ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 23 квітня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Тітова Ю. Г., суддів: Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відділення Фонду, Фонд відповідно) до професійно-технічного училища N 71 (далі - Училище) про стягнення недоїмки зі сплати штрафних (фінансових) санкцій, встановив:

У листопаді 2007 року Фонд звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просив стягнути з Училища суму недоїмки зі сплати страхових внесків та фінансові (штрафні) санкції в розмірі 2850 грн. 63 коп.

На обґрунтування позову послався на те, що у ході перевірки відповідача з питань правильності нарахування страхових внесків у період з 1 липня 2005 року по 1 січня 2007 року встановлено порушення останнім вимог Закону України від 18 січня 2001 року N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (далі - Закон N 2240-III) при нарахуванні та утриманні до Фонду страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові внески), із виплат, які відповідно до Закону України від 9 вересня 2004 року N 1994-IV "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" (далі - Закон N 1994-IV) визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України (далі - виплати науково-педагогічним працівникам), проведених відповідачем у грудні 2005 року та березні 2006 року.

За результатами перевірки 15 лютого 2007 року складено акт N 18, на підставі якого позивач прийняв рішення від 22 лютого 2007 року N 76/29 про зарахування до бюджету Фонду донарахованих страхових внесків у сумі 153 грн. 81 коп. та 3943 грн. 90 коп. штрафних санкцій. Сума 1247 грн. 8 коп. зарахована взаємозаліком сторін, з них 1093 грн. 27 коп. - штрафні (фінансові) санкції. Таким чином, борг відповідача становить 2850 грн. 63 коп. штрафних (фінансових) санкцій. У добровільному порядку таке рішення Фонду відповідач не виконав.

Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 16 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2011 року, в позові відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Фонд просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2011 року, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на те, що касаційний суд у подібних правовідносинах неоднаково застосував положення статті 30 Закону N 2240-III.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року (справа N К-1603/10), від 9 грудня 2010 року (справа N К-20271/08), від 3 березня 2011 року (справа N К-34793/10), від 10 березня 2011 року (справа N К-15965/09), від 24 червня 2010 року (справа N К-44559/09).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 3 жовтня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У судових рішеннях, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правомірність стягнення з навчальних закладів штрафних (фінансових) санкцій за несплату страхових внесків.

У справі, яка розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що Законом N 1994-IV встановлено та врегульовано правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням із бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України від 23 травня 1991 року N 1060-XII "Про освіту" (далі - Закон N 1060-XII). Зазначеним Законом ці виплати визначені як бюджетна заборгованість з відповідним механізмом її погашення. Виплати науково-педагогічним працівникам не є заохочувальними та компенсаційними виплатами в розумінні Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", тому відповідач не зобов'язаний нараховувати та сплачувати страхові внески з цих виплат.

Висновок касаційного суду у справі, що розглядається, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до статті 22 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом N 1994-IV заборгованість із виплат педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів, передбачених статтею 57 Закону N 1060-XII, які за змістом статті 21 Закону N 2240-III є базою нарахування страхових внесків, визнана кредиторською заборгованістю Державного бюджету України.

Механізм погашення такої заборгованості визначено Порядком погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року N 934, згідно з пунктом 4 якого передбачені законодавством відрахування з виплат науково-педагогічним працівникам здійснюються в установленому порядку.

Порядок і строки сплати страхових внесків на час виникнення спірних відносин були встановлені статтею 23 Закону N 2240-III.

Відповідно до частини другої статті 27 цього Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

За правилами статті 30 Закону N 2240-III страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду зі страхувальника у безспірному порядку.

Пункт 32 Порядку, відповідно до якого страхові внески на виплати науково-педагогічним працівникам не нараховуються, набрав чинності лише з 2 червня 2006 року.

Таким чином, на час проведення відповідачем виплат науково-педагогічним працівникам, норми Закону N 2240-III, як і жоден нормативно-правовий акт, не містили положень, які б звільняли страхувальника від обов'язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи відповідальності за неповноту їх сплати. Підстав стверджувати про відсутність правопорушення у сфері господарювання, яке полягає в несплаті страхових внесків, немає.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 30 травня та 26 вересня 2011 року, 16 січня та 6 лютого 2012 року (справи N 21-49а11, N 21-185а11, N 21-427а11, 21-413а11).

Оскільки при вирішенні спору касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, заяву відділення Фонду слід задовольнити.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий:

Ю. Г. Тітов

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема