ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 16 квітня 2013 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В. В., суддів: Кривенди О. В., Коротких О. А., Маринченка В. Л., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування рішення, встановила:

У квітні 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ від 29 січня 2009 року N 1202305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн.

Оскаржуване рішення відповідач прийняв на підставі акта від 22 грудня 2008 року N 000041 про результати перевірки, у ході якої виявлено надання Товариством послуг з поповнення рахунку мобільного зв'язку оператора "Київстар" на суму 5 грн. з використанням терміналу поповнення рахунків мобільного зв'язку, який не зареєстрований, не опломбований у встановленому порядку та не переведений у фіскальний режим роботи.

Наведене, на думку податкового органу, призвело до порушення Товариством пункту 1 статті 3 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 265/95-ВР).

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що воно не здійснює діяльності з надання послуг поповнення рахунків мобільних операторів із застосуванням терміналу, а лише здійснює приймання платежів (із застосуванням терміналу) від імені і за рахунок закритого акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - Банк) згідно з умовами агентського договору від 10 квітня 2008 року N 2 про приймання готівки від населення для подальшого переказу, укладеного відповідно до постанови Правління Національного банку України від 5 березня 2008 року N 53 "Про врегулювання питань здійснення операцій із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 2008 року за N 265/14956; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - постанова N 53).

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 16 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2010 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 листопада 2012 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що відповідно до трьохстороннього агентського договору, укладеного між закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) "Телесистеми України", Товариством та Банком, Товариство від імені та за рахунок Банку за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування (далі - ПТКС) здійснює приймання платежів для поповнення рахунків мобільного зв'язку. Платежі приймаються Банком та переказуються у подальшому ЗАТ "Телесистеми України" на умовах та у строки, передбачені договором. Товариство отримує від Банку винагороду в безготівковій формі за здійснені ним послуги з приймання платежів із використанням платіжних терміналів.

Таким чином, за допомогою платіжних терміналів користувачі мобільного зв'язку отримують послуги з поповнення його рахунку у постачальника таких послуг - ЗАТ "Телесистеми України", отже, Товариство, приймаючи за допомогою терміналу кошти населення, не здійснює визначені статтею 1 Закону N 265/95-ВР розрахункові операції, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за незастосування реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО).

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ДПІ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пунктів 1, 2 статті 3 Закону N 265/95-ВР та статті 3 Закону України від 23 березня 1996 року N 98/96-ВР "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 листопада 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2012 року К/9991/92924/11, у якій касаційний суд вказав на те, що Товариство, приймаючи за допомогою належних йому платіжних терміналів готівкові кошти від покупців послуг мобільного зв'язку, здійснює розрахункові операції відповідно до статті 1 Закону N 265/95-ВР, а тому зобов'язане застосовувати РРО.

Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статті 1 Закону N 265/95-ВР.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону N 265/95-ВР РРО застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності (далі - СПД), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та СПД, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Розрахунковою операцією відповідно до статті 2 цього Закону є приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до вимог статті 9 Закону N 265/95-ВР РРО не застосовуються при виконанні всіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

За змістом статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" розрахункові банківські операції - це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Згідно з частиною першою статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Комерційним агентом відповідно до частини другої зазначеної статті Кодексу може бути суб'єкт господарювання, який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

З метою впорядкування здійснення банками, платіжними організаціями та/або членами платіжних систем операцій із застосуванням ПТКС Правління Національного банку України 5 березня 2008 року прийняло постанову N 53, відповідно до пункту 1 якої операції (приймання готівки для подальшого переказу, операції за допомогою спеціальних платіжних засобів та інші операції, пов'язані з рухом коштів) із застосуванням ПТКС, до яких згідно з їх функціональними можливостями належать банківські автомати самообслуговування, депозитні банкомати, платіжні термінали, термінали самообслуговування тощо, можуть здійснювати банки і небанківські фінансові установи, які відповідно до законодавства України отримали відповідну ліцензію/дозвіл щодо переказу коштів органів державної влади, що здійснюють державне регулювання відповідних ринків фінансових послуг, і є платіжними організаціями та/або членами платіжної системи, а також суб'єкти господарювання, які уклали агентські договори з банками.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що здійснювані Товариством як агентом Банку операції з приймання від споживачів послуг платежів (готівки) для подальшого їх переказу на рахунок постачальника послуг з використанням ПТКС, які виконуються від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок Банку, є розрахунковими банківськими операціями, при виконанні яких РРО та розрахункові книжки відповідно до вимог статті 9 Закону N 265/95-ВР не застосовуються.

Отже, висновок касаційного суду у справі, що розглядається, про протиправність застосування податковим органом до Товариства штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом N 265/95-ВР, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

О. В. Кривенда

 

О. А. Коротких

 

В. Л. Маринченко

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов