ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 13 вересня 2016 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Гриціва М. І., суддів: Волкова О. Ф., Коротких О. А., Кривенди О. В., Маринченка В. Л., Прокопенка О. Б., Терлецького О. О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 18 січня 2016 року у справі за його позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ) про оскарження рішення, встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати Постанову ВРУ від 12 листопада 2015 року N 788-VIII в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком.

Вимоги мотивував тим, що оскаржене рішення прийняте з порушенням вимог пункту 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України та статті 117 Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2453-VI), яке проявилось у тому, що рішення про звільнення його з посади судді з підстави набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього у часі було прийнято тоді, коли цей вирок насправді не набув такої властивості у зв'язку із закінченням строків давності.

Суд установив, що Президент України указами від 5 квітня 2001 року N 235/2001 - призначив ОСОБА_1 на посаду судді Каховського районного суду Херсонської області, а від 23 березня 2004 року N 358/2004 - перевів його на посаду судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області.

Постановою ВРУ від 21 вересня 2006 року N 174-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області безстроково.

Ленінський районний суд міста Миколаєва вироком від 7 лютого 2014 року (справа N 1/489/24/2014) визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 375 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначив йому покарання у виді 2 років обмеження волі зі звільненням від його відбування на підставі статті 75 КК з випробувальним строком 1 рік. Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 24 квітня 2014 року цей вирок залишив без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 10 лютого 2015 року вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 7 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 24 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 змінив і на підставі статті 49, частини п'ятої статті 74 КК звільнив його від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Верховний Суд України постановою від 18 червня 2015 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2015 року.

За результатами розгляду повідомлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 24 червня 2014 року N 18-5528/14 та матеріалів про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього Вища рада юстиції (далі - ВРЮ) 17 вересня 2015 року прийняла рішення N 594/0/15-15 про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області з названої підстави. Відповідне подання ВРЮ від 2 жовтня 2015 року N 23/0/12-15 "Про звільнення судді з посади" того ж дня надійшло до ВРУ.

Постановою ВРУ від 12 листопада 2015 року N 788-VIII "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком.

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 січня 2016 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1.

На це рішення суду ОСОБА_1 подав заяву про перегляд його Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що суд, ухвалюючи негативне для нього рішення, проігнорував положення частини п'ятої статті 49 КК, на підставі якої його було звільнено від покарання за спливом строків давності. На час прийняття оскаржуваного рішення ВРУ ця обставина унеможливлювала його звільнення з посади судді із зазначеної в ньому причини. Просить позов задовольнити: скасувати постанову суду та ухвалити нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 85 Конституції України до повноважень ВРУ належить обрання суддів безстроково.

Конституційний принцип незалежності та недоторканності суддів закріплений статтею 126 Основного Закону України.

Зазначеною нормою встановлено, що суддя може бути звільнений з посади органом, який його призначив або обрав, та визначено перелік підстав звільнення судді з посади, серед яких самостійною виокремлено таку підставу, як набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього (пункт 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України).

Умови звільнення суддів, зокрема у разі набрання законної сили обвинувальним вироком, передбачені у Законі N 2453-VI, а порядок розгляду цього питання ВРУ - у Регламенті Верховної Ради України, затвердженому Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI "Про Регламент Верховної Ради України" (далі - Регламент).

Відповідно до положень частин третьої, четвертої, восьмої статті 216 1 Регламенту подання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, вноситься до ВРУ ВРЮ. До подання додаються документи, що підтверджують підстави звільнення, передбачені частиною п'ятою статті 126 Конституції України.

Обговорення питання про звільнення судді, обраного ВРУ безстроково, на пленарному засіданні ВРУ починається з оголошення головуючим на пленарному засіданні ВРУ подання ВРЮ.

Рішення про звільнення судді приймається відкритим поіменним голосуванням і оформлюється постановою ВРУ. Голосування про звільнення суддів може проводитися списком, а з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України, - щодо кожного судді окремо.

Відповідно до положень статті 532 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Із фактів, установлених судом, випливає, що ОСОБА_1 інкримінований йому злочин скоїв 1 квітня 2009 року. За КК цей злочин (частина перша статті 375) належить до злочинів середньої тяжкості, за скоєння якого особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення і до набрання вироком законної сили минуло п'ять років (частина перша статті 49). Згідно з частиною п'ятою статті 74 КК особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу. На час постановлення вироку (7 лютого 2014 року) строки давності не сплинули, але закінчилися на дату перегляду справи судом апеляційної інстанції. Оскільки на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції існували законні підстави для звільнення ОСОБА_1 від покарання за давністю, але цей суд їх не застосував, суд касаційної інстанції усунув порушення закону й своїм рішенням (ухвала від 10 лютого 2015 року) змінив вирок суду першої інстанції й ухвалу суду апеляційної інстанції у частині призначення покарання. В решті вирок залишив без змін.

На день прийняття ВРЮ (17 вересня 2015 року) рішення про внесення подання до ВРУ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області та прийняття ВРУ Постанови від 12 листопада 2015 року про звільнення його з цієї посади існував обвинувальний вирок, що набрав законної сили.

У значенні пункту 6 частини п'ятої статті 126 Конституції України звільнення судді з посади, у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, означає, що на час прийняття рішення про звільнення щодо судді має бути постановлений обвинувальний вирок про винуватість його у злочині і цей вирок має набрати законної сили. За певних конкретних обставин, у цій справі - закінчення строків давності кримінальної відповідальності, вирок зазнає (може зазнати) змін у частині міри покарання або звільнення від нього, що, проте, не зачіпає і не змінює юридичної природи (суті), сили і значення цього акта судової влади щодо винуватості судді у злочині, за скоєння якого його перебування на посаді судді є несумісним.

Отже, в контексті наведеного доводи заяви про те, що обвинувальний вирок стосовно заявника не набрав законної сили, є неприйнятними.

Вищий адміністративний суд України ретельно перевірив міркування позивача про незаконність оскарженої Постанови ВРУ і дійшов обґрунтованого висновку, що ВРУ діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстав для скасування постановленого у справі судового рішення й ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову не вбачається.

Керуючись частиною шостою статті 171, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

М. І. Гриців

Судді:

О. Ф. Волков

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

В. Л. Маринченко

 

О. О. Терлецький

 

О. Б. Прокопенко