ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.03.2011 р. 

N 7/174 


 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Гончарука П. А., суддів: Вовка І. В., Стратієнко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" на рішення господарського суду Рівненської області від 23 листопада 2010 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 січня 2011 року у справі N 7/174 за позовом відкритого акціонерного товариства "ТНТ" до - публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк", - товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" (за участю третьої особи на стороні відповідачів приватного нотаріусу Луцького міського нотаріального округу Ариванюк Наталії Анатоліївни) про визнання договору недійсним та усунення перешкод у реалізації права власності (за участю представників сторін: від позивача - Прокопчук О. М. відповідачів - не з'явились третьої особи - не з'явився), встановив:

У листопаді 2010 року відкрите акціонерне товариство "ТНТ" відкрите звернулось до господарського суду із позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору іпотеки N 6277 від 30 липня 2008 року і усунення перешкод у здійсненні його прав власності шляхом виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: смт . Володимерець, Рівненська область, вул. Соборна, 4.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 23 листопада 2010 року (головуючий - А. Маціщук, судді: В. Грязнов, І. Павлюк), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 січня 2011 року (головуючий - Г. Олексюк, судді: А. Гудак, Л. Сініцина), позов задоволено. Договір іпотеки N 6277 від 30 липня 2008 року визнано недійсним, усунено перешкоди у здійсненні прав власності позивача шляхом виключення з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записів про заборону на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: смт Володимирець, Рівненська область, вул. Соборна, 4.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень у зв'язку з їх невідповідністю нормам матеріального і процесуального права та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, 30 липня 2008 року між ТОВ "Неріс Україна" (позичальник) і ПАТ "Західінкомбанк" (кредитор) було укладено кредитний договір N 3007/08-612 про надання банком позичальнику кредиту (відкриття кредитної лінії) на суму 600000 євро. З метою забезпечення зобов'язань позичальника за цим кредитним договором відповідачами 30.07.2008 року укладено договір іпотеки, яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, визначене у розділі 3 договору, загальною вартістю 3837867 грн. (п. 3.5 договору іпотеки), які знаходяться за адресою вул. Соборна, 4 у смт Володимирець Рівненської області.

В обґрунтування заявленого позову позивач стверджує, що він є власником майна переданого банку ТОВ "Неріс Україна", що свідчить про недійсність договору іпотеки N 6277 від 30 липня 2008 року.

При задоволенні даних позовних вимог суди правомірно взяли до уваги такі обставини.

Наявний у матеріалах справа дублікат від 26.03.2010 р. наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області від 05.04.2004 р. N 118 "Про підтвердження права власності на об'єкти нерухомого майна, які передані до статутного фонду ВАТ "ТНТ" (колишнє ВАТ "Володимирецький крохмало-патоковий завод" Рівненська область, смт Володимирець, вул. Соборна, 4) свідчить про те, що зазначене нерухоме майно набуте ВАТ "ТНТ" у процесі приватизації згідно з договором купівлі-продажу від 30.12.93 року.

КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" надало інформаційні довідки, із яких вбачається, що власником вказаних об'єктів нерухомості є позивач на підставі наказу регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області від 05.04.2004 року N 118.

Це нерухоме майно позивачем не відчужувалось.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при асоціації "Правовий захист національного бізнесу" від 24 червня 2008 року у справі N 18/2008 за позовом ТОВ "Будинок побуту "Пролісок" до ВАТ "Кредобанк" і ОСОБА_1. та від 25 червня 2008 року у справі N 19/2008 за позовом ТОВ Будинок побуту "Пролісок" до ТОВ Комерційного банку "Захінінком банк" і ОСОБА_2. позовні вимоги про визнання права власності задоволено. На підставі цих рішень та виконавчих листів Здолбунівського районного суду від 27.06.2008 р. N 6-22/08 та від 27.06.2008 р. N 6-21/08 комунальним підприємством "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" було здійснено реєстрацію права власності на вище вказані об'єкти нерухомості, що знаходяться за адресою вул. Соборна, 4, смт Володимирець Рівненської області за ТОВ "Будинок побуту "Пролісок". В подальшому, 04.07.2008 р. ТОВ "Будинок побуту "Пролісок" і відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна" уклали договір купівлі-продажу, за яким вказане нерухоме майно було відчужене товариству "Неріс Україна". На підставі цього договору купівлі-продажу комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" здійснило державну реєстрацію нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за ТОВ "Неріс Україна".

При цьому рішення третейських судів є актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів і не є правовстановлюючим документом. Рішення третейського суду, якими за товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок побуту "Пролісок" було визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, не можуть бути правовстановлюючими документами. Пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України N 1-рп/2008 від 10 січня 2008 року визначено, що відповідно до Закону України "Про третейські суди" третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.

Ухвалами Здолбунівського районного суду від 18 вересня 2008 року виконавчі листи Здолбунівського районного суду від 27.06.2008 року, на підставі яких було зареєстровано за ТОВ "Будинок побуту "Пролісок" право власності на спірне нерухоме майно були визнані такими, що не підлягають виконанню.

Крім того, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2009 р. у справі N 2а-1087/09/1770 за позовом ВАТ "ТНТ" до КП "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок побуту "Пролісок" і товариства з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна", зобов'язано комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" вчинити дії по скасуванню записів (реєстрацій) в Реєстрі права власності на нерухоме майно права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок побуту "Пролісок" і товариством з обмеженою відповідальністю "Неріс Україна"на будівлі та споруди, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Зобов'язано, комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" вчинити дії по відновленню реєстрації (записів) в Реєстрі прав власності на нерухоме майно права власності за відкритим акціонерним товариством "ТНТ" на будівлі на споруди що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що на момент укладення спірного договору іпотеки, власником переданого в іпотеку майна був позивач - відкрите акціонерне товариство "ТНТ", що свідчить про те, що зміст спірного договору іпотеки суперечить правовій нормі, закріпленій статтею 5 Закону України "Про іпотеку", за змістом якої іпотекодавець має бути носієм права власності, або права господарського відання на майно, що передається в іпотеку.

Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності є безпідставними, оскільки в контексті ч. 2 ст. 16 ГПК України до позовів про права на нерухоме майно відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, в тому числі негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи викладене, господарські суді дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ВАТ "ТНТ" і постановили рішення про визнання недійсним договору іпотеки N 6277 від 30 липня 2008 року і усунення перешкод у здійсненні прав власності позивача відповідно до вимог закону при всебічному і повному дослідженні істотних обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 23 листопада 2010 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 січня 2011 року у справі за N 7/174 - без змін.

 

Головуючий, суддя 

П. Гончарук 

Судді: 

І. Вовк 

 

Л. Стратієнко