ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.05.2011 р.

N К-47192/09


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Харченка В. В., Гончар Л. Я., Калашнікової О. В., Бим М. Є., Васильченко Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Красноармійський завод побутової техніки" до Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення дирекції, встановила:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року, позовні вимоги задоволено повністю.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Донецьке обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Красноармійський завод побутової техніки" зареєстроване виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області 21 лютого 2002 року, перебуває на обліку у Красноармійській міській виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з березня 2002 року.

16 квітня 2008 року на підприємстві позивача проведено перевірку повноти нарахування обов'язкових страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та обґрунтованість їх витрачання за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, про що складений акт N 175 від 16 квітня 2008 року.

Перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року на підприємстві укладено 27 трудових угод з такими особами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. За вказаними угодами підприємством не проводились нарахування та утримання страхових внесків на оплату праці працівників за трудовими угодами. Загальна сума заниженого фонду оплати праці за період з 01.01.2007 року по 31.10.2007 року складає 51140 гривень, тому донараховано страхових внесків на суму 767,10 грн. (51140 х 1,5 %) та утримано страхових внесків на суму 508,45 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Виконавчою дирекцією Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності прийнято рішення від 29 квітня 2008 р. N 1071, яким з посиланням на п. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" донараховані страхові внески у сумі 1275,55 грн., та застосований штраф у розмірі, заниженої суми заробітної плати у сумі 51140,00 грн. у загальній сумі 52415,55 грн.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що зі спірних та додаткових угод до них вбачається, що вони містять ознаки цивільно-правових, а саме: 1) предмет договору є характерним для договору підряду, оскільки він передбачає, що Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника здійснювати певні роботи, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи (надані послуги) і оплатити їх відповідно до умов договору; 2) на виконавців на підприємстві позивача не велись трудові книжки, та в трудові книжки не заносились відомості про роботу, про що свідчить довідка, видана відділом кадрів підприємства Позивача; 3) оплата за договорами здійснювалась за кінцевим результатом виконання роботи (надання послуг) за умови її приймання (п. 3 договорів); 4) розмір винагороди за спірними договорами залежав від обсягу виконаної роботи, це підтверджується п. 5 договорів (п. 4 Додаткової угоди) а також співставленням розміру виплаченої за договором винагороди з обсягом виконаної роботи, який зазначався в табелях обліку відпрацьованого часу за цивільно-правовими договорами; 5) виконавці не підпорядковані правилам внутрішнього трудового розпорядку, оскільки згідно до п. 5.1 правил внутрішнього трудового розпорядку 1 зміна працює з 8 по 17 годину з перервою з 12 по 13 годину; 2 зміна працює з 17 по 24 годину з перервою з 21 по 22 годину. З табелів обліку відпрацьованого часу за цивільно-правовими договорами вбачається, що виконавці працювали від 1 до 12 годин на день, що не відповідає правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача; 6) винагорода виконавців відрізняється за розміром від заробітної плати, яка встановлена штатним розкладом підприємства для працівників, які виконують схожі з виконавцями функції, так заробітна плата слюсаря-ремонтника за штатним розкладом складає від 700 грн. до 1 080 грн., винагорода виконавців становить від 700 грн. до 4100 грн. за виконання подібних робіт, заробітна плата сторожа за штатним розкладом - 510 грн., винагорода виконавця за послуги охоронника - 800 грн.: заробітна плата вантажника за штатним розкладом - 400 грн., винагорода виконавця за послуги вантажника - 440 грн.: 7) На підприємстві діє Положення про пропускний режим на території підприємства, згідно до п. 3 вказаного Положення постійні пропуски видаються виключно штатним працівникам підприємства, а тимчасові пропуски видаються орендарям. їх працівникам та працівникам, які надають послуги (виконують роботи) за цивільно-правовими договорами. Тимчасові та постійні пропуски, що видаються на підприємстві, реєструються в журналі реєстрації пропусків. Так, ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, які виконували роботи за цивільно-правовими договорами, видавались тимчасові пропуски, які виконавці повертали після закінчення строку дії договору.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що відсутність ліцензій на заняття певними господарської діяльності у осіб, з якими укладалися угоди, не є підставою для визнання їх трудовими договорами.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Донецького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

____________