ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 4 липня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Шицького І. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Яреми А. Г., розглянувши за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" - Нижного С. В., відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" - Лилик О. П., Кабінету Міністрів України - Сальника С. В., Станецької О. В., Галущенка Г. В., заяву товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 51/250 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" до відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 14972000,00 грн.,  встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" про стягнення 14972000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки позивачу дизельного пального за договором N 14/08/1 від 14 серпня 2007 року та додатковими угодами до нього позивач не зміг виконати свої зобов'язання щодо поставки дизельного пального ЗАТ "Інно ТЕК" за договором N 21/09-07 від 21 вересня 2007 року, у зв'язку з чим йому було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 14972000,00 грн., що становить вартість непоставленого товару.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року рішення господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року скасовано і прийнято нове рішення, яким позов задоволено і стягнуто на користь позивача 14972000,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 січня 2011 року скасовано, а рішення господарського суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року залишено в силі.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки господарського суду першої інстанції про те, що між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем, та розміром завданих позивачеві збитків відсутній причинний зв'язок, а також про те, що позивачем не доведено вжиття заходів щодо одержання ним неодержаних доходів (упущеної вигоди).

Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 51/250 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України у правовідносинах з питань відшкодування збитків.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанову Вищого господарського суду України від 1 березня 2011 року у справі N 42/78-10, у якій висловлено правову позицію про те, що позивач звільняється від обов'язку доведення вини відповідача у завданні збитків. Навпаки, відповідач зобов'язаний довести суду вчинення ним дій, направлених на вжиття заходів щодо запобігання збиткам.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28 квітня 2011 року у справі N 51/250 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 31 травня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 51/250,

- витребувано матеріали справи,

- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України у правовідносинах з питань відшкодування збитків,

- визначено Кабінет Міністрів України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України у правовідносинах з питань відшкодування збитків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 14 серпня 2007 року між ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" та ВАТ "Укртранснафта" укладено договір N 14/08/1, за умовами якого ВАТ "Укртранснафта" зобов'язалося продати, а ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" - прийняти й оплатити нафтопродукти виробництва Самарського НПЗ (м. Самара) і СНОС (м. Салават, Російська Федерація): дизельне пальне Л-0.2-62 (ГОСТ 305-82) в кількості до 80000 метричних тонн в опціоні продавця.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31 грудня 2007 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення.

Строки і умови продажу погодженого об'єму товару обумовлюються в додаткових угодах до даного договору, які є його невід'ємною частиною (п. 4.2 договору).

Згідно п. 1.2 договору орієнтована вартість товару, що поставляється за даним договором, на дату його укладення становить з ПДВ 312480000.00 грн.

Пунктами 5.1, 5.2 договору визначено, що покупець здійснює 100 % передоплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатковою угодою. Оплата здійснюється на основі виставленого продавцем (відповідачем) рахунка або за умовами, передбаченими в додатковій угоді. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Ціна товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ і погоджується в додаткових угодах до даного договору (п. 5.5 договору).

Додатковими угодами N 1 та N 2 від 14 серпня 2007 року до договору N 14/08/1 сторони визначили, що погоджений об'єм товару, який відвантажується за кожною додатковою угодою, становить 20000 метричних тонн +/- 5 % в опціоні продавця.

Пунктом 5 додаткових угод N 1 та N 2 від 14 серпня 2007 року сторони визначили, що поставка товару здійснюється у серпні-вересні 2007 року.

Пунктом 3 вказаних додаткових угод встановлено, що орієнтована вартість товару, що поставляється за ними становить 65100000 грн., крім того ПДВ 13020000 грн., а всього з ПДВ 78120000 грн.

Орієнтована ціна за одну метричну тонну товару, що відвантажується за додатковою угодою, на момент укладення даної додаткової угоди складає 3255 грн., крім того ПДВ - 651 грн., а всього з ПДВ - 3906 грн. (п. 6 додаткових угод N 1, N 2).

За умовами пунктів 6.1, 6.2 додаткової угоди N 1 від 14 серпня 2007 року до договору N 14/08/1 після виконання сторонами пунктів 5, 6 додаткової угоди сторони зобов'язані визначити кінцеву ціну на поставлений товар не пізніше 15 вересня 2007 року шляхом підписання додаткової угоди, в якій визначити кінцеву ціну и вартість товару. Кінцевий розрахунок за товар покупець та продавець здійснюють за ціною, яка визначається в п. 6.1 даної додаткової угоди.

Аналогічні умови містять пункти 6.1, 6.2 додаткової угоди N 2 від 14 серпня 2007 року до договору N 14/08/1.

Отже, кінцева ціна за одну метричну тонну та вартість всієї партії товару, що поставляється, визначається сторонами шляхом підписання додаткової угоди.

Господарським судом встановлено, що позивач платіжними дорученнями від 16 серпня 2007 року N 468, від 16 серпня 2007 року N 469 та від 16 серпня 2007 року N 470 перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 156240000,00 грн.

Інших додаткових угод, які визначали кінцеву ціну за одну метричну тонну та вартість всієї партії товару, що поставляється, сторони не уклали.

Одночасно господарськими судами встановлено, що додатковою угодою N 3 від 16 листопада 2007 року до договору N 14/08/1 від 14 серпня 2007 року сторони припинили дію договору в частині поставки товару.

На виконання п. 2 додаткової угоди N 3 від 16 листопада 2007 року ВАТ "Укртранснафта" повернуло позивачу суму передплати.

В той же час, як встановлено господарськими судами, 21 вересня 2007 року між позивачем та ЗАТ "Інно ТЕК" було укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів N 21/09-07, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а покупець належним чином прийняти та оплатити дизельне пальне Л-0,2-62 (ДСТУ 3868-99) виробництва Самарського НПЗ (м. Самара) і СНОС, (м. Салават, Російська Федерація) в кількості, за ціною та на суму, що вказані у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного договору, або в накладних.

Додатковою угодою N 1 від 21 вересня 2007 року до договору N 21/09-07 від 21 вересня 2007 року N 21/09-07 сторони визначили, що узгоджений об'єм товару, що поставляється за даною додатковою угодою, становить 38000 метричних тонн.

Ціна товару, що поставляється за даною додатковою угодою, складає 3582,33 грн., крім того ПДВ - 716.67 грн. Ціна товару з ПДВ - 4300,00 грн. за одну метричну тонну. Загальна вартість товару, що поставляється за даною додатковою угодою, становить 136166666,67 грн., крім того ПДВ - 27233333,33 грн. Загальна вартість товару з ПДВ - 163400000,00 грн. Термін поставки товару за даною додатковою угодою - не пізніше 1 жовтня 2007 року.

Листом від 2 жовтня 2007 року ЗАТ "Інно ТЕК" повідомило ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС", що станом на 2 жовтня 2007 року останнє не виконало свої зобов'язання щодо поставки дизельного пального Л-0,2-62 (ДСТУ 3868-99) в кількості 38000 метричних тонн, у зв'язку з чим вимагало поставити вказані нафтопродукти.

Листом від 2 жовтня 2007 року позивач запропонував ЗАТ "Інно ТЕК" продовжити термін поставки дизельного пального за договором купівлі-продажу наливно-мастильних матеріалів N 21/09-07 від 21 вересня 2007 року до 5 жовтня 2007 року.

Листом від 3 жовтня 2007 року ЗАТ "Інно ТЕК" повідомило позивача, про розірвання договору N 21/09-07 від 21 вересня 2007 року з 4 жовтня 2007 року на підставі п. 9.3 даного договору.

Листом від 3 жовтня 2007 року ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" погодилося з пропозицією про розірвання договору від 21 вересня 2007 року N 21/09-07 з 4 жовтня 2007 року.

Додатковою угодою від 4 жовтня 2007 року N 2 до договору від 21 вересня 2007 року N 21/09-07 сторони погодили, що укладений між ними договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів N 21/09-07 від 21 вересня 2007 року починаючи з 4 жовтня 2007 року вважається таким, що втратив юридичну силу.

Отже, предметом спору між ТОВ "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" та ВАТ "Укртранснафта" є стягнення 14972000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, на яку розраховував позивач у разі належного виконання відповідачем зобов'язання за договором N 14/08/1 від 14 серпня 2007 року.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Проте господарськими судами встановлено, що позивач та відповідач встановили орієнтовну ціну за одну метричну тонну та орієнтовну вартість всієї партії товару, а остаточної ціни і вартості дизельного пального сторонами не визначено, крім того, позивачем при визначенні реальності неодержаних доходів не наведено доказів вжиття ним заходів, для їх одержання у розумінні ст. 33 ГПК України, які б підтверджували дані обставини та визначені законом умови.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку з тим, що відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в невиконанні договірних зобов'язань перед позивачем, та розміром завданих позивачеві збитків.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 51/250 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТА РЕГІОН СЕРВІС" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2011 року у справі N 51/250 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема