ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.12.2010 р. 

N К-5866/10 


 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Співака В. І., суддів: Білуги С. В., Гаманка О. І., Загороднього А. Ф., Заїки М. М., секретаря судового засідання Бруй О. Д., за участю позивача - ОСОБА_1 та представника Державної податкової адміністрації України - Кипиченка С. П., розглянувши у судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової адміністрації України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, встановила:

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 було відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги. Визнано наказ Голови Державної податкової адміністрації України від 02.04.2007 року N 598-о незаконним та скасовано його. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної податкової інспекції у Володимирецькому районі незаконним. Зобов'язано Державну податкову адміністрацію України надати ОСОБА_1 рівноцінну посаду з врахуванням її кваліфікації та стажу роботи. Зобов'язано провести нарахування і виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 02.04.2007 по 21.12.2009. Постанову в частині місячного платежу допущено до негайного виконання. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Державна податкова адміністрація України та ОСОБА_1 подали касаційні скарги. Державна податкова адміністрація України в своїй касаційній скарзі просить скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі просить змінити рішення суду апеляційної інстанції, задовольнивши повністю її позовні вимоги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційних скарг, заперечення ОСОБА_1 на касаційну скаргу Державної податкової адміністрації України, рішення суду апеляційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом норм процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, судове рішення суду апеляційної інстанції - змінити.

Судами було встановлено, що ОСОБА_1 з 1994 року працювала в Державній податковій інспекції Володимирецького району, з квітня 2006 року обіймала посаду її начальника. Наказом Голови Державної податкової адміністрації України від 02.04.2007 року N 598-о її було звільнено із займаної посади у зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції Володимирецького району на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Про звільнення її було попереджено листом від 01.02.2007 року N 1573/04-120, про що свідчить її підпис, та тим же числом запропоновано посаду завідувача сектору адміністрування податків з фізичних осіб у новостворюваній Кузнецовській ОДПІ. Однак від запропонованої посади ОСОБА_1 відмовилася, так як така не відповідала її кваліфікації та стажу роботи. Більше посад їй не пропонували.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у разі змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 492 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, отже суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, щодо незаконності звільнення Місько Т. Д. з займаної посади, оскільки відповідачем не було враховано переважне право позивача на залишення на роботі та зайняття вакантної посади, так як вона є працівником з високою кваліфікацією, має безперервний стаж роботи та найвищу категорію державного службовця в установі, в якій вона працювала, на утриманні у неї знаходиться троє осіб, в тому числі малолітня дитина.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції щодо поновлення позивача на рівноцінній посаді, оскільки поновлення на роботі згідно норм чинного законодавства повинно здійснюватись на тій посаді та в тій організації, з якої позивача було звільнено.

Відповідно до вимог статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Оскільки обставини справи встановлено повно і правильно, але тільки в частині помилково застосовано матеріальний закон, то відповідно до частини 4 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а судове рішення суду першої інстанції - зміні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково. Із урахуванням наведених обставин постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 необхідно змінити та поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Державної податкової інспекції Володимирецького району з 02.04.2007. В решті постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової адміністрації України задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди змінити.

Пункт четвертий цієї постанови викласти в такій редакції: "Поновити Мисько Тамару Дмитрівну на посаді начальника Державної податкової інспекції Володимирецького району з 02.04.2007".

В решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2009 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

 

Головуючий 

В. І. Співак 

Судді: 

С. В. Білуга 

  

О. І. Гаманко 

  

А. Ф. Загородній 

  

М. М. Заїка