ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03.11.2010 р. 

N К-26355/09 


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Бутенка В. І., Гашицького О. В., Мойсюка М. І., Малиніна В. В., Ситникова О. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Ч. В. А. до Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області на постанову Диканського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року, установила:

У лютому 2009 року позивач звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що є пенсіонером за віком, має статус дитини війни, а відтак має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV (далі - Закон N 2195-IV).

Посилаючись на те, що вимоги Закону N 2195-IV не виконані, а його звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просив зобов'язати відповідачів провести перерахунок пенсії за 2006 - 2007 роки.

Постановою Диканського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2009 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області (далі УПФ) провести перерахунок і виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково, зобов'язано УПФ провести перерахунок і виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону N 2195-IV має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Перерахунок і виплата пенсії у відповідності статті 6 Закону N 2195-IV у спірний період не проводився.

Задовольняючи частково позов, суди на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що з дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 6 зазначеного Закону N 2195-IV, у редакції даного періоду.

Так, відповідно до статті 6 Закону N 2195-IV останнім пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону N 2195-IV на 2007 рік було зупинено статтею 111 Закону України від 19 грудня 2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону). Проте, Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", а тому пенсійний орган зобов'язаний був діяти в межах вимог статті 6 Закону N 2195-IV.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо права позивача на соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV, з дня набрання чинності Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року.

Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком. Тому доводи про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком" застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є помилковими.

Не може бути підставою для відмови у позові і відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на пенсійні органи законодавством.

Виходячи з наведеного, рішення судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, а тому підстав для скасування судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області залишити без задоволення, а постанову Диканського районного суду Полтавської області від 2 квітня 2009 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

____________