ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.10.2010 р. 

N К-56090/09 


Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко - М. І. - головуючий, судді: Голубєва Г. К., Карась О. В., Маринчак Н. Є., Федоров М. О. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області (далі - Управління) на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 09.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 у справі N 2-а-143/09 за позовом К. В. Ф. до Управління про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

 За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Позов подано про визнання протиправною бездіяльності Управління щодо невиконання з 22.05.2008 вимог статей 50 і 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та про зобов'язання відповідача здійснити донарахування та виплату позивачеві заборгованості з основної та додаткової пенсій інваліда II групи ЧАЕС, починаючи з 22.05.2008.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009, позов задоволено повністю.

У прийнятті названих рішень судові інстанції виходили з того, що з дати набрання Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі N 10-рп/2008, яким визнано неконституційними внесені до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", обчислення основної та додаткової пенсій позивачеві має здійснюватись саме за приписами статей 50, 54 названого Закону, а не з розміру 19,91 грн., визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Управління просить скасувати оскаржувані рішення зі справи та повністю відмовити у позові. В обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про безпідставне поширення судами на спірні правовідносини приписів статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позаяк наведене у цій правовій нормі визначення мінімальної пенсії застосовуються виключно для визначення розміру пенсій, призначених за цим Законом. Крім того, за твердженням Управління, обчислення пенсій повинно проводитися саме з розміру, установленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету". До того ж, за твердженням Управління, судовими інстанціями у розгляді цієї справи не було взято до уваги відсутність у відповідача джерел для здійснення виплат на виконання приписів Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, Виший адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Статтею 49 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього ж Закону, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 названого Закону інвалідам II групи, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як установлено судами попередніх інстанцій позивач є інвалідом II групи і віднесена до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього ж Закону.

Вирішуючи даний спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність здійснення Управлінням розрахунку пенсії позивачеві, виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" розміру, що становить 19,91 грн.

Адже Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.97 N 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають вимогам статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Пунктом 2 постанови від 03.01.2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", всупереч положень статей 50, 54 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судовими інстанціями правовою оцінкою обставин справи, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених наведеними статтями, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ж частини третьої статті 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком. До того ж, право особи на одержання соціальних пільг, компенсацій і гарантій не може бути обмеженим з мотивів з неповноти законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, яка набрала чинності 31.10.2006) у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.

Оскільки пенсія позивачу має визначатись з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Підпунктами 12 і 15 пункту 28 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесені зміни, відповідно до яких інвалідам 2 групи, віднесеним до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 20 процентів і 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також зазначеним Законом змінено статтю 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та встановлено, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), не може перевищувати двадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Втім Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008 ці зміни були визнані неконституційними, що свідчить про незаконність застосування Управлінням вказаних змін з 22.05.2008 при обчисленні та виплаті пенсій позивачеві.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів на фінансування виплат в порядку статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами не розглядалися.

Відтак суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржувані рішення у межах касаційної скарги, не вбачає підстав для їх скасування.

Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України ухвалив:

1. Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області відхилити.

2. Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 09.06.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 у справі N 2-а-143/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

____________