ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.04.2013 р.

Справа N 5011-12/15483-2012

 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді  Кота О. В., суддів - Попікової О. В. (доповідач у справі), Саранюка В. І. (за участю представників: від позивача - Ф. О. Ю., за дов. [...]; від відповідача - не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. у справі N 5011-12/15483-2012 господарського суду міста Києва за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 3910,22 грн., встановив:

Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" (далі - позивач, АТ "УОСК") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (далі - відповідач, КП "Київпастранс") про стягнення в порядку регресу 3910,22 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2012 р. (суддя Прокопенко Л. В.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано приписами статті 993, 1172 Цивільного кодексу України, пунктами 33.1.4, 38.1.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з огляду на встановлення факту несвоєчасного повідомлення відповідачем позивача про настання події, що містить ознаки страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. (головуючий суддя Агрикова О. В., судді Суховий В. Г., Чорногуз М. Г.) рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 р. скасовано з прийняттям нового про відмову в позові у повному обсязі.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в позові, апеляційний суд з урахуванням приписів статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виходив з того, що права страховика подавати до страхувальника регресний позов з підстав, визначених пунктом 33.1.4 цього Закону (несвоєчасне повідомлення про страховий випадок), не передбачено.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, зокрема статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". При цьому скаржник наголошує, що неузгодженість пунктів вказаних статей Закону не може бути підставою для відмови у позові, оскільки не заперечує право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про ДТП.

Представник позивача підтримав доводи і вимоги касаційної скарги.

Присутній 15.04.2013 р. у судовому засіданні представник відповідача заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, викладених у ній.

15.04.2013 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 22.04.2013 р. об 11 год. 00 хв., про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.12.2011 р. між позивачем (страховик) та відповідачем (страхувальник) було укладено договір у вигляді полісу серії АВ N 1220036 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у відповідності до умов якого застраховано цивільно-правову відповідальність КП "Київпастранс", пов'язану з експлуатацією автомобіля "Богдан", державний реєстраційний номер 06356 КА.

01.02.2012 р. в м. Києві на вул. О. Пчілки сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Богдан", д. р. н. [...], що належить КП "Київпастранс", під керуванням водія П. В. Г., та автомобіля "Audi A6", д. р. н. [...], що належить Х. Є. Ю., під керуванням водія Ш. В. Д., внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою ВДАІ ГУ МВС України від 23.02.2012 р. N 8954301.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 21.03.2012 р. у справі N 3-1360/12 П. В. Г. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини вказаної особи в результаті порушення пункту 10.1 Правил дорожнього руху.

07.05.2012 р. відповідач подав до позивача заяву N 3120 про настання події, що містить ознаки страхового випадку із забезпеченим транспортним засобом.

Відповідно до звіту від 17.02.2012 р. N 44/02/12 про оцінку вартості збитку, складеного ФОП С. П. О., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Audi A6", д. р. н. [...], у результаті його пошкодження при ДТП, становить 3980,22 грн.

Згідно страхового акта від 23.05.2012 р. N 8683, за страховим випадком, що стався 01.02.2012 р., визначено суму страхового відшкодування за страховим полісом серії АВ N 1220036 у розмірі 3480,22 грн., яке було виплачено позивачем потерпілій особі згідно платіжного доручення від 07.07.2012 р. N 1166.

02.08.2012 р. позивачем на адресу відповідача направлено лист N 2714 з вимогою сплатити у регресному порядку 3910,22 грн. Вказана вимога відповідачем залишено без виконання.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення на підставі пункту 38.1.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в порядку регресу 3910,22 грн., з яких 3480,22 грн. - сума виплаченого страхового відшкодування, 430,00 грн. - витрати з проведення експертизи.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами підпункту "ґ" пункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Тобто зазначена правова норма передбачає у випадку неповідомлення страховика про настання дорожньо-транспортної пригоди наявність у нього права на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, а не відсутність такого права.

За приписами пункту 5 частини 1 статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1. статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції Закону України від 17.02.2011 р. N 3045-VI) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок страховика повідомити письмово страхувальника про настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду регламентовано положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і пов'язується саме із встановленим фактом неповідомлення страховика у встановлені законом строки.

При цьому неузгодженість пунктів статей 33 та 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" після внесених змін згідно із Законом України від 17.02.2011 р. N 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" не може обмежувати встановлене статтею 38 цього Закону право страховика подати регресний позов у разі недотримання строків і умов повідомлення його про дорожньо-транспортну пригоду, а відтак і не може бути підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене, судова колегія не погоджується з висновком апеляційної інстанції стосовно відсутності у страховика права на звернення до страхувальника з регресним позовом з підстав, визначених пунктом 33.1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема через несвоєчасне повідомлення про страховий випадок.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач повідомив позивача про страховий випадок 07.05.2012 р., тобто після спливу більше ніж трьох місяців з дня настання страхового випадку. При цьому відповідачем не було надано належних доказів в підтвердження поважності причин такого несвоєчасного повідомлення.

Зважаючи на встановлені обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача в порядку регресу 3480,22 грн. суми виплаченого страхового відшкодування.

Проте касаційна інстанція не погоджується з рішенням місцевого суду про задоволення позову в частині стягнення 430,00 грн. витрат з проведення експертизи, оскільки з аналізу статті 1191 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що страховик має право зворотної вимоги (регресу) до страхувальника лише у розмірі виплаченого страхового відшкодування потерпілій особі. Відтак заявлення позивачем до стягнення в порядку регресу понесених ним витрат з оплати експертизи, яка проводилася для визначення розміру збитку, є безпідставним.

Зважаючи на викладене та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, судова колегія дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3480,22 грн. виплаченого страхового відшкодування підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду про задоволення позову в цій частині підлягає залишенню в силі, оскільки місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. В частині відмови у задоволенні позову про стягнення 430,00 грн. витрат з оплати експертизи постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 111 5, 111 7, 111 9, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. у справі N 5011-12/15483-2012 залишити без змін в частині відмови у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 430,00 грн. витрат з проведення експертизи та в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Комунального підприємства "Київпастранс" 88,52 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 р. у справі N 5011-12/15483-2012 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2012 р. у справі N 5011-12/15483-2012 залишити в силі в частині задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 3480,22 грн. виплаченого страхового відшкодування та в частині стягнення з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" 1432,46 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" 765,62 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

 

Головуючий, суддя:

О. В. Кот

Судді:

О. В. Попікова

 

В. І. Саранюк