РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Макара та інші проти України"

(Заява N 40934/06 та 249 інших заяв)

12 грудня 2013 року

Стислий виклад.

Заявники скаржилися до Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) на тривале невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, та на відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг. Деякі заявники подали також інші скарги за Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник за заявою N 75234/11 помер під час розгляду справи Європейським судом. Його син висловив бажання підтримувати вказану заяву.

Заяви, наведені у Додатку 2, були визнані Європейським судом неприйнятними з різних підстав: як явно необґрунтовані; з огляду на відсутність значної шкоди; зловживання правом на подання скарги; не вичерпання національних засобів захисту.

Щодо інших заяв, зазначених в Додатку 1, Європейський суд, враховуючи усталену практику розгляду справ щодо невиконання національних рішень, встановив порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Ретельно дослідивши решту скарг заявників у світлі всіх наявних матеріалів та настільки, наскільки вони охоплюються його компетенцією, Європейський суд дійшов висновку про відсутність будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених Конвенцією чи протоколами до неї.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 1.

2. Оголошує прийнятними скарги заявників, наведених у Додатку 1, за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг, а решту скарг у заявах оголошує неприйнятними.

3. Постановляє, що було порушення п. 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

4. Постановляє, що було порушення статті 13 Конвенції.

5. Постановляє, що:

(a) протягом трьох місяців держава-відловідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю за заявами, наведеними у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації судових витрат, які мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

6. Вирішує об'єднати заяви, наведені у Додатку 2, та оголосити їх неприйнятними.".

____________