ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 11 листопада 2005 року

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії: під головуванням першого заступника Голови Верховного Суду України - Пилипчука П. П. (за участю заступника Генерального прокурора України - Кудрявцева В. В.), розглянув 11 листопада 2005 р. справу за клопотанням захисника Швеця В. Д. в інтересах ТИМОШЕНКО Юлії Володимирівни, ТИМОШЕНКА Олександра Геннадійовича, ТИМОШЕНКА Геннадія Опанасовича, ШАГО Євгена Петровича, СОКОЛЬЧЕНКО Лідії Василівни, БОЛЮРИ Антоніни Володимирівни, внесеним за поданням п'яти суддів, про перегляд у порядку виключного провадження ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2003 р. та ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2004 р. щодо зазначених осіб.

Постановами Генерального прокурора України, його заступника, начальника Головного слідчого управління, а також заступника начальника управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури України було порушено кримінальні справи:

5 січня 2001 р. - щодо Тимошенко Ю. В. за ч. 3 ст. 1482 КК України 1960 р.;

21 лютого 2001 р. - щодо Тимошенко Ю. В. за ст. 801, ст. 19, ст. 801, ст. 861 КК України 1960 р.;

24 травня 2001 р. - щодо Сокольченко Л. В. за ст. 861, ч. 2 ст. 172 КК України 1960 р.;

1 червня 2001 р. - щодо Тимошенка Г. О., Шаго Є. П. та Болюри А. В. за ст. 861, ч. 2 ст. 172 КК України 1960 р.;

21 вересня 2001 р. - щодо Тимошенка О. Г. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р.;

2 листопада 2001 р. - щодо Тимошенко Ю. В. і Тимошенка О. Г. за ч. 2 ст. 369 КК України 2001 р.;

2 листопада 2001 р. - щодо Тимошенко Ю. В. за ст. 70 КК України 1960 р. та за ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р.;

2 листопада 2001 р. - щодо Тимошенко Г. О. і Шаго Є. П. за ст. 801, ст. 70 КК України 1960 р. та за ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р., щодо Болюри А. В. за ст. 801 КК України 1960 р. та за ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р.;

2 листопада 2001 р. - щодо Сокольченко Л. В. за ст. 801 КК України 1960 р. та за ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р.;

2 серпня 2002 р. - щодо Тимошенко Ю. В. за ч. 2 ст. 364 КК України 2001 р.;

2 серпня 2002 р. - щодо Тимошенко Ю. В. за ч. 5 ст. 191, статтями 27 - 30, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р.;

8 січня 2003 р. - щодо Тимошенко Ю. В. за ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., а також - щодо Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р.;

17 січня 2003 р. - щодо Тимошенко Ю. В., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р.;

21 січня 2003 р. - щодо Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П. за ч. 5 ст. 191 КК України 2001 р.

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2003 р. відмовлено у задоволенні скарг захисників Швеця В. Д. і Говорухи В. П., в яких вони просили вищезазначені постанови скасувати, порушені кримінальні справи закрити за відсутністю події чи складу злочину, запобіжні заходи скасувати.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Київської області від 13 травня 2003 р. постанову Вишгородського районного суду від 21 березня 2003 р. та зазначені постанови органів досудового слідства про порушення кримінальних справ щодо Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П. скасовано, а провадження по цих справах закрито.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Київської області у кримінальних справах від 25 червня 2003 р. було задоволено клопотання Тимошенко Ю. В. про поновлення строку на ознайомлення з протоколом судового засідання апеляційного суду по даній справі та з матеріалами справи.

Постановою судді апеляційного суду Київської області від 8 вересня 2003 р. було встановлено для Тимошенко Ю. В. та захисника Швеця В. Д. термін ознайомлення з матеріалами справи до 18 вересня 2003 р. у зв'язку з тим, що вони зволікали з ознайомленням.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2003 р. ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 травня 2003 р. щодо Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Шаго Є. П., Болюри А. В., Тимошенка Г. О. і Сокольченко Л. В. скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд. Касаційну скаргу Тимошенко Ю. В. залишено без задоволення.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2004 р. постанова Вишгородського районного суду Київської області від 21 березня 2003 р. залишена без зміни.

