ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

 від 12 березня 2013 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Гуля В. С., Ємця А. А., Колесника П. І., Потильчака О. І., Фесенка Л. І., Шицького І. Б., розглянувши (за участю представників: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" - ОСОБА_1, дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - ОСОБА_2) заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 червня 2012 року у справі N 29/5005/16170/2011 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення 120884538 грн. 93 коп., встановила:

У квітня 2010 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася до суду із позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (далі - ПАТ "Дніпропетровськгаз") про стягнення 120884538 грн. 93 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений природний газ.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача 28379669 грн. 39 коп. основного боргу, 8152511 грн. 43 коп. інфляційних збитків, 1872680 грн. 19 коп. річних, 8101 грн. 35 коп. держмита та 89 грн. 14 коп. судових витрат. У частині стягнення 30384490 грн. 67 коп. провадження у справі припинено, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2011 року змінено, стягнуто з відповідача на користь компанії 28379669 грн. 39 коп. заборгованості, 8152511 грн. 43 коп. інфляційних збитків, 1872680 грн. 19 коп. річних, 8101 грн. 35 коп. державного мита та 89 грн. 14 коп. судових витрат. У частині стягнення 74033823 грн. 38 коп. боргу припинено провадження, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 червня 2012 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені скасовано. У цій частині прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені та стягнуто з відповідача на користь позивача 2340419 грн. 75 коп. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2012 року залишено без змін.

В основу постанови Вищого господарського суду України покладено висновок про те, що виходячи зі змісту поняття мораторію, викладеного у ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", його дія поширюється на вимоги, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, у зв'язку з чим пеня не нараховується під час дії мораторію на грошові вимоги конкурсних, а не поточних кредиторів.

ПАТ "Дніпропетровськгаз" в порядку статті 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 червня 2012 року в справі N 29/5005/16170/2011 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у правовідносинах щодо нарахування пені протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі N 34/201-10, від 18 травня 2011 року у справ N 20/281-10, в яких висловлено правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржникові, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що між відповідачем (покупцем) та позивачем (постачальником) укладено договір поставки природного газу від 30 січня 2009 року N 06/09-21.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ на умовах цього договору.

На виконання умов укладеного договору в січні, вересні-грудні 2009 року та січні 2010 року позивачем поставлено відповідачеві природний газ на загальну суму 124439422 грн. 45 коп.

На дату подачі позову, зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу відповідачем виконано частково на суму 22025929 грн. 68 коп.

Після подачі позову відповідачем перераховано позивачу 13817490 грн. 67 коп. боргу. Крім того рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28 січня 2010 року, зобов'язання ПАТ "Дніпропетровськгаз" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 16567000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2005 року порушено провадження у справі N Б24/235/05 про банкрутство відповідача. Провадження у даній справі зупинено строком до 1 січня 2013 року, оскільки Законом України "Про внесення зміни до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" передбачено, що процедура погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу діє до 1 січня 2013 року.

Відповідач надав виписку із реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 13 січня 2011 року N 2940-VI, відповідно до якої ПАТ "Дніпропетровськгаз" входить до вказаного реєстру, на нього поширюється дія зазначеного Закону.

11 листопада 2011 року комісією з питань списання заборгованості ДК "Газ Україна" НАК "Нафтогаз України" прийнято рішення про списання заборгованості за природний газ, що виникла станом на 1 січня 2010 року і є несплаченою станом на 4 червня 2011 року; пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на суму заборгованості за природний газ, спожитий у період із 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року та є несплаченими станом на 4 червня 2011 року. Згідно з наведеним, позивачем списано заборгованість відповідача за договором N 06/09-21, що виникла у 2009 році на загальну суму 43649332 грн. 71 коп.

З урахуванням вищевикладених обставин, заборгованість відповідача за отриманий природний газ складає 28379669 грн. 39 коп.

Вищий господарський суд України в оскаржуваній постанові задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 2340419 грн. 75 коп. Постанову обґрунтовано тим, що зобов'язання за договором поставки від 30 січня 2009 року N 06/09-21 виникли після введення мораторію, а тому вимоги позивача є поточними. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що під час дії мораторію на боржника може нараховуватися неустойка за неналежне виконання грошових вимог поточних кредиторів.

Проте, з таким висновком погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Аналогічну правову позицію про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладено у постановах Вищого господарського суду України від 15 грудня 2010 року у справі N 34/201-10 та від 18 травня 2011 року у справі N 20/281-10.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов неправильного висновку про обґрунтованість стягнення пені за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи вищевикладене, постанова Вищого господарського суду України від 6 червня 2012 року у справі N 29/5005/16170/2011 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а справа направленню на новий розгляд до Вищого господарського суду України

Керуючись ст. ст. 11123 - 11126, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Заяву публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 6 червня 2012 року у справі N 29/5005/16170/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною, обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, та для всіх судів України і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

В. П. Барбара

Судді:

М. І. Балюк

 

І. С. Берднік

 

В. С. Гуль

 

А. А. Ємець

 

П. І. Колесник

 

О. І. Потильчак

 

Л. І. Фесенко

 

І. Б. Шицький