ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13.01.2011 р.

N К-7139/09


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Бим М. Є. (доповідач), Гончар Л. Я., Гордійчук М. П., Сіроша М. В., Харченка В. В., розглянувши у порядку попереднього розгляду адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року у справі N 2-а-92/06 за позовом Г. В. І. до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області про зобов'язання виплатити допомогу на оздоровлення відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005 - 2006 роки.

Постановою Марківського районного суду Луганської області від 25 грудня 2006 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача провести позивачу виплату допомоги на оздоровлення на 2005 рік. В решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене судове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії і є інвалідом 2 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.91 р. N 796-XII (далі - Закон N 796-XII) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам 1 категорії 2 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

За 2005 рік Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 26,70 грн., установлені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.96 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - постанова N 836).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною постановою N 836 усупереч Закону N 796-XII (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи - 26,70 гривень (за грошовою реформою 1996 року).

З моменту прийняття постанови N 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2005 рік, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.

Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону N 796-XII та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2005 рік, а не постанови N 836.

Щодо виплати допомоги на оздоровлення в 2006 році, суд апеляційної інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005 р. "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Марківської районної державної адміністрації Луганської області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

____________