ПЛЕНУМ ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 15 травня 2014 року N 5

Про правове регулювання відносин щодо реалізації права на мирні зібрання

Заслухавши та обговоривши інформацію секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М. І. про правове регулювання відносин щодо реалізації права на мирні зібрання, Пленум Вищого адміністративного суду України постановляє:

1. Інформацію секретаря Пленуму Вищого адміністративного суду України Смоковича М. І. взяти до відома.

2. Звернутися до Голови Верховної Ради України щодо прискорення законодавчого врегулювання питання організації і проведення мирних зібрань.

Додаток: Звернення Пленуму ВАСУ до Верховної Ради України щодо мирних зібрань.

 

Головуючий

К. Г. Леонтович

Секретар Пленуму

М. І. Смокович

 

 

Додаток

 

 

Голові Верховної Ради України Турчинову О. В.

 

 

 

Шановний Олександре Валентиновичу!

Пленум Вищого адміністративного суду України звертається до Вас щодо необхідності законодавчого врегулювання питання організації та проведення мирних зібрань.

Мирні зібрання є одним із засобів відстоювання людиною і громадянином своїх прав, свобод та інтересів у демократичному суспільстві, а право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується та захищене державою, здійснення цього права не підлягає жодним обмеженням, крім установлених законом в окремих випадках.

В Україні відсутнє чітке правове регулювання питання реалізації права громадян на мирні зібрання, що призводить до численних колізій і суперечностей.

У ситуації правової невизначеності ні учасники мирних зібрань, ні представники влади не можуть будувати свою поведінку на праві. Тільки закон про мирні зібрання зможе встановити єдині правила організації та проведення мирних зібрань.

На сьогодні право громадян на свободу мирних зібрань в Україні гарантується статтею 39 Конституції України, якою встановлено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Згідно з частиною другою цієї статті обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 року у справі щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання зазначено, що визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо є предметом законодавчого регулювання.

Рекомендацією N 97.123 в рамках Універсального періодичного огляду ООН Україні було запропоновано "реалізувати законодавство щодо права на свободу зібрань відповідно до стандартів статті 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права". Цю рекомендацію було прийнято беззастережно відповідно до позиції України щодо рекомендацій, представлених у ході розгляду Національної доповіді в рамках Універсального періодичного огляду 24 жовтня 2012 року.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Вєренцов проти України" від 11 квітня 2013 року, який установив порушення статей 11 і 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що випливають із прогалин у законодавстві, що стосується свободи зібрань, Європейський суд з прав людини підкреслив необхідність термінових конкретних реформ у законодавстві України та адміністративній практиці з метою приведення цього законодавства та практики відповідно з вимогами статей 7 та 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 95 Рішення).

Відсутність законодавчого регулювання суспільних відносин у сфері мирних зібрань обурює суспільство, негативно впливає на міжнародний імідж держави та призводить до виникнення труднощів у судовій практиці при вирішенні судами справ цієї категорії. Отже, на сьогодні в прийнятті такого закону однаково заінтересовані як влада, так і суспільство.

Беручи до уваги те, що в період активізації руху громадянських та політичних сил вирішення судами справ цієї категорії викликає особливу увагу і резонанс у суспільстві, з метою створення умов для вільної реалізації свободи мирних зібрань в Україні відповідно до вимог статті 39 Конституції України, статті 21 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 15 Конвенції про права дитини, статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Керівних принципів щодо свободи мирних зібрань Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ і Венеціанської комісії Ради Європи просимо Вас прискорити прийняття відповідного закону.

З повагою та за дорученням Пленуму Вищого адміністративного суду України,

 

В. о. Голови суду

К. Г. Леонтович