ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.01.2011 р.

N К-27588/09

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Смоковича М. І., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2009 року у справі за позовом С. В. А. до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов'язання провести перерахунок пенсії, встановила:

С. В. А. звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов'язання провести перерахунок пенсії.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року позов задоволено.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова перерахувати та виплатити С. В. А. пенсію з 09.12.2006 року з врахуванням періоду перебування на засланні у Читинській області з 19.07.47 року по 01.01.49 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2009 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями, управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що С. В. А. має право на перерахунок та виплату пенсії, а тому дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова були неправомірними та суперечили вимогам чинного законодавства, а тому наявні правові підстави для задоволення позову.

З таким висновком судів погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що С. В. А. у 2005 - 2006 роках звертався до прокуратури Львівської області та ГУ МВС України у Львівській області для внесення ясності в окремі елементи реабілітації, оскільки кримінальна справа родини загубилась.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2006 року у справі за заявою прокурора Львівської області в інтересах С. В. А. встановлено факт перебування С. В. А. на засланні у Читинській області з 19.07.47 року до 01.01.49 року. Зазначене рішення набрало законної сили у встановлено законом порядку.

В подальшому, 09.12.2006 року, позивач звернувся з заявою до управління про перерахунок пенсії на підставі рішення суду, однак відповідач провів перерахунок пенсії позивачу лише з дати постановлення апеляційним судом ухвали про повернення без розгляду апеляційної скарги - 03.03.2008 року, та зарахувало позивачу період заслання не з 19.07.47 року по 01.01.49 року, а з 19.07.47 року по 25.12.48 року.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу реабілітованих, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", дія якого поширюється на осіб, необґрунтовано засуджених судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.

Відповідно до статті 1 вищезазначеного Закону реабілітованими - є особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, за винятком осіб, зазначених у статті 2 цього Закону.

Статтею 6 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та статтею 58 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що реабілітованим громадянам відповідно до статті 1 Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" час тримання під вартою, відбування покарання в місцях позбавлення волі, заслання або перебування на примусовому лікуванні зараховується у потрійному розмірі в стаж роботи.

Відповідно до статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Згідно з положеннями статті 98 Закону України "Про пенсійне забезпечення" перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Пунктом 12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 637 від 12.08.93 року, передбачено, що час утримання під вартою, час відбування покарання в місцях позбавлення волі та час перебування в засланні й на примусовому лікуванні підтверджується довідками органів внутрішніх справ і зараховується до трудового стажу за наявності документів про реабілітацію (довідки суду, органів прокуратури, дізнання та слідства про припинення кримінальної справи чи довідки суду про винесення виправдувального вироку).

Відповідно до статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, відповідно до статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із судами попередніх інстанцій, які приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшли висновку, що дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо непроведення з 09.12.2006 року позивачу перерахунку пенсії на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 17.11.2006 року після звернення позивача із заявою про перерахунок 09.12.2006 року - були протиправними та призвели до порушення прав С. В. А., наданих йому Конституцією та законами України.

Висновок судів ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2009 року у справі за позовом С. В. А. до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про зобов'язання провести перерахунок пенсії - залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.