ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 19 листопада 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до приватного акціонерного товариства "Бєлокаменські вогнетриви" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості, встановила:

У жовтні 2011 року відділення Фонду звернулось до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з Товариства на користь відділення Фонду заборгованість зі сплати страхових внесків на загальну суму 5434 грн. 92 коп., в тому числі 185 грн. 18 коп. - недоїмка, 5249 грн. 74 коп. - пеня.

На обґрунтування позову відділення Фонду, посилаючись на пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 8 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464-VI), вказало, що відповідач не в повному обсязі сплатив страхові внески, тому йому була нарахована відповідна пеня.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2012 року, позов задовольнив частково: постановив стягнути з Товариства на користь відділення Фонду заборгованість у сумі 185 грн. 18 коп. В іншій частині позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 травня 2013 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, відділення Фонду звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування наведених у заяві доводів додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2013 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове правозастосування.

У цьому рішенні суд касаційної інстанції зазначив, що за змістом абзаців п'ятого та шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI Фонд і після 1 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 1 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - застосовувати штрафні санкції, визначені законом, чинним на момент вчинення таких порушень, а саме відповідно до підпункту 5.1 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134; далі - Інструкція).

Натомість у справі, яка розглядається Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Товариства лише заборгованості зі сплати страхових внесків у вигляді недоїмки, пославшись на пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI та положення статті 52 Закону України від 23 вересня 1999 року N 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон N 1105-XIV), дійшов висновку, що закону, який встановлює розмір, порядок нарахування та стягнення пені за несплату страхових внесків до Фонду прийнято не було, а відтак нарахування пені відповідно до Інструкції є неправомірним.

Такий висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії.

Так, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 19 лютого 2013 року (справа N 21-432а13) та 15 жовтня 2013 року (справа N 21-332а13) вже висловила правову позицію з цього питання. Зокрема, вона зазначила, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону N 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства (законів та підзаконних актів), що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини другої статті 52 Закону N 1105-XIV.

З урахуванням наведеного ухвала Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську Донецької області задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. В. Кривенда

 

П. В. Панталієнко

 

О. О. Терлецький

 

О. А. Коротких

 

В. Л. Маринченко

 

О. Б. Прокопенко

 

Ю. Г. Тітов