

3) державну реєстрацією (перереєстрацією) транспортних засобів, видачу свідоцтв про реєстрацію та номерних знаків;

4) приймання іспитів на отримання права керування транспортними засобами, а також права перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, а також міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

8.1. На базі Державного реєстру безпеки дорожнього руху Міністерство внутрішніх справ також здійснює облік:

1) актів приймання-передавання транспортних засобів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, посвідчень водіїв, а також транзитних номерних знаків транспортних засобів;

2) колісних транспортних засобів, що підлягають державній та відомчій реєстрації, а також їхніх власників;

3) дорожньо-транспортних пригод;

4) адміністративних правопорушень у сфері дорожнього руху та його безпеки.

9. На базі Державного реєстру безпеки дорожнього руху центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства здійснює облік суб'єктів господарювання, що здійснюють:

1) експлуатацію міського автомобільного та електричного транспорту;

2) перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, а також міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;

3) обов'язкову перевірку придатності транспортних засобів до експлуатації;

4) установлення та технічне обслуговування контрольних пристроїв (тахографів) та обмежувачів швидкості в автотранспортних засобах;

5) проведення сертифікаційних випробувань дорожньо-транспортних засобів;

6) господарську діяльність з будівництва та утримання автомобільних доріг, вулиць, трамвайних колій, залізничних переїздів, мостів, мостових переходів, шляхопроводів, естакад, віадуків, транспортних тунелів та інших штучних споруд.

9.1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту та дорожнього господарства здійснює також облік:

1) аудиторів з безпеки дорожнього руху;

2) адміністративних правопорушень у сфері надання послуг з перевезення пасажирів або вантажу;

3) об'єктів дорожнього сервісу.

10. На базі Державного реєстру безпеки дорожнього руху центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки здійснює облік закладів освіти, що здійснюють навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

11. На базі Державного реєстру безпеки дорожнього руху центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров'я проводить облік суб'єктів господарювання, що здійснюють господарську діяльність з медичної практики, пов'язаної з медичним оглядом водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів з метою виявлення фізичної та розумової здатності до керування транспортними засобами, проведенням огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які впливають на здатність до керування.

12. Інформація, що обробляється в Державному реєстрі безпеки дорожнього руху, відноситься до державного інформаційного ресурсу і підлягає захисту відповідно до вимог законодавства.

13. Утримувачем і розпорядником Державного реєстру безпеки дорожнього руху є уповноважений підрозділ Міністерства внутрішніх справ України. Завданням розпорядника є керування Державним реєстром безпеки дорожнього руху та відповідними складовими системами, контроль за формуванням та підтриманням в актуальному стані інформаційних ресурсів, надання користувачам прав доступу до Державного реєстру безпеки дорожнього руху.

14. Користувачами Державного реєстру безпеки дорожнього руху є уповноважені представники органів державної влади, що беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки, а також у сфері транспорту та дорожнього господарства й інших, пов'язаних з безпекою дорожнього руху сферах, інших державних і недержавних установ та організацій, суб'єкти господарювання та громадяни, яким у встановленому порядку надані відповідні права доступу до інформації в цій системі.

15. Інформація про зареєстровані транспортні засоби та їх власників, що міститься у Державному реєстрі безпеки дорожнього руху, є відкритою та загальнодоступною.

15.1. Утримувач та розпорядник Державного реєстру безпеки дорожнього руху забезпечує реалізацію права кожного громадянина знайомитися з інформацією про себе, яка зберігається в інформаційних підсистемах Державного реєстру безпеки дорожнього руху.

15.2. Для фізичних та юридичних осіб, які в паперовій формі подали заяву особисто або направили її поштою (чи в електронному вигляді за умови ідентифікації таких осіб з використанням електронного цифрового підпису або іншого альтернативного засобу ідентифікації особи) уповноваженим органам Міністерства внутрішніх справ України, інформація з Державного реєстру безпеки дорожнього руху надається шляхом пошуку за суб'єктом (власником транспортного засобу) в електронній формі через офіційний веб-сайт утримувача та розпорядника Державного реєстру безпеки дорожнього руху. Інформація з Державного реєстру безпеки дорожнього руху надається на безоплатній основі, у порядку і за формою, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

15.3. За запитом посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, адвокатів, нотаріусів у зв'язку із виконанням ними повноважень, визначених законодавством, інформація з Державного реєстру безпеки дорожнього руху надається за суб'єктом (власником транспортного засобу) чи за державним номерним знаком у письмовій або електронній формі шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру безпеки дорожнього руху за умови ідентифікації відповідної посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису. Порядок доступу до Державного реєстру безпеки дорожнього руху визначається Кабінетом Міністрів України.

15.4. За заявою власника чи іншого правовласника орган реєстрації та обліку транспортних засобів надає інформацію про осіб, які отримали відомості про зареєстрований транспортний засіб, що йому належить.

15.5. Інформація про зареєстрований транспортний засіб чи його власника, отримана в електронній чи паперовій формі відповідно до законодавства за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру безпеки дорожнього руху, є офіційною та використовується відповідно до законодавства.

Розділ XIII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДОРОЖНІЙ РУХ І ЙОГО БЕЗПЕКУ

Стаття 83. Відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух та його безпеку

1. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух та його безпеку, відповідних правил, норм, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

2. Усі примірники творів, матеріальних комп'ютерних програм та інших носіїв інформації, що містять неофіційні переклади цього Закону, коментарі до нього або навчально-методичні матеріали на основі цього Закону, виготовлені або відтиражовані всупереч вимогам частини п'ятнадцятої статті 12 цього Закону, вважаються небезпечною продукцією та підлягають конфіскації.

Відповідальність посадових осіб за умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції передбачена статтею 227 Кримінального кодексу України.

3. Юридична та фізична особи в разі притягнення до відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, мають право зворотної вимоги (регресу) до особи, яка керувала транспортним засобом у момент учинення правопорушення.

4. За наявності належних доказів учасники дорожнього руху звільняються від адміністративної відповідальності за порушення вимог цього Закону у разі, якщо таке порушення сталося під час руху внаслідок непередбачених та/або незаконних дій інших учасників дорожнього руху, або якщо таке порушення було спричинено неналежним станом автомобільних доріг (вулиць), технічних засобів організації дорожнього руху (порушенням вимог діючих норм, нормативів, стандартів та правил).

5. Учасник дорожнього руху, якому було створено аварійну обстановку іншим учасником руху, що підтверджено належними та допустимими доказами (фото-, кіно- або відеозаписом, показами свідків, висновком експертизи тощо), і який до потрапляння в аварійну ситуацію рухався без порушення вимог цього Закону, не може бути визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди тільки у зв'язку із неуникненням такої пригоди у створеній іншим учасником руху аварійній ситуації.

6. Водій не може бути визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди у випадку, якщо він рухався без порушення вимог цього Закону, а дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок невідповідності стану дороги або залізничного переїзду вимогам відповідних правил, норм та стандартів.

7 Виключається кримінальна відповідальність водія, який порушив правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної обстановки або ситуації іншим учасником дорожнього руху.

Розділ XIV. ПЕРЕХІДНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, окрім статей 6 та 24, а також розділів VII, VIII, IX, X, XI, XII цього Закону.

2. Через три місяці з дня опублікування чинності набирає розділ XII цього Закону.

3. Через шість місяців з дня опублікування чинності набирають статті 6 та 24, а також розділи VII, VIII, IX, X, XI цього Закону.

4. Із набранням чинності цим Законом, Закон України 3353-XII "Про дорожній рух", а також постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 "Про правила дорожнього руху" втрачають свою чинність.

Внести до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" такі зміни: (Відомості Верховної Ради України, 2011, N 34, ст. 343):

1) частину першу статті 34 доповнити підпунктом "4" наступного змісту:

"4) видачі замовнику відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт за наявності виконання ним оцінки впливу на безпеку дорожнього руху для техніко-економічних обґрунтувань проектів будівництва нових доріг державного значення та аудитів з безпеки дорожнього руху відносно проектів будівництва нових та реконструкції існуючих доріг державного значення та об'єктів дорожнього сервісу в межах смуги відведення доріг включно з виїздом на такі дороги відповідно до норм та вимог з безпеки дорожнього руху, встановлених Кабінетом Міністрів України".

5. До приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

6. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом підготувати та відповідно до своїх повноважень забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

 

Голова Верховної Ради
України

А. ПАРУБІЙ

 

 

ДОДАТКИ
до проекту Закону "Про дорожній рух і його безпеку"

Додаток 1

 

СИГНАЛИ РЕГУЛЮВАЛЬНИКА

Зображення має графічний вигляд. Не наводиться.

 

Додаток 2

 

СВІТЛОФОРИ

Світлофори та їх застосування повинні відповідати вимогам Конвенції про дорожні знаки і сигнали (Відень, 1968 р.), Європейської угоди, що доповнює цю Конвенцію (Женева, 1971 р.), і розробленого на їх положеннях національного стандарту ДСТУ 4092.

 

Додаток 3

 

ДОРОЖНІ ЗНАКИ

Дорожні знаки та їх застосування повинні відповідати вимогам Конвенції про дорожні знаки і сигнали (Відень, 1968 р.), Європейської угоди, що доповнює цю Конвенцію (Женева, 1971 р.), і розробленого на їх положеннях національного стандарту.

1. Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби. При цьому вони не повинні бути закриті від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна нанести (відновити), повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.

2. Дорожні знаки повинні встановлюватись з правого боку дороги поза проїзною частиною та узбіччям (допускається установлювати на присипній бермі), на тротуарі, розділювальній смузі, газоні тощо та над дорогою, крім випадків, що спеціально обумовлені національним стандартом. На дорогах з двома і більше смугами для руху в одному напрямку знаки повинні дублюватись. Необхідність дублювання знаків визначають залежно від конкретних дорожніх умов. Дублюючі знаки повинні установлюватись на розділювальній смузі, а у разі її відсутності - над дорогою або на лівому боці дороги, якщо для руху у зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги.

3. Знаки із світлоповертальною поверхнею повинні застосовуватись на ділянках доріг без стаціонарного освітлення, знаки з внутрішнім освітленням - на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, увімкненим на весь темний час доби.

Знаки із світлоповертальною поверхнею допускається застосовувати на ділянках доріг із стаціонарним освітленням, якщо буде забезпечено видимість знаків з відстані не менш ніж 100 м як у світлий, так і в темний час доби.

4. В зоні розташування дорожніх знаків заборонено розміщувати плакати, афіші й установлювати пристосування, які або можуть бути прийняті за дорожні знаки чи інші пристосування для регулювання руху, або можуть зменшувати їхню видимість чи ефективність, або засліплювати водіїв, або відволікати їхню увагу, створюючи тим самим небезпеку для дорожнього руху.

Заборонено розміщувати на знаку або його опорі будь-що, що не має відношення до цього дорожнього знака або пристосування.

5. Дорожні знаки, застосування яких було викликане причинами тимчасового характеру (дорожньо-ремонтні роботи, сезонні особливості руху тощо), повинні виконуватися на жовтому тлі або установлюватися на щитах жовтого кольору. Ці знаки повинні бути негайно демонтовані після усунення зазначених причин тимчасового характеру, закриті чохлами або повернуті паралельно осі дороги тильною стороною до проїзної частини.

6. В одному поперечному перетині дороги допускається встановлювати не більше як три знаки, без урахування дублюючих знаків і табличок до дорожніх знаків.

Черговість розміщення знаків різних груп на одній опорі (зверху вниз або зліва направо) повинна бути наступна: знаки пріоритету - попереджувальні знаки - наказові знаки - заборонні знаки - інформаційно-вказівні знаки - знаки сервісу.

У разі розміщення на одній опорі знаків однієї групи, їх розташовують відповідно до номера знака в групі.

7. Встановлення чи демонтаж дорожніх знаків без узгодження з відповідним підрозділом державного органу влади, що забезпечує безпеку дорожнього руху, заборонено.

1. Попереджувальні знаки

1.1 "Небезпечний поворот праворуч".

1.2 " Небезпечний поворот ліворуч".

Знаки 1.1 і 1.2 попереджають про заокруглення дороги радіусом менше 450 м поза населеними пунктами і менше 150 м - у населених пунктах або про заокруглення з обмеженою оглядовістю.

1.3.1, 1.3.2 "Декілька поворотів". Ділянка дороги з двома і більше розташованими один за одним небезпечними поворотами: 1.3.1 - з першим поворотом праворуч, 1.3.2 - з першим поворотом ліворуч.

1.4.1 - 1.4.3 "Напрямок повороту". Знаки (1.4.1 - рух праворуч, 1.4.2 - рух ліворуч) показують напрямок повороту дороги, позначеної знаками 1.1 і 1.2 (1.3.1 і 1.3.2), напрямок об'їзду перешкоди на дорозі, а знак 1.4.1, крім того, - напрямок об'їзду центра перехрестя з круговим рухом; знак 1.4.3 (рух праворуч або ліворуч) показує напрямок руху на Т-подібних перехрестях, розгалуженнях доріг або об'їзду ділянки дороги, що ремонтується.

1.5.1 - 1.5.3 "Звуження дороги". Знак 1.5.1 - звуження дороги з обох боків, 1.5.2 - з правого, 1.5.3 - з лівого боку.

1.6 "Крутий підйом".

1.7 "Крутий спуск". Знаки 1.6 і 1.7 попереджають про наближення до підйому або спуску, на якому діють вимоги статті 70 цього Закону.

1.8 "Виїзд на набережну або берег". Виїзд на берег водойми, у тому числі на поромну переправу (застосовується з табличкою 7.11).

1.9 "Тунель". Наближення до споруди, що не має штучного освітлення, оглядовість в'їзного порталу якої обмежена або на під'їзді до неї звужена проїзна частина.

1.10 "Нерівна дорога". Ділянка дороги, що має нерівності проїзної частини - хвилястості, напливи, спучування.

1.11 "Пагорб". Ділянка дороги з буграми, напливами чи неплавним стикуванням конструкцій мостів. Знак також може застосовуватися перед штучно створюваними буграми у місцях, де необхідно примусово обмежити швидкість руху транспортних засобів (небезпечні виїзди з прилеглих територій, місця з інтенсивним рухом дітей через дорогу тощо).

1.12 "Вибоїна". Ділянка дороги з вибоїнами чи просіданнями дорожнього покриття на проїзній частині.

1.13 "Слизька дорога". Ділянка дороги з підвищеною слизькістю проїзної частини.

1.14 "Викидання кам'яних матеріалів". Ділянка дороги, на якій можливе викидання гравію, щебеню тощо з-під коліс транспортних засобів.

1.15 "Небезпечне узбіччя". Підвищене, занижене, зруйноване узбіччя або узбіччя, на якому виконуються ремонтні роботи.

1.16 "Падіння каміння". Ділянка дороги, на якій можуть бути падіння каміння, обвали, зсуви.

1.17 "Боковий вітер". Ділянка дороги, на якій можливі сильний боковий вітер або його раптові пориви.

1.18 "Низьколітаючі літаки". Ділянка дороги, яка проходить поблизу аеродрому або над якою літаки чи вертольоти пролітають на невеликій висоті.

1.19 "Перехрещення з рухом по колу".

1.20 "Перехрещення з трамвайною колією". Місце перетинання дороги з трамвайною колією на перехресті з обмеженою оглядовістю чи поза ним.

1.21 "Перехрещення рівнозначних доріг".

1.22 "Перехрещення з другорядною дорогою".

1.23.1 - 1.23.4 "Прилягання другорядної дороги". Знак 1.23.1 - прилягання з правого боку, 1.23.2 - з лівого боку, 1.23.3 - з правого і лівого боку, 1.23.4 - з лівого і правого боку.

1.24 "Світлофорне регулювання". Перехрестя, пішохідний перехід або ділянка дороги, рух на якій регулюється світлофором.

1.25 "Розвідний міст". Наближення до розвідного моста.

1.26 "Двосторонній рух". Початок ділянки дороги (проїзної частини) із зустрічним рухом після одностороннього.

1.27 "Залізничний переїзд із шлагбаумом".

1.28 "Залізничний переїзд без шлагбаума".

1.29 "Одноколійна залізниця". Позначення не обладнаного шлагбаумом переїзду через залізницю з однією колією.

1.30 "Багатоколійна залізниця". Позначення не обладнаного шлагбаумом переїзду через залізницю з двома і більше коліями.

1.31.1 - 1.31.6 "Наближення до залізничного переїзду". Додаткове попередження про наближення до залізничного переїзду поза населеними пунктами.

1.32 "Пішохідний перехід". Наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

1.33 "Діти". Ділянка дороги, на якій можлива поява дітей з території дитячого закладу (дошкільний заклад, школа, оздоровчий табір тощо), що прилягає безпосередньо до дороги.

1.34 "Виїзд велосипедистів". Ділянка дороги, на якій можлива поява велосипедистів, або місце перехрещення з велосипедною доріжкою поза перехрестям.

1.35 "Перегін худоби". Ділянка дороги, на якій можлива поява худоби.

1.36 "Дикі тварини". Ділянка дороги, на якій можлива поява диких тварин.

1.37 "Дорожні роботи". Ділянка дороги, на якій виконуються дорожні роботи.

1.38 "Затори в дорожньому русі". Ділянка дороги, де звуження проїзної частини спричиняє затори в дорожньому русі внаслідок виконання дорожніх робіт чи з інших причин.

1.39 "Інша небезпека". Небезпечна ділянка дороги у місцях, де ширина проїзної частини, радіуси заокруглень тощо не відповідають вимогам будівельних норм, або вид небезпеки, не передбачений попереджувальними знаками.

У разі встановлення знака 1.39 перед ділянкою дороги, що проходить поблизу гірськолижних трас або трас інших зимових видів спорту, разом із знаком встановлюється табличка 7.22;

1.40 "Кінець дороги з удосконаленим покриттям". Перехід дороги з удосконаленим покриттям у гравійну чи ґрунтову дорогу.

1.41 "Місце (ділянка) концентрації дорожньо-транспортних пригод". Місце або ділянка концентрації дорожньо-транспортних пригод, визначених у встановленому порядку. Залежно від виду небезпеки разом із знаком встановлюються таблички 7.21.1 - 7.21.4.

Попереджувальні знаки, за винятком знаків 1.4.1 - 1.4.3, 1.29 - 1.31.6, установлюються поза населеними пунктами на відстані 150 - 300 м, у населених пунктах - на відстані 50 - 100 м до початку небезпечної ділянки. У разі потреби знаки встановлюються і на іншій відстані, яка зазначається на табличці 7.1.1.

Знаки 1.6 і 1.7 встановлюються безпосередньо перед початком підйомів або спусків, розташованих один за одним.

На знаках 1.23.1 - 1.23.4 зображення прилягань відповідає реальній конфігурації перехрестя.

Знаки 1.23.3 і 1.23.4 встановлюються, коли відстань між приляганнями другорядних доріг менше ніж 50 м у населених пунктах і 100 м - поза ними.

Знаки 1.29 і 1.30 встановлюються безпосередньо перед залізничним переїздом.

Знак 1.31.1 установлюється з першим (головним) по ходу руху знаком 1.27 або 1.28, знак 1.31.4 - з дублюючим, який встановлюється ліворуч від проїзної частини, знаки 1.31.3 і 1.31.6 - з другим знаком 1.27 або 1.28, знаки 1.31.2 і 1.31.5 - самостійно (на рівномірній відстані між першим і другим знаками 1.27 або 1.28).

Знак 1.37 може бути встановлено на відстані 10 - 15 м до місця виконання короткотермінових дорожніх робіт на проїзній частині в населеному пункті.

Поза населеними пунктами знаки 1.8, 1.13 - 1.16, 1.25, 1.27, 1.28, 1.33 і 1.37, а в населених пунктах знаки 1.33 і 1.37 повторюються. Наступний знак встановлюється на відстані щонайменше 50 м до початку небезпечної ділянки.

Знаки 1.10, 1.12, 1.14, 1.15, 1.37 і 1.38 - тимчасові і встановлюються на період, необхідний для виконання відповідних робіт на дорозі.

2. Знаки пріоритету

2.1 "Дати дорогу". Водій повинен дати дорогу:

- транспортним засобам, що під'їжджають до перетину проїзних частин нерегульованого перехрестя по перехрещуваній дорозі, а при повороті ліворуч (розвороті) - також транспортним засобам, що рухаються назустріч рівнозначною дорогою прямо або праворуч;

- за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що наближаються по головній дорозі, а також праворуч рівнозначною дорогою.

2.2 "Проїзд без зупинки заборонено". Забороняється проїзд без обов'язкової зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед пішохідним переходом або краєм перехрещуваної проїзної частини, якщо це не створить перешкод для руху пішоходів (на залізничних переїздах - перед знаком). Необхідно дати дорогу:

- транспортним засобам, що під'їжджають до перетину проїзних частин нерегульованого перехрестя по перехрещуваній дорозі, а при повороті ліворуч (розвороті) - також транспортним засобам, що рухаються назустріч рівнозначною дорогою прямо або праворуч;

- за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що наближаються по головній дорозі, а також праворуч рівнозначною дорогою.

2.3 "Головна дорога". Надається право першочергового проїзду нерегульованих перехресть. Водій має перевагу в русі (за винятком випадків руху транспортних засобів із спеціальними сигналами):

- перед транспортними засобами, що під'їжджають до перетину проїзних частин нерегульованого перехрестя по перехрещуваній дорозі, а під час руху прямо або праворуч також перед транспортними засобами, що рухаються назустріч по рівнозначній дорозі ліворуч або на розворот;

- за наявності таблички 7.8 - перед транспортними засобами, що наближаються по другорядній дорозі, а також ліворуч рівнозначною дорогою.

Зона дії знаку - до знаку 2.4 або до перехрестя, перед яким встановлено знак 2.1 або 2.2.

2.4 "Кінець головної дороги". Скасовується право першочергового проїзду нерегульованих перехресть.

2.5 "Перевага зустрічного руху". Забороняється в'їзд на вузьку ділянку дороги (штучної споруди), якщо це може утруднити зустрічний рух. Водій повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам.

2.6 "Перевага перед зустрічним рухом". Вузька ділянка дороги, під час руху якою водій має перевагу в русі стосовно зустрічних транспортних засобів.

Знаки 2.1 - 2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 - в кінці головної дороги.

Перед перехрестям з круговим рухом, де дорога по колу є головною, знак 2.1 або 2.2 встановлюється разом із знаком 4.10. При цьому використання таблички 7.8 не є обов'язковим.

Знак 2.2 замість знака 2.1 повинен застосовуватись перед перехрестями з обмеженою оглядовістю. Крім того, він може встановитись виключно перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний справною світлофорною сигналізацією.

Поза населеними пунктами на дорогах з твердим покриттям знак 2.1 повторюється з додатковою табличкою 7.1.1, а якщо безпосередньо перед таким перехрестям встановлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.

Знак 2.3 з табличкою 7.8 обов'язково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок. У випадку, коли головна дорога на перехресті продовжується по прямій (по колу на перехрестях з круговим рухом), знак 2.3 може не повторюватися, якщо пріоритетність руху на даній ділянці є очевидною для учасників дорожнього руху згідно визначення головної дороги.

3. Заборонні знаки

3.1 "Дорога не придатна для руху". Забороняється рух усіх транспортних засобів. Застосовується, щоб заборонити рух усіх транспортних засобів у пішохідних зонах, на ділянках доріг, що перебувають у аварійному стані і непридатні для руху транспортних засобів.

3.2 "Рух механічних транспортних засобів заборонено".

3.3 "Рух вантажних автомобілів заборонено". Забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

3.4 "Рух з причепом заборонено". Забороняється рух вантажних автомобілів і тракторів з причепами будь-якого типу, а також буксирування механічних транспортних засобів.

3.5 "Рух тракторів заборонено". Забороняється рух тракторів, самохідних машин і механізмів.

3.6 "Рух мотоциклів заборонено".

3.7 "Рух на мопедах заборонено". Забороняється рух на мопедах і велосипедах з двигуном.

3.8 "Рух на велосипедах заборонено". Забороняється рух велосипедів та прирівняних до них транспортних засобів.

3.9 "Рух пішоходів заборонено".

3.10 "Рух з ручними візками заборонено".

3.11 "Рух гужових возів (саней) заборонено". Забороняється рух гужових возів (саней), тварин під сідлом або в'юком, а також прогін худоби.

3.12 "Рух транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів з розпізнавальним знаком "Інформаційна таблиця небезпечного вантажу", що перевозять небезпечні вантажі.

3.13 "Рух транспортних засобів, що перевозять вибухівку, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів з розпізнавальним знаком "Інформаційна таблиця небезпечного вантажу", що перевозять вибухові та легкозаймисті вантажі.

3.14 "Рух транспортних засобів, що перевозять речовини, які забруднюють воду, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів з розпізнавальним знаком "Інформаційна таблиця небезпечного вантажу", що перевозять небезпечні для навколишнього середовища речовини.

3.15 "Рух транспортних засобів, маса яких перевищує... т, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів, у тому числі їх составів, загальна фактична маса яких перевищує зазначену на знакові.

3.16 "Рух транспортних засобів, навантаження на вісь яких перевищує... т, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів, у яких фактичне навантаження на будь-яку вісь більше зазначеної на знакові.

3.17 "Рух транспортних засобів, ширина яких перевищує... м, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів, габаритна ширина яких (з вантажем чи без нього) більша зазначеної на знакові.

3.18 "Рух транспортних засобів, висота яких перевищує... м, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів, габаритна висота яких (з вантажем чи без нього) більша зазначеної на знакові.

3.19 "Рух транспортних засобів, довжина яких перевищує... м, заборонено". Забороняється рух транспортних засобів, габаритна довжина яких (з вантажем чи без нього) більша зазначеної на знакові.

3.20 "Рух транспортних засобів без дотримання дистанції... м заборонено". Забороняється рух транспортних засобів з дистанцією між ними менше зазначеної на знакові.

3.21 "В'їзд заборонено". Забороняється в'їзд усіх транспортних засобів з метою:

- запобігання зустрічному руху транспортних засобів на ділянках доріг з одностороннім рухом;

- запобігання виїзду транспортних засобів назустріч загальному потоку на дорогах, позначених знаком 5.8;

- організації відокремленого в'їзду і виїзду на майданчиках, що використовуються для стоянки транспортних засобів, майданчиках відпочинку, автозаправних станціях тощо;

- запобігання в'їзду на окрему смугу руху, при цьому знак 3.21 повинен застосовуватись разом з табличкою 7.9.

3.22 "Поворот праворуч заборонено".

3.23 "Поворот ліворуч заборонено". Забороняється поворот ліворуч транспортних засобів. При цьому розворот дозволяється.

3.24 "Розворот заборонено". Забороняється розворот транспортних засобів. При цьому поворот ліворуч дозволяється.

3.25 "Обгін заборонено". Забороняється обгін усіх транспортних засобів (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 40 км/год.).

3.26 "Кінець заборони обгону".

3.27 "Обгін вантажним автомобілям заборонено". Забороняється вантажним автомобілям з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т обганяти усі транспортні засоби (крім поодиноких, що рухаються із швидкістю менше 40 км/год.). Тракторам (самохідним машинам, механізмам) забороняється обгін усіх транспортних засобів, крім поодиноких велосипедів, гужових возів (саней).

3.28 "Кінець заборони обгону вантажним автомобілям".

3.29 "Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.

3.30 "Кінець обмеження максимальної швидкості".

3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості". Забороняється в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знакові.

3.32 "Кінець зони обмеження максимальної швидкості".

3.33 "Подачу звукового сигналу заборонено". Забороняється користування звуковими сигналами, крім випадків, коли без цього неможливо запобігти дорожньо-транспортній пригоді.

3.34 "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка усіх транспортних засобів.

3.35 "Стоянку заборонено". Забороняється стоянка усіх транспортних засобів.

3.36 "Стоянку заборонено в непарні числа місяця".

3.37 "Стоянку заборонено в парні числа місяця".

3.38 "Зона обмеженої стоянки". Визначає територію в населеному пункті, на якій тривалість стоянки обмежена незалежно від того, чи справляється за це плата. У нижній частині знака можуть бути зазначені умови обмеження стоянки. У відповідних випадках на знакові або додаткових табличках 7.4.1 - 7.4.7, 7.19 зазначаються дні і час доби, протягом яких діє обмеження, а також його умови. Забороняється стоянка в позначеній зоні тривалістю більше тієї, яка зазначена на табличках 7.4.1 - 7.4.7, 7.19.

3.39 "Кінець зони обмеженої стоянки".

3.40 "Митниця". Забороняється проїзд без обов'язкової зупинки біля митниці.

3.41 "Контроль". Забороняється проїзд без обов'язкової зупинки перед контрольними пунктами (пост поліції, карантинний пост, прикордонна зона, закрита територія, пункт оплати проїзду на платних дорогах тощо).

3.42 "Кінець усіх заборон і обмежень". Визначає одночасно кінець дії усіх заборон і обмежень, що запроваджені заборонними дорожніми знаками 3.20, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33 - 3.37.

