АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УЗАГАЛЬНЕННЯ

Проблемні питання застосування норм сімейного права та процесуального законодавства при розгляді спорів, що випливають із правовідносин батьків та дітей (позбавлення батьківських прав)

При розгляді справ даної категорії необхідно виходити з положень Конституції України та додержуватись норм Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, законів України від 26 квітня 2001 року N 2402-111 "Про охорону дитинства" та від 23 червня 2005 року N 2709-IV "Про міжнародне приватне право", Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах між країнами СНД від 22 січня 1993 року, набрала чинності для України 14 квітня 1995 року і Протоколу до неї 1997 року, набрав чинності для України 17 вересня 1999 року, Порядку здійснення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866.

За 2011 рік на розгляд до судів м. Києва надійшло 506 позовів даної категорії, та залишилися не розглянутими за 2010 рік 123 справи. На протязі року 491 справу було розглянуто. По 445 справам було постановлено рішення, з яких по 443 - позови було задоволено, в тому числі по 116 постановлено заочні рішення.

У 2012 році до районних судів м. Києва надійшло 467 позовів даної категорії та залишилися не розглянутими 138 справ, за попередні роки. 496 справ було розглянуто, по 443 справам постановлено рішення, з яких по 417 - позови задоволено, а по 114 ухвалено заочні рішення.

Для узагальнення судової практики районними судами м. Києва було направлено розглянутих у 2011 році -188 справ, з них:

Голосіївський - 2, Дарницький - 32, Деснянський - 9, Дніпровський - 30, Оболонський - 1, Печерський - 31, Подільський - 33, Святошинський - 35, Солом'янський - 4, Шевченківський - 11.

Закінчених розглядом за 2012 рік районними судами м. Києва було направлено - 193 справи, з них:

Голосіївський - 6, Дарницький - 32, Деснянський - 12, Дніпровський - 39, Оболонський - 7, Печерський - 27, Подільський - 16, Святошинський - 43, Солом'янський - 6, Шевченківський - 5.

Аналіз судової практики по справам про позбавлення батьківських прав свідчить про те, що справи вказаної категорії в цілому розглядаються судами м. Києва правильно, відповідно до норм СК України.

Прийняття позовної заяви і підготовка справи до судового розгляду

При прийнятті позовної заяви суди загалом правильно визначали круг осіб та органів, які мають право заявляти вимоги про позбавлення батьківських прав /ст. 165 СК/

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, учбовий або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років, ст. 165 СК України.

Однак мали місце випадки, коли судами приймались до розгляду заяви, подані органами або особами, які такого права не мали.

Більше всього питань виникає при зверненні до суду з вказаним позовом прокурора. Вказане викликано тим, що подаючи позов прокурор зазначає себе, як позивача, що діє в інтересах малолітньої або неповнолітньої дитини, що залишилась без батьківської опіки. Однак в даному випадку судам треба мати на увазі, що хоча ст. 165 СК прокурору надано право звернення до суду з позовом по вказаній категорії справ, однак відповідно до п. 3 Порядку здійснення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866 - органами опіки та піклування є районні, районні в м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних в містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність по наданню статусу дитині - сироті і дитині, позбавленому батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, по захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.

Заявляючи позовні вимоги в інтересах малолітнього або неповнолітнього дитини - сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, прокурор обґрунтовуючи, в чому полягає порушення інтересів дитини та необхідність її захисту, повинен зазначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції по захисту особистих, майнових і житлових прав дітей - відповідний орган опіки та піклування, по місцю перебування дитини, як позивача. Сам же прокурор діє в даному випадку, відповідно до вимог ст. ст. 45, 46 ЦПК, як представник.

В деяких випадках суди відмовляли в прийнятті позовних заяв про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що частина позовних вимог не розглядається за правилами ЦПК.

Наприклад: Дарницький районний суд м. Києва, справа N 2-9645/11 за позовом Б. Д. Б., 3 особа Орган опіки та піклування Дарницької в м. Києві держадміністрації. Позов було подано належною особою, однак з порушенням правил підсудності - за місцем проживання позивача. Вимоги про стягнення аліментів не заявлялись. Судом же була постановлена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що вказаний спір не розглядається в порядку цивільного судочинства, оскільки заявлено також вимогу про зобов'язання Органу опіки та піклування Дарницької РДА м. Києва вчинити дії, а саме надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, а тому вказаний спір повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Також, під час підготовки вказаних справ до розгляду судами першої інстанції, як невідповідність поданої позовної заяви, вимогам ст. 119 ЦПК, та надання у зв'язку з цим строку для усунення вказаного недоліку, зазначалося не приєднання до матеріалів позовної заяви - Висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачів або відповідача батьківських прав, та надавався строк п'ять днів з дня отримання такої ухвали для усунення вказаного недоліку.

Наприклад: Святошинський р. с., cправа N 2-7203/2011 р. за позовом М. до М., третя особа Я. та Орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

При цьому судами першої інстанції не враховувалось, що ч. 5 ст. 19 СК визначено, що орган опіки та піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, що стосуються справи.

Аналіз судової практики показав, що при підготовці справи до судового розгляду один з батьків, що не проживає разом з дитиною, не завжди сповіщався про час та місце судового розгляду.

В деяких випадках це було пов'язано з об'єктивними обставинами: один з батьків помер, позбавлений батьківських прав, в свідоцтві про народження батько не вказаний.

Однак мали місце випадки, коли при відсутності вказаних обставин місце проживання другого з батьків, що не проживає разом з дитиною, судом не встановлювалось, про час та місце судового розгляду йому не повідомлялось, та йому не роз'яснялось право заявити вимогу про передачу йому дитини на виховання.

Підсудність

Справи вказаної категорії подаються та розглядаються за місцем знаходження відповідача, ст. 109 ЦПК.

У випадку коли одночасно заявлено вимогу про стягнення аліментів, можливо застосування підсудності за вибором позивача - ч. 1 ст. 110 ЦПК.

Однак мали місце випадки, коли судами приймались до розгляду та розглядались по суті позови з порушенням правил підсудності.

Так, Дарницьким районним судом м. Києва було прийнято до розгляду та розглянуто по суті справу N 291411 за позовом Д. до Д. Відповідач зареєстрований у Київській області м. Вишневе. Вимоги про стягнення аліментів не заявлялись.

Справа N 2-2618/11 за позовом К. до К. Відповідач в м. Києві та Київській області не зареєстрований. Останнє відоме місце проживання м. Новоросійськ Краснодарського краю Російської Федерації. Позивач та відповідач разом з дитиною деякий час проживали разом в Російській Федерації. Спільна дитина з 1999 року також не зареєстрована в м. Києві. Місце реєстрації дитини також під час розгляду справи не встановлювалось.

Святошинський районний суд м. Києва, справа N 2-5436/11 за позовом Органу опіки та піклування Святошинської РДА в м. Києві до С., третя особа Служба у справах дітей Вугледарської міської ради м. Донецька. Відповідачка зареєстрована в м. Києві, однак фактично на час подання позову вона та її малолітній син проживали в м. Вугледарі Донецької області. За час розгляду справи відповідач перебуваючи під слідством та маючи заборону залишати місце проживання в м. Угледарі, народила ще одну дитину, яку залишила без піклування в Донецькому регіональному центрі охорони материнства та дитинства. До постановлення по суті рішення по вказаній справі їй була змінена міра запобіжного заходу на утримання під вартою в СІЗО Донецької області. Маючи крім вимог про позбавлення батьківських прав, ще і вимоги про стягнення аліментів на утримання 2 малолітніх дітей та передачу вказаних дітей під опіку органу опіки та піклування Вугледарської міської Ради Донецької області, суд першої інстанції не направив справу за підсудністю до Вуглерадського районного суду Донецької області, а розглянув справу по суті, при цьому загубив в рішенні вимоги щодо другої дитини, народженої в серпні 2011 року, та не передав жодного з дітей під опіку органу опіки та піклування.

Також аналіз судової практики з вказаної категорії справ виявив порушення судами першої інстанції вимог ЦПК щодо належного повідомлення відповідача по справі стосовно заявлених позовних вимог, а саме порядку визначеному ст. 76 ЦПК. Також не дотримуються в багатьох випадках вимоги ст. 74 ЦПК, особливо коли надаються дані про відсутність відповідача за останнім відомим місцем реєстрації.

У випадку довготривалої відсутності за місцем проживання чи реєстрації відповідача та неможливості встановлення його місця перебування було б доцільним робити запити до органів запису актів громадянського стану про надання інформації про реєстрацію смерті.

В багатьох випадках судами першої інстанції, у випадку коли дитина залишається без батьківської опіки, це як правило за позовами прокурора або Служби у справах дітей районної у м. Києві державної адміністрації, не встановлюється особа або державний заклад, де зараз проживає дитина, та чи встановлена тимчасова опіка над дитиною, до вирішення судом питання щодо позбавлення батька або обох батьків батьківських прав. Крім того вказана особа, представник закладу, або опікун не притягується до участі у розгляді вказаної справи в якості третьої особи.

Розгляд справи по суті

Підстави, відповідно до яких батьки /або один з них/ можуть бути позбавлені батьківських прав, визначені в ч. 1 ст. 164 СК України.

Узагальнення судової практики показало, що суди в цілому з врахуванням положень ч. 1 ст. 164 СК України правильно визначають юридично вагомі обставини по справі, повно, всебічно та об'єктивно їх досліджують та виносять законні та обґрунтовані рішення.

Разом з тим було виявлено, що при постановленні рішення в багатьох випадках суди не конкретизують за якою саме підставою, відповідно до ч. 1 ст. 164 СК, відповідача позбавлено батьківських прав.

Наприклад: Деснянський районний суд м. Києва Справа 2-1685/12 за позовом Ж. до Ю. Є заборгованість по аліментам. Відповідач притягувався до адмінвідповідальності за вчинення насильства в сім'ї або не виконання захисту припису 2 - 173-2 КУпАП. Порушено кримінальну справу ст. 185 ч. 3 КК крадіжка. Кошти не сплачує на дитину, оскільки не працює, крім того вважає, що кошти які буде сплачувати мати буде використовувати на власні потреби. Задовольняючі позовні вимоги підстави позбавлення батьківських прав не зазначено.

Також викликають сумніви з точки зору відповідності вимогам закону рішення судів про задоволення вимог про позбавлення батьківських прав, постановлені фактично лише на визнанні відповідачем позову.

Доказів того, що визнання відповідачем позову не порушує прав дитини, в рішеннях суду відсутні. При цьому з рішення не вбачається, чи досліджував суд обставини, що були підставами для позбавлення батьківських прав, визначені ч. 1 ст. 164 СК та чи знайшли вони своє підтвердження під час судового розгляду. Не завжди враховується думка дитини, що досягла чотирнадцятирічного віку.

Наприклад: Деснянський районний суд м. Києва, cправа 2-1587/12 за позовом М. до С. Батько написав заяву про погодження з позовом. Не встановлено, чи сплачуються аліменти.

Узагальнення судової практики також показало, що суди нерідко відмовляли в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав. При цьому судами приймались до уваги різні обставини, наявність яких виключає можливість позбавлення батьківських прав. Так, суди враховували, що на час розгляду справи відповідач встав на шлях виправлення, виказав бажання приймати участь в вихованні дитини, працевлаштувався.

В деяких випадках підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав стало невиконання одним з батьків батьківських обов'язків у зв'язку з перешкодами, які йому чинились іншим з батьків.

Наприклад. Солом'янський районний суд м. Києва, справа N 2-4387/11 р. за позовом В. до В., третя особа Кременецька районна державна адміністрація Тернопільської області, Солом'янська районна державна адміністрація в м. Києві. Позивач мотивувала вимоги тим, щ відповідач з часу розлучення з 2004 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, не надає матеріальної допомоги на утримання двох дітей. Не відвідує їх, не сплачує аліменти. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при вирішенні питання органом опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не була врахована думка дітей щодо цього. Також судом було враховано, що основною підставою вказаного позову було позбавлення в майбутньому відповідача права на звернення до дітей з позовом про стягнення аліментів на своє утримання. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції однак попередив відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання їх

Солом'янський районний суд м. Києва, справа 2-2691/11 р., звертаючись з позовом до суду позивач посилалась на те, що відповідач ніде не працює, зловживає спиртними напоями, не приймає участі у вихованні дитини, та не надає фінансової допомоги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із досліджених доказів, пояснень свідків, відповідно до яких відповідач не міг вільно спілкуватись з дитиною, а спілкується з донькою тільки, коли остання приходить до своєї бабусі - матері відповідача та з дозволу позивачки. Докази, щодо аморальності поведінки відповідача, відсутні.

Дарницький районний суд м. Києва, справа N 2-3172/12 за позовом У. до У. про позбавлення батьківських прав та усунення перешкод у вихованні дитини. Позовні вимоги мотивовані тим, що після розірвання шлюбу повнолітня та неповнолітня донька залишилися проживати в квартирі разом з батьком, відповідачем по справі, відповідач ухиляється від своїх обов'язків по вихованню та утриманню молодшої неповнолітньої доньки, а позивачці перешкоджає зустрічатись з донькою в квартирі, що належить йому. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не чинить перешкод у спілкуванні позивачки з донькою в різних місцях, що вона позбавлена це робити тільки по місцю проживання доньки та відповідача. Доньці сторін 15 років, вона не є малолітньою дитиною, якій необхідній сторонній догляд. Крім того проведення зустрічей позивача з донькою, саме в такому вигляді, порушували б особисті права, в тому числі і житлові, відповідача.

Думка дитини. При розгляді справи про позбавлення батьківських прав думка неповнолітнього, який досягнув десятирічного віку, з питання про необхідність позбавлення його батьків /одного з батьків/ батьківських прав встановлюється судом шляхом його опиту в судовому засіданні в присутності педагога або спеціаліста органу опіки та піклування, дитячого закладу, де знаходиться неповнолітній, ст. 171 СК.

При цьому є випадки, коли суди не встановлювали думку дитини з питання необхідності позбавлення батьків, або одного з них батьківських прав.

Вирішення питання про стягнення аліментів. ч. 2 ст. 166 СК встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Законом передбачено, що одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача, або за власною ініціативою вирішити питання стягнення аліментів на дитину.

У випадку задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав аліменти на утримання дитини стягувались на користь другого з батьків, опікуна чи піклувальника дитини, а також зараховувались на рахунки виховних установ, де знаходились неповнолітні, з врахуванням вимог ст. ст. 182 - 184, ч. ч. 1, 2 ст. 193 СК.

Якщо дитина передається органу опіки та піклування, суди стягують аліменти з перерахуванням їх на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України ч. 3 ст. 193 СК.

Однак судами допускалися помилки: при розгляді частини справ про позбавлення батьківських прав суди не завжди встановлювали, чи стягнуті аліменти раніше, до вирішення спору про позбавлення батьківських прав, не правильно вирішували питання про стягнення аліментів на утримання дитини або не вирішували його зовсім.

Наприклад: Справа N 2/2608/3819/12 за позовом М. до М. про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Позивач - шістнадцять років, заявив вказані позовні вимоги до батька, відповідача по справі. Мати померла у 2010 році. Неповнолітній проживає разом з сестрою 1991 року народження. Встановивши, що відповідач самоухилився від утримання та виховання неповнолітнього сина, не надає йому допомоги і після смерті матері, задовольняє позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та при цьому відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів, посилаючись на те, що позивачу ще не призначено піклувальника. При цьому в суді не була допитана сестра позивача, разом з якою він проживає та на утриманні якої знаходиться. Не роз'яснено їй право звернутись до органу опіки та піклування з заявою про призначення її піклувальником над неповнолітнім братом. Не встановлювалось, чи має дитина особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України. Також не було передано дитину під опіку та піклування органу опіки та піклування. Неповнолітній позивач не отримав належного захисту своїх порушених прав, в тому числі і на утримання, а відповідача так і не зобов'язано в примусовому порядку надавати неповнолітньому сину матеріальну допомогу.

Святошинський р. с., справа N 2-/2608/5635/12 за позовом Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації до К, Третя особа міський будинок "Берізка" про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Відповідачка матір-одиначка. З серпня 2011 року неповнолітній був влаштований в будинок за заявою матері, що мала на меті виїхати до Росії з метою відновлення документів. З березня 2012 року відповідачка нічого про себе та подальшу долю неповнолітнього сина не повідомляла. Відповідно до центру соціальної адаптації м. Москва РФ, з 03.05.2012 року відповідачку виписано з цього центру за порушення правил перебування, її місце знаходження невідоме. Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав, суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини доходу з усіх видів заробітку, мотивуючи це відсутністю у позовних вимогах конкретної особи на користь якої можливе стягнення коштів, а оскільки на час розгляду справи дитина перебуває в Київському міському будинку дитини "Берізка", лише останній може заявляти вимогу щодо стягнення аліментів.

Деснянський р. с., справа N 2-1544/2012 р. за позовом першого заступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах малолітнього К. до К., третя особа Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві держадміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Малолітній К. у липні 2010 р. був доставлений відділом кримінальної міліції у справах дітей Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві до Притулку N 1, як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах. Хлопчик страждає від постійних фізичних покарань з боку вітчима, однак захисту з боку матері не отримував. Відповідачка веде антигромадський спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, центр, у якому перебуває дитина не відвідує. Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки аліментів посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 11 ЦПК, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Разом з тим, прохальна частина позову не містить інформацію на користь кого підлягають стягненню аліменти.

Також встановлено випадки, коли суди не вказують на чию користь стягуються аліменти. Такий підхід не є правильним, оскільки це може викликати затруднення в частині виконання рішення суду в частині стягнення аліментів, або зробити неможливим його виконання в цій частині.

Крім того, треба врахувати, що у випадку, коли дитина позбавляється батьківського піклування та передається під опіку органу опіки та піклування, аліменти на утримання такої дитини повинні стягуватись не на користь вказаного органу, а перераховуватись на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України, що встановлено ч. 3 ст. 193 СК та п. 37 Порядку здійснення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866.

Також є випадки, коли аліменти стягуються на користь фактичного вихователя дитини, що не є його піклуном, при цьому дитина передана під опіку органу опіки та піклування, або це питання не вирішено зовсім.

Дуже часто питання про стягнення аліментів не вирішувалося судом, якщо позов про позбавлення батьківських прав був заявлений одним з батьків, однак вимога про стягнення аліментів не заявлялась, при цьому відомості про стягнення аліментів на утримання дитини в матеріалах справи відсутні.

Ч. 2 ст. 166 СК встановлює, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про питання аліментів на дитину.

Враховуючи викладене, та обов'язок батьків утримувати свої дітей, суди повинні ретельно перевіряти питання виконання батьками свого обов'язку утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, особливо якщо дитина залишається без батьківського піклування, за власною ініціативою вирішувати питання стягнення аліментів з відповідача /відповідачів/ на таку дитину, незалежно від того, заявлені такі позовні вимоги чи ні.

Вирішення судом питання про передачу дитини під опіку чи піклування

Якщо дитина проживала з тим із батьків, який позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання кому передається дитина на виховання: другому з батьків, органу опіки та піклування, чи опікуну /піклувальнику, якщо він вже визначений в установленому порядку, ст. 167 СК/. Про це обов'язково повинно бути зазначено в рішенні суду.

При неможливості передати дитину іншому з батьків, або у випадку позбавлення батьківських прав обох батьків, коли опікун /піклувальник/ ще не визначений, або якщо під час судового розгляду буде встановлено, що ні батьки, ні особи, в яких знаходиться дитина, не в змозі забезпечити його належне виховання та розвиток, суд передає неповнолітнього під опіку органу опіки та піклування з тим, щоб були прийняті міри для захисту прав та інтересів дитини та вибрано найбільш кращий спосіб подальшого влаштування долі дитини.

Наприклад: Справа N 2/2608/5804/12 за позовом Ш. до К. та Ш. про позбавлення батьківських прав, про встановлення опіки над малолітнім та стягнення аліментів. Позивач - бабуся малолітнього, у якої дитина проживає з семимісячного віку, та у якої вона знаходиться на повному утриманні більше 6 років. Суд в рішенні встановивши, що відповідачі ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню свого сина, не забезпечують харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його розвиток, задовольнив позовні вимоги тільки частково, а саме тільки позбавив відповідачів батьківських прав відносно їх малолітнього сина. В частині стягнення аліментів відсутні будь-які обґрунтування щодо відмови у задоволенні вказаних вимог. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про встановлення опіки позивача над онуком, суд першої інстанції мотивував це тим, що тільки орган опіки та піклування наділений правом на звернення до суду з поданням про встановлення опіки над малолітньою особою. При цьому дитина, що залишилась без батьківського піклування, не була передана органу опіки та піклування під опіку.

Опіка, піклування над дитиною встановлюється, відповідно до п. 42 Порядку здійснення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року N 866, рішенням районної, районної в м. Києві і Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної в місті ради при наявності документів, передбачених в п. 40 цього Порядку або судом.

Рішення про встановлення опіки, піклування приймається в місячний строк після подання заяви та документів, відмічених в пункті 40 цього Порядку, що встановлено п. 44 Порядку.

Як показала практика узагальнення судової практики по справам про позбавлення батьківських прав, вказані норми матеріального права дотримуються не завжди.

Так по великій кількості справ в рішеннях суду, де діти залишались без батьківської опіки та піклування, не визначено, кому повинні бути передані діти під опіку та піклування.

Наприклад: Святошинський районний суд м. Києва, справа N 2/2608/6306/12 за позовом Прокурора Святошинського району м. Києва, в інтересах малолітньої М. до М. На час розгляду справи малолітня знаходилась на повному утриманні в Київському обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей "Отчий дім". Відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дитини. Суд першої інстанції встановивши, що відповідач негативно впливає на розвиток дитини, застосовує фізичне насильство, та інші недопустимі методи виховання, зокрема позбавляє їжі, залишає саму дома, задовольняє позов про позбавлення батьківських прав. При цьому з відповідача не стягуються аліменти на утримання дитини, а сама дитина не передається під опіку органу опіки та піклування, щоб були прийняті міри для захисту прав та інтересів дитини та вибрано найбільш кращий спосіб подальшого влаштування долі дитини. Не стягнуті з відповідача і судові витрати за розгляд справи в суді в порядку ст. 88 ЦПК. Не дотримані норми матеріального права були і позивачем по справі - прокурором, який заявив вказаний позов в інтересах дитини, та не зазначив в позовній заяві про зобов'язання стягнути аліменти та передати дитину під опіку органу опіки та піклування, щоб були прийняті міри для захисту прав та інтересів дитини та вибрано найбільш кращий спосіб подальшого влаштування долі дитини.

Не поодинокими є випадки коли, за відсутності в матеріалах справи подання органу опіки та піклування про можливість призначення опікуном або піклувальником позивача по справі, суди приймали рішення самостійно та встановлювали опіку.

Святошинський районний суд, справа N 2-6337/12. Позов заявлено бабусею та її чоловіком, в інтересах неповнолітнього онука до матері дитини, яка разом з дитиною не проживає. В матеріалах справи всі документи - ксерокопії, в тому числі і акт обстеження житлово-побутових умов і висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Задовольняючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, стягнення з відповідачки аліментів та призначення позивачів опікунами над неповнолітнім 1998 року народження, суд першої інстанції не врахував відсутність в матеріалах справи подання органу опіки та піклування про розгляд заяв та матеріалів позивачів щодо призначення їх опікунами. Копія рішення суду до органу опіки та піклування не відправлено.

Як правило, суди першої інстанції обмежуються посиланням в резолютивній частині рішення про те, що батьки /один з батьків/ позбавлені батьківських прав. Встановлення опіки та піклування не вирішується, хоча дитина в цей момент може знаходитись у лікарні, у притулку, або проживати у сторонніх людей, які не допитані і не бажають встановлювати над дитиною опіку.

Дарницький районний суд м. Києва, справа N 2-4046/11. Позов служби у справах дітей Дарницького району м. Києва до М. батька дитини. Мати померла у 2009 році. Дитина - дівчинка 1997 року народження проживає разом з цивільним чоловіком померлої матері. Відповідно до позовної заяви вихованням неповнолітньої займається мати цивільного чоловіка Б., яка начебто бажає взяти опіку над неповнолітньою. Вказана особа до участі у розгляді справи не притягувалась. Її думка щодо подальшої долі дитини не запитувалась. Відповідно до наданих довідок неповнолітня разом з бувшим співмешканцем покійної матері проживає без прописки в квартирі своєї покійної бабусі. Б. зловживає спиртним. В квартирі також проживають квартиранти. Сім'я характеризується як неблагонадійна. Жодна з осіб, що мешкає разом з дитиною не допитувалась. Рішенням суду дитина під опіку органу опіки та піклування не передана, копія рішення в РАГС та орган опіки та піклування для виконання не відправлялась. Зворотні повідомлення про виконання рішення суду відсутні.

Дарницький районний суд м. Києва, справа 2-2649/11. Позбавлено батьківських прав Р., відносно доньки 2008 року народження, яку вона залишила новонародженою бабусі - матері батька дитини, який відбуває покарання в місцях позбавлення волі. Бабуся в якості 3 особи не притягувалась. Її думка, щодо подальшої опіки над малолітньою не з'ясовувалась. Аліменти з відповідачки не стягнуті. Під опіку органу опіки та піклування дитина рішенням суду не передана. Копія рішення в РАГС та орган опіки та піклування для виконання не відправлялась. Зворотні повідомлення про виконання рішення суду відсутні.

Зустрічались випадки, коли суд передавав дитину на виховання родичам або іншим особам, у яких дитина знаходилась на час розгляду справи, не враховуючи, що передача дитини можлива лише тим особам, які в установленому законом порядку призначені його опікуном, або піклувальником.

Відповідно до ч. 5 ст. 164 СК рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Аналіз судової практики показав, що вказана вимога закону виконується судами тільки в половині випадків. Своєчасне ж виконання судами таких вимог закону дуже важливо для визначення правового статусу дитини та захисту його прав і законних інтересів /особливо коли батьківських прав позбавляються обидва батьки/.

Крім того, не всі суди в резолютивній частині рішення вказують номер та дату актового запису про народження дитини і найменування органу запису актів громадянського стану, який провів реєстрацію народження дитини.

Також мали місце випадки, коли копії рішень направлялись в органи запису актів громадянського стану не за місцем реєстрації народження дитини.

Мають місце випадки, коли копії рішень суду, що набрали законної сили, вручались безпосередньо позивачам для їх наступного подання ними в органи запису актів громадянського стану. При цьому це є недопустимим, оскільки суди зобов'язані направляти завірені копії судових рішень безпосередньо в органи записів актів громадянського стану.

Так, Дарницький районний суд м. Києва, справа N 2-2642/11. Рішення суду про позбавлення батьківських пав не містить посилання на дату, місце реєстрації дитини та номер актового запису. Копія рішення суду для виконання до РАГС не відправлена. На заяву позивача про постановлення додаткового рішення, в якому вказати номер актового запису та дату реєстрації народження дитини, оскільки РАГС не приймає таке рішення до виконання, суддя листом надав відповідь про неможливість розгляду вказаної заяви по суті, відповідно до норм ЦПК, оскільки з неї не вбачається в якому саме з видів провадження цю заяву розглядати.

Також поза увагою судів, як правило залишається те, що особа, позбавлена батьківських прав, позбавляється права отримувати призначені дітям пенсії, виплати, інші платежі, а також аліменти, що були стягнуті на утримання дитини. Після вступу рішення суду в законну силу, копія рішення суду повинна також відправлятись органу, що здійснює такі виплати.

Для того, щоб уникнути безпідставного отримання особами, позбавленими батьківських прав соціальних виплат, суди повинні направляти своєчасно копії рішень, що набрали законної сили до органів опіки та піклування, які потім ставлять про це до відома органи, що проводять виплати на дітей.

Також проведене узагальнення показало великий відсоток заочних рішень, постановлених по вказаній категорії справ. При цьому більшість справ, розглянутих в порядку ст. 224 ЦПК свідчить про недотримання судом вимог про належне повідомлення відповідача про розгляд вказаної справи. Крім того, відсутні роз'яснення суду позивачу щодо порядку та строку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, в порядку ст. 228 ЦПК, а саме з дня отримання копії вказаного рішення, та наступлення можливих наслідків для особистих майнових та немайнових прав дитини, щодо захисту прав та інтересів якої, вказаний позов було заявлено.

 

Суддя судової плати з розгляду цивільних
справ апеляційного суду міста Києва

О. Ф. Лапчевська