АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УЗАГАЛЬНЕННЯ
судової практики про застосування районними судами міста Києва та Апеляційним судом міста Києва вимог КПК України щодо забезпечення права на захист

Апеляційним судом міста Києва на виконання завдання Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ проведено узагальнення судової практики щодо забезпечення права на захист за 2013 рік.

Забезпечення права на захист відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є однією з основних засад кримінального провадження, важливою гарантією об'єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб.

Ст. 59 Конституції України проголошує право кожного на правову допомогу та вільний вибір захисника своїх прав, а ст. 63 закріплює право на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного.

Такі ж положення містить і Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.

Ст. 20 КПК України визначає право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист у: наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені законом.

Слід зазначити, що ст. 45 КПК України встановлює єдиного суб'єкта, який у кримінальному провадженні має право виступати як захисник. Це адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Право на захист особа набуває одночасно з отриманням статусу підозрюваного, тобто з моменту повідомлення про підозру або з моменту затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Гарантією забезпечення права на захист є обов'язок слідчого, прокурора, слідчого судді, суду роз'яснити підозрюваному, обвинуваченому його право мати захисника і побачення з ним до першого допиту, а після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі в зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.

Слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд не тільки повинні роз'яснити особі про її право на захист, а й забезпечити участь захисника в установленому законом порядку.

Суду в ході судового розгляду необхідно перевіряти, чи був належним чином та своєчасно повідомлений захисник про проведення процесуальних дій. Забезпечення права особи на захист має істотне значення для вирішення судом питання про допустимість доказів.

Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод порушення права особи на захист.

Це стосується і тих випадків, якщо особа затримана у справі про адміністративні правопорушення, дає показання як свідок проти себе за відсутності захисника і в подальшому ці показання використовуються в якості доказу доведеності її вини.

2. Практика застосування районними судами м. Києва та судом апеляційної інстанції положень ст. 52 КПК України щодо обов'язкової участі захисника у кримінальному провадженні.

На виконання вимог ст. 49 КПК України щодо забезпечення права на захист районними судами міста Києва та судом апеляційної інстанції в усіх випадках вживалися заходи для залучення захисників для здійснення захисту за призначенням у кримінальному провадженні, якщо підозрюваний чи обвинувачений заявляв про це клопотання, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не міг залучити його самостійно.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2013 р. задоволено клопотання обвинуваченого Я. П. В. про призначення йому безоплатного захисника для захисту від обвинувачення у скоєнні злочину, що передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, оскільки самостійно залучити захисника він не може у зв'язку з відсутністю коштів.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2013 р. задоволено клопотання П. О. О., який звернувся до суду з клопотанням про призначення йому захисника в рамках надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки не має коштів на її оплату.

Особлива увага районними судами міста Києва приділяється виконанню вимог ст. 52 КПК України щодо забезпечення участі захисника у кримінальному провадженні у випадках, де участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

Участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного, тобто зі стадії досудового слідства. Однак трапляються випадки, коли питання про забезпечення участі захисника у кримінальному провадженні про особливо тяжкі злочини вирішувалося вже під час розгляду судом кримінального провадження в момент, коли особи перебували у статусі обвинувачених.

Так, ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 1 жовтня 2013 р. обвинуваченому В. Р. М. за ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України призначено захисника з кола адвокатів Київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з тих підстав, що йому було висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, в зв'язку з чим представництво його інтересів професійним захисником при розгляді кримінального провадження відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України є обов'язковою.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2013 р. задоволено клопотання К. Д. О., що обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 187 КК України, та призначено йому захисника за державний кошт для надання безоплатної правової допомоги.

Аналізуючи застосування вимог закону щодо особливо тяжких злочинів та щодо осіб, визначених у ч. 2 ст. 52 КПК України, слід зазначити, що судді при підготовці до судового розгляду з'ясовують виконання органами досудового розслідування вимог закону щодо обов'язкової участі захисника.

Як наслідок, протягом 2013 р. Апеляційним судом міста Києва рішення судів першої інстанції з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону - здійснення судового провадження за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою, не скасовувались.

Водночас результати узагальнення засвідчують необхідність роз'яснення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ практики застосування ст. 49 та 54 КПК України у випадку письмової відмови особи від захисника на час проведення окремих процесуальних дій, в суді першої інстанції на окремі судові засідання та в суді апеляційної інстанції.

Прикладом цього є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.12.2013 р., якою скасовано ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 19.06.2013 р. щодо А. Б. С., яка засуджена за ч. 2 ст. 309 КК України.

