ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 8 жовтня 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів - Гусака М. Б., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Житомирі (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до Державної фінансової інспекції в Житомирській області (далі - Інспекція) про визнання протиправною та скасування вимоги, встановила:

Відділення Фонду звернулося до суду із позовом до Інспекції про визнання дій незаконними та скасування вимоги від 7 лютого 2012 року N 64-17/137 "Про усунення порушень, виявлених ревізією цільового та законного використання коштів в відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Житомирі" в частині проведення донарахування та виплати 18 потерпілим на виробництві індексації страхових виплат на загальну суму 14849 грн. 88 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вимога про проведення донарахування та виплати належних потерпілим сум індексації щомісячних страхових виплат є неправомірною та підлягає скасуванню, оскільки при проведенні індексації страхових виплат позивач керувався листами Міністерства праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці), які мають обов'язкову силу для робочих органів виконавчої дирекції Фонду.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 3 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовив виходячи з того, що позивач при проведенні індексації щомісячних страхових виплат порушив вимоги Закону України від 3 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон N 1282-XII) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року N 1078 (далі - Порядок проведення індексації).

Суд касаційної інстанції, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій, також зазначив, що листи Мінпраці не є нормативно-правовими актами, мають рекомендаційний характер, а при проведенні перерахунку сум індексації було порушено вимоги Закону N 1282-XII та Порядку проведення індексації, оскільки вказаними нормативно-правовими актами не передбачено встановлення фіксованих сум індексації.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, відділення Фонду звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України положень Порядку проведення індексації та Порядку здійснення державного нагляду у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2003 року N 1845, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2012 року, яка, на думку позивача, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У вказаній ухвалі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що Державна фінансова інспекція (далі - Держфінінспекція), встановивши під час ревізії порушення чинного законодавства, мала звернутися до Мінпраці як органу, до компетенції якого законодавством віднесено здійснення контролю за призначенням та виплатою допомоги, компенсацій та надання соціальних послуг у сфері страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, оскільки визначення базових місяців для проведення індексації відповідно до пункту 14 Порядку проведення індексації здійснює виключно Мінпраці. Таким чином, Вищий адміністративний суд України досліджував питання розмежування компетенції Держфінінспекції та Мінпраці.

У справі, що розглядається, касаційний суд дійшов висновку, що листи Мінпраці не є нормативно-правовими актами, мають рекомендаційний характер, а отже, не могли використовуватись при проведенні індексації страхових виплат. При проведенні перерахунку сум індексації відділення Фонду також порушило вимоги Закону N 1282-XII та Порядку проведення індексації, оскільки вказаними нормативно-правовими актами не передбачено встановлення фіксованих сум індексації.

Зазначене дає підстави для висновку про відсутність неоднакового застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, що розглядається, Верховний Суд України не досліджував питання правильності застосування норм процесуального права, які визначають підвідомчість спорів між суб'єктами владних повноважень, і чи підлягає ця справа розгляду в адміністративних судах, оскільки зазначені питання не віднесені до його компетенції.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Житомирі відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов