ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.02.2015 р.

N К/800/62326/14

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - судді Іваненко Я. Л., суддів - Мойсюка М. І., Тракало В. В., секретаря - Малини Л. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної податкової служби України, Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про зобов'язання скасувати ідентифікаційний номер та вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, встановила:

У вересні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Державної податкової служби (далі - ДПС) України, Державної податкової інспекції (далі - ДПІ) у Подільському районі міста Києва про зобов'язання скасувати ідентифікаційний номер та вчинити дії.

В обґрунтування позову зазначила, що є православною людиною і через свої релігійні переконання відмовляється від присвоєного їй ідентифікаційного номера. На її вимогу про зобов'язання вчинити дії по забезпеченню права на відмову від цього номера, відповідач відмовив, чим порушив її права.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року та направлено справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до ДПІ у Подільському районі м. Києва та Державної податкової адміністрації України із заявами від 03 листопада 2006 року, в яких повідомляла, що в силу своїх релігійних переконань відмовляється від присвоєного ідентифікаційного номера та просила: скасувати ідентифікаційний номер та виключити його з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та всю інформацію про неї; здійснювати у подальшому її облік як платника податків за раніше встановленими формами обліку без застосування ідентифікаційного номера; проставити у паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера і завірити підпис відповідальної особи гербовою печаткою; знищити облікову картку з ідентифікаційним номером.

16 листопада 2006 року листом N 5929/с/29-127 ДПІ у Подільському районі міста Києва повідомило позивача, що виключення інформації з Державного реєстру фізичних осіб здійснюється згідно Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України від 19 жовтня 2004 року N 602/1226 (далі - Порядок).

Державна податкова адміністрація України в листі від 22 листопада 2006 року N 6111/с/29-2115 також повідомила позивачу, що вирішення поставлених у заяві питань має проводитись у відповідності з Порядком.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент звернення позивача до відповідачів, останніми не було порушено права позивача, оскільки ОСОБА_4 не дотрималась процедури, яка визначена Порядком.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року, якою було залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначила, що у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилась від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Державного реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер, оскільки положення пункту 1.3 Порядку суперечать положенням Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", який має вищу юридичну силу та не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта.

Відповідно до частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням вищевказаної норми, висновки і мотиви, з яких була скасована ухвала Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2014 року, є обов'язковими для суду касаційної інстанції при новому розгляді цієї справи.

Відповідно до статті 35 Конституції України кожному гарантоване право на свободу світогляду і віросповідання.

Положеннями статті 67 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон) для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.

Частиною 2 статті 5 Закону передбачено, що до Державного реєстру не вноситься інформація про осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону до інформаційного фонду Державного реєстру включаються такі дані: індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів і зберігаються за ними протягом усього їх життя; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів; прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів; інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно частини 3 статті 9 Закону фізичні особи - платники податків та інших обов'язкових платежів, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи, зобов'язані: зареєструватись у Державному реєстрі з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податків та інших обов'язкових платежів; подавати до державних податкових інспекцій по районах, районах у містах і містах без районного поділу відомості про зміну даних відповідно до частини третьої статті 5 цього Закону протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.3 Порядку громадяни України, які відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта. Зазначена норма суперечить положенням Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів", який має вищу юридичну силу, про необхідність видалення всієї інформації про таких осіб, зазначений Закон також не передбачає облік таких громадян за серією та номером паспорта.

З огляду на викладене, у випадку, коли фізична особа через свої релігійні або інші переконання відмовилася від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це органи державної податкової служби, з Державного реєстру підлягає виключенню вся інформація про таку особу, а не лише її ідентифікаційний номер.

При цьому Законом передбачено лише офіційне повідомлення про відмову від ідентифікаційного номера органів державної податкової служби.

Отже, оскільки відмова відповідачів виключити присвоєний позивачу ідентифікаційний номер та всю інформацію про неї з Державного реєстру та здійснювати облік позивача як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленою формою без застосування ідентифікаційного номера є протиправною, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про внесення відповідачами відмітки в паспорті про право позивача здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, слід зазначити наступне.

Згідно пунктів 4, 5 Порядку фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою N В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає довідку за формою N В3 щодо повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту. У разі відсутності невідповідностей посадова особа вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку наступного змісту "Має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера".

Таким чином, відповідачі не наділені повноваженнями на внесення відмітки про право позивача здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва, Державну податкову службу України виключити присвоєний позивачу ідентифікаційний номер та всю інформацію про неї з Державного реєстру та здійснювати облік позивача як платника податків та інших обов'язкових платежів за раніше встановленою формою без застосування ідентифікаційного номера.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:

Я. Л. Іваненко

Судді:

М. І. Мойсюк

 

В. В. Тракало