Як встановлено судом касаційної інстанції, захист інтересів А. Б. С. в суді першої інстанції проводився за участю захисників О. С. В. та Б. В. П. Після ухвалення вироку засуджена направила до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просила призначити їй захисника для захисту її прав під час апеляційного розгляду.

В суді апеляційної інстанції обвинувачена подала заяву, в якій просила розглядати її апеляційну скаргу без участі захисника. Передбачених ст. 52 КПК України підстав для забезпечення в даному кримінальному провадженні обов'язкової участі захисника не було.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що клопотання засудженої А. Б. С. про призначення їй захисника не було розглянуто судом згідно із ст. 48 та 49 КПК України, а розгляд справи відбувся без участі захисника, чим було порушено право обвинуваченої на захист.

Мають місце випадки, коли захисник, залучений на досудовому слідстві (участь якого є обов'язковою відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України), не з'являвся у підготовче судове засідання, що ставало причиною для відкладення розгляду справи. З урахуванням вимог закону щодо дотримання строків судового розгляду у даних провадженнях відповідно до ст. 53 КПК України за згодою обвинувачених приймалися судові рішення про залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії.

Так, на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва перебувало кримінальне провадження N 1-кп/761/822/2013 за обвинуваченням Г. В. В., Г. О. В. у вчиненні злочину, який передбачений ч. 4 ст. 190 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України належить до особливо тяжких злочинів. Ухвалою колегії суддів від 10 жовтня 2013 р. у даному кримінальному провадженні у зв'язку з неявкою захисника обвинувачених у підготовчому судовому засіданні було вирішено питання в порядку ст. 53 КПК України про залучення захисників за призначенням з Київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для проведення окремої процесуальної дії для участі у підготовчому судовому засіданні.

Аналізуючи судову практику щодо забезпечення права на захист осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, слід відзначити, що для здійснення захисту осіб даної категорії на стадії досудового розслідування та у судах в усіх провадженнях, де особи не мали змоги самостійно залучити захисника, слідчим суддею або судом забезпечено обов'язкову участь захисника, шляхом залучення через орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зокрема, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 1 жовтня 2013 р. у кримінальному провадженні за обвинуваченням С. А. В. у вчиненні злочину, який передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, прийнято рішення про залучення захисника, а оскільки підозрювана на момент вчинення злочину не досягла повноліття, участь захисника в такому випадку при проведенні слідчих дій є обов'язковою. В подальшому захисник забезпечував захист обвинуваченої і під час судового розгляду кримінального провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 5 травня 2013 р. задоволено клопотання прокурора про залучення захисників неповнолітнім обвинуваченим С. М. Г. та Ф. О. І. для надання їм безоплатної правової допомоги за рахунок держави, оскільки участь захисників у даній категорії справ є обов'язковою.

У кримінальних провадженнях за обвинуваченням осіб, стосовно яких передбачалося застосування примусових заходів виховного характеру (п. 2 ч. 2 ст. 52 КПК України), захисники залучалися на стадії досудового розслідування, брали участь у судовому розгляді, де надавали кваліфіковану правову допомогу. Участь захисників була забезпечена з моменту встановлення факту, що особа є неповнолітньою.

Наприклад, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 р. до неповнолітнього Б. С. М. застосовано примусові заходи виховного характеру. Розгляд провадження відбувався за участі захисника неповнолітнього та законного представника Служби у справах дітей.

У кримінальному провадженні N 1-кп/761/433/2013 ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 4 червня 2013 р. неповнолітню А. З. Р. звільнено від кримінального покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру згідно із ст. 105 КК України у вигляді застереження. Захист неповнолітньої зі стадії досудового слідства здійснював захисник, залучений відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

На розгляді районних судів міста Києва перебували також кримінальні провадження, в яких вирішувалося питання про звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.

Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2013 р. задоволено клопотання захисника та на підставі ч. 4 ст. 309 КК України неповнолітню Г. К. Є. звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, що передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки остання добровільно пройшла курс лікування від наркоманії. Розгляд провадження відбувся за участі захисника, який був залучений на стадії досудового розслідування.

Аналіз судової практики щодо забезпечення права на захист осіб, стосовно яких порушені клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, свідчить про те, що захисники за призначенням, як правило, залучалися з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання, або інших відомостей, що викликають сумнів в її осудності.

Зокрема, у кримінальному провадженні N 2-кп/761/780/2013 відносно Б. О. А. за ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384 КК України, яке перебувало в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва, захисник був залучений слідчим на досудовому слідстві до призначення судово-психіатричної експертизи, оскільки матеріали провадження свідчили про дані, які викликали сумнів щодо осудності Б. О. А.

Водночас мають місце випадки, коли судді місцевих судів м. Києва не забезпечують права на захист відносно тих осіб, стосовно яких наявні сумніви щодо їх осудності.

Зокрема, ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.04.2013 р. направлено до Київського міського центру судово-психіатричної експертизи для проведення стаціонарної судово-психіатричної та наркологічної експертизи К. В. В., який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 259 КК України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції в ході апеляційного розгляду стосовно даного судового рішення, незважаючи на те, що на час розгляду клопотання слідчого про направлення К. В. В. до медичного закладу для проведення стаціонарної психіатричної експертизи підозрюваний не залучив захисника самостійно, суд порушив вимоги ст. 49, 52 КПК України та розглянув дане клопотання за відсутності захисника, не вирішуючи питання про можливість його залучення судом.

Районними судами міста Києва також забезпечено право на захист щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження. Слід відзначити, що володіння мовою, якою ведеться кримінальне провадження, є оціночним поняттям, тому це питання повинно вирішуватися слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом у кожному конкретному випадку. За загальним правилом особа вважається такою, що не володіє мовою, якою здійснюється кримінальне провадження, якщо вона не може добре розуміти цю мову або/та вільно нею розмовляти.

Випадків порушення місцевими судами прав на захист щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, при розгляді проваджень у порядку КПК України в редакції 2012 р. не встановлено.

Водночас були непоодинокі випадки порушення місцевими судами права на захист при розгляді в порядку КПК України 1960 р.

Так, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 грудня 2013 р. скасовано вирок Подільського районного суду міста Києва щодо Г. Г. А., громадянки Грузії, з підстав недотримання судом першої інстанції вимог п. 3 та п. 4 ст. 370 КПК України (ред. 1960 р.), порушення права обвинуваченої на захист, яка не володіла мовою, якою ведеться кримінальне провадження.

3. Практика застосування районними судами м. Києва положень ст. 53 КПК України щодо залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії.

Під час розгляду слідчими суддями районних судів міста Києва клопотань щодо вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, про міжнародну допомогу, виникали передбачені законом підстави для залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії (ст. 53 КПК України), зволікання з провадженням яких могло б викликати негативні наслідки для провадження, утрату слідів злочину або зникнення особи, якою він був вчинений, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами, тощо. Захисники для проведення окремої процесуальної дії залучалися переважно через неявку в суд раніше залученого захисника, який не мав можливості взяти участь у проведенні даної процесуальної дії.

Зокрема, під час розгляду скарги О. В. П. в інтересах К. М. В. на постанову заступника Генерального прокурора України Ф. Л. А. від 8 листопада 2013 р. про видачу (екстрадицію) К. М. В. в Російську Федерацію для притягнення до кримінальної відповідальності у зв'язку з неявкою захисника особи, Шевченківським районним судом міста Києва було винесено ухвалу від 20 листопада 2013 р. про залучення захисника для проведення окремої невідкладної процесуальної дії - надання правової допомоги при розгляді скарги на постанову, для чого призначено захисника з числа адвокатів Київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11 листопада 2013 р. задоволено клопотання К. В. Ю. - підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, про залучення захисника для здійснення захисту у розгляді клопотання про застосування до нього запобіжного заходу.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2013 р. С. А. М., обвинуваченому за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, залучено захисника з Київського міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для участі у розгляді клопотання слідчого про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Найчастіше питання про залучення захисника виникає при розгляді слідчим суддею клопотання про обрання затриманому підозрюваному запобіжного заходу тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою.

При цьому мають місце випадки, коли слідчі судді розглядають клопотання про обрання особам, які підозрюються у вчиненні особливо тяжких злочинів, без залучення захисника.

Прикладом цього може бути ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15.12.2012 р., якою задоволено клопотання слідчого та застосовано щодо С. С. О., який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході апеляційного перегляду даного судового рішення встановлено, що на момент розгляду судом клопотання слідчого про застосування щодо С. С. О. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний не залучив захисника. Проте суд першої інстанції, незважаючи на вимоги ст. 49, 52 КПК України, не вжив заходів для забезпечення участі захисника та розглянув клопотання слідчого про застосування до С. С. О. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності його захисника, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Виникають проблеми щодо розгляду судами зазначених клопотань в установлені законом строки (ст. 211 КПК України), через ухиляння захисника від явки в суд на розгляд такого клопотання щодо затримання особи, або через неможливість своєчасного вирішення клопотання підозрюваного про залучення захисника (за призначенням) чи виклик певного адвоката, що може привести до розгляду клопотання про обрання (продовження) запобіжного заходу поза межами строку тримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

Можливість призначення у невідкладних випадках захисника з числа адвокатів центру з надання безоплатної правової допомоги не завжди може вирішити проблему.

4. Прийняття судом відмови від захисника або його заміна. Проблемні питання.

У судовій практиці викликає певні труднощі застосування ч. 2 ст. 54 КПК України, якою визначено, що відмова від захисника або його заміна повинна відбуватися виключно в присутності захисника після надання можливості для конфіденційного спілкування з підзахисним. Така відмова або заміна фіксується в протоколі процесуальної дії. Проблема прийняття судом відмови обвинуваченого від захисника часто обумовлена тим, що обвинувачений із захисником заздалегідь домовляються про розірвання договірних відносин щодо надання правової допомоги або захисник на власний розсуд тлумачить наявність підстав для припинення цих правовідносин і не з'являється в судове засідання.

Ухвалою колегії суддів Печерського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2013 р. вирішено довести до відома Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про неявку захисників - для проведення перевірки, та за наявності підстав, вжити заходи дисциплінарного реагування за фактом самоусунення адвокатів Г. Ю. Л. та Б. А. О. від захисту інтересів обвинуваченого Б. К. Б.

Зазначене свідчить про те, що неявка захисників у судове засідання у кримінальному провадженні, де їх участь є обов'язковою, призводить до істотного порушення строків судового розгляду, порушення прав інших учасників судового розгляду.

Водночас виникає питання, як діяти суду у випадку, якщо обвинувачений заявив про відмову від захисника чи його заміну, але захисник не прибуває в судове засідання внаслідок об'єктивної причини - тривалої хвороби або з інших поважних причин. Чи матиме місце порушення права на захист в разі вирішення питання та прийняття відмови від захисника за його відсутності?

Окремого тлумачення потребує ч. 3 ст. 54 КПК України, відповідно до якої відмова від захисника не приймається, якщо його участь є обов'язковою. В даному випадку підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюється його право замінити захисника. Якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 КПК України, для здійснення захисту за призначенням.

5. Забезпечення слідчим, прокурором права на захист при зверненні до суду з обвинувальним висновком, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Забезпечення належної реалізації підозрюваного або обвинуваченого права на захист є дотриманням слідчим, прокурором вимог ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.

У випадку порушення цього права суд відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України наділений правом повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам закону.

Наприклад, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2013 р. повернуто обвинувальний акт відносно С. І. А., обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 14, п. п. 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, В. Б. Ю., обвинуваченого за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14, п. п. 1, 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, Р. В. С., обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України, у зв'язку з відсутністю у долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування даних про письмове підтвердження факту надання потерпілій та стороні захисту доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ст. 290 КПК України).

З матеріалів кримінального провадження було встановлено, що прокурором вимоги ст. 293 КПК України належним чином не виконані, оскільки обвинувальний акт з реєстром не вручено під розписку захисникам Р. І. С. та Є. В. М.

Виходячи з цих та інших підстав, обвинувальний акт з додатками повернуто прокурору міста Києва для усунення вказаних недоліків протягом розумного строку.

Іншим прикладом може бути ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 р., якою обвинувальний акт відносно Я. М. Л. повернуто прокурору Голосіївського району м. Києва у зв'язку з тим, що серед іншого у наданому суду реєстрі не зазначені всі процесуальні та слідчі дії, що були проведені в ході досудового розслідування. Зокрема, відсутній протокол роз'яснення прав підозрюваному під час досудового розслідування, а його захиснику не надано доступу до матеріалів досудового розслідування.

Крім того, в доданій до обвинувального акта розписці про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування вказано, що підозрюваний та захисник отримали обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23 червня 2013 р., у той час як в обвинувальному акті зазначено, що він був зареєстрований у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 18 серпня 2013 р. А тому не зрозуміло, який саме обвинувальний акт отримав Я. М. Л. та його захисник В. С. В.

6. Застосування Закону України "Про безоплатну правову допомогу" на стадії виконання судових рішень.

Районними судами міста Києва та судом апеляційної інстанції рішення про застосування Закону України "Про безоплатну правову допомогу", а саме залучення захисника за призначенням на стадії виконання вироку: засудженому для участі у розгляді питання щодо встановлення адміністративного нагляду; засудженому для участі у розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну покарання більш м'яким та звільнення від відбування покарання за хворобою; засудженому, який оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчих або прокурорів поза межами кримінального провадження, за наслідками якого цю особу засуджено, а також представника інтересів свідка чи потерпілого, не приймалися.

 

Суддя Апеляційного суду міста Києва

І. А. Мосьондз