КОНВЕНЦІЯ
про угоди про вибір суду

(Витяг із Заключного Акта Двадцятої Сесії,
підписаного 30 червня 2005 року) 

30 червня 2005 року

Держави - Сторони цієї Конвенції,

бажаючи надати сприяння міжнародній торгівлі та інвестуванню шляхом розширення співпраці у правовій сфері,

розуміючи, що таку співпрацю можна розширити шляхом встановлення єдиних правил щодо підсудності та визнання і звернення до виконання рішень іноземних судів у цивільних або торгівельних справах,

розуміючи, що така розширена співпраця вимагає, зокрема, міжнародного правового режиму, який забезпечує надійність та ефективність виключних угод про вибір суду між сторонами комерційних транзакцій, а також регулює визнання і виконання судових рішень на підставі цих угод,

винесли рішення прийняти цю Конвенцію та узгодили такі положення:

ЧАСТИНА I - СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ КОНВЕНЦІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Стаття 1. Сфера застосування Конвенції

1. Ця Конвенція застосовується у міжнародних справах по відношенню до виключних угод про вибір суду у цивільних чи торгівельних справах.

2. В цілях Розділу II справа вважається міжнародною, якщо сторони не є резидентом однієї Договірної Держави і якщо відношення сторін, а також інші елементи, що стосуються спору, незалежно від місцезнаходження вибраного (призначеного) суду, не пов'язані тільки з цією Державою.

3. В цілях Розділу III справа вважається міжнародною, якщо вимагається визнання або виконання рішення іноземного суду.

Стаття 2. Винятки із сфери застосування Конвенції

1. Ця Конвенція не застосовується до виключних угод про вибір суду,

a) стороною яких є фізична особа, яка в першу чергу діє в особистих, сімейних або побутових цілях;

b) які стосуються трудових договорів, у тому числі колективних договорів.

2. Ця Конвенція не застосовується до таких питань, як:

a) стан та право- і дієздатність фізичних осіб;

b) аліментні зобов'язання;

c) інші сімейні правові питання, в тому числі режим подружньої власності та інші права чи зобов'язання, що виникають з подружніх чи подібних стосунків;

d) заповіти і право наслідування;

e) неплатоспроможність, сплата сум за компромісними угодами між боржником і кредитором, та подібні питання;

f) перевезення пасажирів і товарів;

g) забруднення морського середовища, обмеження відповідальності за морські позови, збитки, спричинені загальною аварією, буксування та спасіння вантажу;

h) антимонопольні (конкурентні) справи;

i) відповідальність за збитки, спричинені застосуванням ядерної зброї;

j) позови щодо тілесних ушкоджень, нанесених фізичними особами або від їх імені;

k) деліктні позови за ушкодження матеріальної власності, які не виникають з договірних відносин;

1) речові права (in rem) на нерухоме майно та володіння на правах майнового найму;

m) дійсність, недійсність або розпуск юридичних осіб та юридична сила (дійсність) рішень їх органів;

n) дійсність прав інтелектуальної власності, крім авторських та пов'язаних прав;

o) порушення прав інтелектуальної власності, крім авторських і суміжних прав, за винятком випадків, коли судова справа відкривається з приводу порушення контракту між сторонами, яких стосуються ці права, або коли ця справа може бути відкрита з приводу порушення контракту;

p) дійсність записів у державних реєстрах.

3. Незважаючи на параграф 2, процесуальні дії не виключаються із сфери дії цієї Конвенції, коли справа, що згідно з цим параграфом не підпадає під судовий розгляд, виникає тільки як попереднє питання, а не як об'єкт судового розгляду. Зокрема, сам факт, що справа, яка була виключена із сфери дії Конвенції за параграфом 2, виникає при захисті, не виключає порушення судового розгляду за Конвенцією, якщо це питання не є об'єктом судового розгляду.

4. Ця Конвенція не застосовується до арбітражних і пов'язаних судових розглядів.

5. Судовий процес не виключається із сфери застосування цієї Конвенції за самим фактом, що Держава, у тому числі уряд, урядова агенція або будь-яка особа, яка діє від імені Держави, є стороною цього судового процесу.

6. Ніщо у цій Конвенції не впливає на привілеї та імунітети Держав або міжнародних організацій по відношенню до них самих та їх власності.

Стаття 3. Виключні угоди про вибір суду

Для цілей цієї Конвенції:

a) "виключна угода про вибір суду" означає угоду, укладену двома або більшою кількістю сторін, яка відповідає вимогам параграфу "с" і, в цілях вирішення спорів, які виникли чи можуть виникнути у зв'язку з правовими відносинами, визначає суди однієї Договірної Держави або один чи більше конкретних судів однієї Договірної Держави, виключаючи при цьому підсудність по відношенню до будь-яких інших судів;

b) угода про вибір суду, в якій визначаються суди Договірної Держави або один чи більша кількість конкретних судів однієї Договірної Держави, вважається виключною угодою про вибір суду, якщо інше не було чітко обумовлено сторонами;

c) виключна угода про вибір суду повинна укладатися і документально оформлятися:

(i) письмово; або

(ii) за допомогою будь-яких інших інформаційних засобів, які роблять інформацію доступною для використання в подальших посиланнях;

 

d) виключна угода про вибір суду, яка є частиною контракту, повинна розглядатися як угода, що не залежить від інших умов контракту. Дійсність виключної угоди про вибір суду не може бути оскаржена тільки на підставі недійсності контракту.

Стаття 4. Інші визначення

1. У цій Конвенції "судове рішення" означає будь-яке рішення, прийняте судом по суті справи, як би його не назвали, в тому числі, постанова чи наказ, а також визначення судом витрат і видатків (включно представником судової влади), за умови що це визначення відноситься до рішення по суті справи, яке може бути визнане або виконане згідно з цією Конвенцією. Тимчасовий захід захисту не вважається рішенням.

2. Для цілей цієї Конвенції будь-яка організація чи особа (крім фізичної особи) може вважатися резидентом у Державі:

a) в якій зареєстрована її юридична адреса;

b) якщо вона була створена чи заснована згідно із законодавством цієї Держави;

c) якщо її центральна адміністрація знаходиться в цій Державі; або

d) якщо на території цієї Держави знаходиться її головний офіс.

ЧАСТИНА II - ЮРИСДИКЦІЯ

Стаття 5. Юрисдикція вибраного суду

1. Суд або суди Договірної Держави, що були визначені у виключній угоді про вибір суду, повинні мати юрисдикцію вирішувати спір, до якого застосовується угода, якщо ця угода не є недійсною чи такою, що не має юридичної сили, згідно із законодавством цієї Держави.

2. Суд, який має юрисдикцію згідно з параграфом 1, не може відмовитися від здійснення юрисдикції (судочинства) на підставі, що цей спір повинен вирішуватися у суді іншої Держави.

3. Попередні параграфи не впливають на правила щодо:

a) юрисдикції, яка стосується предмету чи вартості позову;

b) внутрішнього розподілу сфер повноважень серед судів Договірної Держави. Проте, якщо вибраний суд має дискреційне право (право вибору) щодо передачі справи, треба звернути належну увагу на вибір сторін.

Стаття 6. Зобов'язання невибраного суду

Інший суд Договірної Держави, тобто невибраний (непризначений) суд, повинен призупинити чи припинити судовий процес, до якого застосовується виключна угода про вибір суду, якщо:

a) ця угода не є незначною і такою, що не має юридичної сили, згідно із законодавством Держави, суд якої розглядає справу;

b) стороні не достає можливостей укласти угоду згідно із законодавством Держави, суд якої розглядає справу;

c) введення в силу угоди не може призвести до явної несправедливості або не буде явно суперечити державній політиці Держави, суд якої розглядає справу;

d) угода обґрунтовано не може бути виконана з причин, що є поза контролем сторін; або

e) вибраний суд не вирішив не слухати цю справу.

Стаття 7. Тимчасові заходи захисту

Тимчасові заходи захисту не регулюються цією Конвенцією. Ця Конвенція не вимагає і не виключає надання, відхилення чи припинення тимчасових заходів захисту з боку суду Договірної Держави і не впливає на той факт, чи сторона може вимагати надання, відхилення або припинення тимчасових заходів або чи суд повинен надавати, відхиляти чи припиняти такі тимчасові заходи.

ЧАСТИНА III - ВИЗНАННЯ І ВИКОНАННЯ

Стаття 8. Визнання і виконання

1. Згідно з цим Розділом, рішення, прийняте судом Договірної Держави, призначеним у виключній угоді про вибір суду, визнається і виконується в іншій Договірній Державі. Від визнання або виконання можна відмовитися тільки за наявності підстав, визначених у Конвенції.

2. Не заважаючи здійсненню права на такий контроль, необхідний для застосування положень цього Розділу, суть рішення суду походження (тобто, суду, який виніс судове рішення), не переглядається. Факти у справі, на яких базується юрисдикція суду походження, зв'язують зобов'язаннями суд, до якого подається справа, якщо судове рішення не було винесено при відсутності сторони, що не з'явилася на слухання.

3. Судове рішення визнається тільки у тому випадку, якщо воно діє у Державі його походження (винесення) та виконується тільки тоді, коли воно підлягає виконанню у Державі походження (тобто, в Державі, де розташований суд походження).

4. Визнання чи виконання судового рішення можна відкласти чи можна від них відмовитися, якщо це рішення є предметом перегляду (контролю) у Державі походження або якщо часовий ліміт, відведений на перегляд, не закінчився. Відмова не заважає подальшому зверненню щодо визнання або виконання судового рішення.

5. Ця Стаття також застосовується до рішення, наданого судом Договірної Держави, згідно з передачею справи з призначеного (вибраного) суду в Договірній Державі, як передбачено у Статті 5, параграф 3. Проте, якщо призначений суд мав право вибору щодо передачі справи до іншого суду, сторона, яка вчасно заперечувала проти передачі справи в Державі походження, можна відмовитися від визнання або виконання цього рішення.

Стаття 9. Відмова від визнання і виконання

Від визнання і виконання судового рішення можна відмовитися, якщо:

a) угода є незначною і такою, що не має юридичної сили, згідно із законодавством Держави вибраного суду, якщо цей вибраний суд не визначив цю угоду як дійсну (таку, що має юридичну силу);

b) стороні не достає можливостей укласти угоду згідно із законодавством затребуваної Держави (тобто, держави, в якій розташований суд-адресат);

c) про документ, за яким відкрито судовий процес, або про рівнозначний документ, у тому числі про основні елементи позову:

(i) відповідача не було повідомлено вчасно і у такий спосіб, щоб він мав можливість організувати свій захист, якщо відповідач не зареєстрував явку і подав справу, оскаржуючи повідомлення у суді походження, за умови що законодавство Держави походження дозволило оскарження цього повідомлення; або

(ii) відповідача у затребуваній Державі було повідомлено у спосіб, несумісний з принципами цієї Держави щодо процедури вручення документів;

 

d) рішення було отримано оманним шляхом по відношенню до процесуального питання;

e) визнання чи виконання рішення є явно несумісним з державною політикою затребуваної Держави, в тому числі в ситуаціях, коли конкретні судові процеси, що приводять до винесення рішення, є несумісними з основними принципами процесуальної справедливості цієї Держави;

f) це рішення є несумісним з рішенням, винесеним у затребуваній Державі при урегулюванні спору між тими ж самими сторонами; або

g) це рішення є несумісним з рішенням, винесеним раніше в іншій Державі при урегулюванні спору між тими ж самими сторонами та по відношенню до тієї ж самої позовної підстави, за умови що більш раннє рішення задовольняє всі умови, необхідні для визнання цього рішення в затребуваній Державі.

Стаття 10. Попередні питання

1. Якщо справа, що є непідсудною згідно зі Статтею 2, параграф 2, або зі Статтею 21, виникла як попереднє питання, постанова суду щодо цього питання не визнається або не виконується згідно з цією Конвенцією.

2. Від визнання чи виконання судового рішення можна відмовитися, якщо та за умови, що це рішення базується на постанові суду щодо справи, непідсудної відповідно до Статті 2, параграф 2.

3. Проте, у випадку винесення судової постанови щодо дійсності права інтелектуальної власності (крім авторського чи суміжного права), від визнання чи виконання судового рішення можна відмовитися у відповідності з попереднім параграфом тільки тоді, коли:

a) це рішення є несумісним із рішенням суду чи відповідного органу щодо цієї справи, винесеним у Державі, згідно із законодавством якої це право інтелектуальної власності виникло;

b) судовий розгляд щодо дійсності права інтелектуальної власності продовжується в тій Державі.

4. Від визнання чи виконання судового рішення можна відмовитися, якщо та за умови, що це рішення базується на постанові суду щодо справи, непідсудної відповідно до заяви, зробленої затребуваною Державою згідно зі Статтею 21.

Стаття 11. Відшкодування збитків

1. Від визнання чи виконання судового рішення можна відмовитися, якщо та за умови, що це рішення присуджує сплату відшкодування за збитки, в тому числі за штрафні чи каральні збитки, яке не компенсує стороні фактичні втрати чи заподіяну шкоду.

2. Суд повинен брати до уваги, чи покриває компенсація, що була присуджена судом походження, витрати і видатки за судовим процесом, чи ні, а якщо покриває, то до якої міри.

Стаття 12. Судові угоди (судові трансакції)

Судові угоди (судові трансакції), які були затверджені судом Договірної Держави, призначеним у виключній угоді про вибір суду, або які були укладені в цьому суді в процесі судового розгляду, та які можуть бути виконані у такий же спосіб як і судове рішення Держави, що винесла рішення (Держави походження), повинні виконуватися згідно з цією Конвенцією у такий же спосіб як і судове рішення.

Стаття 13. Необхідні документи

1. Сторона, яка звертається з проханням про визнання або виконання судового рішення, повинна надати:

a) повну та засвідчену копію цього рішення;

b) виключну угоду про вибір суду, її засвідчену копію або інший доказ існування цієї угоди;

c) якщо рішення було винесено при відсутності сторони з причини її неявки, оригінал і копію документу, який підтверджує, що про документ, за яким було відкрито судову справу, або рівноцінний документ було повідомлено стороні, яка ухилилася від явки;

d) будь-які документи, необхідні для встановлення, що судове рішення має юридичну силу або, при необхідності, що це рішення може бути виконане в Державі походження;

e) у випадку, зазначеному у Статті 12, свідоцтво суду Держави походження, яке підтверджує, що судова постанова або її частина може бути виконана у такий самий спосіб як і судове рішення в Державі походження.

2. Якщо умови рішення не дозволяють суду перевірити, чи воно є сумісним з умовами цього Розділу, суд може вимагати надання будь-яких інших необхідних документів.

3. Звертання з проханням щодо визнання чи виконання судового рішення може супроводжуватися документом, виданим судом (в тому числі судовим виконавцем) Держави походження, у формі, рекомендованій та опублікованій Гаазькою Конференцією з питань міжнародного приватного права.

4. Якщо документи, на які робиться посилання у цій Статті, підготовлено неофіційною мовою затребуваної Держави, вони повинні супроводжуватися засвідченим перекладом на офіційну мову, якщо ніщо інше не передбачено законодавством затребуваної Держави.

Стаття 14. Процедура

Процедура визнання, підтвердження можливості виконання або реєстрації в цілях виконання, а також виконання судового рішення регулюється законодавством затребуваної Держави, якщо інше не передбачено Конвенцією. Суд, до якого звертаються з такого приводу, повинен діяти швидко.

Стаття 15. Подільність

Визнання або виконання подільної частини судового рішення надається у тому випадку, коли звертаються з проханням щодо визнання чи виконання цієї частини, або коли тільки ця частина судового рішення може бути визнана або виконана згідно з цією Конвенцією.

ЧАСТИНА IV - ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 16. Перехідні положення

1. Ця Конвенція застосовується до виключних угод про вибір суду, укладених після набуття нею чинності в Державі вибраного суду.

2. Ця Конвенція не застосовується до судових справ, порушених до набуття нею чинності в Державі, суд якої розглядає справу.

Стаття 17. Договори страхування і перестрахування

1. Судові розгляди за договором страхування чи перестрахування не виключаються із сфери дії цієї Конвенції на підставі того, що договір страхування чи перестрахування стосується справи, до якого ця Конвенція не застосовується.

2. Визнання і виконання судового рішення щодо відповідальності згідно з умовами договору страхування чи перестрахування не може обмежуватися, і від такого визнання чи виконання не можна відмовитися на підставі того, що відповідальність за цим договором включає відповідальність по відношенню до захисту інтересів застрахованих чи перестрахованих осіб щодо:

a) справи, до якої ця Конвенція не застосовується; або

b) присудження відшкодування збитків, до яких може застосовуватися Стаття 11.

Стаття 18. Відсутність потреби у легалізації

Всі документи, що надсилаються чи подаються згідно з цією Конвенцією, не підлягають легалізації чи аналогічній формальній процедурі, в тому числі не потребують оформлення Апостіля.

