ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 25 травня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів: Гуменюка В. І., Луспеника Д. Д., Жайворонок Т. Є., Лященко Н. П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області (далі - Відділення) до ОСОБА_6 про стягнення виплат по соціальному страхуванню за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2009 року, встановила:

У червні 2008 року Відділення звернулось із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 грудня 2006 року в м. Городок Хмельницької області ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21053", номерний знак НОМЕР_1, скоїв наїзд на ОСОБА_7. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Висновком МСЕК від 16 жовтня 2007 року ОСОБА_7 встановлено 60 % втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності строком до 1 листопада 2008 року. Така подія з ОСОБА_7 визнана нещасним випадком на виробництві, складено відповідний акт форми Н-1 й Відділення здійснило їй страхові виплати у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 травня 2007 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за статтею 286 КК України відмовлено у зв'язку з відсутністю в його діях ознак складу даного злочину. Ураховуючи викладене, Відділення просило стягнути з відповідача в порядку регресу 28464 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 79 коп. у рахунок відшкодування шкоди.

Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2009 року, позовні вимоги Відділення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 28464 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 79 коп. у рахунок оплати страхових виплат, виплачених Відділенням на підставі статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову Відділенню у задоволенні його позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги на рішення загальних судів у цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Відділення суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що страхові виплати, здійснені Відділенням потерпілому на виробництві, є шкодою, право на повернення якої з пред'явленням зворотної вимоги (регресу) до винної особи має позивач відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України. Постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 27 травня 2007 року встановлено, що вини ОСОБА_6 в даному ДТП не спостерігається. Однак, відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, настає незалежно від наявності вини особи, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку, як зазначено у статті 1187 ЦК України.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки їх зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма міститься в главі 82 ЦК України й регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, заподіяну іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Разом з тим, правовідносини, пов'язані зі страхуванням різних видів, регулюються нормами глави 67 ЦК України.

Згідно статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За таких обставин, за загальними правилами страхування страховик має право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування; в разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування (життя, здоров'я, працездатності, пенсійного забезпечення) страховик не має права вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Також статтею 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначено Законом України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV).

Преамбулою Закону N 1105-XIV передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно частин 4, 5 статті 6 Закону N 1105-XIV суб'єктом страхування є страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Таким чином, страхування від нещасного випадку є обов'язковим особистим страхуванням.

Оскільки сфера дії Закону N 1105-XIV поширюється виключно на застрахованих осіб, страхувальників та страховика й цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами не врегульований правовий механізм відносин Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, як страховика, з іншими особами - відповідальними за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю застрахованої особи, тому до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні положення ЦК України щодо страхування, а саме статті 993, 999 ЦК України.

З урахуванням наведеного здійснення Відділенням виплат у разі настання страхового випадку є його обов'язком, а тому здійснення ним таких виплат застрахованій особі не є шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України та відповідно Відділення не є особою, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, і не набуває права зворотної вимоги до винної особи згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України.

Таким чином, суд застосував до спірних правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється, а апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив рішення районного суду без змін.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.

Однак Судова колегія вважає, що висновки суду про наявність у позивача, який провів виплати застрахованій особі, права на зворотну вимогу до винної особи згідно частини першої статті 1191 ЦК України не відповідають обставинам справи, вимогам закону, а тому таке рішення не можна визнати законним і обґрунтованим відповідно до вимог статті 213 ЦПК України.

Оскільки обставини справи з'ясовані в повному обсязі, колегія суддів вважає за можливе за наявними в справі доказами ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи викладене, на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України, статей 980, 993, 999, 1166, 1191 ЦК України, Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2008 року та ухвала апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2009 року підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 12 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 січня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городоцькому районі Хмельницької області до ОСОБА_6 про стягнення виплат по соціальному страхуванню відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

В. І. Гуменюк

Т. Є. Жайворонок

Д. Д. Луспеник

Н. П. Лященко