ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 грудня 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД-ФО) до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України (далі - ДПІ) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановила:

У липні 2012 року СПД-ФО звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21 липня 2010 року N 0000741704/0 на загальну суму 1843430 грн. 82 коп.

На обґрунтування позову зазначила, що ДПІ провела планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності за період з 7 лютого 2008 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої склала акт від 8 липня 2010 року N 26/1704-2036416667, у якому, зокрема, зазначила про порушення СПД-ФО пункту 12 статті 3 та пункту 6 статті 9 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 265/95-ВР), оскільки у період, який перевірявся, не обліковано в установленому порядку придбання товару (одягу та взуття) на загальну суму 180000 грн., що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вимог статті 20 Закону N 265/95-ВР у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, яка відображена в поданих платником податку звітах за 2008 рік - 394302 грн. 71 коп., за 9 місяців 2009 року - 527412 грн. 70 коп.

На думку позивача, висновки податкового органу про застосування відповідальності за невідображення придбання товару в книзі обліку доходів та витрат (далі - КОДтВ) є необґрунтованими, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - неправомірним.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року, позов задовольнив.

Суди встановили, що з 7 лютого 2008 року по 30 вересня 2009 року, тобто в період відображення позивачем валових доходів, суми яких були взяті за основу при прийнятті спірного рішення, СПД-ФО працювала за спрощеною системою оподаткування, що відображено в акті перевірки. При цьому ДПІ не заперечує факт наявності у позивача облікових документів на товар в цілому, однак вважає відсутність записів про витрати на виробництво продукції у КОДтВ порушенням Закону N 265/95-ВР.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 червня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 12 статті 3 та пункту 6 статті 9 Закону N 265/95-ВР, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Просить скасувати всі судові рішення та прийняте нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2013 року (справа N К/9991/42201/11), яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 вересня 2013 року допустив зазначену адміністративну справу до провадження Верховного Суду України.

Виконуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

У справі N К/9991/42201/11 ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2013 року, в якій додано до заяви для порівняння, цей суд, застосовуючи до спірних правовідносин пункт 12 статті 3 Закону N 265/95-ВР, дійшов висновку про законність оскаржуваного рішення податкового органу про притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку обліку товарних запасів, оскільки у КОДтВ відсутній запис про придбання товарів (оприбуткування продукції).

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин пункт 12 статті 3 Закону N 265/95-ВР, дійшов протилежного висновку про відсутність у відповідача правових підстав застосовувати до позивача штрафні (фінансові) санкції за порушення порядку обліку товарних запасів, оскільки згідно зі статтею 6 Закону N 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. Форма КОДтВ, встановлена додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року N 12 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за N 64), не передбачає ведення обліку товарних запасів, тому відсутність записів про придбання товарів (оприбуткування продукції) у КОДтВ не можна вважати порушенням.

Такий висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11 червня 2013 року (справа N 21-147а13), у якій, зокрема, зазначено: обов'язок ведення обліку товарних запасів не може бути покладено на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (чинного на час виникнення спірних відносин). Натомість фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону N 265/95-ВР зобов'язані були вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

О. О. Терлецький

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Г. Тітов