ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 9 липня 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Глоса Л. Ф., суддів: Балюка М. І., Вус С. М., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Колесника П. І., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Кривенди О. В, Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г. (за участю начальника управління, участі прокурорів у перегляді судових рішень у кримінальних справах Головного Управління підтримання державного обвинувачення в судах Генеральної прокуратури України - Курапова М. В.), розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за її та адвоката Бущенка А. П. заявою про перегляд постанов Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2 грудня 2003 року і 3 лютого 2004 року з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 40012 Кримінально-процесуального кодексу України, - встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, установив:

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2 грудня 2003 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), і піддано адміністративному стягненню у виді адміністративного арешту строком на 15 діб. Зазначена постанова виконана не була.

Як визнав суд, 02 грудня 2003 року ОСОБА_1, перебуваючи у Червонозаводському районному суді м. Харкова, з п'ятьма особами зайшла до кабінету судді Остапчика С. В., з метою вплинути на суддю у зв'язку з розглядом ним кримінальної справи за обвинуваченням її сина, підсудного ОСОБА_2. На вимогу судді, звернення секретаря і вказівки працівника судової міліції залишити кабінет ОСОБА_1 не реагувала і впродовж 40 хвилин перешкоджала судді розпочати судове засідання.

У зв'язку з такими діями секретар судового засідання склала щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 1853 КУпАП, за неповагу до суду, який було передано на розгляд іншому судді цього ж суду. Того ж дня справу було розглянуто постановою від 02 грудня 2003 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення.

Заступник голови апеляційного суду Харківської області 17 січня 2004 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 на зазначену постанову.

27 січня 2004 року прокурором Червонозаводського району м. Харкова до Червонозаводського районного суду м. Харкова подано протест, в якому порушувалося питання про пом'якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у зв'язку зі станом її здоров'я.

Червонозаводський районний суд м. Харкова за наслідками розгляду протесту прокурора своєю постановою від 3 лютого 2004 року замінив ОСОБА_1 адміністративний арешт на штраф у розмірі 136 грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалася.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - Рішення, Суд) по справі "Корнєв і Карпенко проти України" від 21 жовтня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 21 січня 2011 року, констатовано, що з огляду на суворість покарання за правопорушення, передбачене статтею 1853 КУпАП, воно не є незначним, по суті є кримінальним і таким, на яке поширюється положення статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція). Оскільки під час розгляду справи щодо ОСОБА_1 їй не надали достатньо часу і можливості для підготовки до свого захисту, за рішенням Суду такі дії визнано порушенням пункту 1 статті 6 у поєднанні з пунктом 3 (b) статті 6 Конвенції щодо права на справедливий судовий розгляд.

У заяві ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бущенко А. П., посилаючись на зазначене Рішення Європейського суду з прав людини, просять постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2003 року та від 03 лютого 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2011 року справу щодо ОСОБА_1 допущено до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора про наявність підстав для задоволення заяви, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, Верховний Суд України вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У своєму Рішенні Суд зазначив, що, зважаючи на конкретні обставини справи, те що проміжок часу з моменту вчинення правопорушення до розгляду протоколу не перевищував декількох годин, ОСОБА_1 була позбавлена можливості належним чином ознайомитися з висунутим проти неї обвинуваченням та доказами, а звідси - адекватно їх оцінити і розробити серйозну юридичну стратегію свого захисту, що є порушенням права на захист.

За висновками Суду, такі дії є порушенням конвенційних положень права на справедливий суд.

Оцінки і висновки Суду повністю узгоджуються з відповідними положеннями статей 268 і 271 КУпАП, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на захист.

У справі ОСОБА_1 ці положення закону не були дотримані, у зв'язку з чим постановлені судові рішення не можна вважати законними.

Відповідно до положень статті 2971 КУпАП встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушень Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні судом справи про адміністративне правопорушення щодо Карпенко Л. І., є підставою для її перегляду.

Згідно з Рекомендацією N R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським Судом з прав людини" держави - члени Конвенції мають забезпечувати існування на національному рівні адекватні можливостей для досягнення, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції.

У такому юридичному стані ОСОБА_1 перебувала до моменту розгляду судом протоколу про адміністративне правопорушення.

У Рішенні Суд зазначив також, що належним способом виправлення порушення Конвенції може бути новий розгляд, перегляд або відновлення провадження за вимогою заявниці.

Відповідно до пункту 1 статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною.

Оскільки Рішенням Суду встановлені порушення прав заявниці, які можливо усунути шляхом відновлення нового судового розгляду справи, із поверненням їй попереднього процесуального юридичного стану, а також зважаючи на те, що реалізація цього права можлива виключно в умовах нового судового розгляду, постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2 грудня 2003 року і 3 лютого 2004 року щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду, який виніс оскаржувані постанови.

Новий розгляд належить провести відповідно до вимог закону.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2978, 2979, 29710 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Верховний Суд України постановив:

Заяву ОСОБА_1 та адвоката Бущенка А. П. задовольнити частково.

Постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 2 грудня 2003 року і 3 лютого 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу - направити на новий розгляд.

 

Головуючий

Л. Ф. Глос

Судді:

М. І. Балюк

 

О. Т. Кузьменко

 

С. М. Вус

 

Н. П. Лященко

 

Т. В. Гошовська

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Григор'єва

 

В. В. Онопенко

 

М. І. Гриців

 

Л. І. Охрімчук

 

В. І. Гуменюк

 

П. В. Панталієнко

 

М. Б. Гусак

 

В. Ф. Пивовар

 

Т. Є. Жайворонок

 

Б. М. Пошва

 

В. В. Заголдний

 

О. Б. Прокопенко

 

М. Р. Кліменко

 

А. І. Редька

 

Є. І. Ковтюк

 

А. М. Скотарь

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

П. І. Колесник

 

Ю. Г. Тітов

 

В. І. Косарєв

 

І. Б. Шицький

 

В. В. Кривенко

 

О. В. Кривенда

 

А. Г. Ярема