НАГЛЯДОВА РАДА ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ

ПОСТАНОВА

від 26 вересня 2014 року N 15

Про законопроект N 5080 від 15.09.2014 "Про реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці"

Наглядова рада Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності постановляє:

1. Підтримати висновок Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці про рекомендацію Верховній Раді України відхилити проект Закону України "Про реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці" (реєстр. N 5080), поданий Кабінетом Міністрів України (додається, додаток 1) як такий, що передбачає ряд норм, які погіршують рівень соціального захисту застрахованих осіб і членів їхніх сімей, а також який передбачає ліквідацію основоположного принципу самоврядування та контролю за діяльністю фондів соціального страхування з боку застрахованих осіб та роботодавців, тобто саме тих, хто сплачує страхові внески.

2. Підтримати Звернення Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні до органів влади (додається, додаток 2) щодо альтернативних підходів до модернізації системи загальнодержавного соціального страхування з метою забезпечення і надалі її стабільності та ефективності роботи.

 

Голова

А. В. Кубраченко

 

 

Додаток 1
до постанови Наглядової ради Фонду
26.09.2014 N 15

 

 

 

 

До N 5080,
поданого Кабінетом Міністрів України

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

Відповідно до пункту 3 статті 93 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" та доручення Голови Верховної Ради України О. Турчинова Комітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці на своєму засіданні 16 вересня 2014 року розглянув проект Закону України "Про реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці" (реєстр. N 5080), поданий Кабінетом Міністрів України.

Законопроектом передбачається з 1 січня 2015 року утворити Фонд соціального страхування України, об'єднавши Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на базі Фонду соціального страхування на випадок безробіття та його робочих органів, а також визначити новоутворений Фонд центральним органом виконавчої влади, утримання якого буде здійснюватися за рахунок коштів, що надійшли від єдиного соціального внеску, а не за рахунок державного бюджету.

Крім того, передбачаються відповідні зміни до законодавства про оплату праці, адміністративного та кримінального законодавства тощо.

Члени Комітету звертають увагу на таке.

Законодавча ініціатива Кабінету Міністрів України є викликом щодо подальшого існування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка за 16 років свого існування зарекомендувала себе як ефективний механізм соціального захисту громадян.

Це є також відходом від загальновизнаних європейських стандартів та принципів, Міжнародних конвенцій МОП, Європейської соціальної хартії.

Адже запропонований Урядом підхід є за своєю суттю авторитарною моделлю, яка не передбачає основоположний принцип самоврядування та ефективний контроль за діяльністю фондів соціального страхування з боку застрахованих осіб та роботодавців, натомість надає безмежні права Уряду самостійно керувати самоврядними неприбутковими позабюджетними організаціями.

Щодо окремих положень законопроекту вважаємо за необхідне наголосити на такому.

Законопроект не погоджено із сторонами соціального діалогу, як того вимагає Закон України "Про соціальний діалог в Україні" та Генеральна угода.

Пропонується повністю знищити основоположний принцип, на якому побудована вся система загальнообов'язкового державного соціального страхування - паритетності в управлінні соціальним страхуванням (стаття 5 Основ).

Фонди із самоврядних органів перетворюються на центральний орган виконавчої влади, що підпорядковується Міністерству соціальної політики України. Виходячи з цього, такі зміни, крім іншого, порушують і норми Закону України "Про соціальний діалог в Україні". Більш того, вносяться зміни до законів України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності", "Про соціальний діалог в Україні", "Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності", якими усуваються від управління фондами (об'єднаною структурою) сторони соціального діалогу від профспілок та роботодавців.

Передбачається, що Міністерство соціальної політики буде схвалювати проекти річних бюджетів фонду, звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду.

Ліквідується нагляд з боку соціальних партнерів (профспілок та роботодавців) за системою соціального страхування (виконанням завдань та використанням коштів).

Збільшується максимальна база нарахування єдиного соціального внеску з 17 (20706 грн.) до 80 (97440 грн.) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, на відміну від чинної норми, яка передбачає максимальний розмір єдиного соціального внеску 9516,4 грн., фактично пропонується запровадити єдиний соціальний внесок, навіть з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,4, у розмірі 18600,3 грн., тобто ставка єдиного соціального внеску збільшується удвічі. Викликає сумнів, що така законодавча ініціатива може бути підґрунтям для легалізації доходів. Комітет вважає, що механізм може викликати ще більшу "тінізацію" бізнесу.

Незважаючи на те, що в Пенсійному фонді будуть накопичуватися внески з доходів до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, автор законопроекту залишає обмеження максимального розміру пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

На нашу думку, така пропозиція є значним фіскальним тягарем для роботодавців і водночас для працюючих громадян є дискримінаційною, з огляду на обмеження їхнього права на отримання пенсії залежно від розміру сплаченого внеску.

Вводиться термін "основне місце роботи", що не має бути нормою цього Закону, а відноситься більше до трудового законодавства.

Водночас відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, визначено, що трудові книжки ведуться за місцем основної роботи і записи до трудової книжки робляться про роботу, а не про працевлаштування.

Тому доцільно було б визначити місце основної роботи як місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору із веденням трудової книжки та занесенням до неї запису про роботу (абзац шостий частини першої розділу I проекту).

Ускладнюється робота бухгалтерій підприємств, оскільки пропонується індивідуально по кожній особі нараховувати єдиний соціальний внесок з понижуючим коефіцієнтом 0,4 (орієнтовно для доходів більше двох мінімальних заробітних плат зниження становить 15 %).

Зазначений понижуючий коефіцієнт застосовується тільки для доходів за основним місцем роботи. На всі інші доходи єдиний соціальний внесок нараховується в повному обсязі без понижуючого коефіцієнта (сумісники).

Спрощеною системою оподаткування передбачено, що єдиний соціальний внесок повинні сплачувати і підприємець, і члени його сім'ї, які беруть участь у здійсненні ним підприємницької діяльності. Проте законопроектом передбачається виключення такої категорії із платників єдиного соціального внеску. З огляду на це стає незрозумілим їх статус як застрахованих осіб і можливість участі у системі соціального страхування на обов'язковій або добровільній основі (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Збільшено на 0,2 % розмір єдиного соціального внеску для осіб, які обрали добровільну участь у соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві.

Збільшено у 2 рази штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску (з 5 до 10 %).

Додатково запроваджено штраф у розмірі 170 грн. за кожне неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, що, на нашу думку, має корупційну та бюрократичну складові та створює додаткові перешкоди при поданні звітності, адже жоден з платників внеску не застрахований від помилок. Ті самі дії, вчинені платником єдиного соціального внеску, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.

Надаються чергові привілеї для роботодавців. Скасовується броня щодо прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб, молодших 18 років (стаття 96 Кодексу законів про працю).

В усіх положеннях законопроекту замінено власні назви фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, безробіття, від нещасного випадку на виробництві на Фонд соціального страхування України. Таким чином фактично використовується назва об'єднаного Фонду.

Збільшено розмір штрафних санкцій на посадових осіб підприємств, установ, організацій з 20 - 30 неоподаткованих мінімумів до 30 - 40. Водночас запроваджено санкції, які не були передбачені законодавством для фізичних осіб - підприємців, - 30 - 40 неоподаткованих мінімумів.

Запропонована уніфікація відповідальності за адміністративні порушення не враховує особливості страхування від нещасного випадку, зокрема, не передбачає відповідальності за нещасні випадки на виробництві, зміну технології тощо, що можна вважати додатковими преференціями для роботодавців, які послаблюють права найманих працівників на соціальний захист.

Замість того, щоб внести відповідні зміни до законодавства про соціальне страхування, Уряд пропонує з кодифікації законодавства про соціальне страхування вилучити зауваження, викладені у рішенні Конституційного Суду України.

Що стосується визначення відповідальності у вигляді штрафу в разі порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплати їх не в повному обсязі, то пропонується збільшити розмір штрафу і пов'язати його з кількістю працівників, щодо яких скоєно порушення, виклавши відповідний абзац в такій редакції:

"порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєне порушення;".

На наш погляд, у запропонованій проектом редакції простежується певна дискримінація у визначенні розміру фінансових санкцій за невиплату єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків порівняно з розміром таких санкцій за невиплату заробітної плати, а відтак і в оцінці Кабінетом Міністрів України ступеня тяжкості порушення термінів виплати заробітної плати працівникам як менш тяжкого, ніж порушення щодо сплати єдиного соціального внеску до Фонду соціального страхування та податків до бюджету (стаття 265 Кодексу законів про працю "Відповідальність за порушення законодавства про працю" - пункт 10 частини другої розділу I проекту).

