ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 14 липня 2010 року

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Балюка М. І., Григор'євої Л. І., Данчука В. Г., Охрімчук Л. І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 8 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 28 липня 2009 року, встановила:

У січні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 13 травня 2002 року до 3 березня 2009 року вони з відповідачкою перебували в шлюбі, під час якого вони придбали автомобіль "Renault Premium", 2000 року випуску, а також контейнер на Привокзальному ринку в м. Ковелі, контейнер на автостоянці по вул. Театральній у м. Ковелі та інше майно.

Позивач просив провести поділ майна подружжя, виділити йому у власність контейнер на автостоянці по вул. Театральній у м. Ковелі, інше майно виділити відповідачці, стягнувши з неї компенсацію різниці вартості частини спірного майна.

У лютому 2009 року ОСОБА_6 подав до суду позов, в якому просив визнати недійсним біржовий договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу від 9 січня 2009 року.

Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 4 лютого 2009 року вказані позовні заяви об'єднано в одне провадження.

Ухвалою того ж суду від 8 травня 2009 року провадження в справі в частині позовних вимог про поділ меблів, телевізора, пральної машини, кухонного гарнітуру та визнання недійсним указаного біржового договору закрито в зв'язку з прийняттям відмови позивача від цих позовних вимог.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 8 травня 2009 року позов задоволено частково, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію частки із майна, що є у спільній сумісній власності, в розмірі 91437 грн. 50 коп. і судові витрати в сумі 81 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 863 грн. 38 коп.; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 28 липня 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено, ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію частки із майна, що є у спільній сумісній власності, в розмірі 25 тис. грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 250 грн.; стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 191 грн. 50 коп.; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині вказівки про його відмову від позовних вимог про визнання недійсним біржового договору та рішення апеляційної інстанції в повному обсязі й ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визначаючи розмір компенсації частки ОСОБА_6 у спільному майні, апеляційний суд виходив із вартості автомобіля, указаної в біржовому договорі купівлі-продажу від 9 січня 2009 року, 50 тис. грн.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" вартість спільного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони в справі з 13 травня 2002 року до 3 березня 2009 року перебували в шлюбі, під час якого придбали автомобіль "Renault Premium", 2000 року випуску.

Згідно з висновком експерта про визначення вартості автомобіля від 25 лютого 2009 року N 047 середня дійсна (ринкова) вартість спірного транспортного засобу становить 182875 грн. (а. с. 108 - 112), яку за основу взяв суд першої інстанції. Апеляційний же суд виходив із вартості автомобіля 50 тис. грн. Хоча в біржовому договорі купівлі-продажу транспортного засобу від 9 січня 2009 року N 896/03-10, на який посилався апеляційний суд, вказано, що продаж ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 спірного автомобіля складає всього 50 грн. (а. с. 49).

Проте ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд на зазначений висновок експерта належної уваги не звернули, не врахували його належним чином та не встановили на час розгляду справи дійсну вартість спірного транспортного засобу, за яку його можна було продати.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 8 травня 2009 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 28 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий 

А. Г. Ярема 

Судді Верховного Суду України: 

М. І. Балюк 

 

Л. І. Григор'єва 

  

В. Г. Данчук 

 

Л. І. Охрімчук