У клопотанні захисник Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Тимошенка Г. О., Шаго Є. П., Сокольченко Л. І., Болюри А. В. адвокат Швець В. Д. ставить питання про скасування ухвали колегії суддів Судової палати Верховного Суду України від 7 жовтня 2003 р. та ухвали колегії суддів апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2004 р. із закриттям провадження у справі, посилаючись на істотні порушення норм кримінально-процесуального законодавства, які вплинули на правильність винесення судових рішень і на конституційні права його підзахисних щодо їх конституційних гарантій на оскарження в суді рішень органів досудового слідства і прокуратури. Зокрема, зазначає, що Верховний Суд України, на порушення вимог статей 387 - 388 КПК України, розглянув в одному провадженні подання і скаргу, для яких передбачено різні порядки касаційного оскарження, внесення касаційного подання і розгляду. Розглянувши касаційне подання прокурора до закінчення шестимісячного строку на подачу касаційних скарг і подань, суд порушив право інших осіб, інтересів яких стосується ця справа, на оскарження. Крім того, вказує на порушення вимог статей 32, 360, 362, 382, 398 КПК України.

Клопотання внесені на судовий розгляд спільного засідання за поданням, підписаним п'ятьма суддями Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Філатова В. М., заступника Генерального прокурора України Кудрявцева В. В., який вважав, що клопотання не підлягає до задоволення з огляду на те, що на даний час всі кримінальні справи щодо Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П. закриті на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, перевіривши матеріали справи та викладені у клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання не підлягає до задоволення з таких підстав.

Чинним кримінально-процесуальним законодавством можливість оскарження до суду на досудових стадіях процесу постанов слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи не передбачена. Такі постанови згідно з КПК України до суду оскаржуються, проте скарги на них розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті (ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 КПК України).

Суди приймають до розгляду і розглядають такі скарги на досудових стадіях процесу на підставі Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. N 3-рп/2003, яким положення ч. 6 ст. 234 і ч. 3 ст. 236 КПК України, що унеможливлюють розгляд судом на стадії досудового слідства скарг на постанови слідчого, прокурора стосовно приводів, підстав і порядку порушення кримінальної справи щодо певної особи, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Як вбачається із мотивувальної частини Рішення, приймаючи його, Конституційний Суд України виходив з того, що постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи, винесена з недодержанням вимог КПК України, може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам внаслідок несвоєчасного судового контролю, що поновити їх буде нездійсненим.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що відкладення розгляду судом скарги на постанову про порушення кримінальної справи щодо певної особи на стадію попереднього розгляду кримінальної справи або на стадію розгляду її по суті, відстрочка судового контролю обмежують конституційне право людини на судовий захист, який є гарантією всіх прав і свобод людини і громадянина.

Таким чином Конституційний Суд України визнав, що єдиною метою розгляду зазначеної категорії скарг на досудових стадіях процесу є судовий захист особи від безпідставного порушення кримінальної справи та поновлення порушених під час провадження у такій кримінальній справі її конституційних прав.

В той же час рішення про закриття кримінальної справи з тих підстав, що її було безпідставно порушено, відповідно до чинного законодавства на досудових стадіях процесу вправі прийняти або прокурор, або слідчий. Розглядаючи скарги на постанови про порушення кримінальної справи на досудових стадіях процесу, суд лише перевіряє наявність приводів і підстав для винесення постанов і не повинен розглядати та вирішувати заздалегідь ті питання, які вирішує суд при розгляді кримінальної справи по суті; за результатами розгляду скарги, залежно від того чи були при порушенні кримінальної справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 КПК, суддя своєю мотивованою постановою залишає скаргу без задоволення або задовольняє її та скасовує постанову про порушення кримінальної справи. Суддя не вправі, скасувавши постанову про порушення кримінальної справи, закрити справу (Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. N 3-рп/2003, пункти 2 і 5 постанови N 1 Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 р. "Про деякі питання, які виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи"). З цього також випливає, що таке рішення не може бути прийнято і під час апеляційного або касаційного розгляду справи, а також при її розгляді у виключному провадженні.

