ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

ПОСТАНОВА

 

від 13 лютого 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Тітова Ю. Г., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 1 до управління Служби безпеки України в Житомирській області (далі - управління СБУ), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - управління ПФУ) про здійснення перерахунку пенсії, встановив:

У травні 2007 року Особа 1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до управління СБУ та управління ПФУ про зобов'язання провести йому перерахунок пенсії, призначеної з 26 грудня 2006 року, обчислюючи її з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з військової служби згідно з частиною третьою статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII) у редакції, чинній на час його звільнення.

На обґрунтування позову Особа 1 послався на те, що з 26 грудня 2006 року йому призначено пенсію на підставі Закону N 2262-XII, проте при її обчисленні враховані положення статті 40 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі - Закон N 3235-IV). Зокрема, пенсію обчислено з розміру грошового забезпечення усереднено за останні 24 місяці служби та без урахування щомісячної доплати, установленої йому згідно з підпунктом "а" пункту 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" (далі - Указ N 926/96). 2 лютого 2007 року Особа 1 звернувся до управління СБУ з письмовою заявою, в якій просив здійснити перерахунок призначеної йому пенсії відповідно до вимог частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII (у редакції, чинній на час призначення пенсії), проте відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії, посилаючись на дотримання ним порядку її обчислення.

Корольовський районний суд м. Житомира постановою від 4 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року, позов задовольнив; зобов'язав управління СБУ здійснити перерахунок позивачу раніше призначеної пенсії відповідно до вимог статті 43 Закону N 2262-XII, а фінансовий відділ управління СБУ - подати документи до управління ПФУ для виплати перерахованої пенсії.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що при призначенні й обчисленні пенсії позивачу в грудні 2006 року управління СБУ неправомірно застосувало вимоги Закону N 3235-IV щодо порядку нарахування пенсії військовослужбовцям, а не норми Закону N 2262-XI у редакції станом на 29 квітня 2006 року.

Постановою від 10 березня 2011 року Вищий адміністративний суд України рішення судів попередніх інстанцій скасував та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, Особа 1 звернувся із заявою про її перегляд з підстави неоднакового застосування статті 40 Закону N 3235-IV та частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII. Просить постанову Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2011 року скасувати, справу передати на новий касаційний розгляд. На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї ж самої норми права позивач надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2009 року у справі N К-17445/07.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2011 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відмовляючи в позові у справі, яка розглядається, касаційний суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, вирішуючи у грудні 2006 року питання про призначення й обчислення пенсії позивачу на підставі Закону N 2262-XII, правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону N 3235-IV. Такий висновок мотивував тим, що пунктом 30 статті 77 Закону N 3235-IV дію частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII зупинено на 2006 рік. Установлений у статті 40 Закону N 3235-IV порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців і положення пункту 30 статті 77 цього ж Закону про зупинення дії частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII на 2006 рік не були скасовані, а тому підлягали застосуванню.

У справі, рішення в якій надано позивачем на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд дійшов протилежного висновку, зазначивши, що суб'єкт владних повноважень при нарахуванні пенсії у грудні 2006 року неправомірно застосував статтю 40 Закону N 3235-IV та визначив пенсію із розрахунку грошового забезпечення за останні 24 місяці служби, оскільки Законом України від 4 квітня 2006 року N 3591-IV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" (набрав чинності з 29 квітня 2006 року; далі - Закон N 3591-IV) була викладена нова редакція статті 43 Закону N 2262-XII, норми якого і підлягали застосуванню, оскільки прийняті пізніше.

Аналіз доводів заявника, а також зазначених судових рішень дає підстави для висновку про неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII та статті 40, пункту 30 статті 77 Закону N 3235-IV щодо обчислення розміру пенсій особам, які мають право на неї за Законом N 2262-XII.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених норм, Верховний Суд України виходить із нижченаведеного.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII (у редакції Закону від 15 червня 2004 року) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 30 статті 77 Закону N 3235-IV дію зазначеної норми зупинено на 2006 рік, а частинами першою та другою статті 40 цього Закону установлено інший порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям.

Отже, на початку 2006 року існувало дві законодавчі норми щодо обчислення розміру пенсій при їх призначенні колу осіб, на яких поширюється дія Закону N 2262-XII. Одна з цих норм містилася у спеціальному законі, а інша - в законі про Державний бюджет України.

Разом з тим, Законом N 3591-IV внесено зміни до Закону N 2262-XII, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 43 викладено в іншій редакції, хоча положення частини третьої цієї статті залишились у тому вигляді, що й на час звільнення позивача з військової служби та призначення йому пенсії.

Відповідно до статті 11 Закону N 2262-XII, яка набрала чинності 29 квітня 2006 року, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів; при цьому зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначених осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Прикінцеві положення Закону N 3591-IV не містять застережень щодо зупинення дії статті 11 та частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII на 2006 рік, хоча набрання чинності окремими його нормами, зокрема і частини дванадцятої статті 43, законодавець відтермінував.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності з 29 квітня 2006 року Законом N 3591-IV, яким установлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовцям та заборонено змінювати положення Закону N 2262-XII щодо умов і норм пенсійного забезпечення зазначених у ньому осіб іншими законами, положення пункту 30 статті 77 та частин першої, другої статті 40 Закону N 3235-IV втратили чинність.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про правомірність відмови управління СБУ та управління ПФУ здійснити перерахунок Особі 1 пенсії з урахуванням частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII є наслідком порушення правил застосування норм матеріального права, за якого перевагу в застосуванні було надано положенням Закону N 3235-IV, а не прийнятого останнім у часі Закону N 3591-IV, нормами якого слід було керуватися судам під час розгляду цієї справи.

