ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 10 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Григор'євої Л. І., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Темп", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкасах про відшкодування майнової та моральної шкоди, встановив:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що її чоловік, ОСОБА_2, працював у відповідача з 1957 року до березня 1995 року. На підставі висновку медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) у квітні 1994 році йому було встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням (вегето-сенсорна полінейропатія верхніх кінцівок, двосторонній кохлеарний неврит зі значним ступенем пониження слуху).

6 грудня 1994 року Київським науково-дослідним інститутом праці і профзахворюваннь ОСОБА_2 установлено професійне захворювання за діагнозом хронічний бронхіт у стадії загострення й середньо та нижньодольовий пневмосклероз ДН-П. Однак підприємством із цього приводу розслідування проведено не було. Висновком МСЕК ОСОБА_2 встановлено 60 % втрати професійної працездатності. 6 грудня 1994 року йому було виплачено одноразову допомогу за 20 % втрати професійної працездатності. З такою виплатою її чоловік не погодився, оскільки вважав, що відкрите акціонерне товариство "Темп" (далі - ВАТ "Темп") повинен був виплатити йому одноразову допомогу за 60 % втрати професійної працездатності за новим захворюванням, установленим 6 грудня 1994 року. Незважаючи на неодноразові звернення її чоловіка із цього приводу, відповідачем одноразову допомогу не було нараховано. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_2 помер. Згідно з довідкою МСЕК від 5 грудня 2007 року встановлено причинний зв'язок його смерті з професійним захворюванням, установленим 6 грудня 1994 року. Посилаючись на викладене та уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила, по-перше, зобов'язати ВАТ "Темп" здійснити перерахування одноразової допомоги та стягнути з відповідача на її користь 26641 грн. недонарахованої одноразової допомоги; по-друге, на підставі ст. ст. 1167, 1168 ЦК України стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 180 тис. грн., завданої їй смертю чоловіка, яка настала внаслідок професійного захворювання з вини підприємства.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 9 березня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2011 року, у задоволенні вимог про стягнення одноразової допомоги та моральної шкоди відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року у відкритті касаційного провадження ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2011 року допущено справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Темп", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкасах про відшкодування майнової й моральної шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року.

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень чинного законодавства, а саме: п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 додала ухвалу колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Темп", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкасах про відшкодування моральної шкоди, в якій, на її думку, по іншому застосовано положення п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 2 вересня 2009 року в цій справі скасовано рішення апеляційного суду Черкаської області та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким стягнуто з ВАТ "Темп" на користь позивачки 25 тис. грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши за матеріалами справи наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, судові рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ухвалені щодо окремих позовних вимог: по-перше, про перерахування й стягнення недоплаченої ОСОБА_2 одноразової допомоги та по-друге, про стягнення моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_2 унаслідок професійного захворювання.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільній справі може бути подана виключно з підстав: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Для підтвердження підстав, установлених п. 1 ст. 355 ЦПК України, ОСОБА_1 посилається на ухвалу Верховного Суду України від 2 вересня 2009 року, якою було скасовано рішення апеляційного суду й залишено в силі рішення суду першої інстанції у справі ОСОБА_3 Верховний Суд України виходив із того, що правовідносини між позивачкою та підприємством, з вини якого настала смерть її чоловіка внаслідок професійного захворювання, регулюються нормою ст. 1168 ЦК України, на підставі якої підприємство зобов'язане відшкодувати їй моральну шкоду, заподіяну смертю чоловіка.

У справі, що розглядається, суди дійшли протилежного висновку та відмовили ОСОБА_1 у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_2 унаслідок професійного захворювання, виходячи з того, що роботодавець не несе відповідальності перед членами сім'ї працівника за моральну шкоду з підстав, передбачених ст. 1168 ЦК України.

Касаційний суд, відмовляючи у відкритті касаційного провадження вважав, що доводи касаційної скарги, додані до неї матеріали, зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права чи порушень процесуального права при їх ухваленні.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм права - п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон), дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту).

Згідно із частиною першою статті 21 зазначеного Закону в разі настання страхового випадку, а таким на підставі ст. ст. 13 та 14 цього Закону є смерть застрахованого унаслідок професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі - Фонд) зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати. Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв'язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов'язаних з похованням ритуальних послуг (підп. "б", "д" п. 1; п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону).

Виплата Фондом грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю застрахованого унаслідок професійного захворювання, членам його сім'ї зазначеним Законом не передбачена.

Отже, цей Закон не регулює правові відносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті нещасного випадку на виробництві.

Такі відносини регулюються нормами ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.

Положенням ст. 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Установивши, що смерть чоловіка ОСОБА_1 настала внаслідок отриманого на виробництві професійного захворювання, суди не застосували закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року про відмову ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в частині позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню на підставі п. 1 ст. 335 ЦК України з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Що ж стосується заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року в частині відмови у відкритті касаційного провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 про стягнення одноразової допомоги, то ОСОБА_1 не доведено наявності неоднакового застосування судом касаційної інстанції до спірних правовідносин положень чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 3602, 3603, 3605 ЦПК України, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 липня 2011 року в частині позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Темп" про відшкодування моральної шкоди скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

 

Головуючий

Л. І. Григор'єва

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема