ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальний захист дітей війни

Із змінами і доповненнями, внесеними
 Законами України
 від 20 грудня 2005 року N 3235-IV,
 від 19 січня 2006 року N 3367-IV,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V
(окремі положення Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007),
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 41 розділу II Закону України
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
 згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
 від 16 лютого 2010 року N 1891-VI,
 від 23 грудня 2010 року N 2856-VI

Цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років;

державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Стаття 2. Мета встановлення державної соціальної підтримки і пільг дітям війни

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою:

визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни;

надання дітям війни соціальної підтримки.

Стаття 3. Законодавство про соціальний захист дітей війни

Законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

Державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи мають право за рахунок власних коштів і благодійних надходжень установлювати додаткові гарантії соціального захисту дітей війни.

Стаття 4. Соціальний захист дітей війни і загальнодержавні програми

Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням.

Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України.

Частину третю статті 4 виключено

(згідно із Законом України
 від 23.12.2010 р. N 2856-VI)

Розділ II
ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ДІТЯМ ВІЙНИ

Стаття 5. Пільги дітям війни

Дітям війни надаються такі пільги:

право на переважне залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників;

використання чергової відпустки в зручний для них час; одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва та городництва;

безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів у межах області (Автономної Республіки Крим) за місцем проживання;

право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами (газом, електроенергією тощо) у межах середніх норм споживання;

діти війни, які є інвалідами, мають право на стаціонарну медичну допомогу в госпіталях ветеранів війни та у військово-медичних закладах охорони здоров'я (госпіталях). Госпіталізація проводиться при відповідних показаннях та наявності вільних місць.

(стаття 5 із змінами, внесеними згідно із
 Законами України від 20.12.2005 р. N 3235-IV,
 від 19.01.2006 р. N 3367-IV,
 від 28.12.2007 р. N 107-VI,
 Рішенням Конституційного Суду України
 від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008,
 у редакції Закону України
 від 16.02.2010 р. N 1891-VI)

Стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни

Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. 

(дію статті 6 зупинено на 2006 рік згідно із
 Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV)

(дію статті 6 відновлено у зв'язку з виключенням
 пункту 17 статті 77 Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IV
 згідно із Законом України від 19.01.2006 р. N 3367-IV)

(дію статті 6 зупинено на 2007 рік, з урахуванням
 статті 111 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V,
 згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V)

(стаття 6 у редакції Закону
 України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

Стаття 7. Фінансування витрат, пов'язаних із застосуванням цього Закону

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Розділ III
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 8. Громадські організації та інші об'єднання дітей війни

Діти війни можуть створювати громадські організації, які утворюються та діють відповідно до законодавства України про об'єднання громадян. Реєстрація та легалізація інвалідських організацій, громадських організацій дітей війни, а також місцевих осередків таких організацій відбувається безплатно.

Стаття 9. Нагляд за виконанням цього Закону

Нагляд за додержанням і правильним застосуванням цього Закону всіма підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами забезпечується місцевими державними адміністраціями.

Стаття 10. Оскарження рішень підприємств, установ і організацій, які надають пільги

Рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до місцевого суду.

Стаття 11. Відповідальність посадових осіб і громадян

Посадові особи і громадяни, винні в порушенні законодавства про соціальний захист дітей війни, несуть відповідальність згідно із законом.

Розділ IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.

2. Особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів.

3. Кабінету Міністрів України у двомісячний строк із дня опублікування цього Закону:

подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

вжити заходів щодо приведення пенсій пенсіонерів, які вийшли на пенсію до 1992 року, у відповідність із встановленим законом прожитковим мінімумом.