Як видно із матеріалів справи Шевченківським районним судом м. Києва 21 січня, 30, 31 грудня 2004 р. та посадовими особами Генеральної прокуратури України 21, 22, 28 січня 2005 р. і 5 липня 2005 р. винесено постанови про закриття провадження по кримінальних справах, порушених проти Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П., за відсутністю в їх діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Ці постанови прийняті з дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства компетентними органами і посадовими особами, набрали чинності та є обов'язковими для виконання. Цими постановами фактично визнано, що зазначені кримінальні справи щодо Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П. були порушені безпідставно.

Отже судові рішення, які оспорюються адвокатом Швецем В. Д., перестали бути юридично значимими, досудове слідство, під час провадження якого відповідно до Рішення Конституційного Суду України мають розглядатися скарги на постанови про порушення кримінальної справи, закінчено, а порушені права Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П. на даний час у законний спосіб повністю поновлено.

Виходячи з того, що відповідно до вказаного Рішення Конституційного Суду України саме поновлення порушених прав є метою розгляду зазначеної категорії скарг (про що й ставить питання у своєму клопотанні адвокат Швець В. Д.) та враховуючи те, що згідно зі ст. 4004 КПК України підставою для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, є не будь-які порушення закону, а тільки ті, які істотно вплинули на правильність судового рішення, підстав для задоволення клопотання адвоката Швеця В. Д. немає. Крім того перегляд цих судових рішень міг би призвести до погіршення становища Тимошенко Ю. В., Тимошенка О. Г., Тимошенка Г. О., Сокольченко Л. В., Болюри А. В., Шаго Є. П., що не допускається (ст. 4004 КПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 4004, 40010 КПК України, Верховний Суд України ухвалив:

Взявши до уваги, що кримінальні справи щодо

ТИМОШЕНКО Юлії Володимирівни, порушені 5 січня 2001 р. за ч. 3 ст. 1482 КК України 1960 р., 21 лютого 2001 р. за ст. 801, ст. 19, ст. 801, ст. 861 КК України 1960 р., 2 листопада 2001 р. за ч. 2 ст. 369 КК України 2001 р., 2 листопада 2001 р. за ст. 70 КК України 1960 р., ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р., 2 серпня 2002 р. за ч. 2 ст. 364 КК України 2001 р., 2 серпня 2002 р. за ч. 5 ст. 191, статтями 27 - 30, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р., 8 січня 2003 р. за ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 17 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р.;

ТИМОШЕНКА Олександра Геннадійовича, порушені 21 вересня 2001 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 2 листопада 2001 р. за ч. 2 ст. 369 КК України 2001 р.;

ТИМОШЕНКА Геннадія Опанасовича, порушені 1 червня 2001 р. за ст. 861, ч. 2 ст. 172 КК України 1960 р., 2 листопада 2001 р. за ст. 801, ст. 70 КК України 1960 р., ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р., 8 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 21 січня 2003 р. за ч. 5 ст. 191 КК України 2001 р.;

ШАГО Євгена Петровича, порушені 1 червня 2001 р. за ст. 861, ч. 2 ст. 172 КК України 1960 р., 2 листопада 2001 р. за ст. 801, ст. 70 КК України 1960 р., ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р., 8 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 17 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 21 січня 2003 р. за ч. 5 ст. 191 КК України 2001 р.;

СОКОЛЬЧЕНКО Лідії Василівни, порушені 24 травня 2001 р. за ст. 861, ч. 2 ст. 172 КК України 1960 р., 2 листопада 2001 р. за ст. 801 КК України 1960 р., ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р., 8 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 17 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 21 січня 2003 р. за ч. 5 ст. 191 КК України 2001 р.;

БОЛЮРИ Антоніни Володимирівни, порушені 1 червня 2001 р. за ст. 861, ч. 2 ст. 172 КК України 1960 р., 2 листопада 2001 р. за ст. 801 КК України 1960 р., ч. 5 ст. 191, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України 2001 р., 8 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 17 січня 2003 р. за ч. 3 ст. 212 КК України 2001 р., 21 січня 2003 р. за ч. 5 ст. 191 КК України 2001 р.

обґрунтовано і відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства компетентними органами і посадовими особами закриті за відсутністю складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, а їх права, порушені внаслідок безпідставного порушення кримінальних справ і притягнення до кримінальної відповідальності, у законний спосіб повністю поновлено, клопотання адвоката Швеця В. Д. залишити без задоволення.

 

Головуючий

П. П. Пилипчук

Суддя-доповідач

В. М. Філатов