ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 24 грудня 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до державного підприємства "Орджонікідзевугілля" (далі - Підприємство) про стягнення пені, встановила:

У листопаді 2011 року відділення Фонду звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з Підприємства пеню в сумі 4605 грн. 45 коп. за порушення строків сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - страхові внески).

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що Підприємство, яке є юридичною особою, зареєстроване платником страхових внесків у Фонді. За результатами проведеної відділенням Фонду перевірки структурного підрозділу "Автобаза" Підприємства щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до Фонду та їх витрачання за період із 1 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року був складений акт перевірки від 4 листопада 2011 року N 234, відповідно до якого була виявлена заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 49659 грн. 98 коп. (недоїмка), що виникла при виплаті заробітної плати за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року. На підставі цього акта відділення Фонду нарахувало Підприємству пеню у розмірі 4605 грн. 45 коп.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 6 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Підприємства пені. При цьому виходив із того, що на час нарахування зазначеної пені втратила чинність норма закону, яка передбачала таке стягнення, оскільки з 1 січня 2011 року частину другу статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV) було скасовано відповідно до Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI).

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відділення Фонду просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI.

Суд касаційної інстанції, допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України, виходив з того, що заявник додав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року (справа N К/9991/69324/12), в якій інакше, ніж у справі, що розглядається, застосовано норми матеріального права, на неоднакове застосування яких судом касаційної інстанції посилається заявник.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI, за якого цей суд по-різному вирішив питання щодо правомірності нарахування пені органами Фонду після набрання чинності зазначеним Законом відповідно до частини другої статті 52 Закону N 1105-XIV.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Частиною другою статті 52 Закону N 1105-XIV, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. Із набранням чинності Законом N 2464-VI наведена вище норма матеріального права була скасована.

З 1 січня 2011 року на підставі постанови правління Фонду від 30 листопада 2010 року N 31 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2010 року за N 1286/18581) втратила чинність і Інструкція про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затверджена постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134), відповідно до якої відділення Фонду виявило порушення порядку сплати страхових внесків.

У той же час відповідно до абзацу шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що після набрання чинності Законом N 2464-VI за органами Фонду збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій (пені) за несплату заборгованості зі страхових внесків, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Окрім того, частиною третьою статті 25 Закону N 2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На думку колегії суддів, пеня, нарахована Підприємству у зв'язку з несплатою страхових внесків при виплаті заробітної плати за період із 1 жовтня по 31 грудня 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини другої статті 52 Закону N 1105-XIV. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до акта перевірки заборгованість зі сплати пені у розмірі 4605 грн. 45 коп., нарахована 4 листопада 2011 року, виникла виключно за період несплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії, зокрема у постановах від 19 лютого, 1 та 15 жовтня, 19 листопада 2013 року (NN 432а12, 323а13, 332а13, 327а13 відповідно).

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим відповідно до частини другої статті 243 КАС ухвала Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Г. Тітов