ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.11.2012 р.

Справа N 11/2611


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Першикова Є. В., суддів - Данилової Т. Б., Ходаківської І. П., розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р. у справі господарського суду N 11/2611 Черкаської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка" про стягнення 537437,11 грн. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання права власності на майно та зобов'язання вчинити певні дії - повернути майно (за участю представників сторін: позивача - Самокиша В. Ю., дов. N 07-05/12 від 07.05.2012, відповідача -  Парфьонова М. О., дов. N 01/10-2012 від 01.10.2012), встановив:

У грудні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка" про стягнення 537437,11 грн. комісії лізингодавця, в тому числі інших витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням договору лізингу.

У лютому 2011 року ТОВ "Агрофірма "Софіївка" звернулось до господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання права власності та витребування лізингового майна - трактора з незаконного володіння лізингодавця, оскільки ТОВ "Агрофірма "Софіївка" вважала, що трактор було придбано за договором купівлі-продажу, кошти за який були сплачені повністю.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.2011 (суддя - Довгань К. І.) первісний позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Софіївка" 537437,11 грн. заборгованості. Зустрічний позов задоволено частково: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Софіївка" трактор CASE MX MAGNUM 310, Z 8 RZ 04397 2008 року випуску. В решті зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ТОВ "Агрофірма "Софіївка" та ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

За клопотанням ТОВ "Агрофірма "Софіївка" Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 було призначено Судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, висновок якої отриманий апеляційним судом 21.05.2012.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 (головуючого судді - Ткаченка Б. О., суддів: Лобаня О. І., Федорчука Р. В.) апеляційна скарга ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" залишена без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ "Агрофірма "Софіївка" задоволена: Рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2011 скасовано в частині задоволення первісного позову та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Софіївка" 537437,11 грн. відмовлено.

В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду та рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "Агрофірма "Софіївка" про витребування у ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" предмету лізингу-трактора, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення в частині зустрічного позову скасувати і справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга вмотивована невірним застосуванням судами норм Закону України "Про фінансовий лізинг", відсутністю у ТОВ "Агрофірма "Софіївка" права власності на предмет лізингу, а також невірною оцінкою судами попередніх інстанцій доказів по справі, чим порушено ст. 43 ГПК України.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.09.2008 між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Агрофірма "Софіївка" було укладено Договір фінансового лізингу N L2932-09/08 (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивачем майно, що є предметом лізингу (трактор CASE MX MAGNUM 310 серійний N Z8R04397, 2008 року випуску) за ціною 993000,00 грн. було передано в користування відповідачу, що підтверджується специфікацією та актом прийому-передачі майна.

В той же день сторонами була оформлена видаткова накладна N РЛ 0001264, відповідно до якої позивач передав відповідачу трактор CASE MX MAGNUM 310 серійний N R04397, вартістю 993000 грн. з ПДВ. У видатковій накладній в розділі "підстава передачі" вказано: Договір лізингу N 09/08.

Згідно з розділом 4 Договору та графіком платежів, що є додатком N 1 до договору, сторони визначили розмір чергових лізингових платежів, в тому числі погашення вартості предмета лізингу та комісії, із можливістю застосуванням коригування на зміну курсу гривні до долару США на час здійснення платежу, проте формулу такого коригування в договорі не визначили.

За розрахунком позивача відповідач зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року, за відповідачем рахує заборгованість в сумі 537437,11 грн., що і стало предметом первісного позову.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18.12.2010 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" вилучено у ТОВ "Агрофірма "Софіївка" предмет лізингу, що підтверджується підписаним сторонами актом вилучення.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили із ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", якою визначено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Цим Законом передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Частиною 2 ст. 524 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судами встановлено, що п. 3.1 Договору визначено, що лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна та винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, що відповідає приписам ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Господарські зобов'язання між сторонами виникли з моменту укладення договору фінансового лізингу. Зобов'язання за Договором лізингодавець виконав належним чином, придбавши та передавши відповідачу предмет лізингу трактор CASE MX MAGNUM 310, 2008 року випуску за ціною 993000,00 грн.

В заперечення проти вимоги первісного позову про стягнення 537437,11 грн. боргу ТОВ "Агрофірма "Софія" посилалася на товарну накладну, яка, на його думку, підтверджує факт укладення сторонами договору купівлі-продажу.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність даних посилань, оскільки зазначена видаткова накладна містить посилання на укладений сторонами Договір лізингу N -09/08. Крім того, з банківських виписок по руху коштів на рахунках позивача судами вбачається,що відповідач після укладення договору лізингу здійснював оплату саме лізингових платежів.

В обґрунтування первісних позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов Договору не сплачував у період з грудня 2009 року по листопад 2010 року лізингові платежі відповідно до наданих йому позивачем рахунків, заборгувавши 537437,11 грн.

На цих підставах суд першої інстанції задовольнив первісний позов і стягнув з ТОВ "Агрофірма "Софія" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 537437,11 грн. за розрахунком позивача.

З таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції, який у відповідності із ст. 101 ГПК України за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядав справу.

Судом апеляційної інстанції з графіку лізингових платежів від 02.09.2008 вбачається, що лізинговий платіж складає 945966,29 грн. тоді як вартість переданого майна 993000 грн. Відповідно до графіку платежів від 03.11.2008, які є невід'ємною частиною Договору, визначено загальну суму лізингових платежів в розмірі 1001458,42 грн.

Відповідачем ТОВ "Агрофірма"Софіївка" сплачено в період 2008 - 2010 років 1030478,95 грн., що підтверджується довідкою, наданою позивачем.

Відповідач ТОВ "Агрофірма"Софія" зазначає, що сума 537437,11 грн. складається з вартості лізингу + вартість комісії за період з 14 по 25-й відповідно до графіку платежів, однак в дійсності в помісячному обґрунтуванні за період від 01.12.2009 року вказано інший розрахунок: вартість лізингу + комісія + додаткові витрати. При цьому сума додаткових витрат не містить посилань на умови договору, а комісійні додаткові витрати містять 25 позицій, які також не відповідають умовам п. 4 Договору лізингу від 02.09.2008.

При перевірки перерахунку лізингових платежів у апеляційного суду виникла необхідність застосування спеціальних знань, тому Ухвалою від 08.06.2011 було призначено проведення судової економічної експертизи з питанням: чи підтверджується документально заборгованість ТОВ "Агрофірма "Софіївка" в розмірі 537437,11 грн. у відповідності до Договору фінансового лізингу N L2932-09/08 від 02.09.2008 та графіку лізингових платежів.

Експерт дійшов висновку, що не надається за можливе документально підтвердити заборгованість ТОВ "Агрофірма "Софіївка" в розмірі 537437,11 грн. у відповідності до Договору фінансового лізингу N L2932-09/08 від 02.09.2008 року та графіку лізингових платежів.

На підставі матеріалів справи та Висновку судової експертизи апеляційний суд вирішив, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про задоволення первісних вимог позивача, скасував судове рішення в цій частині і дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постановою Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі N 66/311-10 викладено правову позицію про те, що за відсутності у договорі фінансового лізингу погодженої сторонами формули розрахунку додаткової винагороди, лізингодавець, здійснивши розрахунок такої винагороди за формулою, не узгодженою з відповідачем, фактично змінив в односторонньому порядку умови договору фінансового лізингу, не дотримавшись при цьому передбаченого ст. 188 ГК України порядку внесення змін до договору.

Судами встановлено, що в Договорі лізингу сторони визначили розмір чергових лізингових платежів, в тому числі погашення вартості предмета лізингу та комісії, із можливістю застосування коригування на зміну курсу гривні до долару США на час здійснення платежу, проте формулу такого коригування в Договорі не визначили.

В частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення нарахованої заборгованості в сумі 537437,11 грн. ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" постанову апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржує.

Щодо вимог ТОВ "Агрофірма "Софіївка" за зустрічним позовом про визнання права власності та витребування лізингового майна - трактора з незаконного володіння лізингодавця ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", суди попередніх інстанцій виходили із ст. 328 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Закону "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Суди попередніх інстанцій відхилили твердження позивача за зустрічним позовом про набуття ним прав власності на трактор CASE MX MAGNUM 310, 2008 року випуску з посиланням на видаткову накладну N РЛ-0001264 від 10.10.2008 як на договір купівлі-продажу, оскільки дана накладна містить посилання на укладений сторонами Договір лізингу, а в подальшому ТОВ "Агрофірма "Софія" сплачувало саме лізингові платежі, а тому в задоволенні позовної вимоги зустрічного позову визнати право власності за ТОВ "Агрофірма "Софія" на спірний трактор відмовили.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом ТОВ "Агрофірма "Софія" про витребування у лізингодавця предмета лізингу, то суди попередніх інстанцій підставно виходили із приписів ст. 651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розділом 6 Договору лізингу сторони передбачили право ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" в односторонньому порядку розірвати договір та вилучити у ТОВ "Агрофірма "Софія" предмет лізингу в безспірному порядку.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Загальні положення про найм (оренду) не містять права наймодавця самостійно вилучати предмет оренди. У Законі України "Про фінансовий лізинг" також відсутнє право лізингодавця самостійно вилучити предмет лізингу.

Законом України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, лізингодавець у разі відмови від договору має право вимагати повернення предмета лізингу, але не права вилучити його. Предмет лізингу лізингодавець може отримати після заявлення вимоги повернення предмета лізингу шляхом добровільної його передачі лізингоотримувачем або шляхом примусового вилучення органом державної виконавчої служби (в т. ч. і за виконавчим написом нотаріуса).

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Належних доказів відмови від договору лізингу з боку ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" судами попередніх інстанцій не встановлено.

На цих підставах суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вилучаючи у ТОВ "Агрофірма "Софія" предмет лізингу, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" діяв всупереч приписам законодавства та умовам Договору, а відтак вимога позивача за зустрічним позовом про витребування у ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" трактора CASE MX MAGNUM 310, 2008 року випуску визнана судами обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі приписів ст. 16 Цивільного кодексу України суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач за зустрічним позовом вірно обрав спосіб захисту порушеного права, а саме відновлення становища, що існувало до порушення, - шляхом витребування у відповідача ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" предмету лізингу.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", оскільки судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судовий збір, сплачений касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст. 49 ГПК України залишається на касаторі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2012 р. у справі N 11/2611 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 20.09.2012, в частині зупинення виконання рішення господарського суду Черкаської області від 04.04.2012 у справі N 11/2611 про задоволення зустрічного позову та витребування майна, - вважати такою, що втратила чинність.

 

Головуючий

Є. Першиков

Судді:

Т. Данилова

 

І. Ходаківська