ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 1 жовтня 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) про стягнення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - нарахувати і виплатити недоплачену їй щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі - допомога по догляду за дитиною) виходячи з фактичного розміру встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років згідно зі статтею 56 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (далі - Закон N 489-V) та статтею 58 Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 107-VI), стягнути з відповідача 4570 грн. 52 коп. такої допомоги за періоди з липня по грудень 2007 року та з січня по липень 2008 року.

Рівненський міський суд Рівненської області постановою від 9 лютого 2009 року позов задовольнив частково: визнав неправомірними дії Управління щодо невиплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною за 2007 - 2008 роки; постановив стягнути з Управління на користь ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною за періоди з липня по грудень 2007 року у розмірі 1654 грн. 04 коп. та з травня по липень 2008 року в розмірі 916 грн., а всього 2570 грн. 04 коп.

Апеляційний суд Рівненської області постановою від 14 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про часткове задоволення позову: визнав протиправними дії Управління щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку допомогу за період із листопада по грудень 2007 року з урахуванням проведених виплат.

Вищий адміністративний суд України постановою від 27 червня 2013 року скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав протиправними дії Управління щодо недоплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною за періоди з листопада по грудень 2007 року та з травня по липень 2008 року; зобов'язав Управління здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон N 2240-III), за періоди із листопада по грудень 2007 року та з травня по липень 2008 року.

Суд касаційної інстанції зазначив: оскільки суди встановили, що спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, на відносини щодо виплати допомоги такій особі за зазначені позивачем періоди поширюються норми спеціального закону, яким є Закон N 2240-III, а тому позовні вимоги про стягнення допомоги по догляду за дитиною за періоди із листопада по грудень 2007 року та з травня по липень 2008 року підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, Управління звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 43 Закону N 2240-III та статей 13, 15 Закону України від 21 листопада 1992 року N 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон N 2811-XII) (в редакції Закону N 107-VI). На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 24 травня 2013 року (справа N 57896/09), яка, на думку Управління, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У зазначеному рішенні Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що в період із 22 травня по 31 грудня 2008 року застосуванню підлягали розміри виплат, встановлені статтею 15 Закону N 2811-XII.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом статті 43 Закону N 2240-III та частини першої статті 15 Закону N 2811-XII при вирішенні питання щодо виплати у період з 22 травня по 31 грудня 2008 року допомоги по догляду за дитиною.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права, правова позиція якого мотивована нижченаведеним.

До 1 січня 2008 року відносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною регулювалися Законом N 2811-XII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом N 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 25 розділу II Закону N 107-VI низку положень Закону N 2240-III, у тому числі й статтю 43, було виключено. Водночас пунктом 23 зазначеного розділу Закону N 107-VI положення статті 13 Закону N 2811-XII щодо поширення його дії лише на осіб, не застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виключено, статтю ж 15 цього Закону викладено у редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у зв'язку з порушенням порядку прийняття змін та внесення доповнень до чинних законів визнав неконституційним пункт 25 розділу II Закону N 107-VI щодо зміни визначеного Законом N 2240-III правового регулювання відносин, пов'язаних із правом осіб, застрахованих у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, на матеріальне забезпечення у разі народження дитини та необхідності догляду за нею. У зазначеному Рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що застосований законодавцем у цьому випадку порядок прийняття змін та внесення доповнень до чинних законів створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, - скасування та обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Отже, з часу проголошення Конституційним Судом України Рішення N 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону N 2240-III, зокрема і статті 42 - 44, щодо виплати допомоги по догляду за дитиною особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому пункт 23 щодо внесення змін до Закону N 2811-XII неконституційним визнано не було.

Таким чином, у період із 22 травня по 31 грудня 2008 року існувало дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною, а саме: стаття 43 Закону N 2240-III, яка врегульовувала питання щодо виплати допомоги особам, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, і стаття 15 Закону N 2811-XII у редакції Закону N 107-VI від 28 грудня 2007 року, яка поширювала свою дію на осіб (одного з батьків дитини, усиновлювача, опікуна, бабу, діда або іншого родича), які фактично здійснюють догляд за дитиною, незалежно від того, чи застраховані вони у зазначеній системі страхування (стаття 13 Закону N 2811-XII).

Оскільки у справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що спір виник з приводу виплати допомоги особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що на відносини, пов'язані із виплатою допомоги зазначеній особі, у період із 22 травня по 31 грудня 2008 року поширюються норми спеціального закону (яким є Закон N 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Ураховуючи те, що висновок касаційного суду у справі, яка розглядається, щодо виплати допомоги по догляду за дитиною за період із 22 травня по 31 грудня 2008 року ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у задоволенні заяви Управління слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов