ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 квітня 2012 року

Верховний Суд України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Редьки А. І., Скотаря А. М., Гриціва М. І., Гуля В. С., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Таран Т. С., Терлецького О. О., Гусака М. Б., Лященко Н. П., Тітова Ю. Г., Ємця А. А., Маринченка В. Л., Шицького І. Б., Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Школярова В. Ф., Заголдного В. В., Панталієнка П. В., Яреми А. Г. (за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2), розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання першочергового права на земельну ділянку, скасування договору оренди та розпоряджень і зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У лютому 2010 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з вищезазначеним позовом, в якому просили: визнати за ними першочергове та пріоритетне право на земельні ділянки, що розташовані на АДРЕСА_1; скасувати розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Харківська РДА) від 5 жовтня 2006 року N 1686, від 28 березня 2007 року N 543 і від 7 березня 2008 року N 109; скасувати договір оренди землі від 15 травня 2008 року, укладений між Харківською РДА та ОСОБА_1; усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками та зобов'язати ОСОБА_1 привести земельну ділянку площею 1,89 га, що розташована на АДРЕСА_1 до попереднього стану.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 23 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6 виділено в самостійне провадження.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що згідно протоколу N 18 від 20 жовтня 1992 року на засіданні профспілкового комітету дослідного господарства "Українка" Інституту тваринництва Української академії аграрних наук (далі - Інститут тваринництва УААН) їй була надана земельна ділянка площею 0,05 га для ведення особистого селянського господарства згідно із Земельним кодексом України 1990 року на території колишніх парників, що розташована на АДРЕСА_1. Вона користувалася земельною ділянкою більше 15 років, а в теперішній час позбавлена можливості оформити вказану земельну ділянку у власність, оскільки земельна ділянка передана в оренду відповідачу ОСОБА_1 для реконструкції і експлуатації кулінарного цеху та будівлі їдальні в офісні й складські приміщення зі зміною цільового призначення та з порушенням земельного законодавства, а саме: ч. 3 ст. 22, ч. 1 ст. 23, ст. 119 Земельного кодексу України 2001 року (далі - ЗК України).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 17 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 6 квітня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано розпорядження Харківської РДА від 5 жовтня 2006 року N 1686, від 28 березня 2007 року N 543 і від 7 березня 2008 року N 109. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 15 травня 2008 року між орендодавцем - Харківською РДА - і орендарем - ОСОБА_1, та скасовано його реєстрацію. Зобов'язано ОСОБА_1 привести земельну ділянку площею 1,89 га, що розташована на АДРЕСА_1, до попереднього стану. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, зазначене рішення апеляційного суду залишено без змін.

9 листопада 2011 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 лютого 2012 року ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення, допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської РДА, Харківської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання першочергового права на земельну ділянку, скасування договору оренди та розпоряджень і зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 3 березня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3601 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У заяві ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року порушується питання про скасування постановленої судом ухвали з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_1 посилається на ухвалу колегії суддів Верховного Суду України від 25 травня 2011 року у справі N 6-57393 св10.

ОСОБА_1 указує на те, що правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими в зазначеному для прикладу судовому рішенні.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 20 жовтня 2011 року N 3932-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України" заяви про перегляд судових рішень в цивільних справах, подані до Верховного Суду України до набрання чинності цим Законом включно, розглядаються в порядку та в межах повноважень, які діяли до набрання чинності цим Законом, до завершення розгляду таких заяв.

Ураховуючи наведені положення Закону, заява розглядається в порядку ЦПК України в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 указує на неоднакове застосування судами касаційних інстанцій ст. 12 ЗК України.

