ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 03.11.2016 р. N 23654/6/99-99-13-02-03-15

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист [...] щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та повідомляє.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до ст. 165 якого передбачені доходи, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Норми пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу можуть бути застосовані роботодавцем за наявності відповідних підтвердних документів, що підтверджують цільовий характер надання грошових коштів на оплату лікування або медичного обслуговування (у разі здійснення попередньої оплати таких послуг) або факт надання послуг з лікування або медичного обслуговування платника податку (якщо оплата здійснюється після надання таких послуг).

Такими підтвердними документами можуть бути документи, що підтверджують потребу фізичної особи - платника податку в лікуванні та медичному обслуговуванні (зокрема, наявність та характеристики хвороби, травми, отруєння, патологічного стану платника податку), документи про надання таких послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи залежно від необхідного лікування або медичного обслуговування, хвороби та її стану.

Водночас зазначаємо, що згідно з п. 15 ч. 1 ст. 7 Закону України від 02 березня 2015 року N 222-VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" медична практика є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Перелік ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року N 285, згідно з п. 18 якого забезпечення медичною допомогою працівників підприємств, установ, організацій здійснюється зокрема шляхом отримання такими підприємствами, установами, організаціями ліцензії та відкриття на підставі їх розпорядчого документа медичного кабінету без утворення закладу охорони здоров'я, що діятиме відповідно до положення про такий кабінет.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів, отриманих фізичними особами від податкових агентів, є необхідність детально вивчити документи (матеріали), які стосуються порушеного питання.

 

Перший заступник Голови

С. В. Білан