ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 30 червня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого А. Г. Ярема, суддів: М. І. Балюк, Л. І. Григор'євої, Л. І. Охрімчук, Ю. Л. Сенін, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області, ОСОБА_6 про стягнення одноразової допомоги та за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення одноразової допомоги, встановила:

У листопаді 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відокремленого підрозділу "Шахти ім. Ф. Е. Дзержинського" державного підприємства "Дзержинськвугілля" про встановлення факту перебування на утриманні та стягнення одноразової допомоги.

Зазначав, що його син, ОСОБА_7, працював на шахті ім. Ф. Е. Дзержинського й під час виконання трудових обов'язків загинув.

Посилаючись на те, що він є непрацездатним членом сім'ї загиблого та має право на отримання одноразової допомоги на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", після неодноразових уточнень позовних вимог просив установити факт перебування його на утриманні в ОСОБА_7 і стягнути на його користь 386 тис. грн. одноразової допомоги.

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області (далі - відділення Фонду) і ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю та відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого від нещасного випадку на виробництві.

Зазначала, що вона з 2001 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7.

У 2005 році шлюб було розірвано, однак вона з ОСОБА_7 продовжувала проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

У 2008 році ОСОБА_7 під час виконання трудових обов'язків загинув.

Посилаючись на те, що вона не працює й перебувала на утриманні ОСОБА_7, просила встановити факт її проживання однією сім'єю разом із ОСОБА_7 та стягнути з відділення Фонду на її користь 384347 грн. 40 коп. одноразової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_7.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 31 березня 2009 року вказані позовні вимоги об'єднано в одне провадження.

У подальшому ОСОБА_5 відмовився від заявлених вимог про встановлення факту перебування на утриманні.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 15 червня 2009 року до участі у справі за позовом ОСОБА_5 до відокремленого підрозділу "Шахти ім. Ф. Е. Дзержинського" державного підприємства "Дзержинськвугілля" про стягнення одноразової допомоги як співвідповідачів залучено відділення Фонду та ОСОБА_6.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 30 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_5 192173 грн. 70 коп. одноразової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_7; встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_6 з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року до 28 серпня 2008 року; стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_6 192173 грн. 70 коп. одноразової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_7; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2009 року рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30 червня 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено: стягнуто з відділення Фонду на його користь 384347 грн. 40 коп. одноразової допомоги.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та рішення апеляційного суду й ухвалити нове рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнити, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі відділення Фонду просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_5 є батьком потерпілого ОСОБА_7 і на час смерті потерпілого досяг 60 років, а ОСОБА_6 на момент смерті ОСОБА_7 проживала з потерпілим однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому слід встановити факт проживання ОСОБА_6 однією сім'єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з лютого 2005 року до 28 серпня 2008 року і відповідно до ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з відділення Фонду на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стягнути одноразову допомогу у зв'язку зі смертю потерпілого.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_5 відповідно до ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" має право на отримання одноразової допомоги в разі смерті потерпілого, оскільки є батьком потерпілого, який на час смерті ОСОБА_7 досяг 60 років; ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_7 виповнився 41 рік, вона не є інвалідом, отже передбачені ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" виплати одноразової допомоги в неї відсутні, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та задоволення позовних вимог ОСОБА_5.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах із відокремленим підрозділом "Шахта ім. Ф. Е. Дзержинського" державного підприємства "Дзержинськвугілля".

З 2001 року до 2005 року ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6.

28 серпня 2008 року з ОСОБА_7 стався нещасний випадок на виробництві, унаслідок якого він загинув.

ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7 і на момент смерті потерпілого, ОСОБА_7, досяг 60 років.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 27 жовтня 2008 року встановлено факт, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_7.

Відповідно до рішення комісії з приймання родичів загиблого ОСОБА_7 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 як особі, яка не знаходилась на утриманні потерпілого, однак має на це право, зокрема, призначено щомісячні страхові виплати та виплачено передбачену колективним договором одноразову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

За змістом ст. 28 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові виплати, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно із ч. 7 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Згідно з п. п. 1.2, 6.1.4, 6.1.8 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року, у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право: 1) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 2) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; 3) щомісячну страхову виплату в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого (щомісячна страхова виплата); 4) страхову виплату потерпілому у розмірі його середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні його на легшу нижчеоплачувану роботу; 5) страхову виплату потерпілому під час його професійної реабілітації; 6) щомісячну страхову виплату особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого; 7) відшкодування вартості ритуальних послуг, пов'язаних з похованням померлого.

Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені ст. 33 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (незалежно від того, разом вони проживали чи окремо), - мають право тільки на призначення щомісячних страхових виплат.

Таким чином, оскільки ОСОБА_5 є батьком померлого внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_7 і на час смерті потерпілого досяг 60 років, однак на утриманні в ОСОБА_7 не перебував, хоча мав на це право, тому передбачені ст. 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" підстави для одержання одноразової допомоги після смерті ОСОБА_7 у розмірі, установленому ч. 7 ст. 34 указаного Закону, у ОСОБА_5 відсутні.

За таких обставин, оскільки фактичні обставини справи суди встановили повно, але неправильно застосували матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Разом із тим, установивши, що ОСОБА_6 на день смерті ОСОБА_7 виповнився 41 рік, вона не є інвалідом і не відноситься до осіб, які мають право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого, у тому числі й одноразової допомоги, і що встановлення факту поживання ОСОБА_6 однією сім'єю з ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу не має юридичного значення для набуття нею права на одержання страхових виплат у зв'язку зі смертю потерпілого, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення одноразової допомоги.

Висновки апеляційного суду в цій частині відповідають установленим обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи скарги ОСОБА_6 цих висновків не спростовують.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 без змін.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області та касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 30 червня 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про стягнення одноразової допомоги скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області, ОСОБА_6 про стягнення одноразової допомоги відмовити.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 9 жовтня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю та стягнення одноразової допомоги залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

М. І. Балюк

 

Л. І. Григор'єва

 

Л. І. Охрімчук

 

Ю. Л. Сенін