РАДА ЄВРОПИ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

 

ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ

Справа "Бестіянець проти України"

(Заява N 34545/05)

4 жовтня 2012 року

Стислий виклад.

У січні 2000 року заявник подав до Шевченківського районного суду міста Києва (далі - Шевченківський суд) позов до свого колишнього роботодавця про поновлення на роботі, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, виплату заборгованості із заробітної плати та інших грошових сум, а також про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом. У листопаді 2000 року Шевченківський суд роз'єднав позовні вимоги заявника щодо стягнення певних сум та відшкодування шкоди, завданої каліцтвом (далі - третє провадження) на окремі провадження.

За рішенням апеляційного суду міста Києва у січні 2002 року третє провадження було передано до Подільського районного суду міста Києва, де розгляд справи тривав до листопада 2008 року. З червня 2005 року до 28 березня 2008 року розгляд справи був зупинений у зв'язку з тим, що матеріали третього провадження були передані до Шевченківського суду для вивчення та розгляду пов'язаної справи.

Таким чином, загальна тривалість провадження, яку взяв до уваги Європейський суд, становила 8 років та майже 10 місяців в судах першої інстанції.

До Європейського суду заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) на надмірну тривалість третього провадження. Також заявник стверджував про інші порушення.

З огляду на обставини справи, а саме важливість предмету спору для заявника; затримку розгляду справи по суті у зв'язку з переданням справи з одного суду першої інстанції до іншого; повернення справи апеляційним судом до суду першої інстанції для нового розгляду; зупинення провадження до розгляду пов'язаної справи, Європейський суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з незабезпеченням національними судовими органами розгляду справи упродовж розумного строку.

Розглянувши справу, Суд одноголосно:

"1. Оголошує скаргу щодо надмірної тривалості третього провадження прийнятною, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;

3. Постановляє, що

а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має сплатити заявнику 2300 (дві тисячі триста) євро відшкодування моральної шкоди разом з будь-якими податками, які можуть бути нарахований. Ця сума має бути конвертована в національну валюту України за курсом на день здійснення платежу;

б) зі спливом зазначеного трьохмісячного строку і до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти;

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції".

____________