З урахуванням наведеного та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постанова Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2011 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву Особи 1 задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

Головуючий:

 

Ю. Г. Тітов

 

Судді:

 

М. І. Балюк

 

 

В. П. Барбара

 

 

І. С. Берднік

 

 

Л. Ф. Глос

 

 

С. М. Вус

 

 

М. І. Гриців

 

 

Т.В. Гошовська

 

 

В. І. Гуменюк

 

 

В. С. Гуль

 

 

А. А. Ємець

 

 

М. Б. Гусак

 

 

В. В. Заголдний

 

 

М. Р. Кліменко

 

 

Т. Є. Жайворонок

 

 

П. І. Колесник

 

 

Г. В. Канигіна

 

 

О. А. Коротких

 

 

Є. І. Ковтюк

 

 

М. Є. Короткевич

 

 

В. І. Косарєв

 

 

О. В. Кривенда

 

 

В. В. Кривенко

 

 

О. Т. Кузьменко

 

 

Н. П. Лященко

 

 

В. Л. Маринченко

 

 

В. В. Онопенко

 

 

Л. І. Охрімчук

 

 

П. В. Панталієнко

 

 

М. В. Патрюк

 

 

В. Ф. Пивовар

 

 

П. П. Пилипчук

 

 

Б. М. Пошва

 

 

О. Б. Прокопенко

 

 

Я. М. Романюк

 

 

А. І. Редька

 

 

А. М. Скотарь

 

 

Ю. Л. Сенін

 

 

Т. С. Таран

 

 

О. О. Терлецький

 

 

І. Б. Шицький

 

 

В. Ф. Школяров

 

 

А. Г. Ярема

 

 

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.03.2011 р.

N К-1171/08



Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Головчук С. В. (суддя-доповідач), суддів - Веденяпіна О. А., Зайця В. С., Кочана В. М., Цвіркуна Ю. І., секретаря судового засідання - Шевченко Ю. В. (за участю позивача - ОСОБА_6, представника СБУ у Житомирській області Зубрицької К. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 4 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Служби безпеки України у Житомирській області, Головного управління Пенсійного фону України в Житомирській області про здійснення перерахунку пенсії, встановила:

У травні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом. На обґрунтування позовних вимог послався на те, що після звільнення зі служби 30 листопада 2006 року йому з 26 грудня 2006 року Управлінням Служби безпеки України у Житомирській області (далі - Управління СБУ у Житомирській області) призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України від 9 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб"(далі - Закон N 2262-XII). При обчисленні пенсії відповідачем враховані положення ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік". Зокрема, пенсію обчислено з розміру грошового забезпечення усереднено за останні 24 місяці служби та без урахування 50 % доплати від суми пенсії, передбачену підпунктом "а" пункту 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ".

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 4 липня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року, позов задоволено. Зобов'язано Управління СБУ у Житомирській області з 26 грудня 2006 року здійснити перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до вимог ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та ст. 43 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців", обчислюючи її з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах встановлених законодавством. Зобов'язано фінансовий відділ Управління СБУ України в Житомирській області подати документи до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі? Головне управління ПФУ України) для виплати перерахованої пенсії.

У касаційній скарзі Головне управління ПФУ в Житомирській області порушує питання про скасування судових рішень у даній справі, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення було постановлено без врахування положень ст. 40 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно з якою при звільнені у 2006 р. для обчислення пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Головного управління ПФУ в Житомирській області підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суди виходили з того, що при призначенні і обчисленні пенсії позивачу у грудні 2006 року Управління СБУ у Житомирській області неправомірно застосувало вимоги Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", а не норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", в редакції від 4 квітня 2006 року.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 з 13 листопада 2006 року звільнений зі служби в органах Служби безпеки України та з 26 грудня 2006 року є пенсіонером і одержує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яка йому призначена з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою, що визначена за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням без урахування отриманої позивачем під час служби 50-відсоткової доплати від суми пенсії, що передбачена підпунктом "а" пункту 3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року N 926/96 "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ".

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України N 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон N 2262-XII) (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислювалися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Порядок і розмір обчислення пенсії визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей".

У частині 1 статті 40 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (далі - Закон N 3235-IV) встановлено порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, згідно з яким до грошового забезпечення враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При обчисленні пенсій у розрахунок грошового забезпечення не включаються щомісячні надбавки (доплати), встановлені особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою в інтересах справи на службі.

Пунктом 30 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" зупинено на 2006 рік.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 4 квітня 2006 року назву Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" викладено в такій редакції: "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Також викладено в новій редакції й деякі положення Закону, зокрема статтю 43.

Вказані зміни набули чинності з 29 квітня 2006 року. Текст частини третьої статті 43 Закону змін не зазнав.

Водночас установлений у статті 40 Закону N 3235-IV порядок визначення заробітку (грошового забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців, та вимоги пункту 30 статті 77 цього ж Закону щодо зупинення на 2006 рік дії частини третьої статті 43 Закону N 2262-XII не були скасовані, а тому виходячи з засад пріоритету законів над підзаконними актами, яким є постави Кабінету Міністрів України, підлягали застосуванню положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

На думку колегії суддів, суб'єкт владних повноважень, вирішуючи у грудні 2006 року питання про призначення й обчислення пенсії позивачу на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", правильно застосував чинне законодавство з урахуванням вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

З огляду на вкладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, помилково ухвалив рішення про задоволення позову.

Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, постановила:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.

Постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 4 липня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2007 року скасувати, ухваливши нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_6 до Управління Служби безпеки України у Житомирській області, Головного управління Пенсійного фону України в Житомирській області про здійснення перерахунку пенсії.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 

Головуючий, суддя:

С. В. Головчук

Судді:

О. А. Веденяпін

 

В. С. Заяць

 

В. М.Кочан

 

Ю. І. Цвіркун