3.43 "Небезпека". Забороняє рух усіх без винятку користувачів доріг, вулиць, залізничних переїздів у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув ґрунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо).

3.44 і 3.45 "Рух зазначених транспортних засобів заборонено".

Не поширюється дія знаків:

3.2, 3.21 - 3.24 і 3.34 - на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами і здійснюють зупинку в спеціально відведених для цього місцях;

3.2, 3.35 - 3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 - на транспортні засоби, позначені розпізнавальним знаком "Особа з інвалідністю", якими керують водії з інвалідністю;

3.2 - 3.8, 3.11, 3.44 та 3.45 - на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення;

3.3 - на вантажні автомобілі, які мають горизонтальну синьо-жовту смугу на зовнішній бічній поверхні або перевозять групи людей;

3.34 - на таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

3.35 - 3.38 - на таксі з увімкненим таксометром.

Дія знаків 3.22 і 3.23 поширюється на найближче перехрещення проїзних частин або інші місця, перед якими встановлено один з цих знаків.

Зона дії знаків 3.1 - 3.15, 3.19 - 3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33 - 3.37, 3.44 та 3.45 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

У разі заборони руху на ділянках доріг, позначених знаками 3.17 - 3.19, об'їзд слід здійснювати за іншим маршрутом.

Дія знаків 3.31 і 3.38 поширюється на всю відповідну зону.

Дія знаків 3.9 і 3.10 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Дія знаків 3.34 - 3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені, крім тротуару, якщо здійснення стоянки на ньому не протирічить вимогам статті 62 цього Закону.

Дія знака 3.16 поширюється на ту дорогу (ділянку дороги), на початку якої встановлено цей знак.

Дія знаків 3.17, 3.18 поширюється на те місце, перед яким встановлено цей знак.

Дія знака 3.29, що встановлений перед населеним пунктом, позначеним знаком 5.45, або перед початком щільної забудови, позначеної знаком 5.63.1, поширюється до цих знаків.

Дія знака 3.24 поширюється на перехрестя та інші місця, перед якими його встановлено.

У разі одночасного застосування знаків 3.36 і 3.37 час перестановки транспортних засобів з одного боку дороги на інший - з 19 до 24 год.

Зона дії знаків може бути зменшена:

для знаків 3.20 і 3.33 - застосуванням таблички 7.2.1;

для знаків 3.25, 3.27, 3.29, 3.31, 3.38 - установленням у кінці зони їх дії відповідно знаків 3.26, 3.28, 3.30, 3.32, 3.39;

для знака 3.29 - зміною на знакові величини максимальної швидкості руху;

для знаків 3.34 - 3.37 - табличкою 7.2.2 на початку зони дії, а також установленням у кінці їх зони дії дублюючих знаків 3.34 - 3.37 з табличкою 7.2.3.

Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4, знак 3.35 - з розміткою 1.10.1 або 1.10.2, при цьому зона їх дії визначається за довжиною лінії розмітки.

У разі заборони руху транспортних засобів знаками 3.44, 3.45 на одному знакові може бути нанесено не більше трьох їх символів, розділених між собою.

4. Наказові знаки

4.1 "Рух прямо".

4.2 "Рух праворуч".

4.3 "Рух ліворуч".

4.4 "Рух прямо або праворуч".

4.5 "Рух прямо або ліворуч".

4.6 "Рух праворуч або ліворуч".

Рух лише у напрямках, показаних стрілками на знаках 4.1 - 4.6.

4.7 "Об'їзд перешкоди з правого боку".

4.8 "Об'їзд перешкоди з лівого боку".

Об'їзд лише з боку, показаного стрілкою на знаках 4.7 і 4.8.

4.9 "Об'їзд перешкоди з правого або лівого боку".

4.10 "Круговий рух". Вимагає об'їзду клумби (центрального острівця) в напрямку, показаному стрілками, на перехресті з круговим рухом.

4.11 "Рух легкових автомобілів". Дозволяється рух лише легкових автомобілів, автобусів, мотоциклів, трициклів, квадроциклів та мопедів, маршрутних транспортних засобів і вантажних автомобілів, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3,5 т.

4.12 "Доріжка для велосипедистів". Позначає відокремлену доріжку для велосипедистів або велосипедну смугу руху і дозволяє рух лише на велосипедах. Якщо немає тротуару або пішохідної доріжки, дозволяється також рух пішоходів.

4.13 "Доріжка для пішоходів". Рух лише пішоходів.

4.14 "Доріжка для пішоходів і велосипедистів". Рух пішоходів і велосипедистів.

4.15 "Доріжка для вершників". Рух лише вершників.

4.16 "Обмеження мінімальної швидкості". Рух із не меншою швидкістю, ніж зазначено на знакові, але і не більшою, ніж це передбачено частинами четвертою-сьомою статті 56 цього Закону.

4.17 "Кінець обмеження мінімальної швидкості".

4.18.1 - 4.18.3 "Напрямок руху транспортних засобів з небезпечними вантажами". Показує дозволений напрямок руху транспортних засобів з розпізнавальним знаком "Інформаційна таблиця небезпечного вантажу".

4.19. "Рух із застосуванням ланцюгів протиковзання". В зимовий період рух вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, колісних тракторів і автобусів з дозволеною максимальною масою понад 5 т тільки з використанням ланцюгів протиковзання чи інших аналогічних засобів (крім випадків, коли це заборонено виробником транспортного засобу (виробником шин) або на зазначених транспортних засобах використовуються обшиповані шини).

4.20 "Кінець ділянки руху із застосуванням ланцюгів протиковзання".

4.21 "Кінець доріжки для велосипедистів".

4.22 "Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки".

Знаки 4.3, 4.5, 4.6 і 4.18.3 дозволяють також розворот транспортних засобів. Дія знаків 4.1 - 4.6 не поширюється на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами. Дія знаків 4.1 - 4.6, 4.18.1 - 4.18.3 поширюється на найближче перехрещення проїзних частин або інші місця, перед якими вони встановлені. Дія знака 4.1, установленого на початку дороги або за перехрестям, поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя. Знак не забороняє поворот праворуч у двори та на інші прилеглі до дороги території.

Дія знака 4.11 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у позначеній зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у цій зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Дія знака 4.19 поширюється на ділянку дороги до найближчого перехрестя або уточнюється табличкою 7.2.1 "Зона дії".

5. Інформаційно-вказівні знаки

5.1 "Автомагістраль". Дорога, на якій діють особливі умови дорожнього руху, передбачені статтею 69 цього Закону.

5.2 "Кінець автомагістралі".

5.3 "Дорога для автомобілів".

5.4 "Кінець дороги для автомобілів".

5.5 "Дорога з одностороннім рухом". Дорога або відокремлена проїзна частина, по якій рух транспортних засобів за всією шириною здійснюється лише в одному напрямку. При цьому дозволяється рух заднім ходом, якщо неможливо під'їхати до об'єкта іншим чином і це не протирічить вимогам частин шістнадцятої-сімнадцятої статті 54 цього Закону.

5.6 "Кінець дороги з одностороннім рухом".

5.7.1 і 5.7.2 "Виїзд на дорогу з одностороннім рухом". Показують напрямок руху на перехрещуваній дорозі, якщо на ній організовано односторонній рух. Рух транспортних засобів по цій дорозі або проїзній частині дозволяється лише у напрямку, показаному стрілкою.

5.8 "Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів". Дорога, на якій рух транспортних засобів здійснюється за встановленим маршрутом по спеціально відведеній смузі назустріч загальному потоку транспортних засобів.

5.9 "Кінець дороги із смугою для руху маршрутних транспортних засобів".

5.10.1 і 5.10.2 "Виїзд на дорогу із смугою для руху маршрутних транспортних засобів".

5.11 "Смуга для руху маршрутних транспортних засобів". Смуга призначена лише для транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами попутно із загальним потоком транспортних засобів. В передбачених цим Законом випадках по ній дозволяється рух двохколісних транспортних засобів.

Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він встановлений. Дія знака, що встановлений праворуч від дороги, поширюється на праву смугу руху.

5.12 "Кінець смуги для руху маршрутних транспортних засобів".

5.13 "Дорога з реверсивним рухом". Початок ділянки дороги, на якій по одній або кількох смугах напрямок руху може змінюватися на протилежний.

5.14 "Кінець дороги з реверсивним рухом".

5.15 "Виїзд на дорогу з реверсивним рухом".

5.16 "Напрямки руху по смугах". Показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.

5.17.1 і 5.17.2 "Напрямок руху по смугах".

5.18 "Напрямок руху по смузі". Показує дозволений напрямок руху по смузі.

Знак 5.18 із стрілкою, що зображує поворот ліворуч іншим чином, ніж це передбачено цим Законом, означає, що на даному перехресті поворот ліворуч або розворот здійснюється з виїздом за межі перехрестя направо і об'їздом клумби (розділювального острівця) у напрямку, показаному стрілкою.

5.19 "Використання смуги руху". Інформує водіїв про використання смуги для руху тільки певних видів транспортних засобів у зазначених напрямках.

Якщо на знакові зображено знак, який забороняє або дозволяє рух будь-яким транспортним засобам, рух цих транспортних засобів по ній відповідно забороняється або дозволяється.

5.20.1 - 5.20.3 "Початок додаткової смуги руху". Початок додаткової смуги руху на підйомі або смуги гальмування.

Якщо на знакові, встановленому перед додатковою смугою, зображено знак 4.16, водій транспортного засобу, який не може продовжувати рух по основній смузі із зазначеною або більшою швидкістю, повинен перестроїтися на додаткову смугу руху.

Знак 5.20.3 позначає початок додаткової смуги зліва або початок смуги гальмування перед перехрестям для повороту ліворуч або розвороту.

5.21.1 і 5.21.2 "Кінець смуги руху". Знак 5.21.1 позначає кінець: додаткової смуги на підйомі або смуги розгону на перетині в одному або різних рівнях; смуги руху, призначеної для руху в даному напрямку. Знак 5.21.2 позначає кінець: смуги розгону на перетині в одному або різних рівнях; смуги руху на дорогах, що мають три смуги руху та позначені дорожнім знаком 5.17.1 "Напрямок руху по смугах"; смуги, призначеної для руху в даному напрямку. Знаки 5.21.1 і 5.21.2 можуть застосовуватись й в інших випадках.

5.22 "Прилягання смуги для розгону транспортних засобів". Місце, де смуга для розгону прилягає до основної смуги руху на одному рівні з правого боку.

5.23 "Прилягання додаткової смуги руху з правого боку". Інформує про те, що додаткова смуга руху прилягає до основної смуги руху на дорозі з правого боку.

5.24.1 і 5.24.2 "Зміна напрямку руху на дорозі з розділювальною смугою". Показує напрямок об'їзду закритої для руху ділянки проїзної частини на дорозі з розділювальною смугою або напрямок руху для повернення на проїзну частину праворуч.

5.25 "Смуга руху для аварійної зупинки". Інформує водія про розташування смуги, спеціально підготовленої для аварійної зупинки транспортних засобів у разі відмови гальмової системи.

5.26 "Місце для розвороту". Позначає місце для розвороту транспортних засобів. Поворот ліворуч забороняється.

5.27 "Зона для розвороту". Позначає зону за довжиною для розвороту транспортних засобів. Поворот ліворуч забороняється.

5.28.1 - 5.28.3 "Напрямок руху для вантажних автомобілів". Показує рекомендований напрямок руху для вантажних автомобілів, тракторів, самохідних машин і механізмів.

5.29.1 - 5.29.3 "Тупик". Позначають дороги, що не мають наскрізного проїзду.

5.30 "Рекомендована швидкість". Зона дії знака поширюється до найближчого перехрестя.

5.31 "Житлова зона". Інформує про в'їзд на територію, де діють особливі умови дорожнього руху, передбачені статтею 68 цього Закону.

5.32 "Кінець житлової зони".

5.33 "Пішохідна зона". Інформує про особливості і умови дорожнього руху, передбачені статтею 68 цього Закону.

5.34 "Кінець пішохідної зони".

5.35.1 - 5.35.2 "Пішохідний перехід". Знак 5.35.1 встановлюється праворуч від дороги (проїзної частини) на ближній межі переходу, а знак 5.35.2 - ліворуч від дороги (проїзної частини) на дальній межі переходу.

5.36.1 і 5.36.2 "Підземний пішохідний перехід".

5.37.1 і 5.37.2 "Надземний пішохідний перехід".

5.38.1 - 5.38.3 "Місце для стоянки". Позначають місця для стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів. Знак 5.38.2 позначає криті стоянки (майданчики для паркування). Знак 5.38.3 позначає стоянки (майданчики для паркування) з можливістю пересадки на маршрутні транспортні засоби.

5.39 "Зона стоянки". Позначає початок зони, де дозволена стоянка або паркування, за умов, що зазначаються на додаткових табличках під ним.

5.40 "Кінець зони стоянки".

5.41.1 "Пункт зупинки автобуса". Знак позначає початок посадкового майданчика автобуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів.

У нижній частині знака може бути нанесено зображення таблички 7.2.1 із зазначенням протяжності посадкового майданчика.

5.41.2 "Кінець пункту зупинки автобуса". Знак може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки автобуса.

5.42.1 "Пункт зупинки трамвая". Знак позначає початок посадкового майданчика трамвая.

У нижній частині знака може бути нанесено зображення таблички 7.2.1 із зазначенням протяжності посадкового майданчика.

5.42.2 "Кінець пункту зупинки трамвая". Знак може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки трамвая.

5.43.1 "Пункт зупинки тролейбуса". Знак позначає початок посадкового майданчика тролейбуса. За межами населених пунктів знак може бути встановлений на павільйоні з боку прибуття маршрутних транспортних засобів.

У нижній частині знака може бути нанесено зображення таблички 7.2.1 із зазначенням протяжності посадкового майданчика.

5.43.2 "Кінець пункту зупинки тролейбуса". Знак може встановлюватися в кінці посадкового майданчика пункту зупинки тролейбуса.

5.44 "Місце зупинки таксі".

5.45 "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цього Закону, що визначають порядок руху в населених пунктах.

5.46 "Кінець населеного пункту". Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цього Закону, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

5.47 "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цього Закону, що визначають порядок руху в населених пунктах.

5.48 "Кінець населеного пункту". Кінець населеного пункту, позначеного знаком 5.47.

5.49 "Покажчик загальних обмежень швидкості". Інформує про загальні обмеження швидкості на території України.

5.50 "Можливість використання дороги". Інформує про можливість руху по гірській дорозі, зокрема у разі переїзду через перевал, назва якого зазначається у верхній частині знака. Таблички 1, 2 і 3 - змінні. Табличка 1 червоного кольору з написом "Закрито" забороняє рух, зеленого з написом "Відкрито" - дозволяє. Таблички 2 і 3 білого кольору з написами і позначеннями на них - чорного. У разі коли проїзд відкрито, на табличках 2 і 3 вказівки відсутні, проїзд закрито - на табличці 3 зазначається населений пункт або інший об'єкт, до якого дорога відкрита, а на табличці 2 робиться напис "Відкрито до....".

5.51 "Попередній покажчик напрямків". Напрямок руху до зазначених на знакові населених пунктів та інших об'єктів. На знаках може бути нанесено зображення знаків 3.2 - 3.8, 3.11 - 3.20, 3.29, 3.31, 5.1, 5.3, 5.28.1 - 5.30, 5.38.1 - 5.38.3, 5.61.1, 6.1 - 6.24, символи аеропорту, спортивні та інші піктограми тощо. У нижній частині знака 5.51 зазначається відстань від місця встановлення знака до перехрестя або початку смуги гальмування.

Знак 5.51 використовується також для того, щоб показати на об'їзд ділянок доріг, на яких установлено один із заборонних знаків 3.15 - 3.19.

5.52 "Попередній покажчик напрямку".

5.53 "Покажчик напрямку". Інформує про напрямок руху до зазначених на ньому пунктів та визначних місць.

5.54 "Покажчик напрямків". Інформує про напрямки руху до зазначених на ньому пунктів.

На знаках 5.53 і 5.54 може бути зазначено відстані до позначених на них об'єктів (км), нанесено зображення знаків 3.2 - 3.8, 3.11 - 3.20, 3.29, 3.31, 5.1, 5.3, 5.28.1 - 5.30, 5.38.1 - 5.38.3, 6.1 - 6.24, символи аеропорту, спортивні та інші піктограми.

5.55 "Схема руху". Маршрут руху на перехресті в разі заборони окремих маневрів або дозволені напрямки руху на складному перехресті.

5.56 "Схема об'їзду". Маршрут об'їзду ділянки дороги, яка тимчасово закрита для руху.

5.57.1 - 5.57.3 "Напрямок об'їзду". Рекомендований напрямок об'їзду ділянки дороги, яка тимчасово закрита для руху.

5.58.1 і 5.58.2. "Назва об'єкта". Назва об'єкта іншого, ніж населений пункт (вулиця, річка, озеро, перевал, визначне місце та ін.).

5.59 "Покажчик відстаней". Відстань до населених пунктів (км), розташованих на маршруті.

5.60 "Кілометровий знак". Відстань від початку дороги (км).

5.61.1 - 5.61.3 "Номер маршруту". Знаки 5.61.1 - номер, наданий дорозі (маршруту); 5.61.2, 5.61.3 - номер і напрямок дороги (маршруту).

5.62 "Місце зупинки". Місце обов'язкової зупинки транспортних засобів під час дії заборонного сигналу світлофора (регулювальника) чи перед залізничними переїздами, рух через які регулюється світлофорами.

5.63.1 "Початок щільної забудови". Застосовується виключно в межах населених пунктів, початок яких позначено знаком 5.47, - після такого знака та на межі початку щільної забудови безпосередньо поблизу дороги (за умови наявності такої забудови). Позначає місце, з якого діють вимоги цього Закону, що визначають порядок руху в населених пунктах, позначених знаками 5.45 та 5.46.

5.63.2 "Кінець щільної забудови". Застосовується виключно в межах населених пунктів, початок яких позначено знаком 5.47, - після такого знака та на межі закінчення щільної забудови безпосередньо поблизу дороги (за умови подальшої відсутності такої забудови на ділянці дороги протяжністю не менше ніж 1 км). Позначає місце, з якого втрачають чинність вимоги цього Закону, що визначають порядок руху в населених пунктах, позначених знаками 5.45 та 5.46.

5.64 "Зміна схеми руху". Позначає, що за цим знаком тимчасово або постійно змінено схему руху та/або встановлено нові дорожні знаки. Застосовується протягом не менш як трьох місяців у випадку зміни руху на постійній основі. Застосовується протягом необхідного проміжку часу у випадку зміни руху на тимчасовій основі та встановлюється не менш як за 100 м до першого тимчасового знака.

5.65 "Аеропорт".

5.66 "Залізничний вокзал чи пункт зупинки поїздів".

5.67 "Автовокзал чи автостанція".

5.68 "Культова споруда".

5.69 "Промислова зона".

5.70 "Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху". Інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або технічних засобів.

5.71 "Морський (річковий) порт чи вокзал".

Знаки 5.17.1 і 5.17.2 з відповідною кількістю стрілок використовуються на дорогах, що мають три смуги і більше, коли в кожному напрямку налічується неоднакова кількість смуг руху.

За допомогою знаків 5.17.1 і 5.17.2 із змінним зображенням організовується реверсивний рух.

Знаки 5.16 і 5.18 призначені для встановлення іншого порядку використання смуг на багатосмугових дорогах, ніж визначений частиною четвертою статті 54 цього Закону: рух прямо можливий по будь-якій смузі, праворуч - із правої смуги, ліворуч - з лівої смуги. Знаки 5.16 і 5.18, що дозволяють поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяють також розворот з цієї смуги.

Дія знаків 5.16 і 5.18, встановлених перед перехрестям, поширюється на все перехрестя, якщо наступні знаки 5.16 і 5.18, установлені на ньому, не дають інших вказівок.

Дія знаків 5.31, 5.33 і 5.39 поширюється на всю позначену ними територію.

Окремі дворові території знаками 5.31 і 5.32 не позначаються, але на таких територіях діють вимоги статті 68 цього Закону.

Знаки 5.51 - 5.54, що встановлені поза населеним пунктом, мають зелений або синій фон, якщо вони встановлені відповідно на автомагістралі чи іншій дорозі. Вставка на синьому або зеленому фоні означає, що рух до зазначеного населеного пункту або об'єкта здійснюється відповідно по дорозі іншій, ніж автомагістраль, чи по автомагістралі. Знаки 5.51 - 5.54, які встановлені в населеному пункті, повинні мати білий фон. Вставки на синьому або зеленому фоні означають, що рух до зазначеного населеного пункту або об'єкта здійснюється відповідно по дорозі іншій, ніж автомагістраль, чи по автомагістралі. Знак 5.53 на коричневому фоні інформує про напрямок руху до визначних місць.

На вставках знаків 5.51 - 5.54 можуть зазначатися номери доріг (маршрутів), що мають такі значення:

Є - Європейська мережа доріг (букви та цифри білого кольору на зеленому фоні);

М - міжнародні, Н - національні (букви та цифри білого кольору на червоному фоні);

Р - регіональні, Т - територіальні (букви чорного кольору на жовтому фоні);

О - обласні, С - районні (букви білого кольору на синьому фоні).

6. Знаки сервісу

6.1 "Пункт першої медичної допомоги".

6.2 "Лікарня".

6.3 "Телефон для виклику аварійної служби".

6.4 "Вогнегасник".

6.5 "Пункт технічного обслуговування".

6.6 "Пункт миття автомобілів".

6.7.1 - 6.7.3 "Автозаправні станції". Знаком 6.7.2 позначаються тільки газові заправні станції, знаком 6.7.3 - спільні автозаправні станції.

6.8 "Телефон".

6.9 "Пункт довідкової служби".

6.10 "Поліція".

6.11 "Туалет".

6.12 "Питна вода".

6.13 "Ресторан або їдальня".

6.14 "Кафе".

6.15 "Місце відпочинку".

6.16 "Готель або мотель".

6.17 "Туристична база".

6.18 "Кемпінг".

6.19 "Місце стоянки причепів у кемпінгу".

6.20 "Ділянка для табору автотуристів і місце стоянки причепів у кемпінгу".

6.21 "Будинки для відпочинку".

6.22 "Початок пішохідного маршруту".

6.23 "Пляж або басейн".

6.24 "Визначні місця".

6.25 "Шиномонтаж".

7. Таблички до дорожніх знаків

7.1.1 - 7.1.4 "Відстань до об'єкта". Позначають: 7.1.1 - відстань від знака до початку небезпечної ділянки, місця запровадження відповідного обмеження або певного об'єкта (місця), розташованого попереду за ходом руху; 7.1.2 - відстань від знака 2.1 до перехрестя в тому разі, коли безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2; 7.1.3 і 7.1.4 - відстань до об'єкта, що розташований біля дороги.

7.2.1 - 7.2.6 "Зона дії". Позначають: 7.2.1 - довжину небезпечної ділянки, позначеної попереджувальними знаками, або зону дії заборонних, наказових та інформаційно-вказівних знаків; 7.2.2 - зону дії заборонних знаків 3.34 - 3.37, а також довжину одного або декількох розташованих один за одним зупинкових майданчиків; 7.2.3 - кінець зони дії знаків 3.34 - 3.37; 7.2.4 - те, що транспортний засіб розташований в зоні дії знаків 3.34 - 3.37; 7.2.5, 7.2.6 - напрямок і зону дії знаків 3.34 - 3.37 у разі заборони зупинки або стоянки вздовж однієї сторони майдану, фасаду забудови та ін. У разі застосування разом із заборонними знаками таблички зменшують зону дії знаків.

7.3.1 - 7.3.3 "Напрямок дії". Показують напрямки дії знаків, розташованих перед перехрестям, або напрямки руху до позначених об'єктів, що розташовані безпосередньо біля дороги.

7.4.1 - 7.4.7 "Час дії". Табличка 7.4.1 - суботні, недільні та святкові дні, 7.4.2 - робочі дні, 7.4.3 - дні тижня, 7.4.4 - 7.4.7 - дні тижня і час доби, протягом яких діє знак.

7.5.1 - 7.5.8 "Вид транспортного засобу". Показують вид транспортного засобу, на який поширюється дія знака. Табличка 7.5.1 поширює дію знака на вантажні автомобілі (у тому числі з причепом) з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т, 7.5.2 - на автопоїзди (транспортні состави), а також на транспортні засоби, що здійснюють буксирування, 7.5.3 - на легкові автомобілі, а також вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3,5 т, 7.5.4 - на автобуси, 7.5.5 - на трактори, самохідні машини та механізми, 7.5.6 - на мотоцикли та мопеди, 7.5.7 - на велосипеди та прирівняні до них транспортні засоби, 7.5.8 - на транспортні засоби з розпізнавальним знаком "Інформаційна таблиця небезпечного вантажу", що перевозять небезпечні вантажі.

7.6.1 - 7.6.5 "Спосіб поставлення транспортного засобу на стоянку". Позначають: 7.6.1 - всі транспортні засоби повинні бути поставлені на стоянку на проїзній частині вздовж тротуару, 7.6.2 - 7.6.5 - спосіб поставлення легкових автомобілів, мотоциклів, трициклів, квадроциклів, мопедів та велосипедів на стоянці біля тротуару та з його використанням. У населених пунктах, де стоянка дозволена на лівому боці вулиці, повинні застосовуватись таблички 7.6.1 - 7.6.5 із дзеркальним зображенням символів.

7.7 "Стоянка з непрацюючим двигуном". Означає, що на стоянці, позначеній знаками 5.38.1 - 5.38.3 або 5.39, дозволяється залишати транспортні засоби лише з непрацюючим двигуном.

7.8 "Напрямок головної дороги". Напрямок головної дороги на перехресті. Застосовується із знаками 2.1 - 2.3. На табличці 7.8 схематичне зображення перехрестя відповідає його реальній конфігурації, при цьому широкими лініями позначені дороги, на яких надано право першочергового проїзду (головні дороги), а тонкими лініями - дороги, на яких установлені знаки 2.1 чи 2.2 (другорядні дороги).

7.9 "Смуга руху". Визначає смугу руху, на яку поширюється дія знака або світлофора.

7.10 "Кількість поворотів". Застосовується із знаками 1.3.1 і 1.3.2, якщо поворотів три і більше. Кількість поворотів може безпосередньо позначатись і на знаках 1.3.1 і 1.3.2.

7.11 "Поромна переправа". Показує на наближення до поромної переправи і застосовується із знаком 1.8.

7.12 "Ожеледиця". Означає, що дія знака поширюється на зимовий період часу, коли проїзна частина може бути слизькою.

7.13 "Вологе покриття". Означає, що дія знака поширюється на період, коли покриття проїзної частини вологе чи мокре.

Таблички 7.12 і 7.13 застосовуються із знаками 1.13, 1.38, 1.39, 3.1 - 3.4, 3.6 - 3.14, 3.20, 3.25, 3.27, 3.29, 3.31, 4.19.

7.14 "Платні послуги". Означає, що послуги надаються лише за плату.

7.15 "Місце для огляду автомобілів". Означає, що на майданчику, позначеному знаками 5.38.1 - 5.38.3 або 6.15, є естакада або оглядова канава.

7.16 "Сліпі пішоходи". Означає, що пішохідним переходом користуються сліпі громадяни. Застосовується із знаками 1.32, 5.35.1, 5.35.2 і світлофорами.

7.17 "Особи з інвалідністю". Застосовується зі знаками 5.38.1 - 5.38.3 і 5.39, щоб зазначити місця (або спеціально відведену частину майданчика) для стоянки транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю.

7.18 "Крім осіб з інвалідністю". Застосовується для зазначення того, що дія знаків 3.2, 3.34 - 3.38 не поширюється на транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю.

7.19 "Обмеження тривалості стоянки". Визначає максимальну тривалість перебування транспортного засобу на стоянці, позначеній знаками 5.38.1 - 5.38.3 і 5.39.

7.20 "Діє від...". Позначає дату (день, місяць, рік), з якої набирають чинності вимоги дорожнього знака. Табличка встановлюється за 14 днів до початку дії знака і знімається через місяць після того, як почав діяти знак.

7.21.1 - 7.21.4 "Вид небезпеки". Табличка встановлюється із знаками 1.39, 1.41 та інформує про можливий вид дорожньо-транспортної пригоди: 7.21.1 - зіткнення транспортних засобів, 7.21.2 - перекидання, 7.21.3 - наїзд на пішохода, 7.21.4 - наїзд на велосипедиста.

7.22 "Лижники". Ділянка дороги проходить поблизу гірськолижних трас або трас інших зимових видів спорту. Табличка встановлюється із знаком 1.39 та інформує про можливу появу лижників на дорозі.

7.23 "Температура навколишнього середовища". Означає, що дія знаку 3.16, з яким встановлено табличку, поширюється на літній період часу, коли покриття доріг під дією тепла та вагових навантажень від транспортних засобів схильне до просідання або руйнування. Забороняється рух вказаних на знаках транспортних засобів при температурі повітря більшій, ніж зазначено на табличці.

Таблички розміщуються безпосередньо під знаками, з якими вони застосовуються. Таблички 7.2.2 - 7.2.4, 7.8 у разі розташування знаків над проїзною частиною, узбіччям або тротуаром, розміщуються збоку від знаків.

