ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 19 жовтня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Патрюка М.В., суддів: Гуменюка В. І., Лященко Н. П., Жайворонок Т. Є., Онопенка В. В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Івано-Франківської міської санітарно-епідеміологічної станції про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 вересня 2010 року, встановила:

У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Івано-Франківської міської санітарно-епідеміологічної станції (далі - Івано-Франківська міська СЕС) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що з 23 вересня 1994 року працювала на посаді санітарного лікаря з комунальної гігієни Івано-Франківської міської СЕС. Наказом від 12 жовтня 2009 року N 132-к її звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин 11 вересня 2009 року на підставі п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Посилаючись на те, що прогул вона не вчиняла, її відсутність на роботі викликана поважними причинами, звільнено її з порушенням вимог закону, позивачка просила поновити її на роботі й стягнути на її користь 1228 грн. 41 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 вересня 2010 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення районного та апеляційного судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Суду України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивачки з роботи є встановлення поважності причин відсутності.

Судом установлено, що позивачка 11 вересня 2009 року була відсутня на роботі у зв'язку з тим, що її онука - ОСОБА_4, яка є членом її сім'ї, що підтверджується довідкою ЖЕО N 6 від 5 листопада 2009 року N 2174 (а. с. 4), виписувалася з хірургічного відділення Івано-Франківської центральної міської лікарні, де їй була проведена операція, у зв'язку із чим потребувала допомоги.

Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що 11 вересня 2009 року остання вчинила прогул без поважних причин, оскільки надана на підтвердження поважності причин відсутності її на роботі довідка медичної установи N 517 (а. с. 5) на її ім'я не відповідає вимогам правових актів Міністерства охорони здоров'я України.

Між тим, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з конкретних обставин і враховувати будь-які докази із числа, передбачених ст. 57 ЦПК України. При цьому відсутність працівника може підтверджуватися не тільки лікарняним листком чи довідкою медичної установи, а й показаннями свідків та іншими доказами.

У даному випадку суд з'ясовував не поважність причин відсутності ОСОБА_3 на роботі, а відповідність медичної довідки вимогам правових актів Міністерства охорони здоров'я України та Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

Крім того, ст. 149 КЗпП України зобов'язує власника або уповноважений ним орган при обранні виду стягнення враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, та попередню роботу позивачки.

Судом не з'ясовано, чи були дотримані ці вимоги закону відповідачем, зокрема, і обставини, за яких вчинено проступок, якщо такий мав місце, реально заподіяну ним шкоду та попередню роботу позивачки.

З огляду на викладене судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 червня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 7 вересня 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. І. Гуменюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Н. П. Лященко

 

В. В. Онопенко