ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04.11.2010 р. 

N К-12582/08 


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: суддів - Васильченко Н. В., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т., Чалого С. Я., Леонтович К. Г., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу К. М. С. на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 р. у справі за позовом К. М. С. до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та доплати, встановила:

К. М. С. звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та доплати.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 р., відмовлено К. М.С. в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, задовольнити позов, мотивуючи це невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до ї часткового задоволення з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не врахували того, що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У статті 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Поза увагою судів залишилися приписи ст. 50 зазначеного Закону, якою встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам 2 групи - у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону, якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів 2-ї групи - 8 мінімальних пенсій за віком.

При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати. Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом N 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.96 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначеними постановами, всупереч вимогам Закону N 796-XII (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Суди не звернули уваги на те, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню Закону N 796-XII (Аналогічна думка з цього приводу викладена в інформаційному листі ВАСУ від 17.06.2009 р. N 910/13/13-09).

Отже, суди не дотримались вимог ст. 159 КАС України, яка визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 КАС не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 220, 222, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу К. М. С. задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 червня 2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2008 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, встановлені КАС України.

____________