ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 грудня 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі - Управління) про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату допомоги по догляду за дитиною, встановила:

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління, в якому просила визнати його дії неправомірними, зобов'язати відповідача виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 6748 грн., призначити та виплачувати з 1 січня 2009 року зазначену допомогу в подвійному розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послалася на те, що на порушення вимог статті 15 Закону України від 21 листопада 1992 року N 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон N 2811-XII) та статті 30 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон N 796-XII) вона отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в меншому розмірі, ніж передбачено цими законами.

Суди встановили, що з червня 2008 року ОСОБА_1 призначена допомога по догляду за дитиною - ОСОБА_2, 29 лютого 2008 року народження, - до досягнення ним трирічного віку.

Позивачка є матір'ю дитини, яка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи та не досягла (на час виникнення спірних відносин) трирічного віку.

Згідно з довідкою від 11 листопада 2008 року N 462976 позивачці з 11 червня 2008 року по 31 жовтня 2008 року була призначена і виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 130 грн. (загальна сума доходу склала 650 грн.).

Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 23 лютого 2009 року позов задовольнив частково: визнав неправомірними дії Управління щодо нарахування, призначення і виплати ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з червня по грудень 2008 року; зобов'язав Управління провести перерахунок ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з червня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Апеляційний суд Чернігівської області постановою від 1 листопада 2011 року постанову суду першої інстанції змінив, виклавши абзац третій її резолютивної частини у такій редакції: "Зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 у подвійному розмірі грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року згідно з вимогами статті 15 Закону N 2811-XII та пункту десятого статті 30 Закону N 796-XII". В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановою від 17 травня 2012 року, виходив із того, що Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 107-VI) внесено зміни до Закону N 2811-XII - частину першу статті 15 цього Закону викладено у такій редакції: "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень". Ці положення Закону N 107-VI не були визнані неконституційними, а тому, як зазначив касаційний суд, позов не підлягає задоволенню.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ОСОБА_1 зазначає, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положення пункту 10 частини першої статті 30 Закону N 796-XII. Просить постанову Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким визнати дії Управління неправомірними та зобов'язати призначити та виплачувати допомогу по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення пункту 10 частини першої статті 30 Закону N 796-XII.

У справах, рішення суду касаційної інстанції в яких від 18 травня 2011 року та 17 січня 2012 року додано до заяви, цей суд дійшов висновку про те, що Рішенням від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни, внесені підпунктом "а" підпункту 5 пункту 28 розділу II Закону N 107-VI, якими було виключено з абзацу третього пункту 10 частини першої статті 30 Закону N 796-XII положення про виплату допомоги по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі, а тому зазначена допомога з 22 травня 2008 року має виплачуватися саме у такому розмірі.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив в оскаржуваній постанові, що частиною першою статті 30 Закону N 796-XII не передбачено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у подвійному розмірі.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до вимог пункту 10 частини першої статті 30 Закону N 796-XII (в редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР) допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.

Підпунктом "а" підпункту 5 пункту 28 розділу II Закону N 107-VI вказана норма з 1 січня 2008 року була виключена, однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 такі зміни визнано неконституційними, а відтак вони втратили чинність з дня його ухвалення.

Тому з 22 травня 2008 року відповідно до пункту 10 частини першої статті 30 Закону N 796-XII допомога по догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею трирічного віку мала виплачуватись у подвійному розмірі допомоги, передбаченої законодавством України, незалежно від факту роботи.

За таких обставин постанова Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 243 КАС, якщо суд установить, що судове рішення у справі, що переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і приймає нове судове рішення.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, а висновки суду касаційної інстанції у цій справі є помилковими, постанова Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року підлягає скасуванню, а постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2009 року та постанова апеляційного суду Чернігівської області від 1 листопада 2011 року - залишенню в силі.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2012 року скасувати.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2009 року та постанову апеляційного суду Чернігівської області від 1 листопада 2011 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

О. В. Кривенда

 

О. А. Коротких

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов