ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

РІШЕННЯ

від 15 вересня 2010 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Левченка Є. Ф., Лихути Л. М., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та відкритого акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" про визнання ордера недійсним, за касаційною ОСОБА_7 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року, встановила:

У січні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 та відкритого акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" (далі - ВАТ "Вінницький інструментальний завод") про визнання ордера недійсним. Позивачка зазначала, що на підставі виданого їй у квітні 2001 року ордеру вселилася в кімнату НОМЕР_2 гуртожитку АДРЕСА_1. В подальшому на підставі розпорядження директора товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-плюс" (далі - ТОВ "Добробут-плюс") її було переселено в кімнату НОМЕР_1 цього ж гуртожитку. У травні 2006 року вона довідалася, що 22 лютого 2006 року ОСОБА_7 видано ордер на кімнату НОМЕР_1 гуртожитку, в якій проживає вона. Посилаючись на те, що ордер видано відповідачці на фактично зайняте нею, позивачкою, жиле приміщення, а також на те, що ВАТ "Вінницький інструментальний завод" не мало права розпоряджатися ним, оскільки приміщення гуртожитку передано у комунальну власність територіальної громади міста Вінниці, позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі.

Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у ч. 4 п. 10 постанови "Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 року N 2, суд, встановивши, що особа не набула права на жиле приміщення, з цих мотивів відмовляє в позові про захист порушеного права.

На підставі ст. 129 ЖК України та ч. 1 п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року N 208, єдиною підставою для зайняття жилого приміщення в гуртожитку є ордер.

На підставі ч. 2 п. 19 Примірного положення про гуртожитки переселення громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку провадиться за рішенням адміністрації підприємства, організації, установи та профспілкового комітету з видачею нового ордеру.

Судом установлено, що позивачці в квітні 2001 року було видано ордер на право зайняття кімнати НОМЕР_2 гуртожитку. В спірну кімнату позивачка переселилася за розпорядженням директора ТОВ "Добробут-плюс". При цьому рішення адміністрації та профспілкового комітету про її переселення не приймалося і ордер на право зайняття спірної кімнати не видавався.

Суд на зазначене вище положення закону та обставини справи уваги не звернув та не врахував, що через зайняття позивачкою спірного жилого приміщення з порушенням встановленого законом порядку самостійне право на нього в позивачки не виникло і це позбавляє її права на захист від порушень у його користуванні.

Таким чином, судом ухвалено помилкове рішення через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, ст. ст. 9, 129 ЖК України, пп. 10, 19 Примірного положення про гуртожитки, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 лютого 2010 року скасувати.

У позові ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та відкритого акціонерного товариства "Вінницький інструментальний завод" про визнання ордера недійсним відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий 

А. Г. Ярема 

Судді: 

Є. Ф. Левченко 

  

Л. М. Лихута 

  

Л. І. Охрімчук 

  

Я. М. Романюк