Судами встановлено, що розпорядженням Харківської РДА від 5 жовтня 2006 року N 1686 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,89 га господарського двору, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, несільськогосподарських угідь, які перебували в постійному користуванні Інституту тваринництва УААН, що розташована за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області (далі - Кулиничівська селищна рада). Розпорядженням Харківської РДА від 9 лютого 2007 року N 191 скасовано державний акт на право постійного користування землею, виданий 26 листопада 1993 року Інституту тваринництва УААН на землі дослідного господарства "Українка", як такий, що виданий безпідставно, і цю земельну ділянку зараховано до земель запасу сільськогосподарського призначення на території Кулиничівської селищної ради за межами населеного пункту. Розпорядженням Харківської РДА від 28 березня 2007 року N 543 пункт перший указаного розпорядження Харківської РДА від 5 жовтня 2006 року викладено в новій редакції, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,89 га господарського двору, за рахунок земель запасу категорії сільськогосподарського призначення, несільськогосподарських угідь, що розташована за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради, для реконструкції і експлуатації кулінарного цеху та будівлі їдальні в офісні й складські приміщення. Розпорядженням Харківської РДА від 7 березня 2008 року N 109 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для реконструкції і експлуатації кулінарного цеху та будівлі їдальні в офісні й складські приміщення зі зміною цільового призначення, що розташована за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради. 15 травня 2008 року між орендодавцем - Харківською РДА - та орендарем - ОСОБА_1 - укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що позивачка, починаючи з 20 жовтня 1992 року, постійно користувалася спірною земельною ділянкою, яка розташована за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради і виділена їй профспілковим комітетом колишнього землекористувача для ведення особистого селянського господарства, та згідно із чинним земельним законодавством має право на оформлення права власності на цю земельну ділянку. Оскільки саме цю ділянку було виділено ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі від 15 травня 2008 року, апеляційний суд визнав необґрунтованими висновки районного суду про те, що не можна вважати право позивачки порушеним і таким, що не підлягає захисту. Також на підставі п. п. "з", "і" ч. 1 ст. 12 ЗК України суд виходив із того, що, приймаючи розпорядження про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 1,89 га, що розташована за межами населеного пункту на території Кулиничівської селищної ради, для реконструкції і експлуатації кулінарного цеху та будівлі їдальні в офісні й складські приміщення, Харківською РДА не була врахована думка Кулиничівської селищної ради, на території якої знаходиться ця земельна ділянка. Крім того, під час укладання договору оренди землі й прийняття оскаржуваних рішень були порушені вимоги ст. ст. 20, 21, 23 ЗК України та порядок зміни цільового призначення земель.

З такими висновками повністю погодитись не можна.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу, інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок та інші.

Пунктом 12 розд. Х "Перехідні положення" ЗК України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України в ухвалі від 25 травня 2011 року у справі з подібними правовідносинами за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Харківської РДА, Кулиничівської селищної ради про скасування договору оренди, скасування розпоряджень і зобов'язання виконати певні дії, в якій суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову в позові з тих підстав, що під час прийняття розпоряджень та укладання договору оренди між ОСОБА_1 і Харківською РДА не були порушені норми земельного законодавства, оскільки ст. 12 ЗК України визначаються повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, а не за їх межами.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Верховним Судом України в постанові від 19 вересня 2011 року у справі N 6-23 цс11, яка згідно зі ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для судів, що зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та на те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, тому на цю земельну ділянку визначені у ст. 12 ЗК України повноваження Кулиничівської селищної ради не поширюються.

Погодившись із судом апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову, суд касаційної інстанції дійшов помилкового та такого, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема ст. ст. 3, 4, 11, 15 ЦПК України, висновку про те, що при прийнятті Харківською РДА оскаржуваних розпоряджень порушені права ОСОБА_4 та що цьому органу виконавчої влади необхідно було враховувати думку Кулиничівської селищної ради.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу. Якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 355, ч. ч. 1, 2 ст. 3604 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 355, 3603, 3604 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. П. Барбара

В. В. Кривенко

І. С. Берднік

С. М. Вус

О. Т. Кузьменко

Н. П. Лященко

Л. Ф. Глос

В. Л. Маринченко

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

М. І. Гриців

В. С. Гуль

Л. І. Охрімчук

П. В. Панталієнко

В. Ф. Пивовар

О. І. Потильчак

М. Б. Гусак

Б. М. Пошва

А. А. Ємець

О. Б. Прокопенко

Т. Є. Жайворонок

А. І. Редька

В. В. Заголдний

А. М. Скотарь

Г. В. Канигіна

М. Р. Кліменко

Є. І. Ковтюк

Т. С. Таран

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

П. І. Колесник

М. Є. Короткевич

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

О. А. Коротких

А. Г. Ярема