ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 грудня 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБИ_1 до військової частини А0870 (далі - ВЧ) про визнання дій протиправними та стягнення грошової компенсації, встановила:

У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії ВЧ щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в запас з лав Збройних Сил України та стягнути грошову компенсацію за це майно в розмірі 7096 грн.

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що при звільненні з військової служби відповідач не виплатив йому грошову компенсацію за неотримане речове майно, передбачену пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року N 1444 (далі - Положення).

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 17 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 4 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статті 9 1 Закону України від 20 грудня 1991 року N 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2011-XII) та Положення, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 липня 2013 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2012 року N К/9991/48484/12, 20 листопада 2012 року N К-49678/09, 19 лютого 2013 року N К/9991/64694/11, 26 лютого 2013 року N К/9991/69220/11, 29 березня 2013 року N К-34882/10.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статті 9 1 Закону N 2011-XII.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив із того, що частина друга статті 9 1 Закону N 2011-XII регулює порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюється на військовослужбовців, звільнених з військової служби, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням Закону N 2011-XII.

Верховний Суд України не може взяти до уваги рішення касаційного суду від 26 лютого 2013 року N К/9991/69220/11, яке надано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, оскільки воно було предметом перегляду у Верховному Суді України 18 червня 2013 року, за результатами якого оскаржуване рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до касаційного суду.

У інших рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд, залишаючи без змін рішення попередніх судів про задоволення позовних вимог, виходив із того, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку, за бажанням можуть отримати речове майно, яке не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Тобто право на отримання компенсації за неотримане речове майно виникає і після звільнення зі служби.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону N 2011-XII (у редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Відповідно до статті 2 Закону України від 17 лютого 2000 року N 1459-III "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" дію частини другої статті 9 Закону N 2011-XII зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.

Законом України від 3 листопада 2006 року N 328-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" статтю 9 Закону України N 2011-XII викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9 1 (у редакції, чинній до 1 січня 2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини другої статті 9 1 Закону N 2011-XII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, на момент звернення ОСОБИ_1 для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон N 2011-XII не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення не підлягає застосуванню, оскільки суперечить положенням зазначеного вище Закону.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 19 березня, 11 та 18 червня 2013 року NN 21-38а13, 21-156а13, 21-191а13 відповідно.

За таких обставин висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви ОСОБИ_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБИ_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов