ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 19 жовтня 2016 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Ємця А. А., суддів: Берднік І. С., Жайворонок Т. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву селянського (фермерського) господарства "Лада" (далі - СФГ "Лада") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року у справі N 912/627/15-г за позовом СФГ "Лада" до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, фермерського господарства "Росток 2014" (далі - ФГ "Росток 2014"), Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи: Ульяновська районна державна адміністрація, ОСОБА_1, про визнання недійсними та скасування наказів, про визнання недійсним договору оренди землі, встановила:

У лютому 2015 року СФГ "Лада" звернулося до господарського суду із позовом до Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області від 01 липня 2014 року N 11-575/14-14-СГ "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою", яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та від 10 жовтня 2014 року N 11-1528/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Вільхівської сільської ради Ульяновського району, а також визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 19 листопада 2014 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та ОСОБА_1 на підставі наказу від 10 жовтня 2014 року N 11-1528/14-14-СГ.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на те, що СФГ "Лада" є орендарем спірної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 53,19 га на території Вільхівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області на момент видачі спірних наказів та укладання договору оренди землі.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 вересня 2015 року у справі N 912/627/15-г скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними накази Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області та договір оренди землі від 19 листопада 2014 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року скасовано. Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15 вересня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними та скасування наказів залишено в силі. У частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 19 листопада 2014 року провадження у справі припинено.

СФГ "Лада" у порядку статті 111 19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року у справі N 912/627/15-г з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 частини першої статті 111 16 ГПК, і просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2015 року у справі N 912/627/15-г, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також положень статті 21 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування заяви СФГ "Лада" надано: копії постанов Вищого господарського суду України від 26 червня 2007 року у справі N 32/361, від 05 лютого 2008 року у справі N 12/132-07, а також копію постанови Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі N 6-162цс15, в яких, на думку заявника, суди, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми права, дійшли протилежного висновку щодо обов'язковості пролонгації договору оренди земельної ділянки (на той самий строк і на тих самих умовах) у разі відсутності письмових заперечень орендодавця у формі листа-повідомлення протягом одного місяця після закінчення строку договору, а також щодо визнання незаконним і скасування правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 19 вересня 2016 року вирішено питання про допуск справи N 912/627/15-г до провадження Верховного Суду України, відкрито провадження та здійснено підготовчі дії.

Відповідно до підпункту 2.3.47 розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року N 30, та розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 23 вересня 2016 року N 126/0/19-16, автоматизованою системою здійснено заміну судді-доповідача Потильчака О. І., якого звільнено згідно з Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року N 1600-VIII, на суддю-доповідача Ємця А. А. для розгляду зазначеної справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судом встановлено, що у 2004 році між Ульяновською районною державною адміністрацією (орендодавець) та СФГ "Лада" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, об'єктом оренди є земельна ділянка площею 53,19 га земель резервного фонду Вільхівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області.

13 жовтня 2009 року розпорядженням голови Ульяновської районної державної адміністрації N 468-р "Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки" вирішено внести зміни до пункту 2 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого від 13 грудня 2005 року N 4, а саме змінити термін дії договору з 5 на 15 років.

08 липня 2014 року СФГ "Лада" звернулося до начальника Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області з листом-повідомленням із проханням поновити договір оренди землі, зареєстрований 13 грудня 2005 року N 4, укладений строком на 15 років, згідно з яким СФГ "Лада" надано земельну ділянку загальною площею 53,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29 серпня 2014 року Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області письмово повідомило голову СФГ "Лада" про те, що спірний договір оренди землі, укладений строком на 5 років і зареєстрований 13 грудня 2005 року N 4, припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено.

Господарськими судами також встановлено, що 01 липня 2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області N 11-575/14-14-СГ "Про надання дозволу на розробку документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду 10 жовтня 2014 року наказом Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області N 11-1528/14-14-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Вільхівської сільської ради Ульяновського району. Також зобов'язано відділ Держземагентства в Ульяновському районі укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області.

19 листопада 2014 року на підставі зазначених наказів між Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області та фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі.

На думку позивача, ці накази порушують його цивільні права та інтереси як належного орендаря спірної земельної ділянки, а тому є незаконними та підлягають скасуванню, відтак, спірний договір оренди земельної ділянки також має бути визнано недійсним.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 125 Земельного кодексу (далі - ЗК) України в редакції 2009 року право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Враховуючи, що додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого 13 грудня 2005 року за N 4, щодо строку його дії не була зареєстрована, оскільки сторонами договору не укладалася, то строк дії зазначеного договору оренди становив 5 років (тобто до 13 грудня 2010 року), не надавала орендареві - СФГ "Лада" права на автоматичне поновлення цього договору оренди земельної ділянки. Отже, фізичною особою ОСОБА_1 і Головним управлінням Держземагентства у Кіровоградській області при винесенні оскаржуваних наказів та укладенні спірного договору повністю було дотримано вимог статті 50 Закону України "Про землеустрій", статей 20, 184, 186, 186 1 ЗК.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про задоволення позову, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що передача спірної земельної ділянки в оренду іншій особі відбулася з порушенням норм статті 116 ЗК, оскільки СФГ "Лада" не відмовлялося від права користування вказаною земельною ділянкою. Головним управлінням Держземагентства порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, що в свою чергу призвело до незаконного надання земельної ділянки третій особі без проведення аукціону. Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі N П/811/2831/14 встановлено факт продовження дії договору оренди.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Вищий господарський суд України виходив із того, що СФГ "Лада", звертаючись із позовом до господарського суду, зазначило відповідачем Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області, а фізичну особу ОСОБА_1 та Ульяновську районну державну адміністрацію - як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Оскільки господарські суди не врахували, що вирішення спору про визнання недійсним спірного договору оренди землі впливає на права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_1 як орендаря, отже, на думку суду касаційної інстанції, розгляд позовних вимог про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки не може бути здійснено в межах господарського судочинства, а у такому випадку зазначена фізична особа підлягає обов'язковому залученню до розгляду справи як відповідач, що суперечить нормам статей 1, 21 ГПК.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Вищий господарський суд України, у справі, яка розглядається, дійшов висновку, що оскільки договір оренди земельної ділянки є правовстановлюючим документом та прямо стосується прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи ОСОБА_1, а спір про визнання недійсним зазначеного договору не підлягає розгляду у господарських судах, позовні вимоги, предметом яких є спірні накази Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області, не можуть бути задоволені, адже обраний спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту. Розгляд цього позову не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Водночас у постановах Вищого господарського суду України від 26 червня 2007 року у справі N 32/361, від 05 лютого 2008 року у справі N 12/132-07, на які заявник посилається як на доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, господарські суди на загальних підставах розглядали спори саме між суб'єктами господарської діяльності, предмет позову яких належить до компетенції господарських судів.

Відтак, юридична кваліфікація та фактичні обставини, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків, у справах, на рішення в яких посилається заявник, та у справі, що розглядається, різняться.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 111 16 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Із постанови Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі N 6-162цс15, копію якої подано заявником на підтвердження вищенаведених підстав, вбачається, що предметом позову в цій справі є скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, тобто предмет спору суттєво відрізняється від предмета спору у справі, що розглядається.

За таких обставин правовий висновок суду касаційної інстанції у справі N 912/627/15-г не суперечить викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування норм матеріального права, оскільки правовідносини між сторонами у зазначених справах та у справі, яка розглядається, не є аналогічними.

Відповідно до частини першої статті 111 26 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Зважаючи на те, що факт неоднакового застосування положень матеріального права не підтвердився, заява СФГ "Лада" не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року N 1402-VIII і керуючись статтями 111 16, 111 23, 111 24, 111 26 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви селянського (фермерського) господарства "Лада" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини першої статті 111 16 ГПК.

 

Головуючий

А. А. Ємець

Судді:

І. С. Берднік

 

Т. Є. Жайворонок