РАДА ЄВРОПИ

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

Справа "Колєсніков проти України"

(Заява N 697/07)

20 жовтня 2011 року

Стислий виклад.

11 жовтня 2001 року заявника було затримано працівниками міліції за підозрою у вчиненні ним злочину.

12 жовтня 2001 року Валківський районний суд Харківської області обрав заявнику запобіжний захід у вигляді взяття під варту, посилаючись при цьому на ризик ухилення заявника від слідства та перешкоджання здійсненню правосуддя.

Протягом досудового слідства та розгляду справи в суді строк тримання заявника під вартою неодноразово продовжувався Валківським районним судом Харківської області, Харківським районним судом Харківської області і Червонозаводським районним судом м. Харкова. При цьому відповідні рішення містили лише посилання на первісні підстави обрання запобіжного заходу.

17 липня 2008 року після неодноразового повернення справи на додаткове розслідування та новий розгляд Червонозаводський районний суд м. Харкова визнав заявника винним у вчиненні злочинів і призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Вказане рішення було залишено без змін апеляційним судом Харківської області та Верховним Судом України відповідно 23 липня 2009 року та 17 березня 2010 року.

До Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) заявник скаржився за такими статтями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція): п. 3 ст. 5 - щодо надмірної тривалості тримання його під вартою; п. 1 ст. 6 - щодо надмірної тривалості кримінального провадження щодо нього; пп. 1 і 2 ст. 6 - щодо результату провадження в його кримінальній справі та порушення презумпції невинуватості; ст. 34 - щодо стверджуваного ненадання йому державними органами документів, необхідних для подання заяви до Європейського суду. Заявник також скаржився без посилання на конкретні статті Конвенції, що стан його здоров'я погіршився протягом тримання його під вартою.

У цій справі Європейський суд визнав наявність порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у зв'язку з тим, що при продовженні строку тримання заявника під вартою національні суди не наводили для цього відповідні підстави, посилаючись головним чином на первісні підстави взяття заявника під варту, або взагалі не вирішували питання про продовження застосування такого запобіжного заходу та не розглядали можливість застосування будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою.

Порушення державою пункту 1 статті 6 Європейський суд констатував у зв'язку з тим, що тривалість кримінального провадження щодо заявника, яка становила приблизно вісім років і п'ять місяців, була такою, що порушує вимогу здійснення провадження протягом "розумного строку". Європейський суд зазначив, що основною причиною надмірної тривалості було неодноразове повернення справи на новий розгляд та відкладення судових засідань у зв'язку з неявкою свідків.

Розглянувши справу, Європейський суд одноголосно:

"1. Оголошує скарги за пунктом 3 статті 5 та пунктом 1 статті 6 Конвенції відповідно щодо тривалості тримання заявника під вартою та тривалості кримінального провадження у його справі прийнятними, а решту скарг у заяві - неприйнятними;

2. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 3 статті 5 Конвенції;

3. Постановляє, що у цій справі мало місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції;

4. Постановляє, що

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна виплатити заявникові 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) євро відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсоткові пункти;

5. Відхиляє решту вимог заявника стосовно справедливої сатисфакції."

____________