Дозволяється за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції України встановлювати знаки (таблички до дорожніх знаків) індивідуального проектування з надписами та/або символами, зрозумілими учасникам дорожнього руху.

 

Додаток 4

 

ДОРОЖНЯ РОЗМІТКА

Дорожня розмітка та її застосування повинно відповідати вимогам Конвенції про дорожні знаки і сигнали (Відень, 1968 р.), Європейської угоди, що доповнює цю Конвенцію (Женева, 1971 р.), і розробленого на їх положеннях національного стандарту ДСТУ 2587.

Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути нанесеною (відновленою), установлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

1. Горизонтальна розмітка

Лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.1, якщо нею позначаються майданчики для паркування. Жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1, 1.10.2, 1.17. Червоно-білий колір мають лінії 1.14.3 - 1.14.5, 1.15. Оранжевий колір мають лінії тимчасової розмітки.

Розмітка 1.25 - 1.28 дублює зображення знаків.

Горизонтальна розмітка має таке значення:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок дороги чи проїзної частини (напрямних острівців, острівців безпеки тощо), на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування, велосипедну смугу і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;

1.2 (широка суцільна лінія) - позначає край проїзної частини на автомагістралях або межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів. У місцях, де цю лінію дозволено перетинати у відповідному напрямку, вона може бути переривчастою, або замість неї може бути використана лінія 1.11;

1.3 - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на ділянках доріг, які мають чотири і більше смуг руху;

1.4 - позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку усіх транспортних засобів (крім маршрутних, якщо вони здійснюють зупинку в спеціально відведених для цього місцях). Застосовується самостійно або в поєднанні із знаком 3.34 і наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Дія розмітки, якщо її застосовано самостійно, поширюється на відповідну сторону дороги (включно з тротуаром).

Розмітка повинна наноситися обов'язково у населених пунктах перед і за перехрестями, якщо пішохідні переходи на них відсутні, та дорожніми знаками 5.41.1, 5.42.1, 5.43.1, якщо не визначені межі пунктів зупинки маршрутних транспортних засобів (відсутні дорожні знаки 5.41.2, 5.42.2, 5.43.2, дорожня розмітка 1.17 та заїзна "кишеня");

1.5 (переривчаста лінія, в якій довжина проміжків між штрихами вдвічі перевищує їх довжину) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на ділянках доріг, які мають дві смуги; позначає межі смуг руху за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку;

1.6 (лінія наближення - переривчаста лінія, в якій довжина штрихів вдвічі перевищує проміжки між ними) - попереджає про наближення до розмітки 1.1 або 1.11, яка поділяє транспортні потоки протилежних або попутних напрямків;

1.7 (переривчаста лінія з короткими штрихами і рівними їм проміжками) - позначає смуги руху в межах перехрестя, зокрема, складного або в місцях, призначених для розвороту. На перехресті, де поворот ліворуч дозволено з декількох смуг або розворот може здійснюватися без виїзду на перехрещувану проїзну частину, а також в місцях, позначених знаками 5.26 "Місце для розвороту" чи 5.27 "Зона для розвороту" (додаток 3), де розворот передбачено з використанням віднесеного лівого повороту, такі смуги (траєкторії руху) повинні позначатись зазначеною лінією розмітки в обов'язковому порядку;

1.8 (широка переривчаста лінія, в якій довжина проміжків між штрихами вдвічі перевищує їх довжину) - позначає межу між перехідно-швидкісною смугою і основною смугою проїзної частини (на перехрестях, перехрещеннях доріг (проїзних частин) на різних рівнях, у зоні автобусних зупинок тощо);

1.9 - позначає межі смуг руху, на яких здійснюється реверсивне регулювання; поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (при вимкнених реверсивних світлофорах) на дорогах або їх окремих ділянках, де здійснюється реверсивне регулювання;

1.10.1 і 1.10.2 - позначають місця, де заборонено стоянку. Застосовуються самостійно або разом із знаком 3.35 і наносяться біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Дія розмітки, якщо її застосовано самостійно, поширюється на відповідну сторону дороги (включно з тротуаром);

1.11 - поділяє транспортні потоки протилежних або попутних напрямків на ділянках доріг, де перестроювання дозволено лише з однієї смуги; позначає місця, призначені для розвороту, в'їзду і виїзду з майданчиків для стоянки тощо, де рух дозволено лише в один бік (з боку нанесення переривчастої лінії);

1.12 (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен здійснити обов'язкову зупинку за наявності знака 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух;

1.13 - позначає місце, де водій повинен у разі потреби зупинитися і дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по перехрещуваній дорозі;

1.14.1, 1.14.3, 1.14.4 ("зебра", у тому числі червоно-білого кольору) - позначають нерегульований пішохідний перехід; розміткою 1.14.3 позначається пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод; розміткою 1.14.4 позначається місце переходу сліпих пішоходів;

1.14.2, 1.14.5 - позначають пішохідний перехід, де рух регулюється світлофором; розміткою 1.14.5 позначається місце переходу сліпих пішоходів;

1.15 - позначає місце, де велосипедна доріжка перетинає дорогу (проїзну частину);

1.16.1 - 1.16.3 - позначає напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків;

1.16.4 - позначає острівці безпеки. Виїзд на напрямні острівці та острівці безпеки, а також зупинка і стоянка транспортних засобів на них забороняються;

1.17 - позначає пункт зупинки маршрутних транспортних засобів;

1.18 - показує дозволені напрямки руху по смугах на ділянках доріг з двома і більше смугами для руху в одному напрямку, перехрестях, окремих територіях, об'єктах дорожнього сервісу. Застосовується самостійно або в поєднанні із знаками 5.16, 5.17.1, 5.17.2, 5.18. Розмітка із зображенням тупика наноситься для зазначення того, що поворот на найближчу проїзну частину заборонено. Розмітка, яка дозволяє поворот ліворуч з крайньої лівої смуги, дозволяє також розворот з цієї смуги;

1.19 - попереджає про наближення до звуження проїзної частини (ділянки, де зменшується кількість смуг руху в даному напрямку) або до лінії розмітки 1.1 чи 1.11, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків. У першому випадку може застосовуватися в поєднанні із знаками 1.5.1 - 1.5.3;

1.20 - попереджає про наближення до розмітки 1.13;

1.21 (напис "STOP") - попереджає про наближення до розмітки 1.12, коли вона застосовується в поєднанні із знаком 2.2;

1.22 - попереджає про наближення до місця, де встановлено пристрій примусового зниження швидкості руху транспортних засобів;

1.23 - показує номер дороги (маршруту);

1.24 - позначає смугу, призначену для руху лише маршрутних транспортних засобів. В обумовлених цим Законом випадках по ній дозволяється рух двохколісним транспортним засобам;

1.25 - дублює зображення знака 1.32;

1.26 - дублює зображення знака 1.39;

1.27 - дублює зображення знака 3.29;

1.28 - дублює зображення знака 5.38.1 - 5.38.3;

1.29 - позначає доріжку для велосипедистів або велосипедну смугу руху;

1.30 - позначає місця стоянки транспортних засобів з розпізнавальним знаком "Особа з інвалідністю" (додаток 5), якими керують водії з інвалідністю, і забороняє стоянку інших транспортних засобів.

Лінію 1.1, якщо вона позначає край проїзної частини, суміжний з узбіччям, перетинати дозволяється. Дозволяється також перетинати лінію 1.1, якщо нею позначено місце стоянки або майданчик для паркування, проте стоянка (паркування) повинні здійснюватися так, щоб транспортний засіб знаходився в межах, окреслених лінією, не наїжджав на неї і не займав одночасно два або більше стоянкові (паркувальні) місця.

В решті випадків перетинати лінію 1.1 забороняється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 40 км/год.

Лінію 1.2, якщо нею позначено край проїзної частини, суміжний з узбіччям або розділювальною смугою, перетинати забороняється. Якщо лінією 1.2 позначено межі смуги для руху маршрутних транспортних засобів, її дозволяється перетинати в разі зупинки таксі для висадки/посадки пасажирів в обумовлених цим Законом випадках, випередження або об'їзду перешкоди водіями маршрутних і інших транспортних засобів, яким дозволено рух цією смугою.

Лінію 1.3 перетинати забороняється. Як виключення, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, лінію 1.3 дозволяється перетинати для об'їзду перешкоди, якщо така перешкода повністю унеможливлює рух транспортних засобів в межах відведених смуг для руху в одному напрямку.

Лінії 1.5 - 1.8 перетинати дозволяється з будь-якого боку.

На ділянці дороги між реверсивними світлофорами лінію 1.9 дозволяється перетинати, якщо вона розташована праворуч від водія.

При ввімкнених сигналах зеленого кольору у реверсивних світлофорах лінію 1.9 дозволяється перетинати з будь-якого боку, якщо вона поділяє смуги, по яких рух дозволено в одному напрямку. У разі вимкнення реверсивних світлофорів водій повинен негайно перестроїтися праворуч за лінію розмітки 1.9.

Лінію 1.9, що розміщена ліворуч по відношенню до водія транспортного засобу, при вимкнених реверсивних світлофорах перетинати забороняється.

Лінію 1.11 дозволяється перетинати тільки з боку її переривчастої частини, а з боку суцільної - лише по завершенні обгону чи для об'їзду перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію.

2. Вертикальна розмітка

Смуги вертикальної розмітки мають чорно-білий колір. Червоно-білий колір мають смуги 2.3. Жовтий колір має лінія 2.7.

Вертикальна розмітка позначає:

2.1 - торцеві частини штучних споруд (парапетів, опор освітлення, шляхопроводів та ін.);

2.2 - нижній край штучної споруди;

2.3 - вертикальні поверхні щитів, які встановлюють під знаками 4.7 - 4.9, чи початкові або кінцеві елементи дорожніх огороджень. Нижній край смуг розмітки позначає бік, з якого необхідно об'їжджати перешкоду;

2.4 - напрямні стовпчики;

2.5 - бокові поверхні огороджень доріг на заокругленнях малого радіуса, крутих спусках, інших небезпечних ділянках;

2.6 - бордюри напрямного острівця та острівця безпеки;

2.7 - бордюри в місцях, де заборонено стоянку транспортних засобів (включаючи тротуари).

 

Додаток 5

 

РОЗПІЗНАВАЛЬНІ ЗНАКИ, НАПИСИ І ПОЗНАЧЕННЯ

1. На відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки:

1) "Автопоїзд" - три ліхтарі оранжевого кольору, розташовані горизонтально над передньою частиною кабіни (кузова) з проміжками між ліхтарями від 150 до 300 мм - на вантажних автомобілях і колісних тракторах (класу 1.4 т і вище) з причепами, а також на зчленованих автобусах і тролейбусах;

2) "Глухий водій" - круг жовтого кольору діаметром 160 мм з нанесеними всередині трьома чорними кружками діаметром 40 мм, розташованими по кутах уявного рівностороннього трикутника, вершина якого спрямована донизу. Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, якими керують глухі або глухонімі водії;

3) "Діти" - квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору і чорним зображенням символу дорожнього знака 1.33 (сторона квадрата - не менше 250 мм, кайма - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що перевозять організовані групи дітей;

4) "Довгомірний транспортний засіб" - два прямокутники жовтого кольору розміром 500 х 200 мм з каймою червоного кольору завширшки 40 мм із світлоповертального матеріалу. Знак розміщується ззаду горизонтально (чи вертикально) і симетрично до поздовжньої осі на транспортних засобах (крім маршрутних), довжина яких від 12 до 22 м.

Довгомірні транспортні засоби, довжина яких з вантажем або без нього перевищує 22 м, а також автопоїзди з двома і більше причепами (незалежно від загальної довжини) повинні мати розміщений ззаду розпізнавальний знак (у формі прямокутника жовтого кольору розміром 1200 х 300 мм з каймою червоного кольору завширшки 40 мм) із світлоповертального матеріалу. На знакові чорним кольором наноситься зображення вантажного автомобіля з причепом і зазначається їхня загальна довжина в метрах;

5) "Особа з інвалідністю" - квадрат синього кольору із білою каймою та білим символом особи на інвалідній колясці. Довжина сторони квадрату складає 100 мм, ширина кайми - 10 мм. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю I, II групи, а також III групи з порушеннями опорно-рухової системи. Особи, що використовують розпізнавальний знак "Особа з інвалідністю", повинні мати на це підтверджуючий документ;

6) "Інформаційна таблиця небезпечного вантажу" - прямокутник оранжевого кольору з світлоповертальною поверхнею та каймою чорного кольору. У верхній частині розпізнавального знака у випадках, передбачених спеціальними правилами, зазначається ідентифікаційний номер виду небезпеки, у нижній - ідентифікаційний номер небезпечної речовини за переліком ООН. Знак розміщується згідно спеціальних правил (або Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів);

7) "Тихохідний транспортний засіб" - рівносторонній трикутник із стороною 350 мм із червоним флуоресцентним покриттям і червоною смугою шириною 45 мм із світлоповертального матеріалу на гранях. Знак розміщується позаду на транспортному засобі, який за своєю конструкцією або за умовами забезпечення безпеки при перевезенні вантажу не може рухатися зі швидкістю, що перевищує 40 км/год.;

8) "Колона" - квадрат жовтого кольору з каймою червоного кольору, в який вписано літеру "К" чорного кольору (сторона квадрата - не менше 250 мм (для легкових автомобілів - не менше 140 мм), ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах (крім мотоциклів, трициклів, квадроциклів та мопедів) та причепах, що рухаються в колоні;

9) "Лікар" - квадрат синього кольору (сторона - 140 мм) із вписаним зеленим кругом (діаметр - 125 мм), на який нанесено білий хрест (довжина штриха - 90 мм, ширина - 25 мм). Знак розміщується спереду і ззаду на автомобілях, що належать водіям-лікарям (за їхньою згодою).

Якщо на транспортному засобі розміщено розпізнавальний знак "Лікар", у ньому повинна бути спеціальна медична аптечка та інструментарій за переліком, визначеним МОЗ, для подання кваліфікованої допомоги під час дорожньо-транспортної пригоди;

10) "Негабаритний вантаж" - сигнальні щитки або прапорці розміром 400 х 400 мм з нанесеними по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються (ширина - 50 мм), а в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості - світлоповертачами або ліхтарями: спереду білого кольору, ззаду - червоного, збоку - оранжевого. Знак розміщується на крайніх зовнішніх частинах вантажу, що виступає за габарити транспортного засобу, у випадках, зазначених в частині шостій статті 64 цього Закону, а також при русі транспортного засобу згідно вимог статті 34 цього Закону за спеціальними правилами, якщо вони передбачають позначення вантажу вказаним способом;

11) "Обмеження максимальної швидкості" - зображення дорожнього знака 3.29 "Обмеження максимальної швидкості" із зазначенням дозволеної швидкості (діаметр знака - не менше 160 мм, ширина кайми - 1/10 діаметра). Знак розміщується (наноситься) ззаду ліворуч на механічних транспортних засобах, якими керують водії із стажем до 1 року, великовагових та великогабаритних транспортних засобах, транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, у разі перевезення вантажним автомобілем пасажирів, а також у випадках, коли максимальна швидкість транспортного засобу згідно з його технічною характеристикою або окремими умовами руху, визначеними Міністерством внутрішніх справ України, нижча встановленої в частинах четвертій та шостій статті 56 цього Закону;

12) "Розпізнавальний автомобільний знак України" - еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA. Довжина осей еліпса повинна бути 175 і 115 мм. Розміщується ззаду на транспортних засобах, які перебувають у міжнародному русі;

13) "Розпізнавальний знак транспортного засобу" - спеціальна стрічка із світлоповертальної плівки з нанесеними під кутом 45 градусів червоними і білими смугами, що чергуються. Знак розміщується на транспортних засобах ззаду горизонтально і симетрично до поздовжньої осі якомога ближче до зовнішнього габариту транспортного засобу, а на транспортних засобах, що мають кузов-фургон, - і вертикально. На транспортних засобах, що використовуються для дорожніх робіт, а також на засобах, що мають особливу форму, і на їх обладнанні знак розміщується також спереду і по боках.

Розпізнавальний знак розміщується обов'язково на транспортних засобах, що використовуються для дорожніх робіт, а також на засобах, що мають особливу форму. На інших транспортних засобах розпізнавальний знак розміщується за бажанням їх власників.

14) "Таксі" - композиція з п'яти квадратів контрастного кольору (сторона щонайменше 20 мм), які розташовані у шаховому порядку у два ряди. Знак наноситься з обох боків автомобіля на його передні дверцята, а також на розпізнавальний ліхтар оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля;

15) "Учбовий транспортний засіб" - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "У" чорного кольору (сторона - не менше 200 мм (для легкових автомобілів - не менше 140 мм), ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак обов'язково розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах (за винятком мотоциклів, мопедів, трициклів та квадроциклів), що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля);

16) "Шипи" - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "Ш" чорного кольору (сторона трикутника - не менше 200 мм (для легкових автомобілів - не менше 140 мм), ширина кайми - 1/10 сторони). Знак розміщується ззаду на транспортних засобах, на яких встановлено шини з шипами;

17) "Газ" - рівносторонній трикутник жовтого кольору з вершиною догори і каймою чорного кольору, в який по центру вписано знак оклику чорного кольору (сторона трикутника - не менше 200 мм (для легкових автомобілів - не менше 130 мм), ширина кайми - 1/10 сторони). Безпосередньо під знаком розміщується пояснювальна табличка, що має ідентичний знакові фон і напис чорного кольору "ГАЗ". Знак розміщується ззаду ліворуч на транспортних засобах, на яких встановлено газобалонне обладнання.

2. Розпізнавальні знаки розміщуються на висоті 400 - 1600 мм від поверхні дороги так, щоб вони не обмежували оглядовість і їх було добре видно іншим учасникам дорожнього руху.

3. Забороняється наносити на зовнішні поверхні транспортних засобів зображення чи написи, що збігаються з кольорографічними схемами, розпізнавальними знаками чи написами транспортних засобів оперативних і спеціальних служб, передбаченими національним стандартом України, або унеможливлюють визначення основного кольору такого транспортного засобу.

4. Без будь-яких узгоджень дозволяється нанесення на транспортний засіб довільних зображень або написів відповідно до вимог діючих стандартів та за умови, що вони не протирічать вимогам Закону України "Про рекламу". У разі невідповідності вищезазначеним вимогам, нанесення зображення або написів узгоджується з уповноваженим органом Міністерства внутрішніх справ України.

5. Для позначення гнучкого зчеплення під час буксирування використовуються прапорці або щитки розміром 200 х 200 мм з нанесеними на них по діагоналі червоними і білими смугами, що чергуються, із світлоповертального матеріалу завширшки 50 мм (за винятком використання гнучкого зчеплення з покриттям із світлоповертального матеріалу).

6. На вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 тонни, причепах і напівпричепах до них та автобусах застосовується контурне маркування - ряд смуг із світлоповертального матеріалу, що наносяться на автотранспортний засіб з метою позначення у темний час доби та в умовах недостатньої видимості його горизонтальних і вертикальних габаритів (довжини, ширини і висоти). Порядок установки та вимоги до контурного маркування визначаються діючими регламентами, правилами та нормативами.

7. Знак аварійної зупинки відповідно до ГОСТ 24333-97 являє собою рівносторонній трикутник, виготовлений із світлоповертальних планок червоного кольору з внутрішньою флуоресцентною вставкою червоного кольору.

____________