Не можна погодитися зі змінами до статті 24 Кодексу законів про працю України щодо заборони допущення до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та/або укладення трудового договору в письмовій формі, а також повідомлення головного органу в системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Запропоновані зміни не вирішують питання легалізації праці, оскільки не передбачають обов'язковості укладення трудових договорів у письмовій формі.

Виглядає сумнівною щодо можливості реалізації норма щодо повідомлення головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про укладання усного трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Не можна погодитися з пропозицією Уряду щодо виключення зі статті 19 Закону України "Про охорону праці" норми, яка передбачає, що на підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2 відсотка фонду оплати праці.

Вилучення даної норми є дискримінацією працівників, які працюють на підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, порівняно з працівниками, які працюють в підприємствах приватного сектору.

Крім того, вилучення цієї норми передбачає, що заходи з охорони праці на підприємствах, які утримуються за рахунок бюджету, вживатися не будуть.

Не можна погодитися із вилученням із Закону України "Про зайнятість населення" частини третьої статті 24, яка передбачає надання роботодавцю компенсації фактичних витрат у розмірі 50 відсотків суми нарахованого єдиного соціального внеску за особу за місяць за те, що він протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три мінімальні заробітні плати за кожну особу протягом наступних 12 календарних місяців, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Пенсійного фонду України.

Не підтримується вилученням із Закону України "Про зайнятість населення" статті 25, що встановлює порядок сприяння зайнятості населення під час реалізації державних цільових програм, якими передбачено створення нових робочих місць, та інфраструктурних проектів.

Викликають застереження зміни до абзацу другого частини першої статті 3 Закону України "Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" (Відомості Верховної Ради України, 2012 р., N 49, ст. 558), якими пропонується викласти його в такій редакції:

"органи державного нагляду (контролю), їх посадові особи проводять планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням санітарного законодавства, законодавства про працю, зайнятість (у тому числі зайнятість та працевлаштування інвалідів), про рекламу щодо реклами про вакансії (прийом на роботу), про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;".

Слід зазначити, що відносини щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення не належать до відносин у сфері господарської діяльності у розумінні статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно з чинним законодавством та відповідно до запропонованих законопроектом норм призначення нарахування та виплата допомоги, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення здійснюють органи фондів соціального страхування, які не належать до суб'єктів господарювання у розумінні статті 55 Господарського кодексу України і не займаються господарською діяльністю.

Крім того, до відносин у сфері господарської діяльності не належить використання роботодавцями та безробітними коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Звертаємо увагу, що органи цього Фонду взагалі не здійснюють контроль за використанням безробітними коштів, наданих їм у вигляді допомоги по безробіттю або на поховання.

У зв'язку з цим доцільно було б вилучити з абзацу другого пункту 33 законопроекту слова "про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб".

Також законопроект потребує доопрацювання з урахуванням вимог нормопроектувальної техніки.

Єдиним позитивним моментом законопроекту є те, що громадяни України, які переселилися з тимчасово окупованої території, мають право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування за фактичним місцем проживання (перебування).

Враховуючи зазначене, Комітет рекомендує Верховній Раді України, керуючись пунктом 2 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України, проект Закону України "Про реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці" (реєстр. N 5080), поданий Кабінетом Міністрів України, відхилити.

Доповідачем від Комітету визначено Голову Комітету П. С. Цибенка.

Проект постанови Верховної Ради України додається.

 

Голова Комітету

П. С. Цибенко

 

 

Додаток 2
до постанови Наглядової ради Фонду
26.09.2014 N 15

 

 

 

 

ЗВЕРНЕННЯ
Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні та Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні до органів влади, дії яких можуть призвести до розвалу системи соціального страхування та позбавлення працівників соціальних гарантій

Система загальнообов'язкового державного соціального страхування надає матеріальне забезпечення та послуги понад 30 млн. застрахованим особам та є однією з ключових складових системи соціального захисту і запорукою соціального миру і суспільної злагоди. Не в останню чергу завдяки тому, що понад 14 млн. працівників і 1.5 млн. роботодавців, які сплачують єдиний соціальний внесок та здійснюють управління страховим фондами, збудована на кращих європейських зразках система соціального страхування забезпечила фінансову стійкість і гарантованість виплат навіть у найскладніші часи політичних та економічних криз, зокрема, і кризи 2008 - 2009 років.

Останнім часом, аргументуючи надзвичайністю ситуації, влада розпочала наступ на базові засади соціального страхування, спрямований на "одержавлення" фондів соціального страхування. Головна мета таких дій - позбавити фонди демократичної самоврядності та централізувати управління системою страхування в одній особі - Міністрі соціальної політики. Як відомо, з липня 2014 року право затверджувати бюджети фондів соціального страхування вже перейшло до Кабінету Міністрів України. Тим же липневим законом з двох фондів соціального страхування було вилучено 2 млрд. грн. Наступними "новаціями" влади є включення коштів соціального страхування до державного бюджету та цілковита ліквідація самоврядних фондів.

Ми переконані, що подібні рішення, які приймаються без будь-яких консультацій із суспільством, є вкрай небезпечними для крихкого соціального миру та вже найближчим часом можуть негативно вплинути на права застрахованих осіб і рівень їх соціального захисту. Зокрема, вже наступного року, напевно, не вистачатиме коштів на виплати допомоги по безробіттю та оплату лікарняних листків.

Розуміючи зазначені загрози, Сторони роботодавців та профспілок заявляють рішучий протест проти подібних шкідливих псевдореформаторських ініціатив, які загрожують втратою позитивних надбань в сфері соціального захисту трудящих та призведуть до посилення соціальної напруги, зневіри громадян у справедливості і спроможності держави стати дійсно соціальною.

Саме тому, отримавши черговий законопроект "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", спрямований на руйнування системи соціального страхування, Сторона роботодавців та Сторона профспілок пропонують альтернативний підхід до модернізації системи загальнообов'язкового державного соціального страхування з метою забезпечення і надалі її стабільності та ефективності роботи.

В основу цієї роботи мають бути покладені наступні засади:

1. Збереження прямого зв'язку розміру страхових виплат та страхових розмірів внесків до системи страхування. Це базовий принцип, який дозволяє зберігати стабільність системи, незважаючи на економічні та політичні виклики.

2. Зменшення кількості фондів соціального страхування до двох (див. Схему) та концентрація в них управління видами страхування. Це дозволить скоротити витрати на утримання системи.

3. Забезпечення для всіх страхових фондів статусу самоврядних організацій, які управляються соціальними партнерами (профспілками і роботодавцями) з одночасним посиленням функцій державного нагляду, що забезпечить баланс інтересів всіх сторін.

4. Реальне відокремлення страхових коштів від Держбюджету. Здійснення обслуговування фондів страхування в банківській системі, зокрема, в державних банках, які гарантуватимуть стабільність роботи фондів і збереження коштів.

5. Інституційне і функціональне розмежування системи страхування на випадок безробіття та органів, які реалізують політику зайнятості (служби зайнятості); системи пенсійного страхування та системи державних допомог (доплат, надбавок і т. д.).

6. Легалізація трудових відносин та зменшення єдиного соціального внеску за умови збереження гарантій із страхових виплат та соціальних послуг застрахованим особам.

7. Визначення розміру єдиного соціального внеску, з урахуванням консолідованої позиції сторін соціального діалогу, які здійснюють управління фондами, що гарантуватиме забезпечення виконання завдань системи соціального страхування.

8. Максимальна орієнтація системи страхування на забезпечення громадян страховими виплатами і пов'язаними з ними соціальними послугами, оптимізація витрат на утримання робочих органів та поступове упорядкування не страхових виплат з урахуванням визначення джерел їх фінансування.

9. Скасування практики виплати будь-яких страхових сум роботодавцями та концентрація цих функцій виключно у страховиків. Здійснення ними страхових виплат на безготівковій основі.

10. Виключення контролюючих функцій фондів соціального страхування по відношенню до платників внесків.

11. Підготовка інституційної бази для запровадження загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.

З урахуванням вищезгаданих підходів інституційна структура системи соціального страхування має наближатись до зазначеної на Схемі 1.

Запропонований варіант, безперечно, не є виключним і потребує обговорення в експертному середовищі та громадськістю.

Саме тому, прагнучи забезпечити ведення нормального діалогу щодо формування та реалізації державної політики в сфері соціального страхування та беручи до уваги домовленості, досягнуті сторонами профспілок, роботодавців і органів влади при укладанні Генеральної угоди, ми вимагаємо неухильного дотримання цих домовленостей та забезпечення публічної дискусії, яка дозволить визначити концептуальні засади модернізації системи соціального страхування.

____________