Стаття 19. Заяви, що обмежують юрисдикцію судів

Держава може заявити, що її суди можуть відмовитися від вирішення спорів, до яких застосовується виключна угода про вибір суду, якщо Держава ніяк не пов'язана із сторонами чи спором (за винятком випадку, коли цей спір виникає за місцезнаходженням вибраного суду).

Стаття 20. Заяви, що обмежують визнання і виконання судового рішення

Держава може заявити, що її суди можуть відмовитися від визнання чи виконання судового рішення, винесеного судом іншої Договірної Держави, якщо сторони є резидентом затребуваної Держави і якщо відносини сторін та всі інші елементи, що стосуються спору, крім місцезнаходження вибраного суду, пов'язані тільки із затребуваною Державою.

Стаття 21. Заяви щодо окремих справ

1. Якщо Держава дуже зацікавлена у незастосуванні Конвенції до окремих справ, ця Держава може проголосити, що вона не буде застосувати Конвенцію до цих справ. Держава, що робить таку заяву, повинна забезпечити, щоб ця заява не поширювалася на більшу кількість питань, ніж це необхідно, і щоб справа, що була виключена із обсягу дії Конвенції, була ясно і чітко визначена.

2. Що стосується такої справи, то Конвенція не застосовується до неї:

a) в Договірній Державі, що зробила цю заяву;

b) в інших Договірних Державах, якщо у виключній угоді про вибір суду призначено суди або один чи більша кількість конкретних судів Держави, що зробила цю заяву;

Стаття 22. Взаємні заяви щодо невиключних угод про вибір суду

1. Договірна Держава може проголосити, що її суди будуть визнавати і виконувати судові рішення, винесені судами інших Договірних Держав, призначеними в угоді про вибір суду, укладеній між двома чи більше сторонами, яка відповідає вимогам Статті 3, параграф "c", і призначає суд чи суди однієї або більше Договірних Держав для цілей урегулювання спорів, які виникли чи можуть виникнути у зв'язку з конкретними правовими відносинами (невиключна угода про вибір суду).

2. Якщо з проханням про визнання чи виконання судового рішення, винесеного у Договірній Державі, яка зробила таку заяву, звертаються в іншій Договірній Державі, яка зробила таку заяву, судове рішення визнається і виконується згідно з цією Конвенцією, якщо:

a) суд походження було призначено у виключній угоді про вибір суду;

b) не існує ні судового рішення, винесеного будь-яким іншим судом, в якому могла б бути порушена судова справа у відповідності з невиключною угодою про вибір суду, ні судового розгляду, який продовжується між сторонами у будь-якому іншому такому суді на таких же позовних підставах; та

c) суд походження першим розпочав розгляд цієї справи.

Стаття 23. Єдине тлумачення

При тлумаченні цієї Конвенції слід брати до уваги її міжнародний характер і необхідність забезпечення уніфікованості її застосування.

Стаття 24. Перевірка дії Конвенції

Генеральний Секретар Гаазької Конференції з питань міжнародного приватного права через рівні проміжки часу повинен проводити заходи, націлені на:

a) перевірку дії цієї Конвенції, у тому числі будь-яких заяв; та на

b) визначення необхідності внесення до цієї Конвенції будь-яких змін.

Стаття 25. Неоднорідність правових систем

1. По відношенню до Договірної Держави, в якій застосується дві чи більше правових систем на різних територіальних одиницях, стосовно будь-якої справи, що підпадає під дію цієї Конвенції:

a) будь-яке посилання на закон чи процедуру Держави, де це можливо, тлумачиться як посилання на закон чи процедуру, що є чинними на відповідній територіальній одиниці;

b) будь-яке посилання на проживання в Державі, де це можливо, тлумачиться як посилання на проживання на відповідній територіальній одиниці;

c) будь-яке посилання на суд чи суди Держави, де це можливо, тлумачиться як посилання на суд чи суди на відповідній територіальній одиниці;

d) будь-яке посилання на зв'язок з Державою, де це можливо, тлумачиться як посилання на зв'язок з відповідною територіальною одиницею.

2. Незважаючи на попередній параграф, Договірна Держава, що включає дві чи більше територіальних одиниці, в яких застосовуються різні правові системи, не зобов'язана застосовувати цю Конвенцію до ситуацій, коли задіяно тільки ці різні територіальні одиниці.

3. Суд на територіальній одиниці Договірної Держави, що включає дві чи більше територіальних одиниць, в яких застосовуються різні правові системи, не зобов'язаний визнавати чи виконувати судове рішення іншої Договірної Держави тільки тому, що судове рішення було визнано чи виконано на іншій територіальній одиниці тієї ж самої Договірної Держави згідно з цією Конвенцією.

4. Ця Стаття не застосовується до Регіональної організації економічної інтеграції.

Стаття 26. Узгодження з іншими міжнародними документами

1. Ця Конвенція повинна тлумачитися таким чином, щоб це тлумачення якомога більше відповідало чинним угодам, що стосуються Договірних Держав, незалежно від того, чи вони були укладені до чи після набуття чинності цією Конвенцією.

2. Ця Конвенція не повинна впливати на застосування Договірною Державою угоди, незалежно від того, чи її було укладено до чи після набуття чинності цією Конвенцією, у випадках, коли жодна із сторін не є резидентом Договірної Держави, яка не є Стороною угоди.

3. Ця Конвенція не повинна впливати на застосування Договірною Державою угоди, незалежно від того, чи її було укладено до чи після набуття чинності цією Конвенцією по відношенню до Договірної Держави, якщо застосування цієї Конвенції є несумісним із зобов'язаннями Договірної Держави по відношенню до будь-якої Недоговірної Держави. Цей параграф також застосовується до угод, які змінюють чи замінюють угоду, укладену до набуття чинності цією Конвенцією по відношенню до цієї Договірної Держави, за винятком випадків, коли в результаті такої зміни чи заміни виникають нові невідповідності цій Конвенції.

4. Ця Конвенція не повинна впливати на застосування Договірною Державою угоди, незалежно від того, чи її було укладено до чи після набуття чинності цією Конвенцією, в цілях визнання чи виконання судового рішення, винесеного судом Договірної Держави, яка також є Стороною цієї угоди. Проте, судове рішення не повинно визнаватися або виконуватися до меншої міри, ніж за цією Конвенцією.

5. Ця Конвенція не повинна впливати на застосування Договірною Державою угоди, яка (по відношенню до окремої справи) регулює юрисдикцію або визнання чи виконання судових рішень, навіть якщо цю угоду було укладено після набуття чинності цією Конвенцією і навіть якщо всі зацікавлені Держави є Сторонами цієї Конвенції. Цей параграф застосовується тільки у разі, якщо Договірна Держава зробила заяву щодо угоди за цим параграфом. У випадку такої заяви інша Договірна Держава не зобов'язана застосовувати цю Конвенцію до цієї окремої справи у разі виникнення будь-якої невідповідності, якщо у виключній угоді про вибір суду було призначено суди або один чи більше конкретних судів Договірної Держави, яка зробила цю заяву.

6. Ця Конвенція не повинна впливати на застосування правил Регіональної організації економічної інтеграції, яка є Стороною цієї Конвенції, незалежно від того, чи ці правила були прийняті до чи після набуття чинності цією Конвенцією:

a) якщо жодна із сторін не є резидентом Договірної Держави, яка є Державою-членом Регіональної організації економічної інтеграції;

b) якщо це стосується визнання чи виконання судових рішень по відношенню до Держав-членів Регіональної організації економічної інтеграції.

ЧАСТИНА V - ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 27. Підписання, ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання

1. Ця Конвенція є відкритою для підписання всіма Державами.

2. Ця Конвенція підлягає ратифікації та прийняттю або затвердженню Державами-сигнаторіями.

3. Ця Конвенція є відкритою для приєднання до неї всіх Держав.

4. Документи, що стосуються ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання, зберігаються у Міністерстві закордонних справ Королівства Нідерландів, яке є депозитарієм Конвенції.

Стаття 28. Заява щодо неуніфікованих (неоднорідних) правових систем

1. Якщо Держава включає дві або більше територіальних одиниць, де застосовуються різні правові системи по відношенню до справ, що підпадають під дію цієї Конвенції, вона може під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання заявити, що Конвенція поширюється на всі територіальні одиниці або тільки на одну чи більше територіальних одиниць, а також може змінити цю заяву шляхом подання в будь-який час іншої заяви.

2. Ця заява подається до депозитарію і повинна чітко визначати територіальні одиниці, до яких застосовується Конвенція.

3. Якщо Держава не робить ніякої заяви згідно з цією Статтею, ця Конвенція поширюється на всі територіальні одиниці Держави.

4. Ця Стаття не застосовується до Регіональної організації економічної інтеграції.

Стаття 29. Регіональні організації економічної інтеграції

1. Регіональна організації економічної інтеграції, яка заснована виключно суверенними Державами і є правочинною по відношенню до деяких або всіх справ, які регулюються Конвенцією, може подібним чином підписувати, приймати, затверджувати Конвенцію або приєднуватися до неї. У такому випадку Регіональна організації економічної інтеграції має права і зобов'язання Договірної Держави, за умови, що ця Організація має повноваження щодо справ, які регулюються Конвенцією.

2. Під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання Регіональна організації економічної інтеграції повинна письмово повідомити депозитарія щодо справ, які регулюються Конвенцією і повноваження стосовно яких були передані Організації її Державами-членами. Організація повинна невідкладно письмово повідомляти депозитарія щодо будь-яких змін її повноважень, визначених в останньому повідомленні, наданому згідно з цим параграфом.

3. Для цілей набуття чинності цією Конвенцією, будь-який документ, наданий Регіональною організацією економічної інтеграції, не буде братися до уваги, якщо Регіональна організації економічної інтеграції не заявить згідно зі Статтею 30, що її Держави-члени не будуть Сторонами цієї Конвенції.

4. Будь-яке посилання в цій Конвенції на "Договірну Державу" або "Державу" повинно у рівній мірі, де це доречно, застосовуватися до Регіональної організації економічної інтеграції, яка є її Стороною.

Стаття 30. Приєднання Регіональної організації економічної інтеграції до Конвенції без залучення її Держав-членів

1. Під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання до Конвенції Регіональна організації економічної інтеграції може заявити, що вона здійснює повноваження щодо всіх справ, які регулюються цією Конвенцією, і що її Держави-члени не будуть Сторонами цієї Конвенції, але будуть зв'язані зобов'язаннями в силу підписання, прийняття, затвердження чи приєднання Організації до Конвенції.

2. У разі, якщо Регіональна організації економічної інтеграції робить заяву у відповідності з параграфом 1, будь-яке посилання в цій Конвенції на "Договірну Державу" або "Державу" повинно у рівній мірі, де це доречно, застосовуватися до Держав-членів Організації.

Стаття 31. Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуває чинності в перший день місяця, що слідує після закінчення трьохмісячного строку після подання до депозитарію другого документу щодо ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання, зазначеного у Статті 27.

2. Після цього Конвенція вступає в силу:

a) для кожної Держави чи Регіональної організації економічної інтеграції, яка згодом ратифікує, прийме, затвердить цю Конвенцію чи приєднається до неї, в перший день місяця, що слідує після закінчення трьохмісячного строку після подання до депозитарію її документу щодо ратифікації, прийняття, затвердження або приєднання;

b) для територіальної одиниці, на яку поширюється дія цієї Конвенції у відповідності зі Статтею 28, параграф 1, в перший день місяця, що слідує після закінчення трьохмісячного строку після повідомлення про заяву, зазначену в цій Статті.

Стаття 32. Заяви

1. Заяви, зазначені в Статтях 19, 20, 21, 22 і 26, можуть бути зроблені після підписання, ратифікації, прийняття, затвердження чи приєднання або в будь-який час після цього і можуть бути в будь-який час змінені чи відкликані.

2. Депозитарій повинен бути повідомлений про заяви, зміни та відкликання.

3. Заява, зроблена під час підписання, ратифікації, прийняття, затвердження чи приєднання, набуває чинності одночасно з набуттям чинності цією Конвенцією по відношенню до зацікавленої Держави.

4. Заява, що була зроблена згодом, та будь-яка зміна чи відкликання заяви набувають чинності в перший день місяця, що слідує після закінчення трьохмісячного строку після дати отримання повідомлення депозитарієм.

5. Заява, зроблена згідно зі Статтями 19, 20, 21 та 26, не застосовується до виключних угод про вибір суду, укладених до набуття нею чинності.

Стаття 33. Денонсація

1. Ця Конвенція може бути денонсована шляхом надання письмового повідомлення депозитарію. Денонсація може бути обмежена певними територіальними одиницями неуніфікованої правової системи, до яких застосовується ця Конвенція.

2. Денонсація набуває чинності в перший день місяця, що слідує після закінчення трьохмісячного строку після дати отримання повідомлення депозитарієм. Якщо в повідомленні визначено більш тривалий період для денонсації, вона набуває чинності після закінчення цього більш тривалого періоду після дати отримання повідомлення депозитарієм.

Стаття 34. Надання повідомлень депозитарієм

Депозитарій повинен повідомити Членів Гаазької Конференції з питань Міжнародного приватного права та інші Регіональні організації економічної інтеграції, які підписали, ратифікували, прийняли, затвердили Конвенцію чи приєдналися до неї у відповідності зі Статтями 27, 29 і 30, про:

a) підписання, ратифікацію, прийняття, затвердження та приєднання, зазначені у Статтях 27, 29 і 30;

b) дату набуття цією Конвенцією чинності у відповідності зі Статтею 31;

c) повідомлення, заяви, зміни та відкликання заяв, зазначені в Статтях 19, 20, 21, 22, 26, 28, 29 і 30; та про

d) денонсацію, зазначену в Статті 33.

На засвідчення цього, ті, що нижче підписалися та були належним чином уповноважені на це, підписали цю Конвенцію.

Підготовлено в Гаазі 30 червня 2005 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є в однаковій мірі автентичними, в одному екземплярі, який зберігається в архівах Уряду Королівства Нідерландів та засвідчена копія якого через дипломатичні канали повинна бути надіслана кожній з Держав - членів Гаазької Конференції з питань міжнародного приватного права на дату її Двадцятої Сесії та кожній Державі, яка брала участь в цій Сесії.

Двадцята Сесія рекомендує Державам-Сторонам Конвенції про угоди про вибір суду використовувати цю форму, в якій підтверджується прийняття і зміст рішення, винесеного судом походження в цілях визнання і виконання судового рішення згідно з Конвенцією.

РЕКОМЕНДОВАНА ФОРМА
ЗГІДНО З КОНВЕНЦІЄЮ ПРО УГОДУ ПРО ВИБІР СУДУ (НАДАЛІ - "КОНВЕНЦІЯ")

(Форма підтверджує прийняття і зміст рішення, винесеного судом походження в цілях визнання і виконання судового рішення згідно з Конвенцією)

1. (СУД ПОХОДЖЕННЯ - СУД, ДЕ БУЛО ВИНЕСЕНО РІШЕННЯ) ....................................................

АДРЕСА .........................................................................................................................................................

ТЕЛ .................................................................................................................................................................

ФАКС ..............................................................................................................................................................

E-MAIL ............................................................................................................................................................

2. НОМЕР СПРАВИ/ДОСЬЄ ........................................................................................................................

3. .................................................................................................................................................. (ПОЗИВАЧ)

ПРОТИ

............................................................................................................................................... (ВІДПОВІДАЧ)

4. (СУД ПОХОДЖЕННЯ) виніс рішення щодо вищезазначеної справи "___" ____________ (ДАТА)
в ____________ (МІСТО, ДЕРЖАВА)

5. Цей суд було призначено у виключній угоді про вибір суду в значенні Статті 3 Конвенції.

ТАК                

НІ                

НЕ МОЖУ ПІДТВЕРДИТИ                              

6. Якщо "так", виключну угоду про вибір суду було укладено або оформлено документально у такий спосіб:

7. Цей суд присудив таку сплату (будь-ласка, вкажіть, якщо можливо, будь-які релевантні категорії збитків):

8. Цей суд присудив сплату таких процентів (будь-ласка, вкажіть процентну ставку; суму, на яку нараховуються проценти; дату, починаючи з якої нараховуються проценти, та будь-яку іншу інформацію щодо процентів, яка допоможе суду):

9. Цей суд включив в рішення такі витрати і видатки, пов'язані із судовим процесом (будь-ласка, вкажіть присуджені суми, в тому числі, де це можливо, будь-які присуджені грошові суми, призначені для відшкодування витрат і видатків, пов'язаних із судовим розглядом):

10. Цей суд виніс рішення щодо такого засобу судового захисту у натуральній формі (будь-ласка, опишіть характер такого засобу судового захисту):

11. Це судове рішення підлягає виконанню у Державі походження:

ТАК                  

НІ                

НЕ МОЖУ ПІДТВЕРДИТИ                              

12. Це судове рішення (або його частина) підлягає зараз перегляду у Державі походження:

ТАК                  

НІ                

НЕ МОЖУ ПІДТВЕРДИТИ

Якщо "так", будь-ласка визначте характер і стан такої перевірки:

 

____________