ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ

УХВАЛА

від 12 грудня 2007 року

(Витяг)

У березні 2006 р. К. звернувся до суду з позовом до П. про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що згідно з рішенням суду від 26 січня 2000 р. з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на неповнолітню дочку - О., в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів.

Проте на даний час його матеріальний та сімейний стан змінився: він одружився та 16 жовтня 2003 р. народилася друга дитина, й він не має можливості сплачувати такий розмір аліментів на утримання дочки О.

Позивач просив зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього щомісячно на користь П., до 100 грн.

П. звернулася із зустрічним позовом до К. про стягнення додаткових витрат на дитину, заборгованості за аліментами та пені, посилаючись на те, що вона понесла додаткові витрати у зв'язку з лікуванням дочки О., її оздоровленням та навчанням в школі моделей.

Крім того, К. з 2000 р. належним чином не сплачує аліменти, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

П. просила стягнути суму заборгованості за аліментами, пеню згідно зі ст. 196 СК у сумі 6330 грн. 25 коп. та додаткові витрати на дитину в сумі 2521 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 грудня 2006 р. у задоволенні позову К. відмовлено, зустрічний позов задоволено частково, ухвалено стягнути з К. на користь П. 5000 грн. пені, додаткові витрати на дитину в сумі 400 грн. 85 коп. та 200 грн. на відшкодування судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог П. відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2007 р. зазначене рішення суду першої інстанції скасоване й ухвалене нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову К. і частково задоволено зустрічний позов П., стягнуто з К. на користь П. додаткові витрати на дитину в сумі 400 грн. 85 коп. та 200 грн. на відшкодування її витрат по оплаті юридичної допомоги; в задоволенні решти позовних вимог П. відмовлено.

У касаційній скарзі П. просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні її позовних вимог про стягнення пені.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судом установлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2000 р. з К. на користь П. стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки О., 1992 р. н.; державною виконавчою службою визначено заборгованість К. за аліментами з 2000 р. в сумі 2755 грн. 97 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог П. про стягнення пені згідно зі ст. 196 СК, апеляційний суд керувався тим, що П. звернулася до суду з такими вимогами в квітні 2006 р., тому згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК у неї виникло право на стягнення пені із суми заборгованості за один рік - за період з квітня 2005 р. до квітня 2006 р., а саме за цей період К. регулярно та належним чином оплачував аліменти, тому безпідставні вимоги про стягнення пені щодо заборгованості за аліментами за минулий період.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 195 СК, який набув чинності з 1 січня 2004 р., заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається державним виконавцем виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення розміру заборгованості. Якщо боржнику цей період та на час визначення заборгованості не працював, така заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. У разі спору розмір заборгованості визначається судом.

Згідно зі ст. 196 СК при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

За змістом зазначених норм закону при визначенні розміру неустойки (пені) слід керуватися тим, що пеня може нараховуватися тільки на ту суму заборгованості, яка виникла після 1 січня 2004 р., дати прийняття чинного СК. Така пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення, до того ж не залежить від належної й своєчасної оплати аліментів за поточний період (щомісячно).

Апеляційний суд на порушення вимог статей 303, 316 ЦПК на зазначені положення закону уваги не звернув, не з'ясував загальну суму заборгованості К. за аліментами, яка виникла після 1 січня 2004 р., не встановив, чи мало місце повідомлення боржника про її наявність та про строк погашення державним виконавцем, оскільки саме з цієї дати у одержувача аліментів виникає право на стягнення пені та з цієї ждати слід нараховувати пеню за кожен день прострочення виплати заборгованості до її повного погашення.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог П. про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати заборгованості за аліментами підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий апеляційний розгляд, на підставах, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позову К. та задоволення зустрічних позовних вимог П. про стягнення додаткових витрат на дитину не оскаржується.

Керуючись ст. 336 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу П. задовольнила частково. Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 22 березня 2007 р. у частині відмови в задоволенні позовних вимог П. про стягнення неустойки (пені) скасувала, справу в цій частині передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

____________