ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07.02.2013 р.

N К/9991/29412/12


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді-доповідача - Бим М. Є., суддів: Харченка В. В., Чалого С. Я., при секретарі: Тімановській О. М. (за участю представників: Кабінету Міністрів України - Жамбровського М. С., Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - Берник Ю. В., Національної комісії регулювання електроенергетики України - Приступко О. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційними скаргами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі N 2а-12409/11/2670 за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Національна комісія регулювання електроенергетики України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, про визнання частково незаконною постанови від 01.06.2011 N 869, встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, пункт 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N 869, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення;

визнати таким, що не відповідає нормативному акту вищої юридичної сили, абзац 23 додатка до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N 869, із поворотом його виконання та зазначенням способу його здійснення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано незаконним та нечинним п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 01.06.2011, в частині слів: "і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг". В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

У касаційних скаргах Кабінет Міністрів України та Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України просять скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що Кабінет Міністрів України, прийнявши на виконання покладених на нього повноважень постанову від 01.06.2011 N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", визначив, що вказані витрати покладаються на споживача, що суперечить вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Однак з такими висновками судів попередніх станцій погодитись не можна з огляду на нижченаведене.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 31 цього Закону порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Статтею 116 Конституції встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Згідно ч. 1 ст. 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

За приписами ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Частиною 2 статті 51 цього Закону встановлено, що проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Згідно ч. 1 ст. 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом голосування більшістю голосів від посадового складу Кабінету Міністрів України, визначеного відповідно до статті 6 цього Закону.

Так, з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно абз. 1 п. 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджених постановою КМ України від 01.06.2011 N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, з розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

За приписами ч. 3 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Отже, проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки здійснюється за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, включаються у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та сплачуються споживачем щомісячно.

Не можна залишити поза увагою і те, що дана постанова пройшла правову експертизу на відповідність вимогам Конституції України та, крім іншого, Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач реалізовував надані йому чинним законодавством повноваження шляхом прийняття відповідного акта.

Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені, але частково неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині, то зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень в частині задоволення позовних вимог та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та нечинним пункту 24 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 869 від 1 червня 2011.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 листопада 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, що встановлені статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді: