ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.01.2011 р.

N К-15561/09


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Смоковича М. І., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Луганському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі за позовом М. С. Ф. до обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановила:

М. С. Ф. звернувся до суду з позовом до обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому зазначав, що відповідно до вимог статей 37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він має право на щомісячну допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, а також на доплату у розмірі двох мінімальних заробітних плат, які у відповідних розмірах не отримував. Тому просив суд стягнути з відповідачів на свою користь невиплачені йому в зазначений період кошти.

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2008 року позов задоволено.

Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації на користь М. С. Ф. 3096,80 грн. невиплачених коштів, передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі на користь М. С. Ф. 15484,00 грн. невиплачених коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2008 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Луганському районі Житомирської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції 3 категорії. При цьому є непрацюючим пенсіонером та проживав на території радіоактивного забруднення, а також перебував на обліку в управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, і має право на пенсію, компенсації, доплати та допомогу, передбачені статтями 37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" управлінням праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управлінням Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області дані виплати позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, доплати проводились в розмірі 2,10 грн. та 10,50 грн. відповідно.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що дії відповідачів були неправомірними, нарахування та виплата відповідних доплат позивачу повинні були здійснюватись, виходячи з їх розмірів, встановлених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановою Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з реальних можливостей державного бюджету.

З таким висновком судів погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 відсотків від мінімальної заробітної плати.

Згідно з вимогами статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, провадиться доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Наявність у позивача права на призначення йому щомісячної грошової допомоги в розмірі 40 відсотків від мінімальної заробітної плати та доплати в розмірі не нижчому від 2 мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і розміру виплати громадянам, які проживають на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, застосуванню підлягають статті 37 та 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з яких вбачається, що під час визначення розміру передбачених цими статтями виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, - а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, та на яку посилається відповідач.

Крім того, судами вірно враховано, що розмір пенсійних виплат, доплат та компенсацій, передбачених постановою Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не відповідає визначеному Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміру, кратному мінімальній заробітній платі (мінімальній пенсії), яка збільшувалась в різні роки Законами України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік", "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік", "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та "Про Державний бюджет України на 2005 рік".

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону.

Крім того, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щодо визначення розміру та виплати грошової допомоги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суди дали правильну правову оцінку обставинам у справі, перевірили обґрунтованість вимог позивача щодо здійснення нарахування конкретних сум, відповідність їх розмірам, які були встановлені чинним законодавством.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Луганському районі Житомирської області залишити без задоволення.

Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 15 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі за позовом М. С. Ф. до обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.

____________